Рішення № 73591587, 12.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/3859/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2018 року зал судових засідань № 6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Жовковська Ю.В.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Головного управління ДФС у Львівській області (далі – ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Львівській області, яка виразилася у відмові включення до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.09.1997 по 19.03.2001;

- зобов'язати відповідача зарахувати зазначений стаж до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 позовні вимоги задоволено.

Львівський апеляційний адміністративний суд рішенням від 22.10.2015 постанову суду першої інстанції скасував і ухвалив нову постанову про відмову в задоволені позову.

Ухвалою від 12.04.2017 Вищий адміністративний суд України скасував судові рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13.08.2015 та Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2015 та направив справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вищий адміністративний суд України зазначив, що суд першої інстанції належним чином не з’ясував, з яких саме підстав ОСОБА_3 просив включити вислугу років для призначення пенсії, хоча це має суттєве значення для правильного вирішення спору. У позовній заяві, обґрунтовуючи свої вимоги, він посилався на положення як статті 37 Закону України №3723-ХІІ “Про державну службу”, так і статтю 17 Закону України №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”,.

26.06.2017 Львівський окружний адміністративний суд виніс ухвалу, якою залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправної бездіяльності, зобов’язання вчинити дії.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2017 ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 26.06.2017 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою від 06.12.2017 справу прийняв до провадження суддя Гулик А.Г.

Позовні вимоги зумовлені тим, що Законом України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, позивачу, на його думку, гарантоване право на зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років для призначення пенсії за вказаним законом. Позивач зазначає, що відповідач протиправно відмовив йому у зарахуванні стажу роботи на посадах державного службовця у зв'язку з тим, що центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики не затверджений перелік посад в органах державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

Позивач подав до суду додаткові пояснення по суті позову від 26.12.2017, від 22.01.2018, від 07.03.2018, в яких спростовує доводи відповідача щодо недосягнення ОСОБА_3 пенсійного віку. Позивач зазначає, що він має право на вихід на пенсію за вислугою років, а не за віком.

Відповідач подав до суду заперечення проти позову, в яких просить суд відмовити в задоволенні позову. Заперечення обґрунтовані тим, що згідно з п. “и” ч.1 ст.17 (види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії) Закону України від 09.04.1992 № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” із наступними змінами і доповненнями, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначених у пунктах “б”-“д” ст. 12 зазначеного Закону, які мають право на пенсію за Законом України №2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної служби охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної служби охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Проте, на день звернення з позовом до суду у позивача відсутній визначений вказаним законом вік (45 років) і вислуга років. Позивач, станом на день подання позову до суду, не набув права на пенсію на умовах, визначених Законом України №2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб” і продовжує працювати, у зв’язку з чим відсутні підстави для зарахування стажу для призначення пенсії по вислузі років.

Окрім зазначеного, враховуючи вимоги п. “и”, ч.1 ст.17 (види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії) Закону України №2262 “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб”, до вислуги років для призначення пенсії враховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи, зокрема податкової міліції, згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно центральним органом виконавчої влади.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву від 26.12.2017, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Відзив обґрунтований тим, що в позивача станом на час звернення до суду відсутнє право на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідач зазначає, що станом на сьогодні, такий Перелік посад не затверджений центральним органом виконавчої влади. Тому, відсутні підстави для зарахування стажу роботи позивача за період з 22.09.1997 по 19.03.2001 до вислуги років.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у запереченнях та відзиві на позовну заяву. Просила суд в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, у врахуванням правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в ухвалі від 12.04.2017, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю, виходячи з наступних підстав.

З 20.03.2001 ОСОБА_3 проходив службу в органах податкової міліції. Остання займана посада: слідчий з ОВС СУ Фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області, у званні підполковника податкової міліції.

До прийняття на службу в органи податкової міліції ОСОБА_3 працював на посадах державного службовця в органах державної податкової служби з 22.09.1997 по 19.03.2001, а саме: з 22.09.1997 по 01.08.2000 - на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу дослідчої перевірки управління податкових розслідувань управління податкової поліції ДПА у м. Львові; з 01.08.2008 по 19.03.2001 - на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора відділу перевірок в галузях промисловості, галузях АПК управління дослідчої перевірки Головного відділу податкової міліції ДПІ у м. Львові.

У період з 22.09.1997 по 19.03.2001, а саме - 22.09.1997 ОСОБА_3 прийняв присягу державного службовця, а 01.06.1998 йому присвоєне спеціальне звання інспектора податкової служби II рангу. Зазначене підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_3

11.06.2015 ОСОБА_3 подав заяву на ім'я в.о. начальника Головного управління ДФС у Львівській області з проханням зарахувати йому до вислуги років для призначення пенсії час роботи на посадах державного службовця в органах державної податкової служби.

На вказану заяву одержав відповідь, якою йому відмовлено у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в ОДПС через те, що не затверджений перелік посад в органах державної податкової служби України, період роботи на яких може бути зарахований до календарної вислуги років.

Не погодившись з відмовою позивач звернувся з позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

На час виникнення спірних правовідносин пенсійне забезпечення державних службовців, умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, визначалися Законами України від 16.12.1993 № 3723-ХІІ “Про державну службу”, від 09.09.1992 №2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.

Згідно з частиною 1 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (чинного на час виникнення спірних правовідносин) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій (частина 2 статті 2 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII).

Згідно з абзацами першим та другим пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (чинної на час виникнення спірних правовідносин), до стажу державної служби зараховується робота (служба): на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.09.1997 № 503-р «Про віднесення посад працівників місцевих державних податкових адміністрацій до відповідних категорій посад державних службовців» (чинним на час виникнення спірних правовідносин) до категорії посад державних службовців були включені посади працівників Державної податкової адміністрації, які не мають спеціальних звань.

З огляду на вказане, суд вважає, що посадові особи податкових органів є державними службовцями і мають право на призначення пенсії на умовах, передбачених 16.12.1993 №3723-XII.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 22.10.2013 у справі № 21-340а13, у якій Верховний Суд України вказав на те, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєно спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII.

Разом з тим, звертаючись до Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області із заявою про зарахування до вислуги років для призначення пенсії спірного стажу, позивач посилався на пункт «и» частини 1 статті 17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), яким передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 12 вказаного Закону, зокрема, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, особам начальницького складу податкової міліції (пункт "б" статті 12 Закону), які мають право на пенсію за вказаним Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної служби охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання кримінальних покарань, цивільного захисту, пожежної і техногенної безпеки, державної фінансової політики.

Згідно з частиною 2 статті 171 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за вказаним Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Абзацом 12 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на службу в органи внутрішніх справ на посади начальницького складу, на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки за направленням Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів Республіки Крим, Представника Президента України в області, містах Києві та Севастополі згідно з переліками посад і на умовах, затверджуваних відповідно Міністерством внутрішніх справ і Центральним управлінням Служби безпеки.

Отже, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи внутрішніх справ, податкову міліцію на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Міністерством внутрішніх справ України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері державної фінансової політики. Крім того, додатковою умовою для зарахування часу роботи в державних органах до вислуги років постановою Уряду від 17.07.1993 № 393 визначено перехід на військову службу в органи внутрішніх справ за направленням відповідних органів.

Суд встановив, що право позивача на включення до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.09.1997 по 19.03.2001 виникло на підставі п.«и» ч.1 ст.17 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Відповідно, позивач має право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб».

Відповідач не заперечує, що час роботи позивача на займаних посадах відноситься до часу роботи в державних органах, проте свою відмову, мотивує тим, що перелік посад, у разі переходу на які до вислуги років для призначення пенсії зараховується час роботи в державних органах, не затверджений центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної політики у сферах виконання державної фінансової політики, що, в свою чергу, унеможливлює зарахування позивачеві до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах державної податкової служби.

За змістом статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Вищого адміністративного суду України від 21.03.2017 у справі №К/800/12846/16.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про наявність в позивача права на включення до вислуги років для призначення пенсії стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.09.1997 по 19.03.2001.

З огляду на наведене, суд вважає, що посилання відповідача на відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи в державних органах - державних податкових інспекціях є безпідставними, а бездіяльність ГУ ДФС у Львівській області, яка виразилась у не зарахуванні позивачу до вислуги років для призначення пенсії у календарному обчисленні стажу роботи в органах державної податкової служби з 22.09.1997 по 19.03.2001- протиправною.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати відповідача зарахувати ОСОБА_3 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 22.09.1997 по 19.03.2001.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст.78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до ст.139 КАС України на користь позивача необхідно стягнути сплачений ним судовий збір у сумі 73,08грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 73-76, 242, 244, 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Львівській області, яка полягає у відмові включити до вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_3 стажу роботи в органах Державної податкової служби з 22.09.1997 по 19.03.2001.

Зобов’язати Головне управління ДФС у Львівській області зарахувати ОСОБА_3 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах Державної податкової служби з 22.09.1997 по 19.03.2001.

Стягнути з Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 39462700, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 ідентифікаційний номер НОМЕР_1,місце проживання: 79000, АДРЕСА_1 судовий збір на суму 73 (сімдесят три)грн. 08коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене і підписане 23.04.2018.

Суддя А.Г.Гулик