Рішення № 73591580, 13.04.2018, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №813/4132/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2018 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя Коморний О.І,

секретар судового засідання Мергель І.Р.

за участю

представник позивача ОСОБА_1

представник відповідача ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області до МКП "Комунальник" про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться у банках.

Обставини справи.

Головне управління Державної фіскальної служби у Львівській області звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Міського комунального підприємства «Комунальник», що знаходяться у банках.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у відповідача рахується заборгованість по податках та платежах перед бюджетом. Зазначає, що на підставі прийнятих судом постанов на користь податкового органу про стягнення боргу з відповідача, були виставленні інкасові доручення в обслуговуючий банк. Проте, вжиті заходи позивачем не дали результатів щодо погашення заборгованості у зв’язку із відсутністю коштів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з вищенаведених підстав, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у відзиві на позов та запереченнях. В обґрунтування зазначив, що вказані постанови суду на користь податкового органу про стягнення боргу з відповідача оскаржені в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України (Верховного суду). Крім того, зазначає, що податковим органом не доведено наявність підстав, передбачених Податковим Кодексом України для реалізації права на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти. Просить суд відмовити в позові.

Суд заслухав пояснення представників сторін, повно, всебічно та об’єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Міське комунальне підприємство «Комунальник» (далі МКП «Комунальник») внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій і присвоєний ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 32490150.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.04.2015р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року, у справі № 813/7758/14 задоволено позов Золочівської об’єднаної державної податкової інспекції у ГУ ДФС у Львівській області про стягнення з МПК «Комунальник» коштів у сумі 686 139,19 грн.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2017 р. у справі № 813/4693/17 задоволено позов Буської об’єднаної державної податкової інспекції у ГУ ДФС у Львівській області про стягнення з МПК «Комунальник» коштів у сумі 582 029,67 грн.

Згідно з актом опису майна від 12.06.2017 року №6680/10/13-01-17-01-09 податковим керуючим було описано майно МКП «Комунальник» на загальну суму 243 429,00 грн.

В подальшовму, Головним управлінням ДФС у Львівській області виставлено інкасові доручення від 30.01.2018 року на суму 549 596,82 грн. та від 27.09.2017 року на суму 582 029,67 грн., які повернуто без виконання у зв’язку із відсутністю коштів.

Відповідно до довідки від 20.02.2018 року №9833/10/13-01-10-05-10 про наявність заборгованості з податків і зборів, заборгованість МКП «Комунальник» станом на 20.02.2018 року становить 910455.81 грн.

Позивач звернувся до суду з вимогою про застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на рахунках платника податків.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п.4 ч.3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з’ясування всіх обставин у справі.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основним нормативно-правовим актом, що врегульовує спірні правовідносини є Податковий кодекс України у відповідній редакції (далі по тексту - ПК України).

В силу приписів підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Питання адміністративного арешту майна платника податків врегульовані статтею 94 ПК України.

Відповідно до п.94.1. ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Так, пункт 94.3 вказаної статті передбачає, що арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту, який застосовуються виключно на підставі рішення суду (на відміну від адміністративного арешту іншого майна, який здійснюється за рішенням керівника податкового органу). Разом з тим, підстави його застосування, що визначені п.94.2. ст.94 ПК України, є загальними як для керівника податкового органу, так і для суду.

Положення пункту 94.2 статті 94 ПК України визначають, що арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних постав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Аналогічні норми містить Порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації, від 24.12.2010 р. №1042, відповідно до п.3.1. якого арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з вищезазначених обставин.

Згідно з підпунктами 94.6.1 та 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Частиною другою пункту 94.6 названої статті встановлено, що арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

За змістом наведених правових норм законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

1) арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу;

2) адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом (не виключно обов'язку сплатити податкове зобов'язання), який застосовується за адміністративним або судовим рішенням (в залежності від виду майна).

При цьому накладення арешту на кошти платника податків у банку обмежене сумою податкового боргу такого платника.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у Постанові від 30.01.2018 року по справі № К/9901/465/18 Суд не заперечує того факту, що за умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, встановлена п.п.20.1.17. п.20.1.ст.20 ПК України норма надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 ПК України.

Крім того, з матеріалів справи встановлено, що відповідачем оскаржені постанови про стягнення боргу на користь податкового органу в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України (Верховного суду). Зокрема, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2016 року - зупинено виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року у справі №813/7758/14 до закінчення касаційного провадження у Вищому адміністративному суді України. Також, ухвалою Вищого адміністартивного суду України від 27 жовтня 2017 року по справі №813/4693/16 (К/800/34953/17) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Міського комунального підприємства «Комунальник» на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 у справі № 813/4693/16 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства "Комунальник" на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2017 року у справі № 813/4693/16.

Також, на підтвердження погашення частини податкового боргу, представником відповідача долучено до матеріалів справи докази сплати податку на додану вартість, а саме копії квитанцій, уточнюючі розрахунки та податкову декларацію.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Із врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться у банках, оскільки позивачем не доведені обставини, визначені п. 94.2. ст.94 ПК України, а наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати з сторін на стягуються..

Керуючись ст.ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд, –

у х в а л и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати з сторін не стягуються.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив судове рішення.

Повний текст складено 23.04.2018р.

Суддя Коморний О.І.