Постанова № 73596201, 23.04.2018, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа № 817/1354/17

ПОСТАНОВА

іменем України

"23" квітня 2018 р. м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Іваненко Т.В.

ОСОБА_1,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" грудня 2017 р. (судове рішення ухвалене колегією суддів- Друзенко Н.В. (головуючий), судді Недашківська К.М., Зозуля Д.П. в м. Рівне) , у справі за позовом Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання проттиправним та скасування розрахунку , -

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив визнати частково протиправним та скасувати розрахунок управління Укртрансбезпеки в Житомирській області від 09.03.2017 №0004520 щодо плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в частині 298,89 євро, обмеживши встановлений розмір такої плати 584,01 євро та розрахунок управління Укртрансбезпеки в Житомирській області від 09.03.2017 №0004532 щодо плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в частині 1142,00 євро, обмеживши встановлений розмір такої плати 144,2 євро.

Під час судового розгляду справи позивач подав заяву про уточнення позовних вимог від 30.11.2017 року, згідно якої просив суд визнати частково протиправним та скасувати розрахунок управління Укртрансбезпеки в Житомирській області за №0004520 від 09.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в частині 298,89 євро, обмеживши встановлений розмір такої плати 584,01 євро та розрахунок управління Укртрансбезпеки в Житомирській області за №0004532 від 09.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в частині 184,50 євро, обмеживши встановлений розмір такої плати 360,50 євро.

В обґрунтування позову позивач посилався на те, що у розрахунках відповідачем було допущено помилку при визначенні відстані пройденого маршруту, а саме: згідно п. 31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник мас намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі. Отже, на думку позивача, у разі перевищення великогабаритним транспортним засобом хоча б одного вагового або габаритного параметру, плата за проїзд визначається з урахуванням пройденої відстані таким транспортом, або відстані, яку він має пройти. При цьому, також враховується ставка великовагового транспортного засобу з перевищенням допустимих осьових навантажень.Позивач звертає увагу на те, що в українській мові розділовий сполучник «або» уживається на означення того, що з ряду перелічуваних явищ і т. ін. можливе тільки одне (Академічний тлумачний словник). Тому, з граматичного тлумачення даної норми чітко та однозначно розмежовано дві альтернативні величини для здійснення розрахунку: пройдена відстань або відстань, яку перевізник має намір проїхати, про що беззаперечно свідчить використання в тексті даного пункту сполучника «або». Одночасне внесення плати і за пройдений, і за запланований маршрут не передбачено. Натомість, розраховуючи розмір плати за проїзд великовагового транспортного засобу відповідач виходив із усієї відстані маршруту перевезення вантажу. Разом з тим, до моменту проведення габаритно-вагового контролю великовагові транспортні засоби пройшли шлях довжиною лише 721 км, що не заперечується відповідачем.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01.12.2017 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовавно розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0004520 від 09.03.2017 управління Укртрансбезпеки в Житомирській області в частині визначення суми плати в розмірі 298,89 євро.

Визнано протиправним та скасовано розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування №0004532 від 09.03.2017 управління Укртрансбезпеки в Житомирській області в частині визначення суми плати в розмірі 184,50 євро.

Присуджено на користь позивача ФОП ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Державної служби України з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 640,00 грн.

Не погоджуючись з постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову. Зазначає. що посадові особи Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області діяли в межах своїх повноважень та згідно чинного законодавства, а розрахунки плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування є обґрунтованими. Звертає увагу на те, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов'язковим платежем, який дає право на рух великовагового транспортного засобу, разом з тим позивачем не надано доказів, що водієм транспортного засобу здійснювалися заходи з приведення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у відповідність з установленими нормативами шляхом повторного зважування, а відтак позивачем не доведено факту приведення у відповідність вагових параметрів, тому розрахунок складено по маршруту, який перевізник мав намір проїхати.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Позивач посилається на те, що суд першої інстанції правильно застосував норми права, які регулюють спірні відносини, а тому дійшов обґрунтованих висновків щодо порушення відповідачем вимог Порядку № 879 при складені розрахунків.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, а тому у відповідності до ч.4 ст.229, ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) розгляд справи проведено у їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 09.03.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області на автодорозі М06 Київ - Чоп км. 235+300 км, згідно направлення №017548 від 06.03.2017 (а.с.45), здійснено перевірку транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 із причепом марки STAS, реєстраційний номер ВК3111XX, під керуванням ОСОБА_3, який рухався по маршруту смт. Васищеве, Харківський район, Харківська область – с. Копанки, Калушський район, Івано-Франківська область. Під час перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_2 надавалися послуги з внутрішніх вантажних перевезень, без оформлення документів передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме за відсутності дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням великовагових параметрів або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Про що було складено відповідний акт за №017171 (а.с.54).

Під час перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області було проведено габаритно-ваговий контроль даного транспортного засобу (а.с.17,47), про що складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.50) та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0004532 від 09.03.2017 (згідно якого нормативно допустимою масою є 40 т, а фактична становить 42,35 т; нормативно допустимі осьові навантаження 11/11/22 тон, а фактичні 7,15/11,35/23,85 тон) (а.с.48).

На підставі актів та довідки відповідачем проведено Розрахунок №0004532 від 09.03.2017 року плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд у розмірі 1286,20 євро.(а.с.52).

У зв'язку з виправленням виправлення арифметичних та логічних помилок, відповідачем надано уточнений із тими ж реквізитами, у якому плата за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування зменшена до 545,00 євро.(а.с.81).

Крім того, 09.03.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області на а/д М 06 Київ - Чоп 235+300 км, згідно направлення № 017548 від 06.03.2017 (а.с.45), здійснено перевірку транспортного засобу марки RENAULT, реєстраційний номер НОМЕР_2, із причепом марки CARNEHL, реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_2, який рухався по маршруту смт.Васищеве, Харківський район, Харківська область – с.Копанки, Калушський район, Івано- Франківська область. Під час перевірки виявлено, що ФОП ОСОБА_2 надавалися послуги з внутрішніх вантажних перевезень шроту соняшникового, без оформлення документів передбачених ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме відсутності дозволу, який надає право на рух автомобільними дорогами України з перевищенням великовагових параметрів або документу про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. Про що було складено відповідний акт за №017074 (а.с.55).

Під час перевірки посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Житомирській області було проведено габаритно-ваговий контроль даного транспортного засобу (а.с.46), про що складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (а.с.51) та акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №0004520 від 09.03.2017 (згідно якого нормативно допустимою масою є 40 т, а фактична становить 41,95 т; нормативно допустимі осьові навантаження 11/11/22 тон, а фактичні 6,9/12,95/22,1 тон) (а.с.49).

На підставі проведено Розрахунок №0004520 від 09.03.2017 плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування та нараховано плату за проїзд 882,9 євро (а.с.53).

Позивач, частково не погоджуючись із такими розрахунками, оскаржив їх до суду.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що зміст п.31-1 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007, свідчить на користь того, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу без відповідного дозволу визначається або за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, то правових підстав для нарахування позивачу такої плати за обидві складові маршруту у відповідача не було.Відповідно, вказав суд, оскаржувані розрахунки підлягають скасуванню саме у тій частині, у якій зазначено позивачем, позаяк в решті, вони в повній мірі відповідають як результатам здійснення габаритно-вагового контролю, так і Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини, з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні умови передбачені статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги".

Згідно ч.ч.1,2 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.

Частиною 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження.

Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 (далі- Порядок).

Згідно п.2 Порядку габаритно-ваговий контроль – це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 20 Порядку визначено, що за результатами точного та/або документального габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансінспекції або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Згідно п.3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, за спеціальними правилами здійснюються перевезення небезпечних вантажів і незнешкодженої тари з-під них, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,65 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактична маса понад 38 т, навантаження на одиночну вісь - 10 т, здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (на встановлених Мінтрансом і Державтоінспекцією маршрутах - 40 т, для контейнеровозів на встановлених маршрутах - 44 т, навантаження на одиночну вісь -11 т, здвоєні осі -18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі вважаються здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Пунктами 30 – п.31.1. Порядку №879 визначено, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою: П = (Рзм + Рнв + Рг) х В, де П - розмір плати за проїзд; Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 кілометр проїзду; В - відстань перевезення, кілометрів. Якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру, до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10 - 40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п'ятикратному розмірі.

Вказаним Порядком затверджено ставки плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні. Для великовагових транспортних засобів з перевищенням допустимих осьових навантажень встановлено наступні ставки: до 5 відсотків включно - 0,05 євро, від 5 до 10 відсотків включно - 0,1 євро, від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро.

Як вбачається з матеріалів справи, як в розрахунку №0004520 від 09.03.2017 року, так і в розрахунку №0004532 від 09.03.2017, відстань перевезення взята на рівні 1090 км., що є відстанню від смт.Васищеве, Харківський район, Харківська область до с.Копанки, Калушський район, Івано- Франківська область, тобто відстанню усього маршруту вказаного у товарно-транспортних накладних позивача (а.с.9,15).

Вирішуючи спір, суд першої інстанції прийняв до уваги, що обидва транспортних засоби для здійснення габаритно-вагового контролю були зупинені поблизу м.Новоград-Волинського (а/д М 06 Київ - Чоп 235+300 км). Відстань за маршрутом смт.Васищеве, Харківський район, Харківська область - Новоград-Волинський становить 721 км. (а.с.21), а тому дійшов висновків, що обидва розрахунки в оскаржуваній частині є хибними.

Тому, пославшись на положення п. 31.1 Порядку, суд дійшов висновків, що плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу без відповідного дозволу визначається або за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, то правових підстав для нарахування позивачу такої плати за обидві складові маршруту у відповідача не було.

Разом з тим, п.п. 23-24 Порядку № 879 визначено, що власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб. Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції, позивач не надав доказів, що водієм транспортного засобу здійснювалися заходи з приведення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів у відповідність.

Таким чином, після проведення перевірок, за результатами яких виявлено перевищення транспортним засобом позивача вагових параметрів й здійснення розрахунків (визначення) плати за проїзд, останній, незважаючи на відсутність виданого уповноваженим органом дозволу на рух та невнесенням в установленому порядку і розмірі плати за проїзд таких транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, продовжив подальший рух по території України до вантажоодержувача.

Тому, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки перевізник не привів у відповідність габаритно-вагові параметри транспортного засобу з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження та іншій транспортний засіб або у будь-якій іншій спосіб, то відповідачем правильно складено розрахунок за весь маршрут, який повинен проїхати транспортний засіб, що відповідає приписам п.31-1 Порядку.

Суд першої інстанції неправильно витлумачив наведену норму права, в результаті чого дійшов до помилкового висновку та задовольнив позовні вимоги.

Згідно ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на наведене, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню з прийняттям нової про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315 317, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" грудня 2017 р. скасувати та прийняти нову.

Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 у задоволенні позову до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування розрахунку- відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Т.В. Іваненко

ОСОБА_1

ОСОБА_2 судове рішення складено "24" квітня 2018 р.