Рішення № 73591589, 20.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/675/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов’язання вчинити дії, -

у с т а н о в и в:

13.02.2018 ОСОБА_1 (далі – позивачка) звернулась до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України (далі – відповідач) про зобов’язання відповідача встановити до пенсії позивачки з 07.09.2017 року підвищення як реабілітованому громадянину у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 на підставі довідки про реабілітацію № 09/1-62-02 від 23.05.2002 року вважає себе реабілітованою на підставі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні». Позивачка зазначає, що відповідач не виплачує до пенсій реабілітованих громадян підвищення у розмірах, вказаних п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а виплачує особам, які реабілітовані відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» підвищення до пенсії у розмірі 43,53 грн. на місяць, керуючись при цьому п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян». Вказане суперечить законодавству України та зумовило звернення позивачки до суду.

Ухвалою суду від 15.03.2018 року відкрито провадження у справі, призначено таку до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного провадження, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідач скерував суду відзив на позовну заяву, який надійшов до суду 20.04.2018 року за вх. 11211. Просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що позивачка не була примусово переселена у місця спецпоселення, як член сім’ї репресованих (оскільки народилась через 10 років після переселення її батька ОСОБА_2П.), документів, які б це спростували до матеріалів позовної заяви та суду не представила, із заявою до органів Пенсійного фонду про встановлення їй надбавки до пенсії як реабілітованому громадянину, не зверталась. З огляду на викладене правові підстави для встановлення їй такої надбавки відсутні.

20.04.2018 року за вх. № 11214 від відповідача надійшло клопотання про заміну сторони відповідача його процесуальним правонаступником - Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області.

Суд розглянув таке клопотання та відповідно до ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України вирішив таке задовольнити. Судом допущено заміну відповідача – Сокальського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області його процесуальним правонаступником – Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; ідентифікаційний код юридичної особи: 13814885).

Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Тридцятиденний термін на постановлення рішення у цій справі завершився 16.04.2018 року включно. Оскільки, головуючий суддя в період з 13.04.2018 року по 19.04.2018 року був відсутній на роботі (перебувала у стані тимчасової непрацездатності), вказану справу суд вирішує у перший робочий день – 20.04.2018 року.

Суд на підставі позовної заяви та поданих позивачем до такої позовної заяви письмових доказів, відзиву на позовну заяву, встановив таке.

ОСОБА_1, згідно з відомостями паспорта громадянина України, народилася 13.04.1956 року в м. Норильськ Красноярського краю (а.с. 6-7).

Вказані відомості відповідають відомостям свідоцтва про народження позивачки (а.с. 8).

Позивачка є політичним в’язнем згідно з посвідченням № 9539 від 30.09.1999 року (а.с. 9).

Згідно з пенсійним посвідченням серії ААЇ № 580823, виданим 07.06.2017 року позивачка перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пенсію за віком (а.с. 10).

Відповідно до довідки від 26.08.1998 року за № 13/4201-91, виданої ОСОБА_1, повідомлено, що її батько ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, Польща, засуджений 18.06.1946 року ВТ за от.54-І «а» КК УРСР на 10 років позбавлення волі, та на підставі ст. 1 Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» - реабілітований, з поверненням конфіскованого майна або його вартості (а.с. 12).

23.05.2002 року прокуратурою Львівської області видано довідку про реабілітацію № 09/1-62-02, згідно з якою, висновком прокуратури Львівської області від 24.04.1992 року ОСОБА_2 (батько позивачки, згідно зі свідоцтвом про народження) на підставі ст. 1 Закону України від 17.04.1991 року «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітований за відсутності сукупності доказів, які б підтверджували обґрунтованість притягнення до кримінальної відповідальності (а.с. 11).

Оскільки відповідач не виплачує позивачці, як реабілітованій громадянці відповідно до ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», підвищення у розмірі 25% мінімальної пенсій за віком, покликаючись на п. 4 постанови Кабінету міністрів України від 16.07.2008 року № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що прямо суперечить Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме п. «г» ст. 77, позивачка звернулась із цим позовом до суду.

Суд вирішуючи справу керується таким.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» № 962-ХІІ від 17.04.1991 року установлено правовий статус жертв політичних репресій і визначено основи їх соціального захисту.

Згідно з пунктом 7 Постанови Верховної Ради України № 3812-XII «Про тлумачення Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» (далі - Постанова) від 24 грудня 1993 року, направлення у заслання, вислання та спеціальні поселення в адміністративному порядку (стаття 3) - це застосування репресій на підставі рішень місцевих органів влади, адміністративних органів, посадових осіб чи громадських організацій з політичних мотивів до сімей осіб, репресованих за обвинуваченням у контрреволюційних злочинах; до осіб, визнаних соціально небезпечними у політичному відношенні, противниками колективізації; до обвинувачених у зв'язках з так званими «ворогами народу», у приналежності до політичних партій тощо. Отже, особи, які були незаконно вислані чи заслані і згодом реабілітовані, поновлюються в усіх громадянських правах.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні» реабілітовано всіх громадян, засланих і висланих з постійного місця проживання та позбавлених майна за рішенням органів державної влади і управління з політичних, соціальних, національних, релігійних та інших мотивів під приводом боротьби з куркульством, противниками колективізації, так званими бандпособниками та їх сім'ями.

Відповідно до абз. 1 та 2 ст. 7 цього ж Закону органи прокуратури у взаємодії з органами державної безпеки проводять перевірки та складають відповідні висновки щодо всіх кримінальних справ, зазначених у статтях 1 і 2 цього Закону, рішення по яких не були скасовані до моменту його прийняття.

Відповідно до підп. 4 п. 2.6 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року, при призначенні до пенсій надбавок, допомог, додаткової пенсії, компенсації та підвищень відповідно надаються такі документи: документи про визнання заявника реабілітованим або членом його сім’ї, якого було примусово переселено (для підвищення пенсії згідно з пунктом «г» статті 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

Пунктом 6 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, що набув чинності з 01.01.2004 року, передбачено, що до прийняття відповідного закону до пенсій, передбачених цим Законом, установлюються надбавки та здійснюється їх підвищення згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення». Зазначені надбавки та підвищення встановлюються в розмірах, що фактично виплачувалися в день набрання чинності цим Законом з наступною індексацією відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення. Виплата їх здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року призначені пенсії підвищуються громадянам, які необґрунтовано зазнали політичних репресій і згодом були реабілітовані, призначені пенсії - на 50 процентів, а членам їх сімей, яких було примусово переселено, - на 25 процентів мінімальної пенсії за віком.

Суд зважає на долучені позивачкою довідки про реабілітацію її батька, однак вважає обґрунтованими покликання відповідача, що ОСОБА_1 не була примусово переселеною, оскільки згідно з довідкою прокуратури Львівської області від 23.05.2002 року батько позивачки ОСОБА_2 був заарештованим 24.02.1945 року, а позивачка народилась 13.04.1956 року у м. Норильську Красноярського краю, тобто більше десяти років після виселення її батька, а тому не могла бути переселена, оскільки ще не народилась. Відтак, права на нарахування та виплату підвищення до пенсії, як реабілітованому громадянину, відповідно до пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII позивачка немає.

Крім цього, позивачкою жодним чином не обґрунтовано наявності безпосередньо у неї статусу реабілітованої на підставі статті 3 Закону № 962-XII, та права на отримання підвищення до пенсії відповідно до пункту «г» статті 77 Закону № 1788-XII.

Пунктом 3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058-IV, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі - Порядок) встановлено, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання (реєстрації), а при необхідності - його законним представником (батьки або опікун (піклувальник)) за місцем проживання (реєстрації) представника.

Відповідно до підпункту «г» пункту 13 вказаного Порядку при призначенні до пенсій надбавок та підвищень надається документ про визнання заявника реабілітованим або членом сім'ї реабілітованого (для підвищення пенсії згідно з пунктом "г" статті 77 Закону України "Про пенсійне забезпечення").

Суд вважає обґрунтованими покликання відповідача на те, що долучене до матеріалів позову посвідчення не відповідає за формою, визначеній у постанові Кабінету Міністрів України № 48 від 24.06.1991 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_1 не була примусово переселена у місця спецпоселення, як член сім’ї репресованих (оскільки народилася через 10 років після переселення її батька ОСОБА_2П.), із заявою до відповідача про встановлення їй надбавки до пенсії як реабілітованому громадянину та документами про визнання заявника реабілітованим або членом його сім’ї, якого було примусово переселено, не зверталася, документи, які посвідчують статус позивача як примусово переселеного члена сім'ї реабілітованих жертв політичних репресій в матеріалах справи відсутні, підстав для встановлення до пенсії позивача підвищення як реабілітованому немає.

При цьому суд не надає оцінки правомірності чи неправомірності розміру підвищення до пенсії, оскільки позивачці таке не призначено, а тому надання оцінки такому є передчасним.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи вказані обставини в сукупності, суд дійшов висновку, що станом на момент звернення із цим позовом до суду позивачка не підтвердила наявності у неї права на призначення підвищенні до пенсії як реабілітованій громадянці у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком відповідно до п. «г» ст. 77 Закону України «Про пенсійне забезпечення», виходячи з мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», а тому вказаний позов задоволенню не підлягає.

З врахуванням викладеного, позовні вимоги є необґрунтованими, а позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України позивачу якому у задоволенні позову відмовлено не передбачено відшкодування судових витрат.

Керуючись ст.ст. 19, 22, 25, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 263, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

в и р і ш и в:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 (80000, Львівська область, м. Сокаль, вул. Героїв УПА, 4/55; ІДН. НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) про зобов’язання вчинити дії, - відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивачку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 20.04.2018 року.

Суддя Качур Р.П.