Рішення № 73592555, 24.04.2018, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 р. м. Чернівці Справа № 824/83/18-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григораша В.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (вул. Чорноморська, 4А/217, м. Чернівці, Чернівецька область, 58022) до Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, Чернівецька область, 58022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

В поданому до суду адміністративному позові ОСОБА_1 (позивач) , з урахуванням зави про уточнення позовних вимог від 20.03.2018 року) просив:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (відповідач) щодо нездійснення перерахунку пенсії за вислугу років з урахуванням при її обчисленні: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, винагороди за тривалість безперервної військової служби, індексації грошового забезпечення, та одноразових премій за наказами, у тому числі згідно дисциплінарного статуту ЗСУ, зазначених у наданих Чернівецьким та Львівським прикордонними загонами копіях особистих карток грошового забезпечення полковника ОСОБА_1;

2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області провести перерахунок та виплату, починаючи з 01.01.2016 року призначеної ОСОБА_1 пенсії за вислугу років з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, грошової допомоги для оздоровлення (11941,95 грн), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (2800,00 грн), винагороди за тривалість безперервної військової служби (1151,25 грн), індексації грошового забезпечення (956,75 грн) та одноразових премій за наказами, у тому числі згідно Дисциплінарного статуту ЗСУ (14250,00 грн), зазначених у наданих Чернівецьким та Львівським прикордонними загонами копіях особистих карток грошового забезпечення полковника ОСОБА_1

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 20.02.2018 року о 09год.30хв.

У зв'язку з перебуванням судді у відрядженні в період з 18.02.2018 року по 24.02.2018 року, судове засідання призначене на 20.02.2018 року було відкладено на 13.03.2018 року о 09год.30 хв.

13.03.2018 року судом оголошено перерву до 20.03.2018 року о 11год.30хв.

20.03.2018 року, враховуючи думку представників сторін, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що наказом начальника Чернівецького прикордонного загону №257-ос від 16.12.2014 року його було виключено із списків особового складу військової частини у зв'язку із звільненням з військової служби у запас за пп. "б", п. 1 ч. 8 ст. 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

З 17.12.2014 року відповідно до абз. 1 п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області позивачу була призначена пенсія за вислугу років. Однак, на думку позивача нарахування пенсії з початку її призначення здійснювалось не правильно.

Так, при обчисленні розміру пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області керувалося Грошовим атестатом №18 від 12.01.2015 року та Додатком до грошового атестату №18 від 12.01.2015 року про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії, які позивач отримував за період з грудня 2012 року по листопад 2014 року включно, що були підготовлені та подані до пенсійного фонду Чернівецьким прикордонним загоном.

Однак, у Додатку до грошового атестату для визначення розміру пенсії було зазначено лише наступні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за виконання особливо важливих завдань (80%), надбавка за особливі умови служби (15%), надбавка за кваліфікацію (5,5%), надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (20%), надбавка військовослужбовцям, які проводять оперативно-розшукову діяльність (30%), премія (90% - по 31.08.2014 року; 120% - з 01.09.2014 року).

Водночас у цьому Додатку до грошового атестату без достатніх на те підстав не було вказано: матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань: березень 2013 року (1400,00 грн), лютий 2014 року (1400,00 грн) - усього 2800,00 грн; допомогу на оздоровлення липень 2013 року (з урахуванням доплатну березні 2014 року - 5964,90 грн), серпень 2014 року (5977,05 грн) - усього 11941,05 грн; індексацію грошового забезпечення травень — грудень 2014 року - усього 956,75 грн; винагороду за тривалість безперервної військової служби: серпень 2014 року - усього 1151,25 грн; одноразові премії за наказами, у тому числі згідно Дисциплінарного статуту ЗСУ: грудень 2012 року (6750,00 грн), грудень 2013 року (3500,00 грн), листопад 2014 року (4000,00 грн) - усього 14250,00 грн, які позивач отримував впродовж останніх 24 місяців перед звільненням з військової служби. При цьому, з усіх додаткових видів грошового забезпечення було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Не погоджуючись з таким розрахунком пенсії, 19.12.2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок раніше призначеної пенсії, додавши довідку про додаткові види грошового забезпечення з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, однак відповідачем відмовлено у перерахунку пенсії.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач, не погоджуючись з позивними вимогами, надав суду відзив проти позову в якому зазначив, що пенсія позивачу призначена з грудня 2014 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

Обчислення пенсії позивача здійснювалося органом Пенсійного фонду відповідно до ч. 3 ст. 43 вищезгаданого Закону, яка визначає заробіток (грошове забезпечення) для обчислення пенсій військовослужбовців та зазначає, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Види виплат, вказані у долучених копіях особових карток грошового забезпечення, а саме: матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, грошова допомога для оздоровлення, індексація грошового забезпечення, винагорода за тривалість безперервної військової служби, одноразові премії за наказами, у тому числі згідно Дисциплінарного статуту ЗСУ не передбачені вказаною постановою, так як не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення.

Отже, виплати, що не належать до надбавок, доплат, підвищень, премій, а також виплати, що не мають постійного характеру (одноразові) не можуть бути враховані при обчисленні пенсії за Законом № 2262-ХІІ.

Відповідач також вказував на те, що згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 року № 3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 року за № 135/13402, документи для призначення та проведення перерахунків пенсій подаються до органів Пенсійного фонду України виключно через уповноважені структурні підрозділи міністерств (відомств), у випадку позивача — через Адміністрацію Державної прикордонної служби України.

Отже, уповноважений орган визначив розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії позивачу, та у відповідності до вимог чинного законодавства надав до органу, що її призначає. Будь-які інші документи з уточненим розміром грошового забезпечення позивача для обчислення пенсії з уповноваженого органу не надходили.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що провести перерахунок пенсії на підставі грошових документів, поданих безпосередньо пенсіонером, підстав немає.

Таким чином Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області правомірно не врахувало в обчисленні пенсії позивачу такі разові виплати та правомірно врахувало всі додаткові види грошового забезпечення згідно наданих довідок при обчисленні позивачу пенсії за вислугу років згідно чинного законодавства, а тому підстав для проведення перерахунку такої пенсії згідно позовних вимог немає.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Сторони, після надання пояснень по суті спору в судовому засіданні, не заперечували щодо подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, встановивши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та відзив проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт громадянина України серії НА556515 виданий 03.11.1998 року Білогірським РВ УМВС України в Хмельницькій області (а.с. 55-57).

Наказом начальника 31 прикордонного загону (І категорії) Західного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України від 16.12.2014 рку №257-ос "По особовому складу" наказано виключити із списків особового складу прикордонного загону та всіх видів забезпечення полковника ОСОБА_1, П-002466, начальника 31 прикордонного загону (І категорії), звільненого наказом Голови Державної прикордонної служби України від 11.12.2014 року №1097-ос, з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до пп. "б" п. 1 ч. 8 ст. 26 (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", з правом носіння військової форми одягу з 16 грудня 2014 року. Вислуга років станом на 16.12.2014 року становить: календарна - 23 роки 03 місяці 28 днів, пільгова - 03 роки 04 місяці 02 дні, всього - 26 років 08 місяців 00 днів (а.с. 14).

Обчислення пенсії позивача проводилось відповідачем на підставі грошового атестата №18 наданого Військовою частиною 2195 та Додатком до грошового атестата №18 від 12.01.2015 року про додаткові види грошового забезпечення для нарахування пенсії.

Так, відповідно до грошового атестата №18 полковник ОСОБА_1 з 01.12.2017 року по 16.12.2014 року отримував доходи в сумі 3083,90 грн (а.с. 16), в тому числі:

- посадовий оклад із розрахунку 1400,00 грн - 722,58 грн;

- оклад відповідно до військового звання 135,00 грн - 69,68 грн;

- відсоткова надбавка за вислугу років 35% (п/о + в/зв) - 277,29 грн;

- надбавка за виконання особливо важливих завдань (80% п/о + в/зв + в/р) - 855,64 грн;

- надбавка за особливі умови служби, пов'язані з підвищеним ризиком для життя, 15% (п/о) - 108,39 грн;

- премія 120% (п/о) - 867,10 грн;

- надбавка за роботу в умовах режиму обмежень 20% - І ФД (Н-з №113-АДПСУ від 25.02.2013 року) - 9,03 грн;

- ОРД 30% (Н-з№36-аг від 25.01.2014 року) - 216,77 грн;

- надбавка за кваліфікацію: майстер (5,5%)(Н-з №592-аг від 01.01.2014 року) - 39,74 грн;

- прибутковий податок - 474,93 грн;

- компенсація прибуткового податку - 474,93 грн;

- відраховано єдиного внеску 2,6% - 82,32 грн.

Відповідно до Додатку до грошового атестату №18 від 12.01.2015 року при визначенні розміру пенсії позивача було враховано наступні додаткові види грошового забезпечення: надбавка за виконання особливо важливих завдань (80%), надбавка за особливі умови служби (15%), надбавка за кваліфікацію (5,5%), надбавка за роботу в умовах режимних обмежень (20%), надбавка військовослужбовцям, які проводять оперативно-розшукову діяльність (30%), премія (90% - по 31.08.2014 року, 120% - з 01.09.2014 року) (а.с. 17).

02.02.2015 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про призначенням пенсії за вислугу років (а.с. 54).

Згідно Протоколу за пенсійною справою НОМЕР_2 від 26.02.2015 року, позивачу з 17.12.2014 року по 30.06.2024 року призначено пенсію згідно Законом України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року в розмірі 4525,43 грн (а.с. 51).

З матеріалів справи встановлено, що при визначенні розміру пенсії позивача не було враховано наступні виплати (а.с.18-20):

- премія в розмірі 6750,00 грн;

- матеріальна допомога на оздоровлення - 11941,95 грн;

- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 2800,00 грн;

- індексація грошового забезпечення - 956,50 грн;

- винагорода за тривалістю безперервної військової служби - 151,25 грн.

Зі всіх вказаних сум грошового забезпечення нараховано та утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

19.12.2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області із заявою про перерахунок пенсії. До вказаної заяви позивачем було додано копію пенсійного посвідчення, копію особистої картки грошового забезпечення за 2013 рік, копію особистої картки грошового забезпечення за 2014 рік, виданих Чернівецьким та Львівським прикордонними загонами (а.с. 19-23).

Розглянувши заяву позивача щодо перерахунку пенсії, листом від 04.01.2018 року №876 відповідач повідомив позивача про те, що підстав для проведення перерахунку пенсії з урахуванням одноразових виплат та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року немає (а.с. 40-41).

Не погоджуючись з відмовою відповідача щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду із даним позовом.

До спірних правовідносин суд застосовує наступні положення законодавства та робить висновки по суті спору.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. а) ч. 1 ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 pоку №2262-XII (Закон №2262-XII) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються:

1) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою після набрання чинності цим Законом, з яких згідно з цим Законом були фактично нараховані (обчислені) та сплачені страхові внески в межах встановленої законодавством максимальної величини заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески, а після набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначеної відповідно до закону;

2) суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески (збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум;

Для осіб, які у період до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, отримували заробітну плату (дохід) за результатами роботи, термін виконання якої перевищував календарний місяць, до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищують 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні, у розрахунку на кожний місяць виконання роботи. Перелік таких осіб, а також порядок визначення для них заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії встановлюється Кабінетом Міністрів України.

3) суми заробітної плати (доходу), визначені виходячи із здійсненої застрахованою особою доплати, передбаченої частиною третьою статті 24 цього Закону.

Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" від 17.07.1992 року №393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року №2011-ХІІ (Закон №2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 1 ст. 10-1 Закону №2011-ХІІ також гарантовано право військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на щорічну основну відпустку із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Умови, розмір та порядок виплати військовослужбовцям зазначеної допомоги визначені постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 року №1294 (Постанова КМУ №1294) та Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 року №260 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 14.07.2008 року за № 638/15329 (Інструкція №260).

Розмір грошової допомоги на оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою на день вибуття в щорічну основну відпустку (пп. 3 п. 5 Постанови КМУ №1294, пп. 30.4 п. 30 розділу ХХХ Інструкції).

Зазначеними нормативними актами також регламентовано умови та порядок виплати військовослужбовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України (пп. 3 п. 5 Постанови КМУ №1294, пп. 33.1, 33.3 п. 33 розділу ХХХІІІ Інструкції).

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що вищезазначені допомоги є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення, які відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011-ХІІ відносяться до складу грошового забезпечення військовослужбовців та повинні були враховані при визначенні розміру грошового забезпечення для призначення пенсії позивачу, за умови сплати з них єдиного внеску.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у справах цієї категорії, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 року по справах № 335/2071/15-а та № 346/2949/17.

Пунктами 23, 24 Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 30.01.2007 року №3-1 встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій проводиться органами, що призначають пенсії, в порядку, установленому статтею 63 Закону.

Пенсіонери подають органам, що призначають пенсії, додаткові документи, які дають право на підвищення пенсії.

Про виникнення підстав для проведення перерахунку пенсій згідно зі статтею 63 Закону уповноважені структурні підрозділи зобов'язані у п'ятиденний строк після прийняття відповідного нормативно-правового акта, на підставі якого змінюється хоча б один з видів грошового забезпечення для відповідних категорій осіб, або у зв'язку з уведенням для зазначених категорій військовослужбовців нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, повідомити про це орган, що призначає пенсії.

Відповідно до частин 1-3 статті 63 Закону №2262-XII перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Вищенаведені норми свідчать про безпідставність тверджень представника відповідача про те, що документи для проведення перерахунку пенсії позивачу мають бути подані до органів Пенсійного фонду України виключно через Адміністрацію Державної прикордонної служби України, оскільки згідно статті 63 Закону №2262-XII таким правом надання додаткових документів, які дають право на подальше підвищення пенсії, наділені і самі пенсіонери.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу було нараховано та виплачено: премія в розмірі 6750,00 грн; матеріальна допомога на оздоровлення - 11941,95 грн; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань - 2800,00 грн; індексація грошового забезпечення - 956,50 грн; винагорода за тривалістю безперервної військової служби - 151,25 грн. Зі всіх вказаних сум грошового забезпечення нараховано та утримано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Враховуючи викладене, cуд приходить до висновку, що відповідачем при розгляді зяави позивача про перерахунок пенсії протиправно відмовлено та не включено до складу грошового забезпечення з якого обчислюється пенсія: грошову допомогу для оздоровлення - 11941,05 грн, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань - 2800,00 грн, винагороду за тривалість безперервної військової служби - 1151,25 грн, індексацію грошового забезпечення - 956,75 грн, та одноразову премію за наказами, у тому числі згідно Дисциплінарного статуту ЗСУ - 14250,00 грн, що призвело до виплати пенсії у меншому розмірі ніж це належить згідно з діючим законодавством.

Відтак, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок пенсії, а тому відповідачем, протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії.

Отже, оскаржуване позивачем рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги у відповідній частині - задоволенню.

Згідно підпунктів 2, 4 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

З огляду на наведене, оскільки позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії є фактично похідною від попередньої позовної вимоги (пункт 23 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України), з метою належного та ефективного способу захисту порушених прав позивача, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для визнання протиправною відмови відповідача в перерахунку пенсії, а також, з метою захисту порушених прав, зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача, з урахуванням ч. 3 ст.63 Закону №2262-XII, не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону, а саме з 19.12.2016 року.

Таким чином, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, починаючи саме з 01.01.2016 року по теперішній час є безпідставними, оскільки не ґрунтуються на законі, а тому задоволенню не підлягають.

Крім цього, суд також виходить із того, що згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частин першої – третьої статі 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв'язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно не здійснено перерахунок пенсії позивача за 12 місяців до дня подання позивачем додаткових документів, а саме з 19.12.2016 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (58022, вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, Чернівецька область) у перерахунку пенсії ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, вул. Чорноморська, 4А/217, м. Чернівці, Чернівецька область, 58022), оформлену листом від 04.01.2018 року №876.

3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Чернівецькій області (58022, вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, Чернівецька область) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, вул. Чорноморська, 4А/217, м. Чернівці, Чернівецька область, 58022) пенсії за вислугу років з включенням до складу (розміру) грошового забезпечення грошової допомоги для оздоровлення (11941,95 грн), матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (2800,00 грн), винагороди за тривалість безперервної військової служби (1151,25 грн), індексації грошового забезпечення (956,75 грн) та одноразових премій за наказами, у тому числі згідно Дисциплінарного статуту ЗСУ (14250,00 грн), зазначених у наданих Чернівецьким та Львівським прикордонними загонами копіях особистих карток грошового забезпечення полковника ОСОБА_1, починаючи з 19.12.2016 року.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ід. код НОМЕР_1, вул. Чорноморська, 4А/217, м. Чернівці, Чернівецька область, 58022) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (58022, вул. Оренбурзька, 7-А, м. Чернівці, Чернівецька область, код ЄДРПОУ 40329345) судові витрати - судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп., сплачений відповідно до квитанції №31 від 10.01.2018 року.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя В.О. Григораш