Рішення № 73582024, 29.03.2018, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/834/16-ц

Провадження № 2/309/10/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 березня 2018 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Кемінь В.Д.

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Хуст справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства КБ «Приватбанк» про припинення іпотеки та виключення з єдиного державного реєстру речових прав заборони на відчуження нерухомого майна на яке встановлено обтяження за договором іпотеки -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом про виключення з єдиного реєстру речових прав заборони на відчуження нерухомого майна щодо іпотечного обтяження, згідно нотаріального запису №2685/50 від 19.05.2005 на будинок №24 по вул. Долиная в м. Хуст Закарпатської області. В ході розгляду справи представник позивачки ОСОБА_3 – ОСОБА_4 подав клопотання про уточнення позовних вимог, виходячи з поданого відповідачем заперечення на позовні вимоги, і просив суд постановити рішення про припинення іпотеки та виключення з єдиного державного реєстру речових прав заборони на відчуження нерухомого майна на яке встановлено обтяження за договором іпотеки. В позовних вимогах представник позивачки посилається на те, що приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_5 для забезпечення виконання зобов’язань ОСОБА_6 за кредитним договором № MKGWPK00000100 від 17.05.2005 року терміном дії до 15.05.2009 року, складено іпотечний договір від 19.05.2005 року між представником Банку та ОСОБА_7, ОСОБА_8, як майнову поруку на будинок №24 по вул. Долиная в м. Хуст Закарпатської області. Однак, рішенням Хустського районного суду у справі №713/284/12 від 25.02.2014 року даний кредитний договір було визнано недійсним. В подальшому дане рішення залишено в силі ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 25.06.2015 року.

Вказаними судовими рішеннями встановлено обставини, які були підставами для визнання кредитного договору недійсним через недотримання вимог визначених ст.ст.207,208 ЦК України, атому відповідно до положень передбачених ст.ст.215,236 ЦК України даний правочин визнаний недійсним з моменту його вчинення. Таким чином основне зобов’язання фактично втратило силу, що в свою чергу унеможливлює пред’явлення позову по забезпечувальному зобов'язанню. Наведені вище обставини порушують права власників будинку, які вони змушені захищати в суді шляхом припинення іпотеки та виключення обтяжень з Державного реєстру речових прав. Представник позивачки ОСОБА_4 просив задовольнити уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3М та їх представник ОСОБА_4 в судове засідання не з’явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Позивачка ОСОБА_2 та представник позивачки ОСОБА_4 на адресу суду надіслали клопотання про розгляд даної справи у їх відсутності. У клопотанні позивачка ОСОБА_2, представник позиваки ОСОБА_4 просили врахувати обставини наведені в поданих ними клопотаннях при розгляді справи та доданих письмових доказах, і ухвалити рішення про задоволення уточнених позовних вимог.

Представник відповідача ОСОБА_9 до суду надіслала письмову заяву з проханням про розгляд справи у її відсутності, додавши до заяви письмові докази та заперечення на позовні вимоги.

З врахуванням наведеного, та у відповідності до порядку, визначеного ст. 247 ч. 2 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З’ясувавши обставини справи та дослідивши її матеріали, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 15.05.2005 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_8 був укладений кредитний договір №MKGWPK00000100, про відкриття кредитної лінії в розмірі 7000 доларів США, терміном дії до 15.05.2009 року. На забезпечення вказаного зобов’язання приватним нотаріусом Хустського нотаріального округу ОСОБА_10 складено іпотечний договір від 19.05.2005 року між представником Банку та ОСОБА_7, ОСОБА_8, як майновими поручителями на будинок №24 по вул. Долиная в м. Хуст, Закарпатської області, з відповідним нотаріальним записом №2685/50. Вище вказаний кредитний договір був оскаржений позивачкою до суду, з посиланнями на те, що таких угод вона та її батько не укладала взагалі і на час їх укладення вона знаходилася за кордоном і не могла підписувати зазначені угоди.

Даним обставинам дана оцінка в ході судового розгляду за позовом ОСОБА_6 про визнання недійсним договору кредиту укладеного між нею та відповідачем від 15.05.2005 року за №MKGWPK00000100, за результатами якого Хустським районним судом ухвалено рішення від 25.02.2014 року, про визнання недійсним даного договору кредиту з моменту його вчинення, з підстав передбачених ст. ст. ст.215,236 ЦК України. Зазначене рішення суду першої інстанції залишено в силі відповідно до ухвали апеляційного суду Закарпатської області від 25.06.2015 року.

До матеріалів справи представником відповідача подано заперечення проти позову, в якому останній просив суд відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що в даному випадку позивачі пред’явили позов до неналежного відповідача, так як Банк в свою чергу не порушив прав позивачів і між ними відсутній спір щодо виключення запису про обтяження з Реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомо майна. Укладання та реєстрація нотаріусом договору іпотеки від 19.05.2005 року за нотаріальним записом №2685/50 проведена в межах визначених ст.73 ЗУ «Про нотаріат». Тому нотаріус в межах своєї компетенції, відповідно до вимог визначених ст.74 ЗУ «Про нотаріат», та при наявності підстав зняття заборони відчуження житлового будинку вирішує дане питання. Також на думку представника відповідача, позивачі не довели в повному обсязі доказів про виконання основного зобов’язання по кредитному договору та договору іпотеки.

Однак, з таким доводами сторони відповідача суд погодитися не може, оскільки відповідно до положень визначених ст.559 ЦК передбачено спеціальні підстави припинення поруки. Порука, котра, як зазначалося, має акцесорний характер припиняється після припинення забезпеченого нею зобов'язання. Вона також припиняється внаслідок відмови кредитора після закінчення терміну зобов'язання прийняти запропоноване виконання від боржника чи поручителя; у випадку переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не дав кредитору згоди нести відповідальність за нову особу. Якщо головне зобов'язання втратило силу, то втратила силу і можливість пред'явлення позову по забезпечувальному зобов'язанню.

Беручи до уваги ту обставину, що за судовим рішенням яке набрало законної сили, основне зобов’язання втратило силу так як сам кредитний договір визнаний недійсним, то відповідно до п.5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 5.5 Інсрукції порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріус який наклав заборону, знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики, про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки), або за рішенням суду.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Пунктом першим ч.2 ст.11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

На підставі ч.1 ст.572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов’язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Частинами 1,3 ст.17 Закону України «Про іпотеку», визначено, що іпотека припиняється у разі припинення основного зобов’язання або закінчення строку дії іпотечного договору. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Враховуючи викладене та зважаючи на те, що наявність існування перешкоди у здійсненні позивачами права користування, розпорядження своїм майном через наявність іпотечних зобов’язань, як додаткових за основним кредитним зобов’язанням, що в судовому порядку визнано недійсним, порушує права позивачів щодо розпорядження своїм майном, тому суд приходить до висновку, що іпотеку, зареєстровану на будинок на будинок №24 по вул. Долиная в м. Хуст Закарпатської області, який належить позивачам, слід припинити.

Керуючись ст.ст.16,559,572 ЦК України ст.ст.141,247,263-265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Припинити іпотеку яка зареєстрована відповідно до договору іпотеки, зареєстрованого 19.05.2005 року, приватним нотаріусом Хустського районного нотаріального округу за №2685/50, на будинок №24 по вул. Долиная в м. Хуст Закарпатської області, який належить позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Дане рішення суду є підставою виключення з єдиного державного реєстру речових прав заборони на відчуження нерухомого майна - будинку №24 по вул. Долиная в м. Хуст Закарпатської області, який належить позивачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Закарпатської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Хустського

районного суду: підпис ОСОБА_11

З оригіналом вірно:

Суддя Хустського

районного суду ОСОБА_11Д