Постанова № 73595024, 19.04.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

19 квітня 2018 рокусправа № 808/1997/17 Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Прокопчук Т.С.

судді: Шлай А.В. Кругового О.О.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року (суддя: Татаринов Д.В) по адміністративній справі № 808/1997/17

за адміністративним позовом Комунального підприємства «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» до ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 підприємство «Експлуатаційне лінійне управління автомобільних шляхів» (далі – КП «ЕЛУАШ») 05.07.2017 року звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі – ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому з урахуванням уточнень від 25.07.2017 року просить визнати протиправними та скасувати винесені відповідачем податкове повідомлення-рішення №0004042101 від 05.04.2017 року , яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 8 731 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0004071401 від 05.04.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 113 788 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 556 894 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0004081401 від 05.04.2017 року, яким позивачу зменшено від’ємне значення податку на додану вартість за липень – листопад 2015 року в загальному розмірі 501 779 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0003021304 від 06.04.2017 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 479,18 грн. за порушення термінів перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.10.2017 року позовні вимоги задоволено, визнані протиправними та скасовані винесені відповідачем 05.04.2017 року податкові повідомлення-рішення №0004042101, №0004071401 та №0004081401, податкове повідомлення-рішення №0003021304 від 06.04.2017 року, присуджено на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 32 911, 51 грн.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС у Запорізькій області подано апеляційну скаргу, в які апелянт просить постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована помилковістю зроблених судом першої інстанції висновків та відсутності підстав для скасування оскаржених податкових повідомлень – рішень.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм права та правової оцінки обставин у справі, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 07.12.2016 року по 04.01.2017 року ГУ ДФС у Запорізькій області проведена планова виїзна документальна перевірка КП «ЕЛУАШ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, та з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати єдиного внеску за період з 01.01.2011 року по 30.09.2016 року, за результатами якої складено акт №130/06-01-14-01/03345018 від 20.03.2017 року.

Відповідно до викладених в акті перевірки висновків відповідачем встановлено порушення позивачем, зокрема приписів пп. 14.1.27, п. 14.1 ст. 14, п.134.1 ст. 134, п. 138.1, п. 138.4 ст.138 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року на загальну суму 6 286 грн. та завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток у 2015 році на загальну суму 564 340 грн.;

пп. 14.1.36 п. 14.1ст. 14, п. 188.1 ст.188 ПК України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість у періоді лютий - грудень 2015 року на загальну суму 1 113 788 грн.;

пп. 168.1.2 п. 168.1 ст.168 ПК України, в результаті чого підприємством за період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року несвоєчасно перераховано до бюджету податок на доходи з фізичних осіб у сумі 13 916,71 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, а саме: податкове повідомлення-рішення №0004042101 від 05.04.2017 року , яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем податок на прибуток в сумі 8 731 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0004071401 від 05.04.2017 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 1 113 788 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 556 894 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0004081401 від 05.04.2017 року, яким позивачу зменшено від’ємне значення податку на додану вартість за липень – листопад 2015 року в загальному розмірі 501 779 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0003021304 від 06.04.2017 року, яким до позивача за порушення термінів перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб застосовано штрафну санкцію в розмірі 3 479,18 грн.

Не погодившись з такими податковими повідомленнями – рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарги позивача зазначені податкові повідомлення – рішення залишені без змін, а скарга позивача в цій частині без задоволення, на підставі чого позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Приписами пп.134.1.1 п.134.1. ст.134, п.138.2,138.4 ст.138, пп.139.1.9 п.139 ст.139 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст. 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст.152 цього Кодексу.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу; та витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку не включаються до складу витрат.

Приписами п. 198.1, п. 198.2,198.6 ст. 198, п. 200.4, 200.6 ст. 200 ПК України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Якщо в наступному податковому періоді сума розрахована згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України та має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій одержувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги одержувачем товарів, послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Із матеріалів справи вбачається, що між КП «ЕЛУАШ» та ТОВ «Автолев» укладено договір купівлі-продажу №2802/13 від 28.02.2013 року, а саме щодо товару вузлів та запчастин для автомобілів, масел (автомобільних, технічнічних), фарби автомобільної, розчиннику, шин автомобільних, акумуляторів.

Факт належного виконання зазначеного договору підтверджується первинними бухгалтерськими документами, оформленими згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , а саме: податковими накладними, видатковими накладними, подорожніми листами, прибутковими накладними, платіжними дорученнями, матеріальними звітами, накладними на внутрішнє переміщення.

Викладене свідчить про вірно зроблений судом першої інстанції висновок щодо правомірності формування позивачем валових витрат, включення до складу податкового кредиту суми від'ємного значення та суми податку на додану вартість в період з 01.01.2013 року по 30.09.2016 року, оскільки чинне податкове законодавство України не ставить в залежність право сторони в договорі на податковий кредит від проведення перевірок податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Відповідачем не надані належні докази нереальності господарських відносин позивача з ТОВ «Автолев», також не існує судових рішень, якими даний контрагент визнаний фіктивним, а його установчі документи - недійсними, на час дії угоди контрагент був зареєстрований в установленому порядку як платник податку на додану вартість, мав право виписувати та надавати податкові накладні, не був виключений із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Із матеріалів справи видно, що власником КП «ЕЛУАШ» є Запорізька міська рада, яка є замовником послуг та встановлює ціни на послуги підприємства на рік, які не можуть бути змінені в подальшому, позивач свою діяльність здійснює виключно у межах державного регулювання цін на послуги, як зумовлено виконанням приписів Закону України «Про здійснення державних закупівель», а отже висновки, викладені в акті перевірки, про постачання послуг нижче собівартості без аналізу собівартості кожної господарської операції - є необґрунтованими.

Приймаючи до уваги викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що прийняті ГУ ДФС у Запорізькій області податкові повідомлення - рішення №0004042101, №0004071401, №0004081401 від 05.04.2017 року є неправомірними та підлягають скасуванню.

Пунктом 126.1 ст. 126 ПК України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених п. 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу,зокрема, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання - у розмірі 10 % погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 127.1 ст. 127 ПК України визначено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 % суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються відповідачем, що позивачем нарахування, утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб позивачем фактично здійснено, але з затримкою, і відповідальність за таке порушення податкового законодавства передбачена положеннями п. 126.1. ст. 126 ПК України, а тому є вірним висновок суду першої інстанції, що застосування відповідачем до підприємства штрафних санкцій за приписами п. 127.1 ст. 127 ПК України є протиправним, судом правомірно визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення – рішення №0003021304 від 06.04.2017 року.

Суд першої інстанції відповідно до приписів ст. 94 КАС України, що діяла на час розгляду справи, правомірно присудив на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачену суму судового збору в розмірі 32 911, 51 грн.

Доводами апеляційної скарги зазначені обставини не спростовано.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалене рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2017 року по адміністративній справі № 808/1997/17 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, протягом тридцяти днів з дня її складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 23 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: Т.С. Прокопчук

Суддя: А.В. Шлай

Суддя: О.О. Круговий