Постанова № 73598380, 23.04.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@apladm.ki.court.gov.ua

Головуючий у першій інстанції: Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Справа № 826/3113/18

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Лісник Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року у справі:

за позовом ОСОБА_3

до Міністерства освіти і науки України

третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Київський національний університет технологій

та дизайну,

про зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства освіти і науки України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Київський національний університет технологій та дизайну про визнання протиправною та скасування довідки від 25.01.2018 р. № 5/4-4 про результати спеціальної перевірки відомостей щодо ОСОБА_3, який претендує на заняття посади ректора Київського національного університету технологій та дизайну.

Разом з позовною заявою позивачем було подано клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони Міністерству освіти і науки України оголошувати конкурс на зайняття посади ректора Київського національного університету технологій та дизайну і заборони Київському національному університету технологій та дизайну вчиняти дії, пов'язані з проведенням виборів ректора до розгляду даної справи по суті.

Зазначене клопотання позивача вмотивовано тим, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення його порушених прав та інтересів, що полягає у реальній загрозі оголошення конкурсу на зайняття посади ректора Київського національного університету технологій та дизайну до закінчення розгляду даної адміністративної справи, а також тим, що проведення нового конкурсу призведе до зайняття посади ректора іншою особою, що унеможливить ефективний захист та поновлення порушеного права позивача щодо призначення на вказану посаду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року в задоволенні зазначеного клопотання позивачу було відмовлено.

Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та постановити нове рішення про задоволення клопотання та вжиття відповідних заходів забезпечення позову, посилаючись на те, що перевірка його як претендента на посаду ректору є незаконною, проведена неналежним суб'єктом, що судом не було досліджено листи відповідача від 16.11.2017 р. № 1/11-12031, від 31.01.2018 р. № 1/11-1061 та протокол № 6 виборчої комісії з проведення виборів ректора, якими, на його думку, підтверджується причинно-наслідковий зв'язок між протиправними діями відповідача і порушеним правом позивача, а також на те, що судом не надано оцінки протиправності довідки, оскаржуваної позивачем у цій справі, і наполягаючи на її необґрунтованості.

З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без урахування фактичних обставин справи, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.

Колегія суддів встановила, що відмовляючи в задоволенні зазначеного клопотання, суд першої інстанції керувався ст.ст. 150-154 КАС України та виходив з того, що позивачем не доведено існування підстав для забезпечення його адміністративного позову, чітко визначених адміністративним процесуальним законодавством.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України у редакції (далі - КАС України).

Так, згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У ч. 1 ст. 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Отже, адміністративним процесуальним законодавством регламентовано виключний перелік підстав для вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову, який є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що зі змісту позовної заяви, заяви про забезпечення позову та апеляційної скарги позивача вбачається, що обставини, які, на його думку, вказують на наявність правових підстав для забезпечення поданого ним адміністративного позову в цій справі, зокрема незаконність перевірки, протиправність довідки, виданої за її результатами, є аналогічними з доводами його позовної заяви і їх перевірка судом, як на тому наполягає апелянт, зокрема вирішення питання щодо правомірності/протиправності спірної довідки, на стадії розгляду клопотання про забезпечення позову фактично призведе до вирішення справи по суті заявлених позовних вимог, що не відповідає завданням та цільовому призначенню інституту вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, дослідивши встановленні обставини, проаналізувавши вищенаведені правові норми та всі доводи апелянта, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для вжиття адміністративним судом заходів забезпечення його позову, відповідно до ст. 150 КАС України, та вважає, що судом першої інстанції були правильно застосовані норми процесуального права та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 229, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2018 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Рішення, відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України 23 квітня 2018 року.

Головуючий суддя:

Судді: