Рішення № 73593287, 20.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.04.2018

Справа №910/1971/18

Суддя господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 55 342,18 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2018 року Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (надалі – ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча") звернулося до господарського суду міста Києва із вказаною позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі – ПАТ "Укрзалізниця") про стягнення 55 342,18 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок незабезпеченого ПАТ "Укрзалізниця" збереження вантажу під час перевезення, утворилась недостача, про що складено комерційні акти №485604/1165 від 21.12.2017 про недостачу вантажу в вагоні №56107923, №485604/1165 від 21.12.2017 про недостачу вантажу в вагоні №56969579 та №485604/1165 від 21.12.2017 про недостачу вантажу в вагоні №55005722. Вартість недостачі вантажу за розрахунком позивача у загальному розмірі становить 55 342,18 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2018 відкрито провадження у справі №910/1971/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

26.03.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого вбачається, що ПАТ "Укрзалізниця" заперечує проти позовних вимог ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" з тих підстав, що позивачем не надано належних документів на підтвердження розміру дійсної вартості втраченого вантажу, а саме – не надано оригіналів вантажної та багажної накладної, вантажобагажної квитанції та комерційного акту, а також доказів на підтвердження оплати вантажу.

10.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позов з доказами її направлення відповідачу, в якій ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" вказує, що позивачем до матеріалів справи долучено оригінали комерційних актів, залізничних накладних, належним чином засвідчена копія вантажобагажної квитанції, сертифікат якості та копії платіжних доручень на підтвердження оплати товару, а відтак доводи відповідача, викладені у відзиві є необґрунтованими.

Відповідач своїм правом на подання заперечень на відповідь на відзив у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва встановив наступне.

25.12.2015 між Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (відправник, одержувач, вантажовласник) (в подальшому реорганізовано в приватне акціонерне товариство) укладено договір №1970/ДФ/10017 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги (далі – Договір перевезення).

Відповідно до п. 2.1 Договору перевезення від 01.02.2016 вантажовласник зобов'язався пред’являти виконавцю у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним, або прибувають на його адресу. В свою чергу, у п. 2.2 Договору перевезення виконавець зобов’язався приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласника, подавати під навантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов’язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатку до цього договору.

У розділі 3 Договору перевезення сторони передбачили порядок проведення розрахунків за надані виконавцем послуги.

Згідно з пунктом 7.1 Договору перевезення виконавець надає вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії "Донецька залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" за умови наявності коштів на його особовому рахунку.

Додатковою угодою №6 від 10.03.2017 внесено зміни до пункту 7.4 Договору, перевезення відповідно до якого визначено строк дії Договору до 31.12.2017.

01.02.2016 між ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" (постачальник) і ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (покупець) укладено договір №245/108/16Сб (надалі – Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець – прийняти та оплатити коксову продукцію (надалі – ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Пунктом 3.1 Договору визначено, що постачальник зобов’язується поставити ресурси на умовах поставки, вказаних у Специфікаціях, у відповідності до ІНКОТЕРМС-2010.

Як вбачається із наявного в матеріалах справи оригіналу залізничної накладної №53466587 ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод" на виконання своїх зобов’язань за Договором як вантажовідправником на станції відправлення "Авдіївка" Донецької залізниці було відправлено на станцію "Маріуполь-Сортувальний" Донецької залізниці насипом кокс доменний (вологий) у вагонах №55005722 (у кількості 39 950 кг), №56969579 (у кількості 39 450 кг), №66000753 (у кількості 41 100 кг), №59673483 (у кількості 41 300 кг), №60631371 (у кількості 39 950 кг), №52733474 (у кількості 41 300 кг), №56107923 (у кількості 40 450 кг), №56098676 (у кількості 41 150 кг), №57597841 (у кількості 43 180 кг), №59672782 (у кількості 41 850 кг), №53130993 (у кількості 40 900 кг).

Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За своїм змістом та правовою природою укладений сторонами у даній справі договір є договором перевезення, який підпадає під правове регулювання глави 64 розділу ІІІ книги 5 Цивільного кодексу України, глави 32 Господарського кодексу України, положень Закону України "Про залізничний транспорт".

Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Частиною 5 статті 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно із ч. 6 ст. 306 Господарського кодексу України, відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, (далі – Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).

Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Таким чином, відповідачем взято на себе зобов’язання з перевезення вантажу на підставі Договору перевезення та залізничної накладної №53466587.

Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.

Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Статтею 52 Статуту встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.

В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.

Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

На станції "Маріуполь-Сортувальний" Донецької залізниці було виявлено невідповідність фактичної маси вантажу у вагонах №56107923, №56969579, №55005722 з масою вантажу, яка була зазначена у накладній, що підтверджується наявними в матеріалах справи оригіналами комерційних актів №485604/1165 від 21.12.2017, №485604/1166 від 21.12.2017, №485604/1167 від 21.12.2017 відповідно.

Так, у комерційному акті №485604/1165 від 21.12.2017 вказано: по документу значиться вантаж кокс доменний (вологий) насипом. Вага встановлена відправником на вагонних вагах (150 т.): брутто – не вказано, тара з брусу – 23 300 кг, нетто 40 450 кг. При перевантажуванні виявилося: брутто 62 100 кг, тара з брусу 23 300 кг, нетто 38 800 кг, що менше ваги по документу на 1 650 кг. При комерційному огляді виявлено: погрузка вагону вище рівня на 400-500 мм, "шапкоподібна". Поверхня вантажу маркована вапном одною повздовжньою полосою в довжину вагону. Над 4-7 люками по ходу потягу наявне поглиблення розміром 6000 мм х 2800 мм х 500 мм в глиб вагону, маркування порушене. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон технічно справний.

У комерційному акті №48604/1166 від 21.12.2017: по документу значиться вантаж кокс доменний (вологий) насипом. Вага встановлена відправником на вагонних вагах (150 т.): брутто – не вказано, тара з брусу – 23 500 кг, нетто 39 450 кг. При перевантажуванні виявилося: брутто - 61 100 кг, тара з брусу - 23 500 кг, нетто - 37 600 кг, що менше ваги по документу на 1 850 кг. При комерційному огляді виявлено: погрузка вагону вище рівня на 400-500 мм, "шапкоподібна". Поверхня вантажу маркована вапном одною повздовжньою полосою в довжину вагону. Над 1-5 люками по ходу потягу наявне поглиблення розміром 7500 мм х 2800 мм х 700-900 мм в глиб вагону, маркування порушене. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон технічно справний.

Як вбачається з комерційного акту №485604/1167 від 21.12.2017: по документу значиться вантаж кокс доменний (вологий) насипом. Вага встановлена відправником на вагонних вагах (150 т.): брутто – не вказано, тара з брусу – 23 500 кг, нетто 39 950 кг. При перевантажуванні виявилося: брутто - 59 800 кг, тара з брусу - 23 500 кг, нетто - 36 300 кг, що менше ваги по документу на 3 650 кг. При комерційному огляді виявлено: погрузка вагону вище рівня на 400-500 мм, "шапкоподібна". Поверхня вантажу маркована вапном одною повздовжньою полосою в довжину вагону. Над 1-7 люками по ходу потягу наявне поглиблення розміром 12000 мм х 2800 мм х 700-900 мм в глиб вагону, маркування порушене. Течі вантажу на станції Маріуполь-Сортувальний немає. Вагон технічно справний.

Одержувачем вантажу є ПАТ "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

У відповідності до ст. 2 Правил складання актів (затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002) комерційні акти складаються для засвідчення (крім іншого) обставин невідповідності маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.

Вказані акти за своєю формою та змістом відповідають вимогам Статуту залізниць України та Правил складення актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, а тому визнається судом належним доказом на підтвердження факту невідповідності маси, зазначеній у накладній, фактичній масі вантажу.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Згідно з ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

За розрахунками відповідача, які відповідач у своєму відзиві не спростовував та які підтверджуються матеріалами справи, загальна вартість збитків у вигляді нестачі становить 55 342,18 грн.

При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат, становить 55 342,18 грн.

З огляду на наведені норми права та встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що в даному випадку, який стосується заявлених позивачем, вимог про стягнення з відповідача збитків у зв’язку із незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності як стягнення збитків.

При цьому суд відхиляє як безпідставні доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позов, стосовно того, що позивачем не надано оригіналів залізничної накладної, комерційних актів та доказів оплати вантажу, оскільки останні наявні в матеріалах справи (зокрема, рахунок рахунок-фактури №91826048 від 19.12.2017 та платіжні доручення).

Згідно ч. 1 ст. 115 Статуту залізниць України, вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що в матеріалах справи наявні достатні докази на підтвердження розміру завданих позивачу збитків.

Таким чином, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв’язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 55 342,18 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Левченка, буд. 1; ідентифікаційний код 00191129) вартість втраченого вантажу у розмірі 55 342 (п’ятдесят п’ять тисяч триста сорок два) грн. 18 коп. та судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 20.04.2018 р.

Суддя Р.В. Бойко