Постанова № 73595674, 19.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/8407/17Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді – Носа С. П.,

суддів – Кухтея Р. В., Хобор Р. Б.;

за участю секретаря судового засідання – Торкот Д. О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року в справі № 813/4686/16 (головуючий суддя – Сакалош В. М., м. Львів, повний текст постанови виготовлений 22 червня 2017 року) за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішень про застосування штрафних санкцій,–

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі – Залізнична ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області) про визнання протиправними та скасування рішень Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн. та 539,89 грн. та стягнення на користь позивача судових витрат у вигляді сплати судового збору та витрат на послуги адвоката.

В обґрунтування вимог позовної заяви вказано, що позивач перебував на податковому обліку в Нікопольській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. 22 серпня 2016 року позивач змінив місце проживання та перейшов на облік у Залізничну ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області, проте відповідачем при винесенні спірних рішень не було взято до уваги факт зміни позивачем місця податкового обліку, хоча в разі виявлення будь-яких розбіжностей повноти нарахування та сплати єдиного внеску, необхідно було здійснити проведення належної перевірки первинних документів та звіряння проведених оплат. Також вказано, що ФОП ОСОБА_1 було позбавлено права перевірити достовірність проведених податковим органом розрахунків, так як акт перевірки не виносився, надати заперечення до такого акта та прийняти участь у розгляді заперечень, що є порушенням вимог норм чинного законодавства. Позивач зазначає, що підставою для нарахування пені є документи, що підтверджують суму нарахованого платником єдиного внеску, строк її сплати, звіти платника податків щодо нарахування єдиного внеску, акти перевірок, повідомлення – розрахунки, документи, що підтверджують суму і дату оплати єдиного внеску, але жодних із зазначених документів, при винесені відповідачем спірних рішень щодо ФОП ОСОБА_1 податковим органом перевірено не було.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 27 жовтня 2016 року та № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн. та 539,89 грн. Постановлено стягнути з Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 1102,40 грн. сплаченого судового збору та 15000 грн. витрат за правову допомогу.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідачем – Залізничною об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Львівській області, подано апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій висловлено прохання скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови було порушено норми матеріального та процесуального права. Вказано, що в даних картки особового рахунку позивача (71010000) була наявна недоїмка в сумі 1117,60 грн. та не застосована штрафна санкція в сумі 354,33 грн. та 8097,13 грн., не нараховано пеню в сумі 1103,56 грн. Також в даних картки особового рахунку позивача (71040000) була наявна недоїмка в сумі 638,00 грн. та не застосована штрафна санкція в сумі 42,00 грн. та 420,00 грн., не нарахована пеня в сумі 77,85 грн., відтак, оскільки позивачем було порушено вимоги ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», то відповідач правомірно та законно прийняв рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Також вказано, що судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, оскільки не наведено підстав та документів, які б свідчили про необхідність винесення такого рішення.

Представник відповідача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги підтримав та просить таку задовольнити, зазначив, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені було правомірно та підставно винесено органом податкової служби, так як позивачем було допущено порушення вимог ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Представники позивача, у судовому засіданні, вимоги апеляційної скарги заперечили та просять відмовити в її задоволенні. Представник позивача ОСОБА_2, зокрема, зазначила, що оскаржувані рішення про застосування штрафних санкцій та пені прийняті Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області безпідставно та всупереч вимогам Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Додатково представник позивача ОСОБА_2 зазначила про безпідставне винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження, так як апелянтом не сплачено судовий збір у справі № 876/8407/17 (№ 813/4686/16), а надано платіжне доручення № 304 від 28 серпня 2017 року в розмірі 1212 грн 64 коп. щодо сплати судового збору у справі № 813/993/17.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Щодо твердження представника позивача ОСОБА_2 про безпідставне винесення ухвали про відкриття апеляційного провадження в справі № 876/8407/17 (№ 813/4686/16) без сплати судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що таке є необґрунтованим, з огляду на наступне.

На виконання ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року апелянтом надіслано оригінал платіжного доручення № 304 від 28 серпня 2017 в розмірі 1212 грн 64 коп. В призначенні платежу вказано «судовий збір за подання апеляційної скарги у справі № 813/993/17 за позовом ФОП ОСОБА_1С.», що на думку представника позивача є помилкою, оскільки ця справа має присвоєний № 813/4686/16 в суді першої інстанції та № 876/8407/17 в суді апеляційної інстанції. Однак ці припущення спростовуються випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, в якій зазначено справа № 813/4686/16 (виписка міститься в матеріалах справи – том 2, а.с. 21).

Відтак, апелянтом було в строки усунено недоліки апеляційної скарги згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 серпня 2017 року, а суддею-доповідачем правомірно в силу КАС України відкрито апеляційне провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що позивачем у справі є фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП – НОМЕР_3), який проживає за адресою: 79016, м. Львів, вул. Олени Степанівни, 23/48, його було зареєстровано як фізичну особу-підприємця 07 червня 2005 року виконавчим комітетом Орджонікідзівської міської ради Дніпропетровської області та він перебував на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

22 серпня 2016 року позивач змінив місце проживання та перейшов на облік у Залізничну ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області.

Також встановлено, що 27 жовтня 2016 року Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 539,89 грн. за періоди: з 21 жовтня 2014 року по 18 листопад 2014 року в сумі 42 грн., з 19 лютого 2015 року по 18 березня 2016 року в сумі 420,04 грн., та нараховано пеню в розмірі 77,85 грн.

27 жовтня 2016 року Залізничною ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області прийнято рішення № НОМЕР_1 від 27 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску в сумі 9778,54 грн., за періоди: з 21 жовтня 2014 року по 28 січня 2015 року в сумі 354,33 грн., з 28 січня 2015 року по 29 вересня 2016 року в сумі 8320,65 грн., та нараховано пеню в розмірі 1103,56 грн.

Не погоджуючи із даними рішеннями, ФОП ОСОБА_1 оскаржив їх в адміністративному порядку до Головного управління ДФС у Львівській області, 14 грудня 2016 року за результатами розгляду скарги позивача ОСОБА_3 управління ДФС у Львівській області дійшло висновку про залишення рішення Залізничної ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2016 року без змін, а скарги позивача без задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив, серед іншого, з того, що податковим органом при винесенні оскаржуваних рішень не взято до уваги здійсненої позивачем переплати єдиного внеску по особовому рахунку (за кодом бюджетної класифікації 71040000 – ЄСВ, який сплачує ФОП ОСОБА_1 С.) в розмірі 4893,70 грн. за попереднім місцем податкового обліку за період 2015 року, а якщо встановлено невідповідність частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства, наслідком такого є визнання акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано та що без неї оспорюваний акт в іншій частині не втрачає свою цілісність, значення. В даному ж випадку, рішення, в якому недійсну частину не можна виокремити, ідентифікувати, є недійсним в цілому.

Такі висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи та не можуть бути підставою для скасування рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску з огляду на наступне.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 року №2464-VI (далі – Закон України № 2464-VI) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 цього Закону, платник єдиного внеску зобов'язаний, серед іншого, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року №449 (далі – Інструкція № 449).

Пунктом сьомим розділу VII Інструкції № 449 передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5 та 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає начальник відповідного органу доходів і зборів або його заступник.

Рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається за результатами розгляду акта документальної перевірки протягом десяти робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки-приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Крім того, як вказується в Інструкції № 449, розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що в порушення вказаної норми, відповідачем було прийнято оскаржуване рішення без проведення перевірки за результатами якої повинен складатись акт, на підставі якого приймається відповідне рішення, відтак пояснення представника відповідача про те, що складення акта є формальністю і не може бути підставою скасування оскаржуваного рішення є необґрунтованими, так як платник податків був позбавлений права ознайомитися з актом перевірки та подати на нього заперечення.

Колегія суддів наголошує, що затверджена наказом Міністерством фінансів України № 449 від 20.04.2015 (у редакції наказу Міністерства фінансів України № 813 від 07.09.2016) процедура нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування” нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів вказує на обов'язок прийняття необхідних рішень про застосування штрафних санкцій, пені на підставі актів перевірки.

Зазначене свідчить про той факт, що первинним для визначення сум несвоєчасної сплати, нарахування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату, пені за несплату єдиного внеску є перевірка платника податків, за результатами якої складається акт перевірки.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин та беручи до уваги наведені вище норми, колегія суддів вважає, що рішення Залізничної ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн. та 539,89 грн. – не відповідають вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України та підлягають скасуванню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь ФОП ОСОБА_1 витрат на правову допомогу, в тому числі на оплату послуг адвоката, яку судом першої інстанції задоволено в розмірі 15000, (п'ятнадцять тисяч) грн., суд апеляційної інстанції зазначає, що така не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Встановлено, що на підтвердження понесених витрат на правову допомогу представниками позивача у суді першої інстанції долучено до матеріалів справи: договір про надання правової допомоги від 19 грудня 2016 року, укладений між замовником – фізичною особо підприємцем ОСОБА_1 та виконавцем – адвокатом ОСОБА_4 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 2125 від 04 жовтня 2012 року), акт прийняття-передачі наданих послуг з правової допомоги від 20 грудня 2016 року на суму 15000,00 грн., підписаний замовником – фізичною особо підприємцем ОСОБА_1 та виконавцем – адвокатом ОСОБА_4 та квитанцію до прибуткового касового ордера від 19 грудня 2016 року на суму 15000,00 грн.

Відповідно до ст.94 КАС України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з п.1 ч.3 ст.87 КАС України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на надання правової допомоги.

Частина 3 ст.90 КАС України (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) визначає, що граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» (в редакції, що була чинною на момент ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокат ОСОБА_4 жодного разу під час розгляду справи № 813/4686/16 в суді першої інстанції та в суді апеляційної інстанції не брав участі в судових засіданнях, жодного разу не брав участі під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, жодного разу не ознайомлювався із матеріалами справи в суді, ним не складено та не підписано жодного із документів (заяв, клопотань, заперечень, пояснень), які містяться в матеріалах справи.

Колегія суддів констатує, що представництво інтересів замовника в суді першої та апеляційної інстанції здійснювалося представниками ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які діяли згідно довіреності від 19 серпня 2016 року, проте жодних доказів оплати наданих ними послуг з боку ФОП ОСОБА_1 за представництво інтересів у суді першої інстанції цими представниками не надано.

Відтак, факт понесення витрат на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 19 грудня 2016 року, укладеного між замовником – фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 та виконавцем – адвокатом ОСОБА_4, акту прийняття-передачі наданих послуг з правової допомоги від 20 грудня 2016 року на суму 15000,00 грн. є непідтвердженим та недоведеним, оскільки матеріали справи № 813/4686/16 спростовують надання ОСОБА_4 будь-якої правової допомоги позивачу, а отже не підлягає стягненню зі сторони відповідача.

05 квітня 2018 року представником позивача ОСОБА_2 подано клопотання про розподіл судових витрат, де висловлено прохання вирішити питання щодо розподілу витрат, пов'язаних з розглядом справи, понесених позивачем у суді апеляційної інстанції, зокрема стягнути з апелянта - Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області судові витрати на користь ФОП ОСОБА_1 в розмірі 20132,80 грн., розрахунок яких представлено в Акті № 2 від 04 квітня 2018 року, який підписаний ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_2

У вищевказаному Акті виконаних робіт № 2 від 04 квітня 2018 року, зокрема перелічено виконані послуги, пов’язані з розглядом справи № 876/8407/17 Львівським апеляційним адміністративним судом та вказано, що виконавцями є фізичні особи – ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_2.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України (в редакції, що набрала чинності 15 грудня 2017 року) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-2 ст.134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з п.4 ч.1 ст.322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням, зокрема, нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Отже, чинним процесуальним законодавством передбачено, що розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами підлягає саме правнича допомога адвоката, а не правова допомога фахівця у галузі права чи будь-якого іншого представника.

Встановлено, що ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_2 не є адвокатами, даний факт підтверджено в судовому засіданні 19 квітня 2018 року представником ОСОБА_2 Також суд апеляційної інстанції наголошує, що між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_2 не укладався жодний договір про надання правової допомоги, а діяли вони як представники ФОП ОСОБА_1 виключно на підставі довіреності від 19 серпня 2016 року.

Відтак, клопотання про розподіл судових витрат, понесених під час розгляду Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційної скарги Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року задоволенню не підлягає, так як представники позивача не є адвокатами, а згідно з положеннями Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 15 грудня 2017 року відшкодуванню підлягають витрати на професійну правничу допомогу, яка може бути надана сторонам у справі лише адвокатом.

За таких обставин, враховуючи те, що рішення Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 27 жовтня 2016 року та № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн. та 539,89 грн. є неправомірними та підлягають скасуванню, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області витрат на оплату судового збору у розмірі 1102,40 грн., сплата якого підтверджується квитанціями № 174 та № 175 від 28 грудня 2016 року.

За пунктами 3, 4 ч.1 ст.317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

В підсумку, такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про частково задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 308, 310, 312, п. 2 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 317, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області – задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 19 червня 2017 року в справі № 813/4686/16 – скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Залізничної об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області № НОМЕР_1 від 27 жовтня 2016 року та № НОМЕР_2 від 27 жовтня 2016 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 9778,58 грн. та 539,89 грн.

Стягнути з Залізничної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань, передбачених на оплату судового збору на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код – НОМЕР_3, адреса: 79016, м. Львів, вул. Олени Степанівни, 23/48) 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 40 (сорок) коп. сплаченого судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

На постанову протягом тридцяти днів з моменту набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя ОСОБА_8судді ОСОБА_9 ОСОБА_10 Повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року.