Постанова № 73588602, 19.04.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/528/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Гриновець О.Б. Провадження № 22-ц/789/144/18 Доповідач - Загорський О.О.Категорія - 47

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Тернопіль

Апеляційний суд Тернопільської області в складі:

головуючого - Загорського О.О.

суддів - Ходоровський М. В., Щавурська Н. Б.,

секретар судового засідання - Панькевич Т.І.

за участі - представника Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області Кащишин О.О. та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 600/528/16-ц за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2017 року, ухвалене суддею Гриновець О.Б.., у справі за позовом ОСОБА_3 до Козівської сільської ради Козівського району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Козівської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну частку (пай),

ВСТАНОВИВ:

05.07.2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно запису у трудовій книжці він з 1951 року був членом колгоспу "Перемога", пропрацював 28 років у даному колгоспі і в 1995 році вийшов на пенсію та залишався членом даного колгоспу. Однак в списках членів, які мають право на земельну частку (пай) в колгоспі "Перемога" - не числився і відповідно земельної частки (паю) не отримав.

Вважає безпідставним не внесення його до списку осіб, які мають право на земельний пай, оскільки заяви про вихід з членів колгоспу не писав, рішення по зазначеному питанню не приймалося, відповідно позбавлення його права на земельну частку (пай) є неправомірним.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 20.10.2017 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю.

Визнано за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) в селянській спілці "Перемога" у розмірі 2,86 умовних кадастрових гектари.

Зобов'язано Козівську районну державну адміністрацію виділити належну ОСОБА_3 земельну частку (пай) в розмірі 2,86 умовних кадастрових гектари із земель резервного фонду, що знаходяться на території Козівської сільської ради Козівського району Тернопільської області.

Додатковим рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 02 січня 2018 року вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі управління) просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на невірне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Вказує, що ОСОБА_3 не був членом селянської спілки "Перемога" на час видачі спілці державного акта на право колективної власності на землю і тому його не було включено до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком до державного акта.

Записи в трудовій книжці свідчать не про членство в колективному сільськогосподарському підприємстві, а про наявність трудових відносин з ним (лист Верховного суду України від 29.10.2008 року №9-3767/0/8-08).

Зазначає, що посилання в рішенні суду на ту обставину, що в архівних матеріалах відсутні відомості про виключення ОСОБА_3 з членів селянської спілки "Перемога" не підтверджують, а навпаки спростовують факт прийняття чи перебування ОСОБА_3 в членах селянської спілки "Перемога".

В обгрунтування апеляційної скарги вказано, що в резолютивній частині рішення судом визнано за ОСОБА_3, право на земельну частку (пай) в селянській спілці «Перемога» у розмірі 2,86 в умовних кадастрових гектарах, та зобов'язано Козівську РДА виділити належну Позивачу земельну частку (пай), що знаходяться на території Козівської сільської ради Козівського району Тернопільської області, але судом не було досліджено факт наявності на час винесення рішення наявних таких земель, а також в супереч вимог чинного законодавства, судом неправильно визначено розпорядника земель.

Козівська районна державна адміністрація не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями резервного фонду.

Звернуто увагу, що судом безпідставно не застосовано строки позовної давності про застосування яких заявлено управлінням.

В судовому засіданні представник Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області апеляційну скаргу підтримала та надала відповідні пояснення, вказала, що судом безпідставно не застосовано строки позовної давності про застосування яких було заявлено представником управління.

Вказала, що рішенням суду зобов'язано Козівську РДА виділити позивачу земельну частку (пай) із земель резервного фонду, що знаходяться на території Козівської сільської ради Козівського району Тернопільської області але Козівська РДА не наділена повноваженнями щодо розпорядження землями резервного фонду.

Зазначила, що жоден з документів, долучених до матеріалів справи не підтверджує факт прийняття чи перебування ОСОБА_3 в членах селянської спілки "Перемога" на час проведення розпаювання.

Представник позивача заперечила в задоволенні апеляційної скарги та надала відповідні пояснення. Вказала, що її довіритель звертався в суд з клопотанням про поновлення строку позовної давності. Після виходу на пенсію він жив в селі і знав, що йде розпаювання земель, але коли він звернувся про виділення паю, то йому було відмовлено, оскільки в нього не було документів підтверджуючих його членство в господарстві. Відмову в виділені паю він не оскаржував.

В судове засідання представники Козівської сільської ради та Козівської районної державної адміністрації будучи належним чином повідомленими не з"явилися - направили листи про розгляд справи без їх участі, з приводу вирішення справи по суті покладаються на думку суду.

Заслухавши доповідь головуючого, пояснення, дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга про скасування рішення суду першої інстанції і вимога про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог підлягає до задоволення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 був членом колгоспу «Перемога», реорганізованого у селянську спілку «Перемога», помилково не включений до списку членів підприємства, які мають право на земельну частку (пай), а тому останньому сертифікат на право на земельну частку (пай) на його ім'я безпідставно не видавався.

В рішенні судом вказано, що посилання представника відповідача Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області на пропущення позивачем строку позовної давності є необґрунтованими, оскільки своє право на земельну частку (пай) позивач отримав 11.02.1997 року і звернутися з вимогою про виділ йому земельної ділянки в натурі має право протягом невизначеного часу.

Колегія судді з висновком суду першої інстанції погодитись не може, оскільки висновок протиречить матеріалам справи та вимогам законодавства.

Судом встановлено, що з трудової книжки НОМЕР_1, вбачається, що позивач в листопаді 1970 року прийнятий у члени колгоспу «Перемога» (а.с.50).

Згідно листа Козівської районної державної адміністрації №175/01-8 від 09.06.2016 року, в документах архівного фонду колгоспу «Перемога» с. Козівка Козівського району Тернопільської області за 1985-1993 роки та селянської спілки «Перемога» с. Козівка Козівського району Тернопільської області за 1993-1997 роки, а саме протоколах загальних зборів колгоспників та засіданні правління колгоспу «Перемога» за 1985-1993 роки та селянської спілки «Перемога» за 1993-1997 роки с. Козівка Козівського району рішення про виключення з членів колгоспу ОСОБА_3 не значиться (а.с.8).

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Козівському районі Тернопільської області №31-1909-99.9-1914/2-16 від 24.05.2016 року, в державному акті на право колективної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого селянській спілці «Перемога» 11.02.1997 року в списках громадян -

членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства не вказано позивача і у звязку з чим йому не видано сертифікат на земельну частку (пай), на підставі якого членам селянської спілки «Перемога» видавались державні акти на земельні ділянки (а.с.5).

Згідно довідки Козівської сільської ради Козівського району Тернопільської області від 22.06.2016 року №168, на території сільської ради рахується земельна ділянка державної форми власності, землі резервного фонду, не надані у власність та користування загальною площею 14,8 га (а.с.7).

В силу вимог ст.ст. 11, 60 ЦПК України в редакції 2004 року, ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона зобов"язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.

Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Приходячи до переконання про скасування рішення суду і відмові позивачу в задоволенні його позовних вимог колегія виходить з наступного.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Трирічний строк діє після порушення суб"єктивного матеріального цивільного права (регулятивного), тобто після виникнення права на захист (охоронного) .

Як вбачається з письмового пояснення позивача /а.с.31/, його клопотання про поновлення строку позовної давності, - а.с.32, пояснень його представника в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, проживаючи в селі ОСОБА_3 знав, що сертифікати на право на земельну частку /пай/, паї отримували члени колгоспу, а згодом і СС "Перемога, починаючи з 1997 року але відмову у видачі йому земельної частки (пай) він нікуда не оскаржував.

До суду за захистом позивач звернувся 05.07.2016 року.

Законом України від 5 червня 2006 року №899-1У "Про порядок виділення в натурі /на місцевості/ земельних ділянок власникам земельних часток /паїв/" та Указом Президента України від 08.08.1995 року №720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» визначено, що право на земельний пай мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі і пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами цього підприємства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Право громадян як співвласників колективної власності на землю набувається з дня видачі в установленому порядку державного акта на право колективної власності на землю з обов'язковим додатком - списком громадян, які є членами сільськогосподарського підприємства.

Список громадян, як додаток до державного акта формується самим сільськогосподарським підприємством відповідно статуту, розглядається та затверджується загальними зборами або зборами уповноважених членів підприємства та підписується головою місцевої ради і головою колективного сільськогосподарського підприємства.

Як вбачається з запису - "Відомості про роботу" позивач ще в 1985 році припинив членство в колгоспі "Перемога".

Будь якого іншого доказу про членство позивача в колгоспі "Перемога" після 1985 року, чи доказу того, що він являвся членом СС «Перемога» після 1985 року ні позивачем, ні його представником не представлено і в судовому засіданні не здобуто.

Посилання Позивача на те, що він являвся членом СС «Перемога» на час видачі останній державного акта на право колективної власності на землю - 11 лютого 1997 року, оскільки працював на підприємстві до виходу на пенсію, та те, що згідно інформації архівного відділу Козівської РД за 1993-1995 роки відсутні відомості про виключення його з членів підприємства не можуть бути доказом його членства в господарстві.

Ні Позивачем, ні його представником не представлено доказів членства позивача у СС «Перемога», якій була передана земля у колективну власність, на час видачі останній державного акта на право колективної власності на землю - 11 лютого 1997 року.

Колегія суддів вважає помилковим твердження, що відсутність відомостей про виключення позивача з членів СС "Перемога" є доказом підтвердження його членства в господарстві, оскільки його членство не підтверджене ніякими доказами, не підтверджено доказами ні прийняття ні перебування його в членах цього сільськогосподарського підприємства.

Оскільки ОСОБА_3 не був членом СС "Перемога" на час видачі останній державного акта на право колективної власності на землю, то його не було включено до списку громадян - членів колективного сільськогосподарського підприємства, який є додатком до державного акта - протилежного ні позивачем, ні його представником не доведено.

Приходячи до переконання про скасування рішення суду і задоволення апеляційної скарги про відмову позивачу у задоволенні позовних вимог колегією враховано вказане, та те, що:

- в рішенні суду вказано - Судом встановлено, що з трудової книжки НОМЕР_1, вбачається, що позивач в листопаді 1970 року прийнятий у члени колгоспу «Перемога» (а.с.50), однак не зазначено і повністю проігноровано слідуючий запис на а.с. 51 - про те, що в 1985 році припинив членство в колгоспі «Перемога» - даний запис не спростовано і не оскаржено;

- в клопотанні представника позивача від 20.10.2017 року вказано прохання до суду читати п. 3 позовної заяви в редакцїї - " Зобов"язати Козівську районну державну адміністрацію виділити належну ОСОБА_3 земельну частку (пай) в розмірі 2,86 умовних кадастрових гектарах із земель резервного фонду, що знаходяться на території Козівської сільської ради Тернопільської області";

- в резолютивній частині рішення судом визнано за ОСОБА_3, право на земельну частку (пай) в селянській спілці «Перемога» у розмірі 2,86 в умовних кадастрових гектарах, та зобов'язано Козівську районну державну адміністрацію виділити належну Позивачу земельну частку (пай) із земель резервного фонду, що знаходяться на території Козівської сільської ради Козівського району Тернопільської області.

При винесенні рішення судом в супереч вимог чинного законодавства, неправильно визначено розпорядника земель резервного фонду.

Згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» всі землі вважаються розмежованими з 16 червня 2013 року. Відповідно до ч.З ст.122 цього Закону районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків визначених ч. 4 і 8 цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб.

До земель комунальної власності відносяться усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади.

Згідно із ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності.

Доказів, що Козівська районна державна адміністрація наділена повноваженнями щодо розпорядження землями резервного фонду не представлено.

Як вказано в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" (Заява N 4909/04) від 10.02.2010 року Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), N 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи вказане, представлені та здобуті докази, наявні матеріали справи, колегія суддів приходить до переконання, що Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області про відмову позивачу в задоволенні його позовних вимог слід задовольнити.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2017 року і додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 02 січня 2018 року скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Козівської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну частку (пай) - відмовити у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 1059,25 грн. Сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 35, 259, 374, 376, 381, 382, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів суду апеляційної інстанції ,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області - задовольнити.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 20 жовтня 2017 року і додаткове рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 02 січня 2018 року скасувати і постановити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 до Козівківської сільської ради Козівського району Тернопільської області, Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, Козівської районної державної адміністрації про визнання права власності на земельну частку (пай) - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_3 в користь Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області 1059,25 грн. сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді