Постанова № 73575418, 16.04.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 641/11102/14-ц Головуючий суддя І інстанції Богдан М. В.

Провадження № 22-ц/790/864/18 Суддя доповідач Піддубний Р.М.

Категорія: Спори про відшкодування шкоди

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Харків

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого: судді Піддубного Р.М.

суддів: Котелевець А.В., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Кравченко О.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 641/11102/14-ц за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», Департаменту соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації, Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області про стягнення витрат на оплату спеціального транспортного засобу та його переобладнання, зобов'язання вчинити певні дії, з апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 вересня 2016 року у складі судді Богдан М.В., -

встановив:

У жовтні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, мотивуючи який зазначив, що він є інвалідом другої групи зі 100% втратою працездатності безстроково. Причиною інвалідності стала травма, отримана ним з вини Куп'янської дирекції залізничних перевезень, яка на даний час є підрозділом державного підприємства «Південна залізниця» (далі - ДП «Південна залізниця»). На підставі рішень Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 лютого 2003 року та 23 вересня 2003 року ним 13 січня 2004 року було отримано автомобіль. Оскільки відповідно до Порядку забезпечення інвалідів автомобілями з моменту отримання автомобіля пройшло 10 років та він має висновок медико-соціальної експертної комісії (далі - МСЕК) із визначення медичних показників для забезпечення інвалідів автомобілями, він звернувся до ДП «Південна, залізниця» з заявою про оплату витрат, пов'язаних із отриманням та підготовкою до експлуатації автомобіля «ЗАЗ Сенс» із ручним керуванням на дві руки та одну ногу виробництва Запорізького автомобільного заводу. Посилаючись на те, що листом від 03 лютого 2014 року ДП «Південна залізниця» йому було відмовлено в оплаті відповідних витратна придбання автомобіля, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_2 просив стягнути з публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - ПАТ «Українська залізниця») в особі регіональної філії «Південна залізниця» вартість автомобіля «ЗАЗ Сенс ТГ698К-20» у розмірі 143 000 грн., виробничі витрати з переобладнання автомобіля «ЗАЗ Сенс TF693K-20» на «ЗАЗ Сенс TF698K-L1» у розмірі 5 239,06 грн, зобов'язати ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» здійснити перерахунок грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за 2014 рік та стягнути недоплачену частину компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за 2014 рік у сумі 66 грн. 78 грн., зобов'язати ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» проводити йому перерахунок грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля у розмірі 22 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, при кожному збільшенні прожиткового мінімуму, починаючи з 01 січня 2015 року, зобов'язати ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» виплачувати грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 вересня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» витрати на оплату спеціального транспортного засобу, а саме: вартість автомобіля «ЗАЗ Сенс TF698K-20» у розмірі 143 000 грн. шляхом перерахування коштів виконавцю ТОВ «Запоріжжя-Авто» із зазначенням виду платежу: «оплата за автомобіль ОСОБА_3»; виробничі витрати з переобладнання автомобіля «ЗАЗ Сенс TF698K-20» на «ЗАЗ Сенс TF698K-L1» (автомобіль із ручним керуванням на дві руки і одну ногу) у розмірі 5 239 грн. 06 коп., шляхом перерахування коштів виконавцю ПАТ «Запорізький автомобілебудівельний завод» із зазначенням виду платежу: «оплата за переобладнання автомобіля для ОСОБА_2.»; зобов'язано ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» здійснити перерахунок ОСОБА_2 грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за 2014 рік та стягнути на користь ОСОБА_2 недоплачену частину компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля за 2014 рік у сумі 66 грн. 78 коп.; зобов'язано ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» проводити ОСОБА_2 перерахунок грошової компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля у розмірі 22 % прожиткового мінімуму на одну особу, яка втратила працездатність, у розрахунку на місяць, при кожному збільшенні прожиткового мінімуму, починаючи з 01 січня 2015 року; зобов'язано ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» виплачувати ОСОБА_2 грошову компенсацію на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля рівними частинами двічі на рік - у березні за перше та у вересні за друге півріччя поточного року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «Українська залізниця», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просило рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування скарги зазначало, що державними органами, які мають забезпечувати інвалідів автомобілями та виплачувати їм компенсацію, є Міністерство праці та соціального захисту або Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в особі їх територіальних органів, а тому судом першої інстанції безпідставно покладено зазначений обов'язок на ПАТ «Українська залізниця».

Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у наданих до суду поясненнях вказало, що травма ОСОБА_2, що стала причиною його інвалідності, не є страховим випадком у розумінні законодавства про соціальне страхування, а тому забезпечення позивача автомобілем має здійснюватися на загальних підставах за рахунок коштів державного бюджету.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено, що 31 січня 1970 року комісією ЛТЕК Комінтернівського району міста Харкова ОСОБА_2 визнано інвалідом другої групи з 100% втратою професійної працездатності безстроково.

Рішенням народного суду Комінтернівського району міста Харкова від 31 березня 1980 року встановлено вину відповідача - Куп'янського відділення Південної залізної дороги, як володільця джерела підвищеної небезпеки, у спричиненні каліцтва позивачу ОСОБА_2 та стягнуто з Куп'янського відділення Південної залізничної дороги на користь ОСОБА_2 1030 рублів за придбання транспортного засобу.

Рішенням Комінтернівського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2003 року на користь ОСОБА_2 стягнуто грошові кошти на відшкодування шкоди за період з 01 липня 2002 року по 01 грудень 2002 року одноразово в розмірі 144000,25 грн., в рахунок погашення шкоди з 01 грудня 2002 року по 146,85 грн, в місяць, здійснюючи перерахунок при підвищенні мінімальної заробітної плати, тарифної ставки, розміру пенсії, на побутовий догляд з 01 квітня 2001 року по 01 грудня 2002 року 511,75 грн, на побутовий догляд з 01 грудня 2002 року по 41,25 грн, щомісячно до внесення змін до законодавства, рахунок вартості автомобіля «Таврія-110270» одноразово 15190, 00 грн.; зобов'язано Південну залізницю виплачувати витрати на паливо, ремонт, технічне обслуговування автомобіля.

Окрім того, 24 травня 2005 року Комінтернівським районним судом міста Харкова було ухвалено рішення про стягнення з ДП «Південна залізниця» компенсації за бензин на 2004 рік в розмірі 52 грн. 71 коп., з 01 січня 2005 року - 142 грн., та зобов'язано відповідача щорічно проводити виплату компенсації на бензин у встановлених законом розмірах,

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що інвалідність позивача викликана трудовим каліцтвом внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, на обліку в органах Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України він не перебував, а тому дійшов висновку про те, що саме володілець джерела підвищеної небезпеки в особі ДП «Південна залізниця» зобов'язаний відшкодувати вищезазначені витрати.

Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна з наступних підстав.

Пунктом 25 Порядку забезпечення інвалідів автомобілями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 999 від 08 вересня 1997 року було встановлено, що інвалідам внаслідок каліцтва, завданого джерелом підвищеної небезпеки, автомобілі видавалися за рішенням суду за рахунок підприємств, установ, організацій, з вини яких заподіяно каліцтво.

Дана постанова втратила чинність 06 жовтня 2005 року, з моменту прийняття Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», яким і на теперішній час, передбачений загальний порядок забезпечення інвалідів засобами реабілітації, у тому числі й автомобілями.

На виконання ст. 26 вищевказаного закону 19 липня 2006 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову № 999 «Про затвердження порядку забезпечення інвалідів автомобілями», якою визначено: механізм забезпечення інвалідів легковими автомобілями; органи, на які покладається обов'язок із такого забезпечення; умови, необхідність яких надає право інвалідам на забезпечення автомобілями, а також фінансування таких витрат.

Вказаний вище Порядок стосується всіх інвалідів, а в залежності від причини інвалідності - визначаються джерела фінансування витрат.

Згідно з пунктом 2 цього Порядку фінансування витрат, пов'язаних з отриманням автомобілів та підготовкою їх до експлуатації, здійснюється: для осіб, інвалідність яких пов'язана з трудовим каліцтвом, що настало від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (далі - інваліди унаслідок трудового каліцтва), - за рахунок коштів, передбачених у бюджеті Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд соціального страхування); для інших інвалідів - за рахунок коштів, передбачених на цю мету у державному бюджеті, та інших не заборонених законодавством джерел. Автомобілі для інвалідів унаслідок трудового каліцтва придбаваються Фондом соціального страхування та видаються управліннями виконавчої дирекції. Особи, інвалідність яких настала унаслідок нещасних випадків невиробничого характеру, забезпечуються автомобілями на загальних підставах за рахунок коштів державного бюджету. Мінсоцполітики за передбаченою законом про Державний бюджет України на відповідний рік бюджетною програмою для фінансування забезпечення інвалідів автомобілями перераховує кошти на рахунок, відкритий органами Казначейства Фонду соціального захисту інвалідів. Кошти з інших не заборонених законодавством джерел перераховуються безпосередньо виконавцю відповідно до укладених угод. Закупівля робіт і послуг з виготовлення і поставки автомобілів за рахунок державних коштів здійснюється Фондом соціального захисту інвалідів та Фондом соціального страхування

відповідно до законодавства. Оплату робіт з виготовлення і поставки автомобілів здійснює Фонд соціального захисту інвалідів та Фонд соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції на зазначені положення законодавства, що регулює спірні правовідносини, уваги не звернув, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про покладення обов'язку щодо фінансування придбання позивачем автомобіля та його переобладнання на ПАТ «Українська залізниця».

За таких обставин апеляційна скарга ПАТ «Українська залізниця» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Разом з тим, відмова у задоволенні позовних вимог до ПАТ «Українська залізниця» не позбавляє ОСОБА_2 права звернутися на загальних підставах з таким самим позовом до належного відповідача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені ПАТ «Українська залізниця» судові витрати у розмірі 3449 грн. 59 коп. підлягають компенсуванню за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 382-384 ЦПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» задовольнити.

Рішення Комінтернівського районного суду міста Харкова від 08 вересня 2016 року скасувати, прийняти нову постанову.

У задоволенні позову ОСОБА_2 про стягнення витрат на оплату спеціального транспортного засобу та його переобладнання, зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Понесені публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» судові витрати у розмірі 3449 грн. 59 коп. компенсувати за рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий Р.М. Піддубний

Судді А.В. Котелевець

О.Ю. Тичкова