Постанова № 73583464, 17.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У. № 336/4529/17 Головуючий у 1 інстанції: Круглікова А.В.

Справа № 22-ц/778/1042/18 Суддя-доповідач: Крилова О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря С.В.

Онищенко Е.А.

при секретарі: Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2017 року у справі за скаргою Міністерства аграрної політики та продовольства України на рішення старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України Мурихіна С.В.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду Міністерство аграрної політики та продовольства України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову про задоволення скарги.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції і обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2016 року у цивільній справі №333/7100/15-ц позовні вимоги ОСОБА_4 до Міністерства аграрної політики та продовольства України, Державного підприємства «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено. Також, керуючись положеннями ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд допустив негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_5 на посаді виконуючого обов'язки директора ДП «Сільськогосподарське підприємство «Запорізьке» (а.с.66).

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 01.06.2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін (а.с. 22).

На виконання рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.03.2016 року у цивільній справі №333/7100/15-ц видано виконавчий лист №333/7100/15-ц (а.с.63).

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що за ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 383 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) зазначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження», підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Вимагаючи виконання судового рішення, державний виконавець діяв у відповідності до положень, визначених ч. 1 ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження», якими передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з ст. 65 ЗУ «Про виконавче провадження», рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону (ч. 1). Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 2).

Незважаючи на наявність виконавчого листа №333/7100/15-ц, виданого 09.03.2016 року Комунарським районним судом м. Запоріжжя, заявник скарги не виконав судове рішення у добровільному порядку.

Тому старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження ВП №51043047 (а.с. 72).

Зазначену вище постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 10.05.2016 року боржник отримав - 17.05.2016 року, що підтверджується листом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 20.05.2016 року №31-4/617. Вказаним листом боржник повідомив державного виконавця про те, що Мінагрополітики не має можливості належним чином забезпечити виконання постанови державного виконавця від 10.05.2016 року.

Та обставина, на яку посилається заявник скарги - Міністерство аграрної політики та продовольства України - як у скарзі на дії ВДВС, так і оскаржуючи рішення суду першої інстанції у даній справі, що ОСОБА_6 не може бути поновлено на попередній роботі, так як він не займав посаду директора, а лише виконував обов'язки директора, не є підставою для відмови у здійсненні виконання за рішенням суду, яке набуло чинності.

Не є перешкодою і те, що Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2016 року у задоволенні заяви старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. про роз'яснення рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 березня 2016 р. у справі №333/7100/15-ц відмовлено (а.с.83).

Відтак 6.01.2017 року за вих. № 20.1/51043047/20 старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України на адресу Міністерства аграрної політики та продовольства України правомірно направлено вимогу №422/20 про негайне виконання вимог виконавчого листа №333/7100/15-ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя від 09.03.2016 року (а.с. 90).

Незважаючи на законність та правомірність дій державного виконавця, Міністерство аграрної політики та продовольства знову ухилилося від виконання, направивши державному виконавцю повідомлення про те, що Мінагрополітики не має можливості належним чином забезпечити виконання виконавчого листа №333/7100/15-ц, оскільки порядок виконання судового рішення є незрозумілим (а.с.87).

В апеляційній скарзі Міністерство аграрної політики та продовольства України посилається на те, що судове рішення не виконується з поважних причин.

До таких поважних причин заявник скарги відносить обставини, які пов'язані з невизначеністю посади, на яку потрібно поновити працівника.

Натомість відсутність посади не є перешкодою для виконання судового рішення, яке набуло чинності.

Доводи апеляційної скарги зводяться в цілому до незгоди з судовим рішенням про поновлення на роботі, зокрема в частині посади, на яку поновлений працівник.

Зазначені посилання не тягнуть за собою невиконання судового рішення, яке є обов'язковим.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те державний виконавець діяв у відповідності до чинного законодавства та підстав для визнання його дій неправомірними немає.

За ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження (ч.1). У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (ч.2). Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 3). Виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження (ч. 4).

Статтею 75 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання (ч.1). У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч.2).

Відсутність належного виконання судового рішення про поновлення на роботі та ухилення боржника від виконання зумовили накладення на боржника штрафу постановою від 03.03.2017 року та 07.09.2017 року (а.с.91, 94).

Судова колегія звертає увагу, що державний виконавець діяв в межах наданих йому повноважень та у відповідності з положеннями закону, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення, не вбачає,

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України - залишити без задоволення

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 24.04.2018 р.

Головуючий:

Судді: