Постанова № 73594419, 18.04.2018, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2018 р. Справа № 907/515/14

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючий суддя: Данко Л.С.,

суддів: Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

секретар судового засідання: Фака С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області № 75/02-31 від 03.03.2018 р. (вх. № ЛАГС 01-05/822/18 від 12.03.2018р.)

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 лютого 2018 року (головуючий суддя Васьковський О.В.)

про відстрочку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 серпня 2014 року у справі № 907/515/14

порушеній за позовом

позивача: Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», м. Ужгород, Закарпатської області,

до відповідача: Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Коритняни, Ужгородського району, Закарпатської області,

про стягнення заборгованості в сумі 1216147,03 грн.

за участю представників:

від апелянта/відповідача: не прибув;

від позивача: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

28.05.2014 р. Комунальним підприємством «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» на розгляд Господарського суду Закарпатської області подано позовну заяву до Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення заборгованості в сумі 1216147,03 грн. (том І, а. с. 4-5).

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. у справі № 907/515/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, вул. Духновича, 66, «в», код 04349768) на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, 1, код 03344326) заборгованість в сумі 1086934,40 грн. та судові витрати в сумі 21738,70 грн. (том І, а. с. 55, 56-58).

Вищезазначене рішення суду першої інстанції від 12.08.2014 р., залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. (том І, 111, 112-117).

На виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. у даній справі, місцевим господарським судом видано відповідні накази про примусове виконання рішення від 12.08.2014 р. (том І, а. с. 121, 122).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до суду першої інстанції, неодноразово, подавались заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/515/14.

Так, перша заява про відстрочення виконання рішення подана місцевому суду 26.01.2016 р. (вх. № 02.5.1 - 14/1069/16) (том І, а. с. 127-129), була ухвалою місцевого суду від 18.02.2016 р. у даній справі задоволена частково та відстрочено виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. до 30.06.2016 р. включно (том І, а. с. 149-151). Друга заява про відстрочення виконання цього ж рішення подана місцевому суду 24.06.2016 р. (вх. № 02.5.1 - 14/8534/16) (том І, а. с. 155-156), яка ухвалою суду від 01.07.2016 р. була повернута заявнику без розгляду (том І, а. с. 158-159); третя заява про відстрочення виконання зазначеного рішення подана місцевому суду 04.07.2016 р. (вх. № 02.5.1 - 14/8778/16) (том І, а. с. 163-164), яка була ухвалою місцевого суду від 15.07.2016 р. у даній справі задоволена частково, надано відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. строком до 31.12.2016 р. включно (том І, а. с. 177-179). Четверта заява про відстрочення виконання рішення подана заявником місцевому суду 23.01.2017 р. (вх. № 02.5.1 – 11/1049/17) (том І, а. с. 183-185), яка була ухвалою місцевого суду від 28.02.2017 р. у даній справі задоволена повністю, відстрочено виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. до 30.12.2017 р. включно (том І, а. с. 197-199); п’ята заява про відстрочення виконання рішення подана місцевому суду 02.02.2018 р. (вх. № 02.3.1 – 09/1489/18) (том І, а. с. 202-204), у задоволенні якої ухвалою місцевого суду від 21.02.2018 р. у даній справі - відмовлено повністю (том І, а. с. 218-221).

Отже, як вбачається з матеріалів даної справи під час останнього (п’ятого) розгляду заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/515/14, Господарським судом Закарпатської області було прийнято ухвалу від 21.02.2018р., якою у задоволенні заяви Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, с. Коритняни, Ужгородський район про відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.14 у справі № 907/515/14 відмовити повністю (том І, а. с. 218-221).

Не погоджуючись із зазначеною вище ухвалою місцевого господарського суду, апелянт (Комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою № 75/02-31 від 03.03.2018р. (вх. № ЛАГС 01-05/822/18 від 12.03.2018р.) в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2018р. та ухвалити по справі нову ухвалу, якою задоволити заяву Коритнянської сільської ради та відстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/338/16 від 22.07.2017р. за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення з заявника суми 1662162,60 грн. боргу за послуги по водопостачанню та водовідведенню, а також суму 24932,44 грн. на відшкодування судового збору, до 31.12.2018 року включно (том І, а. с. 4-8).

Апеляційну скаргу мотивує тим, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин справи, порушенням процесуального права та невідповідності висновків суду.

Так апелянт в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не взято до уваги наступні істотні обставини, які впливають на суть ухваленого судового рішення, а саме, те, що позивачем під час розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду було письмове викладено позицію щодо не заперечення проти задоволення вказаної заяви.

Також апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що вказане відстрочення виконання рішення суду не суперечить інтересам самого позивача, оскільки відстрочення виконання судового рішення дає змогу відповідачу по справі за рахунок коштів сільського бюджету провести повну реконструкцію водо мережі, зменшити витоки та витрати води, тим самим зменшити рівень проплати за спожиту воду, акумулювати відповідні кошти в сільському бюджеті для подальшого погашення заборгованості перед позивачем.

Крім того, апелянт стверджує, що місцевим господарським судом не було враховано фінансового стану боржника/апелянта, також не враховано те, що відстрочка виконання рішення в даній справі не порушить баланс інтересів сторін.

Відтак, на думку апелянта, у разі задоволення заяви про надання відстрочки виконання рішення суду, останнього не звільнить від виконання судового рішення, а навпаки спрямує на зменшення негативних наслідків для боржника при одночасному досягненні інтересу для кредитора, оскільки сприяє в повному обсязі виконанню судового рішення.

Апелянт також в апеляційній скарзі покликається на те, що ним поступово здійснюється поступове погашення боргу по попередніх судових рішеннях, з яких на виконанні перебуває шість виконавчих документів, а коштів сільського бюджету не достатньо для погашення за короткий термін заборгованості в сумі 1700000,00 грн.

Також апелянт зазначає, що їхнім представником у суді першої інстанції було зазначено, що вказана заява про відстрочення виконання судового рішення є останньою. Крім того, апелянтом за період попереднього відстрочення було виконано значний обсяг робіт щодо документального оформлення робіт з ремонту водопровідної мережі сіл Коритняни, Кінчеш, Часлівці, про що свідчать проектно-кошторисні документації та акти приймання-передачі, які апелянтом додано до апеляційної скарги.

Відповідно до наведеного, апелянт вважає, що всі дії відповідача/апелянта спрямовані на реалізацію проекту по погашенню бор гу, які підтверджені документально та не були надані в якості доказів, в суді першої інстанції, тільки з тих міркувань, що позивач по справі не заперечу вав проти задоволення такої заяви та підтвердив наявність таких дій з боку боржника, оскільки брав безпосередню участь у її розробці, відтак, просить ухвалу суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду скасувати та заяву задоволити.

В процесі розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивачем надано відзив на апеляційну скаргу (том ІІ, а. с. 65-66), у якій останній не заперечує щодо задоволення заяви апелянта/відповідача/боржника про відстрочення виконання рішення суду до 31.12.2018 р., оскільки останній попри важки й фінансовий стан вживає всіх заходів, які спрямовані на виконання рішення місцевого господарського суду.

19.03.2018 р. ухвалою Львівського апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження та ухвалою суду від 29.03.2018 р. призначено справу № 907/515/14 до розгляду у судовому засіданні на 04.04.2018 року, про що учасники по справі були належним чином повідомлені, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (том ІI, а. с. 63).

З підстав зазначених в ухвалі суду від 04.04.2018 р. розгляд справи було відкладено на 18.04.2018р., про що сторони були належним чином повідомлені, а саме відповідач/апелянт особисто під розписку (том ІІ, а. с. 75) та позивач рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано 11.04.2018р. за № 88000 22767580.

В судове засідання 18.04.2018 р. представник апелянта/відповідача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином, під розписку, повідомлений про день, час та місце розгляду справи (том ІІ, а. с. 75).

Як вбачається з апеляційної скарги (том ІI, а. с. 4-8), апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2018р. та ухвалити по справі нову ухвалу, якою задоволити заяву Коритнянської сільської ради та відстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/338/16 від 22.07.2017р. за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення з заявника суми 1662162,60 грн. боргу за послуги по водопостачанню та водовідведенню, а також суму 24932,44 грн. на відшкодування судового збору, до 31.12.2018 року включно.

Від позивача представник в судове засідання не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, був належним чином повідомлений рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення, яке отримано 11.04.2018 р. за № 88000 22767580. У попередньому судовому засіданні від позивача на адресу суду було надіслано заяву (факсограма) № 654 від 03.04.2018р. (вх. № ЛАГС 01-14/20/18 від 03.04.2018р.), в якій останній просив суд розглядати справу № 907/515/14 без участі Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода», також у заяві позивач зазначив, що свою позицію викладену у відзиві на апеляційну скаргу № 618 від 29.03.2018р. підтримує.

З огляду на наведене слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції розглядається протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі.

19.03.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області № 75/02-31 від 03.03.2018р. (вх. № ЛАГС 01-05/822/18 від 12.03.2018р.) на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 лютого 2018 року про відстрочку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 12 серпня 2014 року у справі № 907/515/14.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 р. справу № 907/515/14 призначено до розгляду та з підстав зазначених в ухвалі суду від 04.04.2018р. розгляд справи було відкладено на 18.04.2018р.

З огляду на наведене слід зазначити, що останнім днем розгляду справи в суді апеляційної інстанції є 18.04.2018 р.

Крім того, слід зазначити, що ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 04.04.2018 р. у справі № 907/515/14 участь уповноважених учасників по справі обов’язковою не визнавалась.

З урахуванням наведених вище обставин, апеляційний господарський суд, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2018 р. у справі № 907/515/14, виходячи з наступного.

Як уже було вищезазанчено у цій постанові, рішенням Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. у справі № 907/515/14 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області (Закарпатська область, Ужгородський район, с. Коритняни, вул. Духновича, 66, «в», код 04349768) на користь Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» (Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Митна, 1, код 03344326) заборгованість в сумі 1086934,40 грн. та судових витрат в сумі 21738,70 грн. (том І, а. с. 55, 56-58).

Вищезазначене рішення суду першої інстанції від 12.08.2014р., залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.09.2014р. (том І, а. с. 111, 112-117).

У зв’язку з набранням рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України (в редакції закону до 15.12.2017р.) Господарським судом Закарпатської області по справі № 907/515/17 видано відповідний накази про стягнення з боржника на користь стягувача присудженої суми заборгованості.

02.02.2018 р. Коритнянська сільська рада Ужгородського району Закарпатської області п’ятий раз звернулась до Господарського суду Закарпатської області із заявою № 42/02-31 від 01.02.2018р. (вх. № 02.3.1-09/1489/18), в якій просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014р. за позовом Комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Ужгорода» до Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про стягнення з заявника суми 1086934,40 грн. та стягнення судових витрат до 31.12.2018 р. року включно.

В обґрунтування вищезазначеної заяви, боржник/апелянт/відповідач зазначає, що ним на момент подання заяви про відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.14 р. у справі № 907/515/14 проведено значний обсяг роботи щодо документального оформлення робіт з ремонту водопровідної мережі с. Коритняни та Кінчеш та здійснено фактичну передачу проектно-кошторисної документації «Реконструкція системи водопостачання с. Коритняни, с. Кінчеш Ужгородського району», що підтверджується актом приймання-передачі від 08.06.2016 р.

Також, заявник вказує, що 11.04.16 р. встановлено засіб обліку води між селами Часлівці та Коритняни, з метою врегулювання взаємовідносин між населеними пунктами щодо водопостачання с. Часлівці, проведено ряд зустрічей на рівні керівництва Ужгородського району та міста Ужгород з метою вирішення питання щодо погашення боргу. Заявник посилається на те, що проведено значний обсяг роботи з боржниками, які заборгованість за отримане водопостачання, передано цілий ряд позовів до Ужгородського міськрайонного суду, з багатьма споживачами укладено договори реструктуризації заборгованості за спожиту воду, значно збільшені надходження від споживачів за послуги водопостачання.

Крім того, завершено ремонт водопровідної мережі села Коритняни, повністю замінено водопровідну трубу шляхом прокладення нової траси села, з 08.11.2016 р. розпочалися аналогічні роботи по заміні такої ж труби в селі Кінчеш, Ужгородського району, які повинні бути завершені орієнтовно до кінця поточного року. Після проведення відповідних робіт автоматично зменшиться об’єм води, який витрачається споживачами під час її транспортування від свердловини до кінцевих споживачів, що відповідно зменшить суму, яку сільська рада повинна сплачувати водопостачання. Враховуючи строк, необхідний для освоєння коштів, що знаходяться на рахунках ради та заблоковані казначейством, та строки здійснення капітального ремонту мереж водопостачання не тільки на підводі води до сіл, але безпосередньо на території села, у зв'язку з чим заявник просить відстрочити виконання рішення у справі до 31.12.2018 року включно.

В процесі розгляду заяви, місцевим господарським судом у задоволенні заяви Коритнянської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області про відстрочку виконання рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2018р. у справі № 907/515/14 – відмовлено.

З оскаржуваної ухвали місцевого суду вбачається, що відмовляючи у задоволенні заяви відповідача про відстрочку виконання рішення місцевого господарського суду по справі № 907/515/14 місцевим судом було зазначено, що доводи заявника, викладені в заяві щодо винятковості обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та є підставами відстрочення рішення суду у даній справі, у розумінні ст.331 ГПК України належними та допустимими доказами не підтверджені, оскільки, заявником до заяви про відстрочку виконання рішення суду не додано жодного документального підтвердження викладених в заяві обставин, які б могли слугувати належним доказом, як і не подано жодних доказів щодо стану заборгованості, ходу виконання рішення суду.

З приводу наведеного колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду та зазначає наступне.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

У відповідності до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 ГПК України суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, за заявою сторони, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, на підставі обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до рішення Європейського суду у справі "Агрокомплекс проти України" від 06.10.2011 року існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов'язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у значенні ст. 1 Першого протоколу («Бурдов проти Росії» та інші справи, зазначені в цій).

Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право мирного володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання розстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно положень ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Згідно з ст. ст. 74, 76, 77 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В даному випадку, заявником до заяви про відстрочення виконання рішення суду першої інстанції, окрім доказів направлення даної заяви на адресу позивача по справі, не подано, а відтак, доводи заявника/апелянта/відповідача/боржника, які викладені в заяві щодо винятковості обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та є підставами відстрочення рішення суду у даній справі, у розумінні ст. 331 ГПК України належними та допустимими доказами не підтверджені.

Отже, заявником до заяви про відстрочку виконання рішення суду не додано жодного документального підтвердження викладених в заяві обставин, які б могли слугувати належним доказом, як і не подано жодних доказів щодо стану заборгованості, ходу виконання рішення суду.

Разом з тим, судом апеляційної інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що апелянтом/відповідачем до суду першої інстанції, неодноразово, подавались заяви про відстрочення виконання рішення Господарського суду Закарпатської області у справі № 907/515/14, а саме: перша заява про відстрочення виконання рішення подана місцевому суду 26.01.2016 р. (вх. № 02.5.1 - 14/1069/16) (том І, а. с. 127-129), була ухвалою місцевого суду від 18.02.2016 р. у даній справі задоволена частково, відстрочено виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. до 30.06.2016 р. включно (том І, а. с. 149-151); друга заява про відстрочення виконання рішення подана місцевому суду 24.06.2016 р. (вх. № 02.5.1 - 14/8534/16) (том І, а. с. 155-156), яка ухвалою суду від 01.07.2016 р. була повернута заявнику без розгляду (том І, а. с. 158-159); третя заява про відстрочення виконання цього ж рішення подана місцевому суду 04.07.2016 р. (вх. № 02.5.1 - 14/8778/16) (том І, а. с. 163-164), яка була ухвалою місцевого суду від 15.07.2016 р. у даній справі задоволена частково, місцевим судом надано відстрочку виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. строком до 31.12.2016 р. включно (том І, а. с. 177-179); четверта заява про відстрочення виконання рішення подана місцевому суду 23.01.2017 р. (вх. № 02.5.1 – 11/1049/17) (том І, а. с. 183-185), яка була ухвалою місцевого суду від 28.02.2017 р. у даній справі задоволена повністю, відстрочено виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014 р. до 30.12.2017 р. включно (том І, а. с. 197-199); п’ята заява про відстрочення виконання рішення подана місцевому суду 02.02.2018 р. (вх. № 02.3.1 – 09/1489/18) (том І, а. с. 202-204), у задоволенні якої ухвалою місцевого суду від 21.02.2018 р. у даній справі відмовлено повністю (том І, а. с. 218-221).

Як вбачається із текстів вищезазначених заяв про відстрочення виконання рішення, які подавалися заявником на розгляд місцевому господарському суду вони, фактично, обґрунтовані одними і тими ж самими доводами, разом з тим, доводи наведені в останній (п’ятій по рахунку) заяві про відстрочення виконання рішення подана місцевому суду 02.02.2018 р. (вх. № 02.3.1 – 09/1489/18) (том І, а. с. 202-204), у задоволенні якої ухвалою місцевого суду від 21.02.2018 р. у даній справі - відмовлено повністю (том І, а. с. 218-221), не обґрунтовані жодними належними та допустимими доказами, про що вказав місцевий суд в мотивованій частині ухвали від 21 лютого 2018 р. по даній справі, тим більше, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Слід зазначити, що рішення у справі № 907/516/14 набрало законної сили на підставі постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2014 р. (том І, а. с. 112-117).

Щодо покликань апелянта, що ним такі докази суду першої інстанції не були надіслані у зв’язку з тим, що позивач проти відстрочення виконання рішення місцевого господарського суду не заперечував, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки кожна сторона повинна довести в розумінні ст. 331 ГПК України належними та допустимими доказами підтверджені у заяві обставини на які вона посилається.

Також не заслуговують на увагу суду твердження апелянта на великий обсяг дебіторської заборгованості та тяжкий фінансовий стан підприємства, так як останні обставини не свідчать про особливий характер обставин і не є доказом, який підтверджує наявність підстав для розстрочки виконання рішення суду.

Як зазначено вище у цій постанові, судом першої інстанції у період з 2016 по 2017 р.р. боржнику, неодноразово, надавалась відстрочка виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 12.08.2014р. у справі № 907/515/14, про що свідчать ухвали суду першої інстанції від 15.07.2016 р. та від 28.02.2017 р.

Крім того, заявником (боржником) не доведено намір добровільно виконати рішення суду, яке є обов'язковими до виконання на всій території України, у відповідності до ст. 124 Конституції України та ст. 326 ГПК України.

Відповідно до наведених обставин, у суду першої інстанції були відсутні належні підстави для застосування ч. 1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, у межах предмету заяви про розстрочку виконання рішення суду.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами даної справи.

Підсумовуючи вищевказане, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законну та обґрунтовану ухвалу у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому ухвалу суду першої інстанції необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 42, 46, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 21 лютого 2018 року у справі № 907/515/14 – залишити без змін, апеляційну скаргу – без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд ухвали місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

4. Матеріали справи повернути в Господарський суд Закарпатської області.

Повний текст постанови складено 23.04.2018 року

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя Н.А.Галушко

Суддя Г.В.Орищин