Ухвала суду № 73575485, 19.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 640/3550/18 Головуючий 1-ї інстанції: Єфіменко Н.В.

Провадження №11-сс/790/590/18 Доповідач: Чопенко Я.В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року м. Харків

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді - Чопенка Я.В.,

суддів - Яковлевої В.С. та Цілюрика В.П.,

секретаря - Леськів Е.П.,

з участю прокурора - Антонян Н.Ф.,

захисника - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові матеріали за апеляцією захисника на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2018 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого ГУНП в Харківській області Новицької А.В., у кримінальному провадженні №12017220470005680 від 22.09.2017 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Застосовано відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27) у межах строку досудового розслідування – до 28 травня 2018 року.

Визначено суму застави в розмірі 158 580 (сто п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот вісімдесят) гривень (а.с. 79-80).

Як зазначено в ухвалі, 30.03.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло вказане клопотання, про застосування щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань управління ДПС України в Харківській області (№27).

В обґрунтування клопотання, слідчий вказував, що старшим слідчим СУ ГУНП в Харківській області майором поліції ОСОБА_3 проводиться досудове розслідування по кримінальному провадженні №12017220470005680 від 22.09.2017 року за підозрою ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

30.03.2018 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України.

Задовольняючи клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя дійшов висновку про обґрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України, та вважав встановленим існування ризиків, передбачених п. 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, на які посилався слідчий в своєму клопотанні.

Разом з цим, слідчий суддя при визначенні розміру застави ОСОБА_2, прийшов до висновку про необхідність визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов’язків, передбачених КПК України – в розмірі 158 580 (сто п’ятдесят вісім тисяч п’ятсот вісімдесят) гривень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30.03.2018 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ухвала слідчого судді є незаконною та такою що підлягає скасуванню внаслідок порушення вимог КПК України.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, захисника, який наполягав на задоволенні апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти її задоволення, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Слідчий суддя окрім обґрунтованості пред’явленої підозри, визнав доведеним існування у кримінальному провадженні всіх ризиків, передбачених п. 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.

У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Матеріали додані до клопотання, на які послався слідчий суддя, на переконання судової колегії не дають підстави вважати пред’явлену підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення в даний час обгрунтованою.

Прокурор при апеляційному розгляді не довів наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України.

Посилання слідчого в клопотанні на причетність ОСОБА_2 до злочинів, які були вчинені 21.09.2017 року та 11.01.2018 року не підтверджено наданими до клопотання належними матеріалами.

Так протокол від 28.12.2017 року про хід та результати проведення НСРД – спостереження за особою, на який посилається слідчий в клопотанні, взагалі відсутній в матеріалах доданих до клопотання.

Протокол про хід та результати проведення НСРД – спостереження за особою, який міститься в матеріалах справи, датований 02.03.2018 року та в ньому йдеться про проміжок часу з 10.11.2017 року по 15.12.2017 року.

Зазначені в протоколі зустрічі та спільні переміщення ОСОБА_2 з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 беззаперечно не свідчать про його участь у злочинах, які вчинені, а лише про знайомство з ними що підтверджено прокурором при апеляційному розгляді.

Також після обшуку в житлі ОСОБА_2 не були виявлені речі, які були б визнані речовими доказами по справі за пред’явленим йому в повідомленні про підозру епізодами.

Інших даних щодо причетності саме ОСОБА_2 до вмінених йому в підозру епізодів крадіжки клопотання та додані на його обґрунтування матеріали на час розгляду клопотання слідчим суддею не містять.

П. 50 рішення «Тошева проти Болгарії» № 56308 00 від 10.08.2006 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «1. Кожен має право на волю та недоторканість особи. Нікого не можна лишати волі, окрім наступних випадків та згідно із процедурою, передбачено законодавством: …» (в) законний арешт або ув’язнення особи у випадку доцільної підозри в тому, що ця особа вчинила злочин або у випадку, коли необхідно попередити вчинення злочину або втечу після скоєння злочину, для того, щоб ця особа могла постати перед компетентними правоохоронними органами; в п. 57 вказаного рішення зазначено, що суд нагадує, що головне питання, з яким необхідно визначитися в контексті позиву за Статтею 5 § 1 Конвенції, це чи було ув’язнення, про яке йде мова, «законним», в том числі, чи відповідало воно «процедурі, яка передбачені законодавством». В цьому випадку Конвенція посилається на національне законодавство і головною задачею є дотримання існуючих та процесуальних норм, але вона вимагає, щоб кожен випадок позбавлення волі відповідав вимогам Статті 5 Конвенції, а саме, щоб людина була захищена від свавілля (див. Бенхам проти Великобританії, рішенні від 10 липня 1996 р., Звіти 1996-ІІІ, стор. 752-53, § 40).

Посилання слідчого в клопотанні на те, що ОСОБА_2 раніше неодноразово вчиняв умисні корисливі злочини судовою колегією, як доказ обґрунтованості підозри, не приймаються.

На даному етапі досудового розслідування вони лише свідчать про край негативну репутацію особи, однак не підтверджують обгрунтованість пред’явленої йому в даний час підозри.

Висновок слідчого судді в ухвалі про те, що обгрунтованість повідомленої ОСОБА_2 підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185 КК України, підтверджується: протоколами огляду місця події від 21.09.2017 року, 11.01.2018 року, протоколами допиту потерпілих ОСОБА_6 від 27.09.2017 року, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 від 12.01.2018 року, ОСОБА_10 від 12.01.2018 року, Миро ненко К.М. від 11.01.2018 року, ОСОБА_11 від 13.01.2018 року, ОСОБА_12 від 12.01.2018 року, протоколами пред’явлення особи для впізнання від 13.01.2018 року,17.01.2018 року є передчасним та необґрунтованим.

Наявних в справі матеріалів для підтвердження наявності обґрунтованої підозри пред’явленої ОСОБА_2 недостатньо для такого висновку.

Висновок слідчого судді про обгрунтованість пред’явленої підозри, недостатність застосування до ОСОБА_2 більш м’яких запобіжних заходів, аніж тримання його під вартою належним чином не вмотивований.

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов хибного та передчасного висновку про доведеність слідчим обґрунтованої підозри та необхідність застосування до ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Також колегія суддів приходить до висновку щодо невірності визначення слідчим суддею розміру застави при обранні відносно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки слідчим суддею не вмотивована підстава визначення розміру застави, який перевищує 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не обгрунтовано в ухвалі, виключність випадку що виправдовує призначення застави в більшому розмірі ніж передбачено п.2 ч.5 ст.182 КПК України.

Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає не доведеними прокурором обставини передбачені ч.1 ст.194 КПК України.

Ч.2 ст.194 КПК України є імперативною нормою і чітко регламентує що слідчий суддя, суд зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосування запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України.

За вищенаведених обставин, судова колегія приходить до висновку у відповідності з вимогами ч.3 ст.407 КПК України, скасувати ухвалу слідчого судді і постановити нову ухвалу якою в задоволенні клопотання слідчого погодженого з прокурором про застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави відмовити.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти негайно.

Керуючись ст.ст 392,404,405,407,418,419,426 КПК України, колегія суддів,-.

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 30 березня 2018 року щодо застосування у відношенні підозрюваного за ч. 3 ст. 185 КК України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави в межах строку досудового розслідування до 28 травня 2018 року скасувати.

Винести нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання слідчого погодженого з прокурором про застосування у відношенні підозрюваного ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави відмовити.

Звільнити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з-під варти негайно.

Виконання даної ухвали покласти на слідчого.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й відповідно до вимог ст.424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст ухвали по даній справі оголосити учасникам судового провадження:

о 14 годині 30 хвилин 24 квітня 2018 року.

Головуючий

Судді