Вирок № 73590193, 24.04.2018, Бахмацький районний суд Чернігівської області

Єдиний унікальний номер 728/300/18

Номер провадження 1-кп/728/76/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2018 року місто Бахмач

Бахмацький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого - судді - Пархоменка П.І.

за участі:

секретаря судового засідання - Горбач Н.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Бахмачі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017270070000364 від 14 травня 2017 року по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, працює монтером Роменської дистанції колії, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених частиною першою статті 135, частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України (далі КК)

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора - Яська С.Ю.

обвинуваченого - ОСОБА_1

захисників обвинуваченого - адвокатів ОСОБА_2. ОСОБА_3

законного представника

потерпілої - ОСОБА_4

представника потерпілої - адвоката ОСОБА_5

безпосередньо після закінчення судового розгляду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, ухвалив вирок про наступне:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного Судом доведеним.

1.13 травня 2017 року близько 21 години 30 хвилин ОСОБА_1, знаходячись в стані алкогольного сп’яніння, в якого відсутнє посвідчення водія категорії «В», керуючи автомобілем марки «Москвич 412» д.н.з 5767СУХ та рухаючись по вулиці Незалежності в смт. Дмитрівка Бахмацького району Чернігівської області в напрямку його центру, у зв’язку з відсутністю навичок у керуванні транспортним засобом, не впоравшись з керуванням автомобіля, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, яка рухалася в попутному напрямку, ближче до правого краю проїзної частини за напрямком руху вищевказаного автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6, отримала тілесні ушкодження у вигляді поєднаної краніо-скелетної травми у вигляді закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу, забійної рани лівої надбрівної дуги, травматичної екстракції 2-го зуба, перелом коронки 1–го зуба, сколи ріжучих країв 22, 42, 41, 31, 32 зубів, забійної рани верхньої губи, гематоми лівого ока, закритий перелом верхнього полюса правого наколінника, садна тильних поверхонь кистей та пальців, колін та гомілок, які в своєму комплексі в сукупності за ознакою небезпеки для життя в мить спричинення відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_1 в даній дорожній обстановці порушив вимоги пункту 2.1-а (водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії), пункту 2.3.-б (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну), пункту 12.3 (у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об’єктивно спроможний виявити він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди), пункту 2.9 а (водію забороняється керувати транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року (далі ПДР), що є умовою та причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

2.Ширай І.М., здійснивши наїзд на ОСОБА_6, тим самим поставивши останню в небезпечний для життя стан, в порушення вимог ПДР, а саме, вимог пункту 2.10 а, г, г- (у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов’язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатись на місці пригоди; г) вжити можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілим, викликати карету швидкої медичної допомоги, а якщо це неможливо, звернутися за допомогою до присутніх і відправити потерпілих до лікувального закладу; г-) у разі неможливості виконати дії, перелічені в підпункті «г» пункту 2.10 ПДР, відвезти потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, попередньо зафіксувавши розташування слідів пригоди, також положення транспортного засобу після його зупинки; у лікувальному закладі повідомити своє прізвище та номерний знак транспортного засобу (з пред’явленням посвідчення водія або іншого документа, який посвідчує особу, реєстраційного документа на транспортний засіб і повернутися на місце пригоди), не зупинивши керований ним автомобіль НОМЕР_1, на місці пригоди не залишився та поїхав далі, не вживши всіх можливих заходів для надання першої медичної допомоги потерпілій, яка перебувала у небезпечному для життя стані та була позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, і при цьому, маючи змогу надати їй таку допомогу, але вказані вимоги ОСОБА_1 проігнорував та з місця пригоди зник.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.1 а, 2.3 б, 2.9 а, 2.10 а, г, г-, та 12.3 ПДР стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

ІІ. Позиція обвинуваченого.

3.Обвинувачений ОСОБА_1, допитаний у судовому засіданні, вину у пред’явленому обвинуваченні визнав повністю, погодившись з усіма фактичними обставинами справи та кваліфікацією діяння, пояснив, що в день, коли трапилась дорожньо-транспортна пригода він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння і дійсно збив потерпілу. Після чого зупинив транспортний засіб подивився на потерпілу і поїхав з місця пригоди залишивши її на дорозі.

Цивільні позови прокурора визнав повністю.

Цивільний позов потерпілої визнав частково та пояснив, що в порядку врегулювання взаємовідносин перераховував законному представнику потерпілої кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч гривень 00 копійок). Також, у відзиві зазначив, що матеріальну шкоду визнав частково на суму 5509 грн. 60 коп. (п’ять тисяч п’ятсот дев’ять гривень 60 копійок), оскільки діагноз відхилення є наслідком паталогій та неправильного розвитку зубів у дитинстві.

Моральну шкоду визнав на суму 31500 грн. 00 коп. (тридцять одна тисяча п’ятсот гривень 00 копійок).

ІІІ. Позиція потерпілої.

4.Законний представник потерпілої в судовому засіданні пояснила, що вона є матір’ю потерпілої ОСОБА_6 Після дорожньо-транспортної пригоди дитина отримала тяжкі тілесні ушкодження і продовжує лікуватись на даний час, що потребує серйозних затрат.

Обвинувачений дійсно відшкодував кошти в сумі 10 000 грн. 00 коп. (десять тисяч гривень 00 копійок), які були витрачені на лікування дитини в обласній та районних лікарнях, проте в подальшому обвинувачений будь-яких дій по відшкодуванню шкоди не вживав.

Вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання, пов’язане з позбавленням волі.

ІІІ. Оцінка Суду.

5.З’ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до частини третьої статті 349 Кримінально процесуального кодексу України (далі КПК) Суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і стосуються винуватості обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні злочину і кваліфікації його дій, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити саме ці обставини в апеляційному порядку.

Судом були досліджені докази надані, як в обґрунтування, так і спростування цивільних позовів і виходячи із змісту частини третьої статті 349 КПК, особливостей даних правовідносин і позиції учасників справи, дослідження доказів по справі можливо було здійснити без аналізу доказів, які стосуються винуватості обвинуваченого та кваліфікації його дій.

6.Враховуючи показання обвинуваченого, законного представника потерпілої, співвіднісши їх з фактичними обставинами справи, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи, які стосуються винуватості обвинуваченого, у вчиненні злочину і кваліфікації його дій, ніким не оспорюються, Суд знаходить, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.1 а, 2.3 б, 2.9 а, 2.10 а, г, г-, та 12.3 ПДР стало причиною та умовою виникнення і настання даної дорожньо-транспортної пригоди і знаходиться в прямому причинному зв’язку з наслідками, які наступили в результаті дорожньо-транспортної пригоди.

7.Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані:

за частиною першою статті 135 КК, як завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження внаслідок безпорадного стану, якщо той хто залишив без допомоги, сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан;

за частиною другою статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_7 тяжкі тілесні ушкодження.

Вина ОСОБА_1 у скоєному доведена у повному обсязі.

ІV. Призначення покарання.

8.Обставиною, яка пом’якшує покарання ОСОБА_1, відповідно до статті 66 КК є щире каяття.

При цьому, в даній ситуації Суд враховує, що згідно зі статтею 66 КК щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась.

Так, в зазначених правовідносинах обвинувачений вину у вчиненні злочинів визнав повністю, виходячи із його пояснень прослідковується, те що він бажає виправити ситуацію, яка виникла внаслідок його дій і він надав переконливі докази, того, що він вживав заходи відновлювального характеру для потерпілої від злочину особи, а тому Суд розцінює поведінку обвинуваченого, як щире каяття.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_1, відповідно до статті 67 КК є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння.

9.Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_1, Суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до статті 65 КК бере до уваги:

9.1.Ступінь тяжкості вчинених злочинів, що згідно із статтею 12 КК є злочином невеликої тяжкості і тяжким злочином, які характеризуються умисною та необережною формою вини щодо наслідків відповідно.

9.2.Характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Зокрема, в даній ситуації обвинувачений спочатку допустив порушення правил дорожнього руху, які потягли тілесні ушкодження, після чого залишив неповнолітню потерпілу без допомоги.

9.3.Особу винного – його молодий вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров’я.

9.4.Наявність постійного місця проживання та роботи, позитивних характеристик за такими.

9.5.Обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.

При цьому, виходячи з характеру даних правовідносин, така обставина, яка обтяжує покарання, як вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп’яніння, свідчить про свідоме нехтування правилами дорожнього руху і характеризує відношення обвинуваченого до безпеки дорожнього руху.

9.6.Те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.

9.7.Враховується зміст досудової доповіді уповноваженого органу з питань пробації, яка надана з метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинуваченого, а також прийняття судового рішення про міру покарання.

9.8.Наявність вимог потерпілої про призначення суворого покарання, пов’язаного з позбавленням волі.

А тому, Суд доходить висновку, що в даному конкретному випадку відсутні підстави для обрання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, але обираючи таке, є всі підстави обрати його не в межах максимальної санкції статті закону, що передбачає відповідальність за вчинений злочин.

10.За таких обставин, Суд доходить висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити покарання:

за частиною першою статті 135 КК у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік;

за частиною другою статті 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

Оскільки ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені різними статтями Особливої частини КК, за жоден з яких його не було засуджено (сукупність злочинів) необхідно застосувати до нього положення частини першої статті 70 КК і призначити покарання за сукупністю злочинів, при цьому, Суд вважає за можливе керуватись принципом поглинення менш суворого покарання більш суворим, у зв’язку із чим остаточне покарання йому необхідно призначити у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки, що є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

11.Також, Суд звертає увагу, що санкція частини другої статті 286 КК передбачає можливість застосування додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, при цьому ОСОБА_1 посвідчення водія ніколи не мав, а тому призначення цього покарання особі, яка взагалі не мала права керувати транспортними засобами, є неможливим (пункт 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті»).

V. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються Судом при ухваленні вироку.

12.При розгляді цивільних позовів прокурора Суд враховує, що обвинувачений їх визнав в повному обсязі.

Також, виходячи із змісту частини другої статті 127 КПК шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до частини другої статті 1191 Цивільного кодексу України (далі ЦК) Держава, ОСОБА_8 Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

А згідно із частинами першою і третьою статті 1206 ЦК та особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищені меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, у власності Автономної ОСОБА_8 Крим або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету. Держава, ОСОБА_8 Крим, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчинені злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від цього злочину.

Суд знаходить, що заподіяна шкода здоров’ю потерпілої сталася внаслідок протиправних дій ОСОБА_1, за наявності його вини, причинного зв’язку між протиправною поведінкою останнього та шкідливими наслідками, які були заподіяні потерпілій.

Таким чином, оскільки ОСОБА_7 перебувала на лікуванні саме з приводу тілесних ушкоджень, отриманих від вчинення злочину ОСОБА_1, знайшли підтвердження доводи позовів про необхідність відшкодування коштів в розмірі 5652 грн. 97 коп. (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят дві гривні 97 копійок) та 3301 грн. 14 коп. (три тисячі триста одна гривня 14 копійок), що витрачені на лікування потерпілої, у зв’язку із чим зазначені суми слід стягнути з ОСОБА_1 на користь відповідних бюджетів, оскільки Комунальний лікувально-профілактичний заклад «Чернігівська обласна лікарня» та Бахмацька центральна районна лікарня Чернігівської області є державними закладами охорони здоров'я.

13.Вирішуючи цивільний позов потерпілої ОСОБА_7, Суд знаходить, що шкода сталася внаслідок протиправних дій обвинуваченого, за наявності його вини, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкідливими наслідками, які були заподіяні потерпілій.

В даних правовідносинах, розмір відшкодування моральної шкоди, Суд визначає з урахуванням характеру та обсягу страждань, яких зазнала ОСОБА_7 (береться до уваги те, що шкода заподіяна злочинними діями, які порівняно з іншими видами правопорушень є найбільш суспільно небезпечними), тривалістю відновлювального періоду, стану здоров’я потерпілої, тяжкості вимушених змін у її життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану (оскільки шкода була заподіяна здоров’ю потерпілої, яке відповідно до статті 3 Конституції України є найвищою соціальною цінністю), а також виходячи із принципу справедливості та розумності. При цьому, Суд знаходить, що розмір моральної шкоди в сумі 50000 грн. 00 коп. (п’ятдесят тисяч гривень 00 копійок) не знайшов підтвердження в судовому засіданні, за обставинами справи, а тому вона підлягає стягненню в розмірі 40000 грн. 00 коп. (сорок тисяч гривень 00 копійок).

Вирішуючи питання про відшкодування матеріальних збитків Суд відхиляє заперечення захисника обвинуваченого про те, що лікування у лікаря-ортодонта на суму 28000 грн. 00 коп. (двадцять вісім тисяч гривень 00 копійок) є лікуванням неправильного розвитку зубів у дитинстві і не пов’язане з травмами отриманими в дорожньо-транспортній пригоді, оскільки саме такі ушкодження були отриманні внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, про що зазначено в обвинуваченні. Проте, визначаючи розмір збитків, Суд враховує попередньо сплачену суму ОСОБА_1 в розмірі 10000 грн. 00 коп. (десять тисяч гривень 00 копійок), а тому матеріальні збитки підлягають стягненню в сумі 23509 грн. 60 коп. (двадцять три тисячі п’ятсот дев’ять гривень 60 копійок).

14.Крім того, згідно із частиною другою статті 120 КПК витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.

А відповідно до частини першої статті 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Так, в матеріалах справи знаходиться квитанції до прибуткових касових ордерів № 42 та № 7 за якими ОСОБА_4 сплатила за договором про правову допомогу від 7 червня 2017 року 4000 грн. 00 коп. (чотири тисячі гривень 00 копійок), дані квитанції засвідчені печаткою адвоката та підписані, адвокатом надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В свою чергу виходячи із змісту статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Також, Суд бере до уваги відсутність методик обчислення винагороди захиснику у кримінальному судочинстві, який би регулював гонорар адвоката відповідно до положень Розділу ІV вказаного вище Закону, інші складові, які мають враховуватися при встановлені розміру гонорару між клієнтом та адвокатом, оскільки правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами, а тому знаходить, що оплачена сума правової допомоги підлягає стягненню із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4, яка проводила її оплату в інтересах потерпілої.

15.Відповідно до статті 100 КПК речові докази: автомобіль НОМЕР_2, який зберігається в Бахмацькому відділі поліції ГУНП в Чернігівській області – повернути ОСОБА_1, як власнику;

16. Процесуальні витрати по справі в розмірі 2473 грн. 10 коп. (дві тисячі чотириста сімдесят три гривні 10 копійок) за проведення експертиз покладаються на ОСОБА_1 відповідно до статті 124 КПК.

17.Підстав для обрання запобіжного заходу ОСОБА_1 Суд не вбачає.

З цих підстав,

керуючись статтями 368, 370-371, 373-374, 376 Кримінально процесуального кодексу України, Суд, –

У Х В А Л И В :

1.Ширая ОСОБА_9 визнати винуватим за частиною першою статті 135 та частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України і призначити покарання:

за частиною першою статті 135 Кримінального кодексу України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік

за частиною другою статті 286 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки

2.На підставі частини першої статті 70 Кримінального кодексу України ОСОБА_1 остаточно призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

3.Початок строку відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту приведення вироку у виконання.

4.Цивільний позов ОСОБА_7, інтереси якої представляє її законний представник ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 40000 грн. 00 коп. (сорок тисяч гривень 00 копійок) в рахунок відшкодування моральної шкоди та 23509 грн. 60 коп. (двадцять три тисячі п’ятсот дев’ять гривень 60 копійок) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

5.Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Комунального лікувально-профілактичного закладу «Чернігівська обласна лікарня» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь обласного бюджету Чернігівської області (р/р 31414544700001 ГУ ДКСУ в Чернігівській області, МФО 853592) грошові кошти в сумі 5652 грн. 97 коп. (п’ять тисяч шістсот п’ятдесят дві гривні 97 копійок) витрачені закладом охорони здоров’я на лікування потерпілої.

6.Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Бахмацької центральної районної лікарні Чернігівської області до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Бахмацького району Чернігівської області (р/р 31418544700007 ГУДК в Бахмацькому районі Чернігівській області, МФО 853592, ККД 24060300) грошові кошти витрачені закладом охорони здоров’я на лікування потерпілої в сумі 3301 грн. 14 коп. (три тисячі триста одна гривна 14 копійок).

7.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 4000 грн. 00 коп. (чотири тисячі гривень 00 копійок) витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги.

8.Стягнути з ОСОБА_1 2473 грн. 10 коп. (дві тисячі чотириста сімдесят три гривні 10 копійок) процесуальних витрат на користь держави за проведення експертиз.

9.Речові докази: автомобіль НОМЕР_2, який зберігається в Бахмацькому відділі поліції ГУНП в Чернігівській області – повернути ОСОБА_1, як власнику.

10.Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирати.

Вирок, якщо інше не передбачено Кримінально процесуальним кодексом України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінально процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок можуть бути подані апеляції до Апеляційного суду Чернігівської області через Бахмацький районний суд Чернігівської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Бахмацького районного суду

Чернігівської області ОСОБА_10