Постанова № 73587111, 05.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2710/18

Номер справи місцевого суду: 522/3245/15-ц

Головуючий у першій інстанції Шенцева О. П.

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 року м. Одеса

Справа № 522/3245/15-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді - Заїкіна А.П.,

- суддів: - Калараш А.А., Погорєлової С.О.,

за участю секретаря - Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»,

- відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

- треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Наталія Юріївна, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель Микола Володимирович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_9 на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухвалене під головуванням судді Шенцевої О.П. 16 листопада 2016 року о 17 годині 55 хвилині в м. Одесі,

встановила:

У лютому 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (далі - ТОВ) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, за участю третіх осіб - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В., в якому остаточно просить: 1) визнати недійсним договір дарування від 18.07.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А.С. та зареєстрований в реєстрі під № 1113; 2) визнати недійним іпотечний договір від 11.09.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі під № 2193; 3) зобов'язати органи нотаріату вчинити нотаріальну дію, а саме - зняти заборону відчуження з об'єкту нерухомого майна (предмету іпотеки за іпотечним договором від 11.09.2012 р.) - п'ятикімнатної квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1; 4) зобов'язати органи нотаріату вчинити нотаріальну дію, а саме - накласти заборону відчуження на об'єкт нерухомого майна (предмет іпотеки за іпотечним договором від 02.07.2008 р.) - п'ятикімнатну квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1.

Позовна заява обґрунтована тим, що 02.07.2008 р. між ЗАТ «СведбанкІнвест» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 73/15-Ф, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі - 255 000,00 доларів США, зі сплатою - 14,0% річних, строком - по 01 липня 2013 р. включно.

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитними договором було укладено іпотечний договір між ЗАТ «СведбанкІнвест» та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4. Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору предметом іпотеки є - п'ятикімнатна квартира, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частинах - по ? частині кожному.

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ укладено договір факторингу № 15, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 73/15-Ф від 02.07.2008 р., укладеним між ЗАТ «СведбанкІнвест», правонаступником прав та обов'язків якого є - ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів до 2013 року щодо об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_1 від 28.01.2015 р. ТОВ стало відомо про здійснення відчуження іпотечного майна, шляхом укладення 18.07.2012 р. договору дарування з ОСОБА_8, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А.С. та зареєстрованого в реєстрі під № 1113. Відчуження майна відбулося у зв'язку з тим, що рішенням Приморського районного суду від 23.03.2012 р. визнано недійсними вищевказані кредитний до іпотечний договори. Зобов'язано органи нотаріату вчинити нотаріальну дію - зняти заборону відчуження об'єкту нерухомого майна - п'ятикімнатної квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 та виключити запис з реєстру іпотек.

Згодом між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір про визнання вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрований в реєстрі за № 2193, за яким до останнього перейшло право власності на іпотечну квартиру.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.11.2012 р. вищевказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2012 р. скасовано. Оскільки рішення суду. Яке стало підставою для відчуження квартири та зняття заборони щодо відчуження квартири скасовано, відчуження квартири та зняття заборони відбулося незаконно.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16.11.2016 р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» задоволено.

Визнано недійсним договір дарування від 18.07.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А.С. та зареєстрований в реєстрі під № 1113.

Визнано недійсним іпотечний договір від 11.09.2012 р., посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі під № 2193.

Зобов'язано органи нотаріату вчинити нотаріальну дію, а саме - зняти заборону відчуження з об'єкту нерухомого майна (предмету іпотеки за іпотечним договором від 11.09.2012 р.) - п'ятикімнатної квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1.

Зобов'язано органи нотаріату вчинити нотаріальну дію, а саме - накласти заборону відчуження на об'єкт нерухомого майна (предмет іпотеки за іпотечним договором від 02.07.2008 р.) - п'ятикімнатну квартиру що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.11.2012 р. по справі № 22/1590/9178/2012 було частково задоволено апеляційну скаргу ПАТ «Сведбанк» та скасовано рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2012 р. в частині визнання недійсними кредитного договору та іпотечного договору, зобов'язання органи нотаріату зняти заборони відчуження з предмету іпотеки. Тому права ТОВ підлягають захисту (а. с. 167 - 170).

ОСОБА_9 в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

ОСОБА_9вказує на те, що на час укладення спірних договорів їх сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2012 р. - чинним. Невірно обрано спосіб захисту, треба заявляти віндикаційний позов.

Апелянт у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщений належним чином. Причини неявки не повідомив, заяв та клопотань не надав.

ОСОБА_8, ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили, заяв та клопотань не надали.

ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_7 у судове засідання не з'явилися. Справа тричі призначалася до розгляду. Судові повістки про виклик вказаних осіб у судове засідання повернулися до суду з приміткою пошти - «За закінченням строку зберігання». Враховуючи строки розгляду справи, баланс інтересів сторін у вирішенні спору, відсутність у матеріалах справи номерів засобів зв'язку та електронної пошти, офіційної електронної адреси, зловживання вищевказаними учасниками справи обов'язком з отримання судових повісток, колегія суддів ухвалила розглядати справу за відсутності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_7.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Чужовська Н.Ю., приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Журавель М.В., сповіщені про дату, час і місце розгляду справи. Від Чужовської Н.Ю. надійшло клопотання про розгляд справи за її відсутності. Журавель М.В. причини неявки не повідомив, заяв та клопотань не надав.

Частиною 2 ст. 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Виходячи з вищевказаного, колегія суддів ухвалила розглядати за відсутності третіх осіб.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 203, 204, 215, 216, 236 ЦК України, ст. ст.1, 9, 12 Закону України «Про іпотеку») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

02.07.2008 р. між ЗАТ «СведбанкІнвест» та ОСОБА_4 був укладений кредитний договір № 73/15-Ф, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі - 255 000,00 доларів США, зі сплатою - 14,0% річних, строком - по 01 липня 2013 р. включно (а. с. 9 - 12).

В забезпечення виконання позичальником зобов'язань за кредитними договором було укладено іпотечний договір між ЗАТ «СведбанкІнвест» та ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4. Відповідно до п. 2.1. іпотечного договору предметом іпотеки є - п'ятикімнатна квартира, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1, яка належить на праві власності ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 в рівних частинах - по ? частині кожному (а. с. 18 - 24).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстрів до 2013 року щодо об'єкта нерухомого майна № НОМЕР_1 від 28.01.2015 р. за договором дарування від 18.07.2012 р., посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Хома А.С. та зареєстрованим в реєстрі під № 1113, ОСОБА_4 відчужила предмет іпотеки - квартиру ОСОБА_8 (а. с. 27 - 29).

Відчуження майна відбулося у зв'язку з тим, що рішенням Приморського районного суду від 23.03.2012 р. (а. с. 30 - 33) визнано недійсними вищевказані кредитний до іпотечний договори. Зобов'язано органи нотаріату вчинити нотаріальну дію - зняти заборону відчуження об'єкту нерухомого майна - п'ятикімнатної квартири, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 та виключити запис з реєстру іпотек.

11.09.2012 р. між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 укладено договір про визнання вимог Іпотекодержателя, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю., та зареєстрований в реєстрі за № 2193, за яким до останнього перейшло право власності на іпотечну квартиру (а. с. 147 - 150).

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 26.11.2012 р. вищевказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2012 р. скасовано (а. с. 34 - 39).

28.11.2012 р. між ПАТ «Сведбанк» та ТОВ укладено договір факторингу № 15, за умовами якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 73/15-Ф від 02.07.2008 р., укладеним між ЗАТ «СведбанкІнвест», правонаступником прав та обов'язків якого є - ПАТ «Сведбанк», та ОСОБА_4 (а. с. 13 - 17).

Між сторонами виникли правовідносини з визнання правочину недійсним, правовідносини іпотеки.

Статтями 203, 204, 215 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У відповідності із ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Статтями 1, 9, 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та зменшення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).

Іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

Іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя відчужувати предмет іпотеки.

Правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Відповідно до ст. ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути зокрема, визнання правочину недійсним.

Оскільки рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2012 р, яке стало підставою для відчуження предмету іпотеки - квартири та зняття заборони щодо відчуження квартири в подальшому було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 21.11.2012 р., відчуження квартири та зняття заборони відбулося незаконно. Попередня іпотека підлягає відновленню. Тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про порушення прав позивача, необхідність їх захисту.

Доводи апелянта про те, що на час укладення спірних договорів їх сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення сторін було вільним і відповідало їх внутрішній волі, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 23.03.2012 р. - чинним, колегія суддів не приймає до уваги, виходячи з вищевказаних положень законодавства про те, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст. 236 ЦК України).

Доводи апелянта щодо невірно обраного способу захисту не приймаються, оскільки відповідно до роз'яснень, які містяться в ч. 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_9є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів ОСОБА_9, а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_9 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

С. О. Погорєлова