Рішення № 73581889, 19.04.2018, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6208/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого – судді Фазикош О.В., за участю секретаря Рабош А.О., представника відповідача ОСОБА_1І, представника третьої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов’язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до статті 243 частини 3 КАС України 19 квітня 2018 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення виготовлено та підписано 24 квітня 2018 року.

ОСОБА_3 звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з адміністративним позовом до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області про визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» та зобов’язання вчинити дії.

Позов мотивує тим, що з 01 жовтня 1975 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і 30 грудня 2007 року, маючи спеціальне звання - полковник внутрішньої служби, що відповідає 4 рангу державного службовця, був звільнений у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України 29.04.1991 № 114. Вислуга років на день звільнення в органах внутрішніх справ складала 32 роки 02 місяці 29 днів, в календарному обчисленні - 34 роки 03 місяці 12 днів, у пільговому обчисленні для призначення пенсії - 42 роки 08 місяців 24 дні. За весь період проходження служби в ОВС області займав посади, які фінансуються виключно за рахунок коштів державного бюджету.

Вказує, що з 11 червня 2008 року перебуває на обліку в Ужгородському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Закарпатської області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». З 07 листопада 2008 року по 12 квітня 2009 року займав посаду керівника апарату Перечинського районного суду Закарпатської області. З 13 квітня 2009 року по 24 липня 2016 року займав різні посади в адміністрації Мукачівського міськрайонного суду. З 25 липня 2016 року і до 20 лютого 2017 року перебував на посаді начальника відділу з питань управління об'єктами державного майна Мукачівського міськрайонного суду. З 21 лютого 2017 року був призначений на посаду головного спеціаліста із судової статистики відділу діловодства та аналітично-статистичної роботи Закарпатського окружного адміністративного суду, звідки 28 лютого 2017 року позивач звільнився. Згідно Розрахунку стажу державної служби, виданого Мукачівським міськрайонним судом, стаж державної служби ОСОБА_3 станом на 25 липня 2016 року складав 42 роки.

20 березня 2017 року ОСОБА_3 подав заяву про призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Рішенням комісії Ужгородського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області, викладеним у вкладці № 24 до протоколу № 28 від 29 березня 2017 року, яке позивач під розпис отримав 31 травня 2017 року, йому відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з тим, що за висновком комісії його стаж державного службовця становить 8 років 3 місяці 21 день.

З даним рішення позивач не погоджується, вважає протиправним, таким, що грубо порушує його законні права та інтереси і підлягає скасуванню та просить: визнати відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України „Про державну службу" ОСОБА_3 (рішення комісії Ужгородського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області, викладеним у вкладці № 24 до протоколу № 28 від 29 березня 2017 року) - неправомірною та зобов'язати Ужгородське об'єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області перевести ОСОБА_3 з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до ст. 37 Закону України „Про державну службу" № 3723-ХІІ від 16 грудня 1993 року з дня подання ОСОБА_3 20 березня 2017 року заяви про переведення пенсії з виду на вид та включити в розрахунок пенсії всі види оплати праці, з якої сплачені страхові внески, згідно довідок від 15 березня 2017 року № 334-336.

28 серпня 2017 року на адресу суду надіслано заперечення проти позовних вимог від представника відповідача, згідно яких вважають позовні вимоги не обґрунтованими, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18.12.2017 року залучено до участі в справі в якості третьої особи без самостійних вимог Головне Управління пенсійного Фонду в Закарпатській області.

06 лютого 2018 року від представника третьої особи без самостійних вимог Головне Управління пенсійного Фонду в Закарпатській області на адресу суду надіслано заперечення проти позовних вимог від представника відповідача, згідно яких вважають позовні вимоги не обґрунтованими, просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений у встановленому законом порядку .

Представник позивача в судовому засіданні не з'явився, на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засідання позов не визнала, просила відмовити в задоволенні такого повністю.

Представники третьої особи заперечував проти задоволення позиву.

Заслухавши пояснення сторін, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Відповідно до ч.2 вказаної статті суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що з 01 жовтня 1975 року ОСОБА_3 проходив службу в органах внутрішніх справ і 30 грудня 2007 року, маючи спеціальне звання - полковник внутрішньої служби, що відповідає 4 рангу державного службовця, був звільнений у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України 29.07.1991 № 114. Вислуга років на день звільнення в органах внутрішніх справ складає 32 роки 02 місяці 29 днів, в календарному обчисленні - 34 роки 03 місяці 12 днів, у пільговому обчисленні для призначення пенсії - 42 роки 08 місяців 24 дні.

З 11 червня 2008 року ОСОБА_3 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Закарпатської області та отримує пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Після оформлення пенсії продовжував працювати займаючи посади державної служби, а саме: з 07 листопада 2008 року по 12 квітня 2009 року керівника апарату Перечинського районного суду Закарпатської області; з 13 квітня 2009 року по 24 липня 2016 року різні посади в адміністрації Мукачівського міськрайонного суду; з 25 липня 2016 року і до 20 лютого 2017 року начальника відділу з питань управління об'єктами державного майна Мукачівського міськрайонного суду; з 21 лютого 2017 року призначений на посаду головного спеціаліста із судової статистики відділу діловодства та аналітично-статистичної роботи Закарпатського окружного адміністративного суду, звідки 28 лютого 2017 року звільнився.

Відповідно до розрахунку стажу державної служби,виданого Мукачівським міськрайонним судом, стаж державної служби позивача становить станом на 25 липня 2016 року 42 роки.

20 березня 2017 року позивач подав заяву про призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" № 3723 у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Рішенням комісії Ужгородського об'єднаного управління ПФУ Закарпатської області, викладеним у вкладці № 24 до протоколу № 28 від 29 березня 2017 року, ОСОБА_3 відмовлено у призначенні пенсії, оскільки, за висновком комісії стаж державного службовця позивача становить 8 років 3 місяці 21 день.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

До 01.05.2016 року пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 року № 3723-XII. Із 01.05.2016 року набув чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 року № 889-VIII.

Згідно із п. 10 Прикінцевих положень вищевказаного Закону, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Згідно із п. 12 Прикінцевих положень вищевказаного Закону, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Основним критерієм, який визначає підстави для зарахування того чи іншого періоду роботи на посаді державного службовця до стажу, який дає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ, є встановлення за займаною посадою відповідного рангу.

Як встановлено з матеріалів справи, ОСОБА_3 з 01 жовтня 1975 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ і 30 грудня 2007 року, маючи спеціальне звання - полковник внутрішньої служби був з, був звільнений у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України 29.04.1991 № 114, тобто до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VІІІ.

Згідно довідки заступника Голови ліквідаційної комісії Управління МВС України в Закарпатськії області ОСОБА_4 від 16.06.2017 року вислуга років ОСОБА_3 на день звільнення в органах внутрішніх справ складає 32 роки 02 місяці 29 днів, в календарному обчисленні - 34 роки 03 місяці 12 днів, у пільговому обчисленні для призначення пенсії - 42 роки 08 місяців 24 дні.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889- VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності ним Законом обчислюється у порядку та умовах, установлених на той час законодавством, тобто до 01 травня 2016 року.

У відповідності до постанови КМ України від 20 квітня 2016 року № 306 „Питання присвоєння рангів державних службовців та співвідношення між рангами державних службовців і рангами посадових осіб місцевого самоврядування, військовими званнями, дипломатичними рангами та іншими спеціальними званнями" було затверджене Співвідношення між рангами державних службовців і спеціальними званнями працівників органів внутрішніх справ та осіб рядового і начальницького складу державної кримінально-виконавчої служби, згідно якого спеціальному званню лейтенанта міліції відповідає 9 ранг державного службовця, ст. лейтенанту міліції - 8 ранг, капітану міліції - 7 ранг, майору міліції - б ранг, підполковнику міліції - 5 ранг, а полковнику міліції (полковнику внутрішньої служби) 4 ранг державного службовця.

Крім того, згідно ст. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою КМ України 03 травня 1994 року № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба):

на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів;

на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком;

на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання, тощо.

Згідно ст. 3 наведеного Порядку до стажу державної служби, серед інших, включається також:

час військової служби у Збройних Силах та інших військових формуваннях;

час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ;

час служби в Держспецзв’язку на посадах рядового і начальницького складу та інше.

Згідно п.2.3. ст. 2 „Зарахування роботи (служби) в органах внутрішніх справ до стажу державної служби за часів СРСР (до 24.08.91)" Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої спільним наказом Головне управління державної служби України та міністерства праці і соціальної політики України від 12 жовтня 2007 року № 270/551 та постановою правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 року № 18-10, до стажу державної служби зараховуються періоди роботи на посадах керівних працівників і спеціалістів та служби на посадах середнього, старшого і вищого начальницького складу у центральному апараті Міністерства внутрішніх справ СРСР, УРСР та інших республік СРСР, а також в апараті управлінь (самостійних відділів і інших підрозділів) внутрішніх справ - самостійних структурних підрозділів виконавчих комітетів місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів та апараті управлінь (самостійних відділів і інших підрозділів) внутрішніх справ, які були місцевими органами державного управління Міністерства внутрішніх справ СРСР, УРСР та інших республік СРСР.

За змістом ч. 3 „Зарахування (включення) роботи (служби) в органах внутрішніх справ до стажу державної служби за часів незалежності України (з 24.08.91)" цієї ж Методики до стажу державної служби включається час служби осіб, які перебували в кадрах Міністерства внутрішніх справ на посадах рядового чи начальницького складу і яким відповідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.91 N 114, присвоєно спеціальні звання, установлені законодавством (як спеціальні звання міліції, так і внутрішньої служби), за умови, що фінансування заробітної плати за вказаними вище посадами рядового та начальницького складу здійснювалося за рахунок коштів державного або місцевого бюджету.

Відповідно до статті 16 Закону України "Про міліцію" особовий склад міліції складається з працівників, що проходять державну службу в підрозділах міліції, яким відповідно до чинного законодавства присвоєно спеціальні звання міліції. А в статті 24 цього закону зазначено, що фінансування і матеріально-технічне забезпечення міліції здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Згідно пункту 2 Положення - 114 особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються такі спеціальні звання: середній начальницький склад - молодший лейтенант міліції - лейтенант міліції - капітан міліції; старший начальницький склад - майор міліції - підполковник міліції - полковник міліції.

Відповідно до пункту 5 постанови - 283 обчислений відповідно до цього Порядку стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії.

Згідно пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою - 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба) :

-на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України "Про державну службу", а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців;

-на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів внутрішніх справ;

-на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком - міністерства і відомства СРСР та УРСР, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих. Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи;

-на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання;

-час служби на посадах рядового та начальницького складу осіб, яким присвоєно встановлені законодавством спеціальні звання міліції, в органах внутрішніх справ, що входили або входять до структури Міністерства внутрішніх справ;

-на посадах спеціалістів Державної кримінально-виконавчої служби (установи виконання покарань, слідчі ізолятори, підрозділи кримінально-виконавчої інспекції), які не мають спеціальних звань.

Згідно підпункту 1.3 Методики щодо зарахування (включення) до стажу державної служби періодів роботи (служби) колишніх працівників і осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом - № 270/551, обчислений відповідно до Порядку, затвердженого постановою 283, стаж державної служби застосовується для встановлення державним службовцям ( у даному випадку колишнім особам рядового та начальницького складу і працівникам органів внутрішніх справ, які перебувають на державній службі) надбавки за вислугу років, надання додаткових оплачуваних відпусток та призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу". Час служби в органах внутрішніх справ осіб, яким присвоєно спеціальні звання (як спеціальні звання міліції) зараховується лише на посадах середнього, старшого і вищого начальницького складу.

Постановою - 680 затверджено співвідношення між рангами державних службовців і військовими званнями та іншими спеціальними званнями згідно додатку. Так, згідно додатку 1 до цієї постанови спеціальне звання підполковник міліції прирівнюється до 5 рангу державного службовця, а молодший та лейтенант міліції до 9 рангу державного службовця.

Згідно з наказом МВС № 686 на працівників органів досудового розслідування, які мають спеціальні звання, поширюються правові та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про міліцію". Умови і порядок проходження служби в органах досудового розслідування встановлюються Кодексом законів про працю України, Законом України "Про державну службу" та Положенням № 114.

Під поняттям „слідчий", яке застосовується у цьому Положенні, слід розуміти службових осіб органів внутрішніх справ, уповноважених в межах компетенції, передбаченої КПК, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень, які перебувають на посадах керівників органів досудового розслідування, їх заступників, керівників структурних підрозділів органів досудового розслідування і їх заступників та старших слідчих в особового важливих справах, слідчих в особливо важливих справах, старших слідчих, слідчих. Слідчий має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними повноваженнями в кримінальному провадженні.

Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї станом за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язані із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

У статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом «в» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується, зокрема, військова служба, незалежно від місця проходження служби.

З 05.05.1973 року по 17.05.1975 року позивач перебував на строковій військовій службі, згідно копії трудової книжки.

Враховуючи зазначене, відповідач також повинен був зарахувати час проходження позивачем військової служби, що становить 2 роки 13 днів до його стажу державної служби.

Відповідно до ч.1 ст.8 Конституції України визнається й діє принцип верховенства права. Складовою верховенства права є принцип правової визначеності, основу якого утворює ідея передбачуваності очікування суб'єктом відносин визначених правових наслідків (правового результату) своєї поведінки, яка відповідає наявним у суспільстві нормативним приписам.

Відповідно до статей 22, 64 Конституції України право на пенсійне забезпечення відповідних категорій громадян встановлене законами України (в тому числі і Законом України "Про державну службу") є таким, що не підлягає звуженню та обмеженню.

Із цього приводу Конституційний Суд України у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності вимагає ясності й однозначності правової норми та забезпечення того, щоб ситуації й правовідносини залишалися передбачуваними. Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано, тобто набуте право не може бути скасоване, звужене (правові позиції Конституційного Суду України в таких рішеннях: від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач продовжував працювати після звільнення з ОВС у відставку. Так, він займав посади державного службовця, а саме з 07 листопада 2008 року по 12 квітня 2009 року керівника апарату Перечинського районного суду Закарпатської області; з13 квітня 2009 року по 24 липня 2016 року різні посади в адміністрації Мукачівського міськрайонного суду; з 25 липня 2016 року і до 20 лютого 2017 року начальника відділу з питань управління об'єктами державного майна Мукачівського міськрайонного суду; з 21 лютого 2017 року призначений на посаду головного спеціаліста із судової статистики відділу діловодства та аналітично-статистичної роботи Закарпатського окружного адміністративного суду, звідки 28 лютого 2017 року звільнився. 21 лютого 2017 року ОСОБА_3 виповнилося 62 роки.

Стаж позивача на посадах державної служби після звільнення з органів внутрішніх справ, а саме з 07.11.2008 року по 28 лютого 2017 року становить 8 років 3 місяці 21 день.

Отже, на момент звернення до Ужгородського обєднання управління ПФУ Закарпатської області позивач мав стаж державної служби, а саме: служба в органах внутрішніх справ 32 роки 02 місяці 29 днів, час проходження позивачем військової служби, що становить 2 роки 13 днів, перебування на посадах державного службовця після звільнення з органів внутрішніх справ 8 років 3 місяці 21 день.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

Посилання відповідача на п.10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року суд не бере до уваги , оскільки дана норма стосується осіб – державних службовців, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менше 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» від 1993 року та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» 1993 року у порядку, визначеному для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

В пункті 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року зазначено, що даний Закон набирає чинності з 01.05.2016 року.

Пункт 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року стосується осіб – державних службовців, які станом на 01.05.2016 року займали посади державної служби.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 30 грудня 2007 року, маючи спеціальне звання - полковник внутрішньої служби, що відповідає 4 рангу державного службовця, був звільнений у відставку на підставі підпункту "а" пункту 65 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою КМ України 29.07.1991 № 114, тобто до набрання законної сили Законом України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року.

Як передбачено п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про державну службу» № 889-VIII від 10.12.2015 року, для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менше 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України «Про державну службу» (з наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу України» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зазначає, що аналізом вищенаведених норм вбачається необхідність зарахування до стажу державної служби перебування ОСОБА_3 на службі в органах внутрішніх справ та час проходження позивачем військової служби, який не враховано Ужгородським об’єднаним управлінням Пенсійного фонду України Закарпатської області.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, 20.03.2017 року ОСОБА_3 звернувся до відповідача із заявою про переведення на пенсію державного службовця та надав необхідний пакет документів для призначення пенсії відповідно до Закону України “Про державну службу України», маючи при цьому необхідний стаж державної служби за періоди роботи до набрання чинності Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889- VIII (1 травня 2016 року).

Отже наявні всі підстави для переведення ОСОБА_3 з пенсії за віком на пенсію пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року з дня його звернення, а тому дії відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами Закону України "Про державну службу" є неправомірними і порушене право позивача підлягає відновленню.

Суд звертає увагу на те, що спір по даній справі виник саме внаслідок невизнання відповідачем права позивача на пенсію у відповідності до ст.37 Закону України «Про державну службу», а не внаслідок проведених нарахування цієї пенсії. Тобто, розмір такої пенсії або правильність її нарахування не є предметом оскарження.

Тому не підлягають задоволенню як передчасні позовні вимоги позивача, які стосуються визначення бази для нарахування такої пенсії та обмежень її максимального розміру.

З таких обставин, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3.

Позивач по справі відноситься до категорії осіб, що звільняються від сплати судового збору відповідно п. 13 ч.1 ст.5 Закону України про судовий збір.

Відповідно до ст. 139 КАС стягнути з відповідача судовий збір на користь держави в розмірі 1600 грн.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 7, 77, 241, 242, 243,246, 293,295 КАС України, ст.ст. 25, 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993, п.10 та п.12 Прикінцевих положень Закону України «Про державну службу» №889-VIII від 10.12.2015, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд:

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання неправомірною відмову у призначенні пенсії за віком та зобов’язання вчинити дії – задовольнити частково.

Визнати неправомірним дії Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області щодо відмови ОСОБА_3 у переведенні з пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов'язати Ужгородське об’єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області перевести ОСОБА_3 з пенсії за вислугу років у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та призначити пенсію державного службовця відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року з дня його звернення із заявою з 20.03.2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Ужгородського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в розмірі 1600 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_5