Постанова № 73595667, 18.04.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2018 рокуЛьвів№ 876/523/18Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :

головуючого судді: Гуляка В.В.

суддів: Судової-Хомюк Н.М., Коваля Р.Й.,

за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини,

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року (суддя – Сакалош В.М., час ухвалення – 16:46 год., місце ухвалення – м.Львів, дата складання повного тексту – 08.12.2017 р.),

в адміністративній справі № 813/3313/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Червоноградська міська рада Львівської області,

про визнання відповідей протиправними,

встановив:

У вересні 2017 року позивач ОСОБА_3 звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправною відповідь Регіонального представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області №1171/2017 від 06.09.2017 року; 2) визнати протиправною відповідь ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року.

На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що оскаржені відповіді №1171/2017 від 06.09.2017 року (за підписом ОСОБА_4) та №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року (за підписом ОСОБА_5) являються необ’єктивними, а отже протиправними, оскільки не відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини», винесені без всебічної та об’єктивної перевірки фактів наведених позивачем у відповідних заявах. Розгляд заяв позивача було здійснено з порушенням вимог законодавства, а за результатами розгляду не було вжито заходів реагування до осіб, які порушили права заявника.

Відповідач ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2017 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправною відповідь Регіонального представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області №1171/2017 від 06.09.2017 року. Визнано протиправною відповідь ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року.

З цією постановою суду першої інстанції від 05.12.2017 року не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду є незаконною і необґрунтованою, винесена з порушенням норм матеріального і процесуального права, без всебічного з’ясування обставин справи і повного дослідження доказів, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини покликається на те, що судом першої інстанції не враховано вимог статей 2, 162 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) та Закону України «Про звернення громадян» щодо повноважень адміністративного суду і правильності способу захисту прав та інтересів позивача, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості визнавати протиправними відповіді суб’єкта владних повноважень. Вказує апелянт, що оскаржені позивачем відповіді №1171/2017 від 06.09.2017 року та №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року являються законними та обґрунтованими, винесені з дотриманням чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини», і не порушують прав чи інтересів позивача. Звернення позивача до Червоноградської міської ради Львівської області та до ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини були за своїм змістом вимогами споживача, а тому не було підстав для відкриття провадження в справі про порушення прав і свобод людини і громадянина. Звернення позивача від 28.08.2017 року стосувалось лише посадових осіб двох органів – генеральної Прокуратури України та прокуратури Львівської області, а тому відповідь №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року є повною.

За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати оскаржену постанову суду від 05.12.2017 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Представник відповідача в засіданні суду апеляційної інстанції підтримав вимоги апеляційної скарги і просив апеляційну скаргу задоволити.

Позивач апеляційної скарги не визнав, суду апеляційної інстанції подав відзив на апеляційну скаргу.

У відзиві на апеляційну скаргу та у судовому засіданні 21.03.2018 року суду апеляційного інстанції позивач просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, оскільки постанова суду першої інстанції являється законною та обґрунтованою.

У судове засідання на 18.04.2018 року позивач не з’явився, надавши суду апеляційної інстанції письмове повідомлення про те, що він не прийде на судове засідання, оскільки незгідний із ухвалами суду від 03 та 05 квітня 2018 року.

Представник третьої особи погодилась із вимогами апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу задоволити.

Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи та їх представників, які з’явились в засідання суду апеляційної інстанції, дослідивши матеріали справи та докази по справі, обговоривши доводи, межі та вимоги апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, з врахуванням наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_3 звертався із заявою за вх. № О - 531 від 01.08.2017 року до міського голови м. Червонограда Львівської області, в якій просив розібратись із підприємцем по ремонту та продажу мобільних телефонів, який відмовляється повернути гроші за несправний зарадний пристрій (а.с. 6, 141).

На вказане звернення позивачу надано виконавчим комітетом Червоноградської міської ради відповідь №3/24-6245/3-7 від 03.08.2017 року, де вказано, що заявником не надано розрахункового документу щодо придбання зарадного пристрою до мобільного телефону, а тому це унеможливлює детальніший розгляд звернення в Інспекції з питань захисту прав споживачів. До повноважень спеціалістів виконавчого комітету Червоноградської міської ради стосовно захисту прав споживачів товарів входить надання консультацій та роз’яснень законодавства в даній сфері (а.с. 9, 140).

Позивач не погоджуючись із наданою відповіддю від 03.08.2017 року направив на адресу міського голови м. Червонограда скаргу за вх. № О - 583 від 14.08.2017 року, за правилами ст.16 Закону України «Про звернення громадян» (а.с. 142, 145).

Виконавчий комітет Червоноградської міської ради, керуючись статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» направив вказані вище скаргу від 14.08.2017 року та заяву від 01.08.2017 року для розгляду та прийняття рішення до Регіонального представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, про що було повідомлено позивача листом виконкому Червоноградської міської ради №3/24-6589/1-3 від 17.08.2017 року.

Регіональним представництвом Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області за результатами розгляду отриманих від виконкому Червоноградської міської ради звернень позивача ОСОБА_3 надано відповідь №1171/2017 від 06.09.2017 року, в якій надано роз’яснення статті 19 Конституції України та Закону України «Про звернення громадян». Також у цій відповіді вказано, що заява ОСОБА_3 від 01.08.2017 року до Червоноградського міського голови з вимогою сприяти поверненню коштів за придбаний у приватного підприємця зарядний пристрій є скаргою, а Червоноградська міська рада не є вищестоящим органом до якого може бути подано скаргу на рішення приватного підприємця в частині дотримання прав споживачів. Зазначено, що листом Червоноградської міської ради від 03.08.2017 року позивачу було роз'яснено вимоги Закону України «Про захист прав споживачів» стосовно задоволення вимог споживача. Вказано, що з огляду на викладене, не вбачається підстав для вжиття заходів реагування з порушеного питання (а.с. 7-8).

Також судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 звертався із заявою за вх. № О - 629 від 28.08.2017 року до міського голови м. Червонограда, в якій просив направити на адресу Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини скаргу від 28.08.2017 року (а.с. 37).

У цій скарзі від 28.08.2017 року скаржник ОСОБА_3, покликаючись на норми Закону України «Про звернення громадян», виразив своє невдоволення роботою працівників Регіонального представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області щодо нескладання протоколів про адміністративні правопорушення на підставі перечислених у скарзі судових рішень (а.с. 37-38).

Виконавчий комітет Червоноградської міської ради, керуючись статтею 7 Закону України «Про звернення громадян» направив вказану вище скаргу від 28.08.2017 року до Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, про що було повідомлено позивача листом виконкому Червоноградської міської ради №3/24-6835/1-3 від 29.08.2017 року (а.с. 39).

ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини за результатами розгляду скарги ОСОБА_3 від 28.08.2017 року надано відповідь №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року, у якій надано роз’яснення Закону України «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини» та Закону України «Про звернення громадян». Також у цій відповіді вказано, що у зв'язку з тим, що всі порушення, які стали предметом розгляду в рамках адміністративного судочинства були виявлені більш ніж рік тому, відсутні правові підстави для вжиття заходів реагування до посадових осіб Генеральної Прокуратури України та прокуратури Львівської області (а.с. 40, 84).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оскаржені позивачем відповіді Регіонального представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області №1171/2017 від 06.09.2017 року та ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року не відповідають вимогам Закону України «Про звернення громадян» та Закону України «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини». Виявивши порушення прав та свобод заявника, відповідач повинен був підготувати пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини та надіслати звернення за належністю до територіальних органів (підрозділів) центральних органів виконавчої влади, інших державних органів. Крім цього, немає доказів про те, що працівник ОСОБА_4 мала повноваження підписувати відповідь від 06.09.2017 року, а відповідь від 05.10.2017 року містить неповноту вирішення усіх доводів заявника і не містить роз’яснень щодо обставин для продовження строку звернення.

Суд апеляційної інстанції частково не погоджується із висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про звернення громадян», громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Статтею 3 цього Закону визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскаржені, належать такі у сфері управлінської діяльності, внаслідок яких: - порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); - створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; - незаконно покладено на громадянина які-небудь обов'язки або його незаконно притягнуто до відповідальності (стаття 4 Закону).

Відповідно до ст.19 цього Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання.

Обов'язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг, визначені статтю 19 вказаного Закону. Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: - об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; - у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; - на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; - відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; - забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; - письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; - вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; - у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; - не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; - особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Повноваження Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини визначені Законом України від 23.12.1997 року № 776/97-ВР «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини», згідно зі статті 1 якого, парламентський контроль за додержанням конституційних прав і свобод людини і громадянина та захист прав кожного на території України і в межах її юрисдикції на постійній основі здійснює Уповноважений Верховної ОСОБА_2 України з прав людини (далі - Уповноважений), який у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України.

Сферою застосування Закону України «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини» є відносини, що виникають при реалізації прав і свобод людини і громадянина між громадянином України, незалежно від місця його перебування, іноземцем чи особою без громадянства, які перебувають на території України, та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Згідно ст.17 вказаного Закону, Уповноважений приймає та розглядає звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, відповідно до Закону України «Про звернення громадян». Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років. При розгляді звернення Уповноважений: 1) відкриває провадження у справі про порушення прав і свобод людини і громадянина; 2) роз'яснює заходи, що їх має вжити особа, яка подала звернення Уповноваженому; 3) направляє звернення за належністю в орган, до компетенції якого належить розгляд справи, та контролює розгляд цього звернення; 4) відмовляє в розгляді звернення. Повідомлення про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду надсилається в письмовій формі особі, яка його подала.

Для забезпечення діяльності Уповноваженого утворюється секретаріат, який є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка. Структура секретаріату, розподіл обов'язків та інші питання щодо організації його роботи регулюються Положенням про секретаріат Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини (далі - Положення) (ст.10 Закону).

Уповноважений має право призначати своїх представників у межах виділених коштів, затверджених Верховною ОСОБА_2 України. Організація діяльності та межі повноважень представників Уповноваженого регулюються Положенням про представників Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, яке затверджується Уповноваженим (ст.11 Закону).

Матеріалами адміністративної справи підтверджується, що оскаржена позивачем ОСОБА_3 відповідь №1171/2017 від 06.09.2017 року була надана Регіональним представництвом Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області, за результатами розгляду отриманої від виконкому Червоноградської міської ради скарги позивача за вх. № О - 583 від 14.08.2017 року.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.1 Положення про регіональні представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, затв. Наказом Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини №14/02-13 від 19.02.2013 року (в редакції чинній на час розглядуваних правовідносин), Регіональні представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини (далі - Регіональне представництво) утворюються Уповноваженим Верховної ОСОБА_2 України з прав людини відповідно до Закону України «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини» для забезпечення ефективної діяльності Уповноваженого та доступності здійснення особистого прийому громадян у віддалених від м. Києва адміністративно-територіальних одиницях.

Згідно п.6 вказаного Положення, Регіональне представництво відповідно до покладених на нього завдань: 6.1. здійснює моніторинг додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, надає пропозиції Уповноваженому щодо забезпечення прав і свобод людини; 6.2. вживає заходів щодо реалізації положень Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання; 6.3. готує пропозиції щодо розробки законопроектів та проектів інших нормативно-правових актів, необхідних для запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню; 6.4. готує пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини та здійснює реалізацію відкритих проваджень; 6.5. надсилає звернення громадян за належністю до територіальних органів (підрозділів) центральних органів виконавчої влади, інших державних органів, у тому числі Служби безпеки України та органів прокуратури України, місцевих та апеляційних судів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадових та службових осіб; 6.6. бере за дорученням Уповноваженого участь у перевірках стану додержання прав і свобод людини органами державної влади; 6.7. роз'яснює за дорученням Уповноваженого заходи, яких має вжити особа, що подала звернення до Уповноваженого; 6.8. забезпечує взаємодію Уповноваженого із неурядовими громадськими організаціями; 6.9. забезпечує організацію та здійснення прийому громадян; 6.10. забезпечує висвітлення діяльності Уповноваженого у засобах масової інформації та на офіційному веб-сайті Уповноваженого.

Права та обов’язки працівників Регіонального представництва визначені пунктами 7 і 8 вказаного Положення.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи відповідача про те, що у вказаній вище відповіді №1171/2017 від 06.09.2017 року Регіональним представництвом правомірно роз’яснено заявнику норми чинного законодавства, зокрема Закону України «Про звернення громадян», а також вказано, що Червоноградська міська рада не є вищестоящим органом до якого може бути подано скаргу на рішення приватного підприємця в частині дотримання прав споживачів у відносинах придбання-повернення товару неналежної якості. Також вказано, що Червоноградською міською радою було надано заявнику відповідь №3/24-6245/3-7 від 03.08.2017 року.

Ця відповідь Регіонального представництва від 06.09.2017 року являється фактично роз’ясненням та письмовим повідомленням для позивача ОСОБА_3 про прийняте Регіональним представництвом рішення щодо відсутності підстав для вжиття заходів реагування з порушеного питання.

Підписана ця відповідь від 06.09.2017 року представником ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області ОСОБА_4, що відповідає вимогам п.14 вказаного вище Положення №14/02-13 від 19.02.2013 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржена позивачем відповідь №1171/2017 від 06.09.2017 року Регіонального представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області надана в межах повноважень і у визначений законодавством спосіб, а тому немає підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною цієї відповіді.

Відносно оскарженої позивачем відповіді №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року, то матеріалами адміністративної справи підтверджується, що ця відповідь була надана ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, за результатами розгляду отриманої від виконкому Червоноградської міської ради скарги позивача від 28.08.2017 року.

Суд апеляційної інстанції враховує, що відповідно до п.1 Положення про ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, затв. Наказом Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини №4/8-12 від 20.06.2012 року, ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини (далі - ОСОБА_1) є постійно діючим органом, що утворюється Уповноваженим Верховної ОСОБА_2 України з прав людини відповідно до статті 10 Закону України «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини» для забезпечення діяльності Уповноваженого. ОСОБА_1 є юридичною особою, має свій рахунок у банку та печатку встановленого зразка.

Згідно пунктів 3, 4 цього Положення, основними завданнями ОСОБА_1 є організаційне, правове, науково-консультативне, інформаційно-аналітичне, науково-експертне, контрольне, матеріально-технічне, фінансове та інше забезпечення діяльності Уповноваженого з метою здійснення парламентського контролю за додержанням конституційних прав і свобод людини та громадянина. ОСОБА_1 відповідно до покладених на нього завдань: 1) здійснює моніторинг додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина, надає пропозиції Уповноваженому щодо забезпечення прав і свобод людини; 2) аналізує економічні, політичні, соціальні та інші процеси, що відбуваються в країні і за її межами, стосовно захисту прав і свобод людини та готує відповідні пропозиції Уповноваженому; 3) здійснює підготовку щорічних і спеціальних доповідей Уповноваженого; 4) здійснює підготовку проектів конституційних подань Уповноваженого до Конституційного Суду України, подань до Президента України, Голови Верховної ОСОБА_2 України, Прем'єр-міністра України, Генерального прокурора України, державних органів, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, їх посадових і службових осіб для вжиття відповідних заходів з метою усунення виявлених порушень прав і свобод людини та здійснює контроль за їх реалізацією; 5) вживає заходів щодо реалізації положень Факультативного протоколу до Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження та покарання; 6) здійснює моніторинг чинних законів і підзаконних актів щодо їх відповідності стандартам у галузі прав людини; 7) готує пропозиції щодо розробки і, за дорученням Уповноваженого, розробляє законопроекти та проекти інших нормативно-правових актів, необхідних для запобігання порушенням прав і свобод людини або сприяння їх поновленню; 8) готує пропозиції щодо відкриття провадження у справах про порушення прав і свобод людини та здійснює реалізацію відкритих проваджень; 9) за дорученням Уповноваженого надсилає звернення громадян за належністю до відповідних органів разом із рекомендаціями щодо дотримання стандартів у галузі прав людини, а також контролює розгляд таких звернень; 10) за дорученням Уповноваженого бере участь у перевірках стану додержання прав і свобод людини органами державної влади; 11) за дорученням Уповноваженого роз'яснює заходи, яких має вжити особа, що подала звернення до Уповноваженого; 12) забезпечує діяльність Консультативної ради, яка утворюється при Уповноваженому для надання консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій громадських організацій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини в Україні; 13) організовує діяльність регіональних представництв Уповноваженого; 14) забезпечує взаємодію Уповноваженого із неурядовими громадськими організаціями; 15) забезпечує взаємодію Уповноваженого з міжнародними організаціями та двостороннє співробітництво; 16) забезпечує виконання протокольних заходів Уповноваженого; 17) забезпечує організацію прийому громадян; 18) запроваджує єдиний порядок проходження і опрацювання документів у структурних підрозділах; 19) забезпечує висвітлення діяльності Уповноваженого у засобах масової інформації, на офіційному веб-сайті Уповноваженого та у соціальних мережах.

Права ОСОБА_1 визначені пунктом 5 вказаного Положення.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач ОСОБА_3 у скарзі від 28.08.2017 року адресованій Уповноваженому Верховної ОСОБА_2 України від прав людини, покликаючись на норми Закону України «Про звернення громадян», виразив своє невдоволення роботою працівників Регіонального представництва Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини у Львівській області щодо нескладання протоколів про адміністративній правопорушення на підставі перечислених у цій скарзі судових рішень.

У цій скарзі від 28.08.2017 року позивач звертав увагу на порушення його прав різними державними органами, зокрема: Генеральною прокуратурою України, прокуратурою Львівської області, Територіальною державною інспекцією з питань праці, Львівською державною обласною адміністрацією, Червоноградською міською радою, Управлінням праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Червоноградської міської ради Львівської області, Головним управлінням Держпраці у Львівській області, Червоноградським міським центром зайнятості, Червоноградським міським відділенням Національної поліції у Львівській області, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області.

Однак, вказана скарга від 28.08.2017 року не була розглянута належним чином відповідно до вимог чинного законодавства,

Так, із змісту відповіді ОСОБА_1 №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року видно, що позивачу лише надано часткове роз’яснення Закону України «Про Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини» та Закону України «Про звернення громадян», і вказано, що у зв'язку з тим, що всі порушення, які стали предметом розгляду в рамках адміністративного судочинства були виявлені більш ніж рік тому, відсутні правові підстави для вжиття заходів реагування до посадових осіб Генеральної Прокуратури України та прокуратури Львівської області.

Тобто, ОСОБА_1 досліджено питання лише щодо порушення прав позивача посадовими особами Генеральної прокуратури України та Прокуратури Львівської області, і не досліджено питання порушення прав позивача іншими, вказаними у скарзі, державними органами.

Також ОСОБА_1 не враховано, що з моменту набрання законної сили деякими, наведеними у скарзі, судовими рішеннями до моменту подання скарги від 28.08.2017 року пройшло менше одного року. Тому, безпідставним є покликання ОСОБА_1 на те, що всі порушення, які стали предметом розгляду в рамках адміністративного судочинства, про які позивач зазначав у своїй скарзі були виявлені більш ніж рік тому. Також, ОСОБА_1 у наданій відповіді від 05.10.2017 року не було роз'яснено позивачу можливості продовження строку звернення до Уповноваженого.

При цьому, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими покликання представника відповідача в судовому засіданні на те, що ОСОБА_1 отримав не усі сторінки (не повний текст) скарги позивача від 28.08.2017 року і тому не мав можливості розглянути цю скаргу в повному обсязі.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що із матеріалів адміністративної справи, в тому числі із супровідного листа №3/24-6835/1-3 від 29.08.2017 року, видно, що скарга позивача ОСОБА_3 від 28.08.2017 року була отримана ОСОБА_1 від виконкому Червоноградської міської ради, і при прийнятті цієї скарги зауважень чи недоліків не було заявлено чи зафіксовано.

Крім цього, ОСОБА_1, при розгляді по суті скарги від 28.08.2017 року, виявивши відсутність усіх аркушів цієї скарги, мав достатньо повноважень, в тому числі визначених пунктом 5 Положення №4/8-12 від 20.06.2012 року, для витребування необхідних аркушів (сторінок) чи інших матеріалів.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що скарга позивача ОСОБА_3 від 28.08.2017 року не отримала належного розгляду та вирішення ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини, а тому являються протиправними дії ОСОБА_1 щодо розгляду цієї скарги (звернення).

В такій ситуації, враховуючи обсяг визначених позивачем позовних вимог, та з врахуванням вимог статтей 2, 5, 245, 308 КАС України, суд апеляційної інстанції вважає, що позовну вимогу про визнання протиправною відповіді №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року слід задоволити частково, а саме, визнати протиправними дії ОСОБА_1 щодо неналежного розгляду звернення (скарги) ОСОБА_3А від 28.08.2017 року, за яким було надано відповідь №2/12-0298590.17/13-110 від 05.10.2017 року.

Одночасно колегія суддів зазначає, що вказана відповідь від 05.10.2017 року являється фактично роз’ясненням та письмовим повідомленням для позивача про прийняте ОСОБА_1 рішення щодо відсутності правових підстав для вжиття заходів реагування за відповідним зверненням.

З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанову суду першої інстанції від 05.12.2017 року слід скасувати та прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

У зв’язку із цим, апеляційну скаргу слід задоволити частково.

Відносно поданих позивачем суду апеляційної інстанції заяв про стягнення в користь позивача витрат пов’язаних з прибуттям до суду першої інстанції та апеляційної інстанції, а саме з врахуванням вартості 2 квитків за 23.11.2017 року та 2 квитків за 21.03.2018 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відповідно до ст.87 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року), судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Статтею 91 КАС України (в редакції чинній до 15.12.2017 року) передбачено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її представнику сплачуються іншою стороною добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Аналогічні правові приписи містяться і в чинній редакції КАС України. Так, відповідно до ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду.

Статтею 135 КАС України (в редакції чинній на даний час) передбачено, що витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, та її законному представнику сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Отже, наведеними нормами законодавства встановлено, що із витрат пов'язаних із прибуттям до суду, понесених особою на користь якої ухвалено судове рішення (і яка не є суб'єктом владних повноважень), у разі переїзду цієї особи (сторони) до іншого населеного пункту, сплачуються іншою стороною лише добові та компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.

Такі витрати як оплата за транспортний переїзд, зокрема оплата вартості проїзних квитків, не підлягають стягненню з іншої сторони.

Таким чином, не підлягають до задоволення заяви позивача щодо стягнення із відповідача витрат по оплаті вартості чотирьох проїзних транспортних квитків.

Керуючись ст.ст. 243 ч.3, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини – задоволити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2017 року в адміністративній справі № 813/3313/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини про визнання відповідей протиправними – скасувати і прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_3 – задоволити частково.

Визнати протиправними дії ОСОБА_1 Уповноваженого Верховної ОСОБА_2 України з прав людини щодо неналежного розгляду звернення (скарги) ОСОБА_3 від 28 серпня 2017 року, за яким було надано відповідь №2/12-0298590.17/13-110 від 05 жовтня 2017 року.

У задоволенні решта позовних вимог ОСОБА_3 – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її прийняття (проголошення), а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення – протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий: В.В. Гуляк

Судді: Н.М. Судова-Хомюк

ОСОБА_2

Повний текст постанови складено 23.04.2018 року