Рішення № 73585022, 21.03.2018, Казанківський районний суд Миколаївської області

Справа №478/2221/16-ц Провадження №2/478/30/2018

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.03.2018 року. Казанківський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючої – судді Іщенко Х.В.,

при секретарі Луговській А.І,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Казанка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором б/н від 14.05.2012 року у розмірі 33750 грн. 78 коп. та сплачений судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 14.05.2012 року відповідач ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 25.09.2016 року має заборгованість 33750 грн. 78 коп., що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 2972 грн. 81 коп., нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 25794 грн. 60 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2900 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн., штрафу(процентна складова) у розмірі 1583 грн. 37 коп.

В судове засідання представник позивача не з'явився, просить розглядати справу за їх відсутності, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, представник позивача не заперечує проти ухваленні заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідача відповідно до ст.ст.280, 281 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

14.05.2012 року між ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» та ОСОБА_1 укладений договір на отримання кредиту у розмірі 3000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Як вбачається з розрахунку за кредитним договором б/н від 14.05.2012 року заборгованість ОСОБА_1 перед ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» станом на 25.09.2016 року становить 33750 грн. 78 коп., що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 2972 грн. 81 коп., нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 25794 грн. 60 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2900 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штрафу(процентна складова) у розмірі 1583 грн. 37 коп.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.1054 ЦПК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити відсотки.

Виходячи з вимог ст.ст.526 та 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши кредит в розмірі 3000,00 грн., відповідач лише частково погашав кредит та проценти по ньому, а з 31 січня 2014 року взагалі припинив проводити будь-які погашення за кредитом, в результаті чого станом на 25.09.2016 року у нього утворилась заборгованість на загальну суму 33750 грн. 78 коп., що складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 2972 грн. 81 коп., нараховані проценти за користування кредитом у розмірі 25794 грн. 60 коп., заборгованості за пенею та комісією у розмірі 2900 грн. 00 коп., штрафу (фіксована частина) у розмірі 500,00 грн., штрафу (процентна складова) у розмірі 1583 грн. 37 коп.

Згідно з доданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача станом на 25.09.2016 року, заборгованість за процентами в розмірі 25794 грн. 60 коп. складається з процентної ставки, яка на момент укладання договору між позивачем та відповідачем складала 36,00% на рік (3,00% на місяць), проте збільшувалась в односторонньому порядку позивачем, зокрема: з 01.10.2014 року до 38,40% на рік (3,2% на місяць), з 01.04.2015 року до 46,80% на рік (3,9% на місяць).

Зміни процентної ставки узгоджуються з Умовами та Правилами надання банківських послуг, зокрема, п.5.3 передбачає право позивача проводити зміни тарифів, а також інших умов обслуговування карткового рахунку, про що інформується клієнт шляхом надання виписки по картковому рахунку.

Проте, суд не погоджується з даним з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Враховуючи наведені норми, незважаючи на умови кредитного договору, збільшення позивачем в односторонньому порядку розміру процентної ставки за користування кредитом, є нікчемним.

За таких обставин, заборгованість за процентами має бути нарахована, виходячи з процентної ставки в розмірі 36,00% на рік.

Враховуючи наведене, суд вважає, що наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідача по процентам за користування кредитом в розмірі 25794 грн. 60 коп. не відповідає дійсному розміру вказаної заборгованості.

Судом встановлено, що реальний розмір заборгованості по процентам у відповідача перед позивачем станом на 25.09.2016 рік становить 2622,05 грн., (із розрахунку: 2739,86 грн. х 36% / 360 днів х 957 днів, де: 2739,86 грн. - заборгованість за кредитом; 957 - кількість днів, за які нараховується заборгованість, тобто з 01.02.2014 року по 25.09.2016 року).

Визначаючи розмір заборгованості та її складові слід зазначити про відсутність підстав для стягнення нарахованих позивачем штрафів, оскільки має місце подвійна відповідальність за одне й те ж саме порушення.

Цивільно-правова відповідальність це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового. Покладення на боржника нових додаткових обов’язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Штрафом є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України).

За положеннями ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по даному договору, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний випадок прострочення платежу. У той самий час, п.8.6. Умов надання банківських послуг передбачено, що при порушенні строків платежів за будь яким із грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 30 днів, клієнт зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн. + 5% від суми заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення (строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором) свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Вищенаведене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України яка висловлена в постанові № 6-2003цс15 від 21.10.2015 року.

Таким чином, у задоволенні вимог про стягнення штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 1583 грн. 37 коп. (процентна складова) слід відмовити.

Щодо стягнення заборгованості за пенею, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду України від 03.09.2014 року у справі № 6-100цс14 позовна давність по вимогам про стягнення неустойки підлягає застосуванню судом незалежно від наявності заяви сторони про її застосування та незалежно від обумовлення сторонами в договорі іншого, більш тривалого строку.

Судом роз’яснено, що за загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов’язання, не може перевищувати один рік (п.1 ч.2 ст.258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК України обчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Враховуючи наведену правову позицію Верховного Суду України, суд вважає, що нарахована позивачем пеня підлягає стягненню лише в межах одного року, тобто з 25.09.2015 року по 25.09.2016 рік включно, що складає 1300,00 грн.

З огляду на все наведене вище, суд приходе до висновку про те, що з відповідача слід стягнути на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 6661 грн. 91 коп., з яких: 2739 грн. 86 коп. - заборгованість за кредитом; 2622 грн. 05 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом; 1300,00 грн. - заборгованість за пенею.

Відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача згідно розміру задоволених вимог також підлягають стягненню понесені останнім судові витрати.

Згідно з платіжним дорученням № PROM9BHZCM від 29.09.2016 року позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1378 грн.

Частина задоволених позовних вимог складає 19,7% від заявлених вимог позивача, у зв’язку з чим з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 271 грн. 47 коп.

Керуючись ст.ст.263-265, 267, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості — задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, рах. №29090829000010, МФО №307770) суму заборгованості у розмірі 6661 (шість тисяч шістсот шістдесят одну) грн. 91 коп. за кредитним договором № б/н від 14.05.2012 року.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) на користь ПАТ «АКЦЕНТ-БАНК» (ЄДРПОУ 14360080, рах. №64994919400001, МФО №307770) судові витрати в розмірі 271 (двісті сімдесят одну) грн. 47 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя: