Рішення № 73591345, 23.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2018 року справа № 810/2271/17

Суддя Київського окружного адміністративного суду Виноградова О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом приватної сільськогосподарської агрофірми "Україна" до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

4 липня 2017 р. до Київського окружного адміністративного суду звернулась приватна сільськогосподарська агрофірма "Україна" (далі - позивач) з позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27 грудня 2016 р. № НОМЕР_1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем протиправно винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення. Стверджував, що господарські операції між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «АТП 1981» (далі - ТОВ «АТП 1981») та товариством з обмеженою відповідальністю «ТКМ І ДМ» (далі – ТОВ «ТКМ І ДМ») є реальними господарськими операціями, спрямованими на настання реальних наслідків. Вважає, що правомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ за результатами операцій з цими контрагентами (т. 1 а.с. 3-22).

Відповідач позов не визнав, подав до суду письмові заперечення, в яких у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що господарські операції між позивачем та названими товариствами здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже, включення до складу податкового кредиту сум ПДВ за первинними документами (щодо господарських операцій з цими контрагентами) є неправомірним (т. 2 а.с. 82-90).

17 квітня 2018 р. представниками сторін було подано до суду заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.

У період з 17 по 25 листопада 2016 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «АТП 1981», ТОВ «ОСОБА_1 Артіль», ТОВ «Слобода М», ТОВ «ТКМ І ДМ», ТОВ «Відродження ЗГП» за період з 1 січня 2014 р. по 13 липня 2016 р., за результатами якої 2 грудня 2016 р. складено акт перевірки № 986/10-02-14-03/31949660/104 (т. 1 а.с. 49-98).

У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено, зокрема :

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 44.1 ст. 44 ПК України та п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів» від 12 січня 2011 р. № 11 (далі - Порядок), в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість на загальну суму 42 809 грн 00 коп., в тому числі: за квітень 2015 р. – 1037 грн 00 коп., травень 2015 р. – 931 грн 00 коп., вересень 2015 р. – 24 921 грн 00 коп., березень 2016 р. – 15 920 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 97-98).

27 грудня 2016 р. відповідачем на підставі висновків названого акта перевірки було винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість на загальну суму 53 511 грн 00 коп., з яких: за основним платежем – 42 809 грн 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10 702 грн 00 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1) ( т. 1 а.с. 105).

У зв'язку з тим, що позивач вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення таким, що винесене протиправно, ним було подано даний позов до суду.

Спірні правовідносини врегульовані ПК України (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин).

Згідно з вимогами п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Як убачається з п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з вимогами п. 4 Порядку сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2017 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

У разі нецільового використання суми податку на додану вартість сільськогосподарське підприємство несе відповідальність відповідно до законодавства.

Судом всебічно, повно та об'єктивно дослідженні всі фактичні обставини справи і встановлено таке.

Відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене у зв’язку з тим, що на його думку, позивачем було занижено об’єкт оподаткування податком на додану вартість та податок на прибуток по господарським взаємовідносинам з ПП "Гурівецьке".

При вирішенні справи судом враховано, що правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до вимог ст. 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Згідно з вимогами ст. 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Як убачається з ч.ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Слід зазначити, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.

Отже, господарська операція має бути пов'язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Тобто, у даному конкретному випадку підлягають встановленню реальність господарських операцій між позивачем та ПП “Гурівецьке ”, та підлягає перевірці наявність таких обов'язкових реквізитів первинних документів: назва документа (форми); дата складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесено з посиланням на порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ПК України та п. 4 Порядку, в результаті чого позивачем, на думку відповідача, занижено податок на додану вартість на загальну суму 42 809 грн 00 коп., в тому числі: за квітень 2015 р. – 1037 грн 00 коп., травень 2015 р. – 931 грн 00 коп., вересень 2015 р. – 24 921 грн 00 коп., березень 2016 р. – 15 920 грн 00 коп. по господарським взаємовідносинам з ТОВ «АТП 1981» та ТОВ «ТКМ І ДМ».

І. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ «АТП 1981», судом встановлено таке.

1 вересня 2013 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «АТП 1981» (перевізник) було укладено договір перевезення № АТ-01/09/13-1 (далі – договір № АТ-01/09/13-1) (т. 1 а.с.148-150 ).

Згідно з п. 1.1 названого договору перевізник зобов’язувався доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання особі, а відправник зобов’язувався оплатити перевезення вантажу відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання названого договору позивачем надано суду копії:

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 24 квітня 2015 р. № 48, згідно з якими виконавцем було надано транспортні послуги позивачу (т. 1 а.с. 151);

- рахунків на оплату від 24 квітня 2015 р. № 38, згідно з якими позивачем було здійснено оплату за надані ТОВ «АТП 1981» послуги (т. 1 а.с. 152);

- податкових накладних від 24 квітня 2015 р. № 14 на загальну суму 5 186 грн 00 коп., з яких ПДВ – 1037 грн 20 коп. (т. 1 а.с. 153 );

- товарно-транспортних накладних від 23 квітня 2015 р. № 297900, № 355434 згідно з якими здійснювалося перевезення (т. 1 а.с. 154-157);

Оплата за надані послуги була здійснена в повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки (т. 1 а.с.158).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № АТ-01/09/13-1 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «АТП 1981», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (т. 2 а.с. 127-132).

Крім того, договір № АТ-01/09/13-1 було укладено на виконання договорів поставки, зокрема, від 17 квітня 2015 р. № 140496, 5 березня 2015 р. № 5930/к, 9 грудня 2015 р. № 09-01-02, 17 грудня 2015 р. № 220494 (т. 1 а.с. 159-160; 171-175; 201-208; 211-214).

На підтвердження виконання названих договорів позивачем також надано суду копії:

- видаткових накладних (а.с.161; 176);

- рахунків на оплату (т. 1 а.с.162; 164; 177; 181; 209-210; 219-225);

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 1 а.с. 163;180);

- податкових накладних (т. 1 а.с.165; 182);

- товарно-транспортних накладних (т.1 а.с.166-169; 183-202);

- банківських виписок (т. 1 а.с. 170; 178-179; 203-206; 226-232);

- специфікацій (т. 1 а.с. 215-218).

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № АТ-01/09/13-1 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № АТ-01/09/13-1 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названих товариств, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ «АТП 1981» № АТ-01/09/13-1.

І. Стосовно господарських відносин між позивачем та ТОВ «ТКМ І ДМ», судом встановлено таке.

15 липня 2015 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «ТКМ І ДМ» (перевізник) було укладено договір перевезення № 15/07 (далі – договір № 15/07) (т. 1 а.с. 233-235).

Згідно з п. 1.1 названого договору перевізник зобов’язувався доставити ввірений йому вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання особі, а відправник зобов’язувався оплатити перевезення вантажу відповідно до умов договору.

На підтвердження виконання названого договору позивачем надано суду копії:

- актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 15 вересня 2015 р. № 7, згідно з якими виконавцем було надано транспортні послуги позивачу (т. 1 а.с. 236);

- рахунків на оплату від 15 вересня 2015 р. № 47, згідно з якими позивачем було здійснено оплату за надані ТОВ «ТКМ І ДМ» послуги (т. 1 а.с. 237);

- податкових накладних від 15 вересня 2015 р. № 43 на загальну суму 124 605 грн 00 коп., з яких ПДВ – 24 921 грн 00 коп. (т. 1 а.с. 238);

- товарно-транспортних накладних від 30 липня 2015 р. № 539677, 3 серпня 2015 р. № 273227, № 273228, № 273229, 4 серпня 2015 р. № 273230, № 273231, № 273232, 5 серпня 2015 р. № 273233, № 273234, № 273237, № 273240, 6 серпня 2015 р. № 273241, № 273242, № 273243, № 273244, 9 вересня 2015 р. № 273238, 10 вересня 2015 р. № 273245, № 273246, згідно з якими здійснювалося перевезення (т. 1 а.с. 239-250; т.2 а.с. 1-6);

Оплата за надані послуги була здійснена в повному обсязі, що підтверджується копією банківської виписки (т. 2 а.с. 7-8).

До того ж судом враховано, що на дату укладення та виконання договору № АТ-01/09/13-1 у розпорядженні позивача були документи на підтвердження державної реєстрації ТОВ «ТКМ І ДМ», зокрема, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (т. 2 а.с. 122-126).

Крім того, договір № 15/07 було укладено на виконання договорів поставки, зокрема, від 30 липня 2015 р. № ОВ-30/07/15-8, (т. 2 а.с. 9-12).

На підтвердження виконання названих договорів позивачем також надано суду копії: видаткових накладних; рахунків на оплату; актів здачі-приймання робіт (надання послуг); податкових накладних; товарно-транспортних накладних; банківських виписок; специфікацій; складських квитанцій на зерно.

На підставі викладено суд дійшов висновку, що:

- укладення та виконання позивачем договору № 15/07 дійсно мало місце та він був вчинений з метою здійснення господарської діяльності;

- виконання позивачем названого договору призвело до зміни його майнового стану;

- на дату укладення та виконання позивачем договору № 15/07 у позивача не було сумніву стосовно дійсності реєстрації та господарської діяльності названих товариств, що підтверджується копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Наведене свідчить про реальність укладення та виконання договору між позивачем та ТОВ «ТКМ І ДМ» № 15/07.

Водночас, при вирішенні справи судом не може бути взято до уваги вирок Кагарлицького районного суду Київської області від 30 березня 2017 р. у справі № 368/410/17 (який набрав законної сили 4 травня 2017 р.), враховуючи таке.

Згідно з вироком затверджено у кримінальному провадженні №32017000000000027 угоду про визнання винуватості від 23 березня 2017 р., укладену між прокурором відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України радником юстиції ОСОБА_2, та обвинуваченим ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_4

ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч.5 ст.27 ч.2 ст.205, ч.5 ст.27 ч.2 ст.205-1 КК України, та призначено йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 23 березня 2017 р. покарання: за ч.5 ст.27 ч.2 ст.205 КК України у виді штрафу в розмірі 51000 грн., за ч.5 ст.27 ч.2 ст.205-1 КК України у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України остаточно призначено покарання ОСОБА_3 шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у виді 3 років обмеження волі з позбавленням права займатися підприємницькою діяльністю строком на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_3 від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Зокрема, у вироку зазначається, що ОСОБА_3, на початку березня 2016 р., не маючи наміру здійснення статутної господарської діяльності, діючи з корисливих спонукань, погодився на пропозицію ОСОБА_5 (особи - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015) про перереєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності ТОВ «Слобода М», ТОВ «ТКМ І ДМ», ТОВ «ОСОБА_1 Артіль» на своє ім’я за грошову винагороду в розмірі 750 євро, усвідомлюючи при цьому, що придбання вказаних товариства здійснюється з метою прикриття незаконної діяльності, передбачаючи, при цьому, можливість спричинення державі матеріальної шкоди в результаті такої незаконної діяльності. ОСОБА_3, реалізовуючи злочинний намір, направлений на придбання суб’єктів підприємницької діяльності, надав ОСОБА_5 (особі - досудове розслідування злочинів вчинених якою здійснюється у кримінальному провадженні №32016000000000015), копії власного паспорту громадянина України та картки фізичної особи - платника податків, який на підставі цих документів виготовив протокол № 2 загальних зборів ТОВ «Слобода М» від 14 березня 2016 р., договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «Слобода М» від 14 березня 2016 р., наказ № 1 ТОВ «Слобода М» від 14 березня 2016 р., протокол № 4 загальних зборів ТОВ «ТКМ І ДМ» від 14 березня 2016 р., договір купівлі- продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «ТКМ І ДМ» від 14 березня 2016 р. наказ № 1 ТОВ «ТКМ І ДМ» від 14 березня 2016 р., протокол № 4 загальних зборів ТОВ «ОСОБА_1 Артіль» від 14 березня 2016 р., договір купівлі-продажу (відступлення) частки у статутному капіталі ТОВ «ОСОБА_1 Артіль» від 14 березня 2016 р. наказ № 1 ТОВ «ОСОБА_1 Артіль» від 14 березня 2016 р.

Проте, первинні від імені ТОВ «ТКМ І ДМ» були підписані ОСОБА_5, який згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на дату підписання первинних документів (2015 р.) був директором вказаного товариства.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, що і було зроблено позивачем.

Водночас, судом не можуть бути взяті до уваги письмовий відзив відповідача, оскільки, він спростовуються наявними матеріалами справи та жодним чином не підтверджує відсутність реальних наслідків правовідносин між позивачем та контрагентами, та правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З урахуванням системного аналізу правових норм, наведених вище, та безпосередньо досліджених судом доказів, суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідачем винесено протиправно, а позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду позивачем сплачено судовий збір в сумі 1600 грн., що підтверджується платіжним дорученням №582 від 23 червня 2017 р., оригінал якого знаходиться в матеріалах адміністративної справи.

Відтак, зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1600 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача як суб’єкта владних повноважень.

Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 27 грудня 2016 р. № НОМЕР_1.

Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Київській області на користь приватної сільськогосподарської агрофірми "Україна" судовий збір у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Виноградова О.І.