Постанова № 73598140, 24.04.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 227/3611/17 Номер провадження 22-ц/775/572/2018

Головуючий у 1 інстанції: Здоровиця О.В. Єдиний унікальний номер 227/3611/17

Суддя – доповідач: Краснощокова Н.С. Номер провадження 22-ц/775/572/2018

Категорія: 26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Краснощокової Н.С.,

суддів: Агєєва О.В., Азевича В.Б.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Бахмуті Донецької області цивільну справу № 227/3611/17

за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року (суддя Здоровиця О.В.),

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року позивач звернувся до суд з даним позовом.

Посилався на те, що з серпня 1990 року він працював у ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» електрослюсарем підземним з повним робочим днем у шахті у шкідливих та небезпечних умовах праці.

21.03.2017 року під час виконання трудових обов'язків з ним трапився нещасний випадок, в результаті якого він отримав численні травми тіла: ЧМТ, струс головного мозку, забій, садна виличної області зліва; забій грудної клітини справа; забій спинного мозку з явищами мієлопатії, порушенням функції тазових органів; забій грудо-поперекового відділу хребта; забій нижньої третини лівого передпліччя, ІІ, ІІІ, ІV пальців лівої ступні; садна грудо-поперекового відділу хребта, правого тазостегнового суглобу, нижньої третини лівого передпліччя; синець середньої третини нижньої третини правого плеча.

За результатами проведення розслідування нещасного випадку були складені акти форми Н-5 та Н-1 від 23.03.2017 року.

Довідками МСЕК від 17.07.2017 року йому встановлена третя група інвалідності з втратою професійної працездатності в розмірі 60% з черговим переоглядом через два роки.

Внаслідок отриманої травми йому були заподіяні фізичний біль і душевні страждання, ушкодження здоров’я призвело до порушення його особистих немайнових прав, таких, як право на охорону здоров'я, безпечну працю. У зв’язку з травмою цілком порушена його нормальна життєдіяльність. Він тривалий час з 21 березня 2017 року по 22 травня 2017 року лікувався стаціонарно, перебуваючи у лікувальному закладі він був позбавлений домашнього затишку та звичайної обстановки, а його рідні, в свою чергу, були позбавлені спілкування з ним. Після стаціонарного лікування він продовжує амбулаторне лікування, потребує постійного нагляду невропатолога та травматолога. Внаслідок травми він вже не може, як раніше, у повному обсязі, виконувати роботи у побуті, це поставило його у незручне становище перед близькими, йому приходиться пристосовуватись до життя з урахуванням фізичних обмежень. Він не має можливості вести повноцінний спосіб життя, відчуває психологічний дискомфорт , порушена його душевна рівновага, що виражено у почуттях розпачу, дратівливості. На час звернення з позовом стан його здоров’я не поліпшився, його турбують головний біль, болі у внутрішніх органах, хребті. Внаслідок отриманого трудового каліцтва він звільнений з роботи за станом здоров’я, втратив достойний заробіток. Зазначені негативні наслідки травми порушили його звичайний спосіб життя і вимагають від нього додаткових зусиль для нормалізації своєї життєдіяльності. У зв’язку з травмою на виробництві і негативними наслідками, які настали, йому було завдано істотної моральної шкоди, яку він оцінює в сумі 80 000 гривень та яку просив стягнути з відповідача на свою користь.

Заочним рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року позов задоволено частково, стягнено з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 21 000 грн., в решті позову відмовлено, стягнуто з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 640 грн..

Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15 лютого 2018 року заяву ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що заочне рішення прийняте судом з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню. Зокрема, зазначає, що в ухвалі суду від 16.11.2017 року про відкриття провадження у даній справі було зазначено про направлення відповідачу позовної заяви із копіями додатків до неї, але фактично додатків до позовної заяви надіслано не було, що унеможливило підготування та подання відповідачем якісних письмових заперечень проти позову. Оскільки ухвалу від 16.11.2017 року було отримано відповідачем тільки 28.11.2017 року, а справу призначено до розгляду на 07.12.2017 року, у відповідача на було достатньо часу для підготування та надання заперечень, тому що на підприємстві у юридичному департаменті працює один юрист. 07.12.2017 року представник відповідача не мав можливості прийняти участь у судовому засіданні у даній справі, оскільки він приймав участь у розгляді іншої справи у Господарському суді Донецької області як представник іншого підприємства компанії групи ДТЕК ТДВ «Шахта «Білозерска». Тому суд незаконно прийняв заочне рішення, не надавши можливості відповідачу надати певні якісні заперечення по справі, чим порушено норми процесуального права. Позовні вимоги ОСОБА_1 не доведені, нещасний випадок стався з його вини, у зв’язку з невиконанням ним вимог законодавства про охорону праці, а саме вимог інструкції з охорони праці, що зазначено в актах за формою Н-5 та Н-1. Третя група інвалідності встановлена позивачу не постійно, з переоглядом через два роки. Можливо, при переогляді після проходження певних програм реабілітації з нього буде знята група інвалідності та переглянута втрата працездатності, тоді будуть відсутні підстави для звернення до суду з позовом. Або навпаки, буде встановлена інвалідність та втрата працездатності безстроково і тільки після встановлення групи інвалідності безстроково у позивача виникне право на звернення до суду із позовом про стягнення моральної шкоди у зв’язку із втратою працездатності безстроково, у даний час такі підстави відсутні. Після отриманої травми позивач продовжував працювати у підземних умовах, був звільнений за станом здоров’я 18.07.2017 року. Позивачем не надано доказів на підтвердження позову, довідка МСЕК та акт розслідування нещасного випадку за формою Н-1 та Н-5 є документами, що підтверджують стійку втрату професійної працездатності і ніяким чином не можуть бути єдиними доказами спричинення моральної шкоди. Укладаючи трудовий договір з відповідачем позивач був під розпис повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров’я та пов’язані з цими умовами пільги та компенсації.

Копія апеляційної скарги разом з копією ухвали про відкриття апеляційного провадження отримана позивачем 10 березня 2018 року, відзиву на апеляційну скаргу ним не подано.

Відповідно до ч.1, 3 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою, в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення суду у справі з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд обґрунтовано виходив із встановлених у справі фактичних обставин та дотримався вимог матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працював в ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» електрослюсарем підземним 5 розряду.

21.03.2017 року під час виконання трудових обов’язків з позивачем стався нещасний випадок, внаслідок якого він отримав травму, цей факт підтверджується актом проведення розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 23.03.2017 року та актом №5 про нещасний випадок, пов’язаний з виробництвом форми Н-1 від 23.03.2017 року.

Зазначеними актами встановлено, що ОСОБА_1 виконував роботи з ремонту гірничошахтного обладнання, під час зачеплення крюків строп козлового крану до консолей зі складованої поряд пачки впало 10 консолей та однією з них мимохідь зачепило ОСОБА_1. Після надання першої медичної допомоги на місці нещасного випадку та у поверхневому медичному пункті шахти, позивач був доставлений у Комунальний заклад охорони здоров’я «Добропільська лікарня інтенсивного лікування». Внаслідок нещасного випадку позивач отримав множинні травми тіла: забій, садна виличної області зліва; забій грудної клітини справа; забій грудо-поперекового відділу хребта; забій нижньої третини лівого передпліччя, ІІ, ІІІ, ІV пальців лівої ступні; садна грудо-поперекового відділу хребта, правого тазостегнового суглобу, нижньої третини лівого передпліччя; синець середньої третини і нижньої третини правого плеча.

Причинами настання нещасного випадку визнано незадовільний технічний стан виробничих об’єктів, будівель, споруд, інженерних комунікацій, території та невиконання вимог інструкції з охорони праці.

Згідно вказаних актів особами, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці є ОСОБА_2 - начальник дільниці з ремонту забійного обладнання шахти «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», який не слідкував за безпечним станом складованого на промисловому майданчику обладнання, чим порушив пункт 3.6 «Посадової інструкції начальника дільниці з ремонту забійного обладнання» та ОСОБА_1, який не слідкував за особистою безпекою при виконанні робіт з навантаження секції і консолей колишнього використання, чим порушив п.1.10 «Інструкції з охорони праці №4 для електрослюсаря підземного».

Згідно з довідками обласної профпатологічної МСЕК від 17.07.2017 року позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати професійної працездатності у зв’язку з трудовим каліцтвом 21.03.2017 року з 17.07.2017 року до 01.08.2019 року (а.с.17, 18).

Копією трудової книжки ОСОБА_1 підтверджується, що 18.07.2017 року останній був звільнений з ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» за п.2 ст.40 КЗпП України за станом здоров’я (а.с.7).

Зазначені обставини підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються відповідачем.

Частиною другою статті 153 КЗпП України визначено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку (стаття 173 КЗпП України).

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4 роз’яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я (пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із того, що позивач втратив працездатність у зв’язку із ушкодженням здоров’я на виробництві внаслідок отриманої ним травми під час виконання ним трудових обов’язків, відповідач, як роботодавець не забезпечив умов праці, а тому зобов’язаний відшкодувати позивачу завдану ушкодженням здоров’я моральну шкоду.

При визначенні розміру відшкодування суд врахував глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров’я, ступінь втрати ним професійної працездатності та частково задовольнив позов у розмірі 21 000 грн., що відповідає принципам розумності і справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не доведено факту моральних страждань, а довідки МСЕК та акти за форою Н-1 та Н-5 не є єдиними доказами спричинення моральної шкоди безпідставні.

Зазначені акти, складені за результатами розслідування нещасного випадку, підтверджують факт отримання позивачем травми у зв’язку із виконанням ним трудових обов’язків та факт незабезпечення відповідачем безпечних і нешкідливих умов праці.

Виписками з медичних карт, наданих позивачем, підтверджено факт його тривалого стаціонарного лікування та продовження лікування амбулаторно.

Довідками МСЕК підтверджено факт втрати позивачем професійної працездатності на 60% та встановлення 3 групи інвалідності на строк до 17.07.2019 року, протипоказана важка фізична праця, робота в підземних умовах, тобто підтверджено суттєве погіршення стану здоров’я.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

Доводи скарги відповідача про те, що позивач під час укладання трудового договору був під розпис повідомлений про важкі, шкідливі та небезпечні умови праці, можливі негативні наслідки цих умов праці на стан його здоров’я та пов’язані з цими умовами пільги та компенсації необґрунтовані та не спростовують наявності у відповідача обов’язку виконати вимоги частини другої статті 153 КЗпП України та статті 13 Закону України «Про охорону праці», якими передбачено обов`язок власника або уповноваженого ним органу створити на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання приписів законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці й нести відповідальність у вставленому законом порядку за їх невиконання.

Безпідставним є посилання заявника апеляційної скарги на те, що без встановлення групи інвалідності безстроково у позивача немає права на звернення з позовом про відшкодування моральної шкоди, оскільки таке твердження не витікає із закону.

Доводи скарги про порушення вимог процесуального закону під час ухвалення заочного рішення за відсутності представника відповідача необґрунтовані та не можуть бути підставою для скасування рішення.

Із справи вбачається, що ухвалою суду від 16.11.2017 року було відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено на 07.12.2017 року, копія ухвали разом із копією позовної заяви та судовою повісткою отримана відповідачем 28.11.2017 року, тобто за 9 днів до судового засідання, у той час, як частиною 4 статті 74 ЦПК України (в редакції на час розгляду судом першої інстанції справи) передбачено, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Посилання на те, що представник відповідача з поважних причин не з’явився в судове засідання у даній справі, оскільки приймав участь у іншій судові й справі не також не є підставою для скасування рішення, оскільки відповідач не повідомляв суд про причини неявки та клопотання про відкладення розгляду справи не заявив.

Посилання на наявність обов’язкової підстави для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, передбаченої пунктом 3 частини 3 статті 376 ЦПК України необґрунтоване, оскільки згідно вказаної норми порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, однак відповідач був належно повідомлений про дату, час і місце засідання суду, що підтверджено рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення – судової повістки 28.11.2017 року (а. с. 41), а також доданою відповідачем до справи копією судової повістки про виклик до суду на 07.12.2017 року на 13.00 годину з вхідним штампом ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» 28.11.2017 року.

За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» залишити без задоволення.

Заочне рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 07 грудня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 24 квітня 2018 року.

Головуючий: Н.С. Краснощокова

Судді: О.В. Агєєв

ОСОБА_3