Вирок № 73579878, 20.04.2018, Кальміуський районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Іллічівський районний суд м. Маріуполя)

264/1689/18

1-кп/264/290/2018

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.04.2018 р. Іллічівський районний суд м.Маріуполя під головуванням судді Матвєєвої Ю.О., при секретарі судового засідання Ткачук Г.В. за участю прокурора Іванова Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Маріуполі кримінальне провадження відносно ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Архангельськ Російської Федерації, українця, громадянина України, одруженого, працюючого слюсарем 5 розряду з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики в ПрАТ «ММК ім.. Ілліча», судимого 11 вересня 2007 року Харцизським міським ОВС Донецької області за ч. 3 ст. 152 КК України до 7 років позбавлення волі, звільнений на підставі постанови Торезького міського суду Донецької області від 31 серпня 2012 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 16 днів, зареєстрований за адресою : АДРЕСА_1, який фактично проживає в АДРЕСА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.121 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 08 лютого 2018 року приблизно о 16 годині, перебуваючи за місцем свого проживання у дворі будинку АДРЕСА_3, в ході сварки, яка раптово виникла на грунті особистих неприязних відносин з дружиною ОСОБА_2, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, завдав останній два удари правою ногою, взутою в калошу, в область живота, внаслідок чого заподіяв потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження у вигляді тупої травми живота з повним поперечним розривом тонкої кишки, що ускладнилася дифузним перитонітом, які по ступеню тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав у повному обсязі та підтвердив, що 08 лютого 2018 року під час сварки з дружиною ОСОБА_2 завдав їй два удари ногою в живіт при встановлених судом обставинах. Щиро розкаявся у скоєному, попросив вибачення у потерпілої, просив суд суворо не карати. Позов прокурора визнав в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила обставини, за яких ОСОБА_1 скоїв злочин відносно неї. Пояснила, що жодних претензій до обвинуваченого не має, вона його вибачила, вони продовжують жити однією сім*єю, просила суд суворо не карати.

Враховуючи, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого, потерпілої, дослідження письмових доказів, які характеризують особу обвинуваченого.

Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.

Таким чином, суд вважає пред'явлене ОСОБА_1 обвинувачення доведеним і кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, яке відноситься до категорії тяжких, обставини пом'якшуючі та обтяжуючі покарання і дані, характеризуючи особу обвинуваченого, який скоїв злочин щодо подружжя, з якою перебуває у сімейних відносинах, що є обставиною, яка обтяжує покарання, до якої суд відносить і рецидив злочину. Разом з тим, обвинувачений працює, за місцем роботи характеризується позитивно, за місцем проживання - посередньо, як особа, яка не була помічена в конфліктних ситуаціях, в спеціалізованих медичних установах на обліку не перебуває, щиро кається у скоєному, що суд розцінює як обставину, пом'якшуючу покарання, і з урахуванням позиції потерпілої, яка просила суд призначити покарання, не пов'язане з позбавленням волі, приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно призначити мінімальну міру покарання в межах санкції ч. 1 ст. 121 КК України без ізоляції від суспільства та находить можливим звільнити його від відбування покарання з випробуванням відповідно до вимог ст. 75 КК України з покладенням обов'язків, визначених у ст.. 76 КК України.

Прокурором в інтересах Маріупольської міської ради було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 6705,40 грн., витрачених на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_2, який визнано обвинуваченим і підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.100 КПК України речові докази - зимову жіночу куртку, в'язану жіночу шапку, чоловічі зимові калоші, чоловічі зимові чоботи, які зберігаються в камері речових доказів Кальміуського ВП на підставі квитанції № 004485, слід повернути потерпілій та обвинуваченому; DVD-R диски зі слідчими експериментами, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, слід залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 лютого 2018 року, на зимову жіночу куртку, в'язану жіночу шапку, зимові чоловічі калоші, зимові чоловічі чоботи слід скасувати.

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_1 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.121 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного покарання, якщо він протягом 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_1 протягом іспитового строку періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід стосовного ОСОБА_1 у вигляді особистого зобов'язання до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Маріупольської міської ради (р/р 31411544700053 в ГУ ДКСУ України в Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 37989721) 6705, 40 грн.

Речові докази по справі - зимову жіночу куртку, в'язану жіночу шапку, чоловічі зимові калоші, чоловічі зимові чоботи, які зберігаються в камері речових доказів Кальміуського ВП на підставі квитанції № 004485, - повернути потерпілій ОСОБА_2 та засудженому ОСОБА_1; DVD-R диски зі слідчими експериментами, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 13 лютого 2018 року, на зимову жіночу куртку, в'язану жіночу шапку, зимові чоловічі калоші, зимові чоловічі чоботи - скасувати.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Донецької області через Іллічівський райсуд м. Маріуполя шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя : Матвєєва Ю. О.