Вирок № 73574584, 23.04.2018, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Кримінальне провадження № 629/254/17

Номер провадження 1-кп/629/50/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Ткаченко О.А.,

при секретарях Торенко Ю.П, Білик В.Ю.,

за участю прокурора Кривича І.В., Лук'яненко Д.О., Шульги Ю.М.

неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника Остапенко С.Ю.,

представника служби у справах дітей Бровко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лозівського міськрайонного суду Харківської області, кримінальне провадження №12016220380003375 від 29.12.2016 року, яке надійшло з Лозівської місцевої прокуратури Харківської області, відносно неповнолітнього:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Люботин, Харківської області, громадянина України, без освіти, неодруженого, не працюючого, мешкаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України, -

встановив:

28.12.2016 року, близько 16-00 год. неповнолітній ОСОБА_2, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна, перебуваючи в домоволодінні, розташованого по АДРЕСА_2, яке належить ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді спричинення майнової шкоди потерпілій і бажаючи їх настання, з корисливого мотиву, з метою наживи, скориставшись незачиненими вхідними дверима будинку проник до нього, де під час відшукання цінних речей з метою їх викрадення був застигнутий донькою власниці будинку ОСОБА_6, яка знаходилася в одній з кімнат, ігноруючи присутність потерпілої ОСОБА_6, ОСОБА_2 відкрито заволодів мобільним телефоном «Nokia 1202», вартістю 226,67 грн., який лежав на холодильнику в кімнаті будинку, сховавши його до кишені свого одягу та ігноруючи вимоги потерпілої ОСОБА_6 залишитись у будинку та повернути викрадений телефон, надавши їй фізичний спротив під час її намагання затримати його. З місця злочину зник, викраденим розпорядився, чим завдав потерпілій ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 226,67 грн.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 винним себе визнав повністю, дав показання, що дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищезазначених обставинах, що 28.12.2016 року він підшукував собі житло для проживання та зайшов до домоволодіння по АДРЕСА_2, перебуваючи в будинку на холодильнику він знайшов телефон та забрав його собі, на прохання дівчини, яка перебувала в будинку, повернути телефон, він відповів, що купить їй новий, після чого вийшов з будинку та в подальшому викрадений телефон продав за 40 грн., у вчиненому щиро розкаявся.

Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, надала заяву, в якій просила кримінальне провадження розглядати за її відсутності, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого немає (а.с.24).

Крім повного визнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_2, його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.3 КК України підтверджується сукупністю зібраних по справі доказів, перевірених і досліджених судом, показаннями свідка, а також письмовими матеріалами кримінального провадження:

- показаннями свідка ОСОБА_5, згідно яких, коли відбувалася подія вона не пам'ятає, в цей день вона вийшла в магазин за продуктами харчування, а коли поверталася то почула, що на її подвір'ї голосно кричать, потім відкрилася хвіртка і вибігла її донька, яка бігла за хлопцем по вулиці та намагалася схопити його, але хлопець втік, зі слів доньки їй стало відомо, що донька спала в кімнаті на дивані, відкривши очі вона побачила перед собою молодого хлопця, вона кинулася до нього, що між ними трапилося не знає, та почала голосно кричати, хлопець одразу почав тікати, також донька повідомила їй, що з холодильника пропав маленький телефон, і що вона намагалася затримати хлопця, але їй не вдалося;

- заявою потерпілої ОСОБА_6, в якій вона просить притягнути до кримінальної відповідальності невідому їй особу, яка 28.12.2016 року, близько 16-00 год. проникла до будинку за адресою: АДРЕСА_2 та відкрито заволоділа мобільним телефоном «Nokia» чорного кольору, чим спричинила матеріальну шкоду на суму 200 грн.(а.с.189);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 29.12.2016 року та додатком до протоколу, згідно якого потерпіла ОСОБА_6 вказала на фотознімок під №2, на якому зображений ОСОБА_2 та пояснила, що саме ця особа відкрито заволоділа її мобільним телефоном «Nokia 1202» (а.с.173-174,175);

- товарознавчою експертизою Харківського НДЕКЦ МВС України №15 від 10.01.2017 року, згідно висновку якого, ринкова вартість мобільного телефону марки «Nokia» моделі «1202», без урахування комплектуючих матеріалів, в технічно справному стані, станом на 28.12.2016 року становить 226,67 грн. (а.с.177-178);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.01.2017 року з фототаблицею до нього, згідно якого ОСОБА_2 в присутності захисника Остапенко С.Ю., законного представника та понятих, добровільно показав на місці та розповів, де, як, коли та при яких обставинах він проник на територію домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2, та знаходячись в будинку відкрито викрав мобільний телефон «Nokia 1202», який лежав на холодильнику та належав ОСОБА_6.(а.с.179-180,181,182,183).

Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, в їх сукупності, визнає їх достовірними, оскільки вони відповідають фактичним обставинам у справі, узгоджуються між собою, взаємно доповнюючи один одного, здобуті слідством з дотриманням порядку, встановленого кримінально-процесуальним законодавством і сумнівів в їх достовірності не викликають, а тому з їх урахуванням, на підставі аналізу цих доказів суд приходить до висновку про те, що винність обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведена і дає підстави для винесення обвинувального вироку відносно останнього.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена, його дії суд кваліфікує за ч.3 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з проникненням до житла.

Суд вважає, що спосіб вчинення кримінального правопорушення, ступінь здійснення злочинного наміру та послідовність дій обвинуваченого ОСОБА_2, свідчать про спрямованість умислу на відкрите заволодіння чужим майном поєднаний з проникненням у житло. При таких обставинах, підстав для зміни правової кваліфікації дій обвинуваченого або його виправдання, суд не вбачає.

При призначенні покарання неповнолітньому обвинуваченому ОСОБА_2 суд керується вимогами ст.65-67,103 КК України, враховує характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним злочину, що відповідно до ст.12 КК України, він вчинив злочин, який відноситься до категорії тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, умови його життя та виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Дослідженням даних про особу обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що він є неповнолітнім, не судимий, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, без освіти, постійного місця проживання немає, тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1, батьки вихованням дитини не займаються, (а.с.184,185,186,187,188).

Згідно висновку викладеного в досудовій доповіді про неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюються як високий, відділ з питань пробації вважає, що виправлення особи можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк (а.с.48-51).

Відповідно до ст.66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, суд визнає вчинення злочину вперше, щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину неповнолітнім.

Відповідно до ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, судом не встановлено.

Судом при призначенні покарання враховуються особливості кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх передбачені розділом ХV КК України, вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.

За наявності сукупності зазначених вище обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених підсудним злочину, відсутністю обставин, що обтяжують покарання, з урахуванням даних про особу винного, ступеня тяжкості вчиненого злочину, обставин його вчинення і його відношення до вчиненого, думку представника служби в справах дітей, висновку органу пробації, викладеного в досудовій доповіді, з врахуванням принципу справедливості, в цілях посилення впливу призначеного покарання на виправлення винного, а також з метою попередження вчинення нових злочинів, суд вважає за можливе застосувати до неповнолітнього ОСОБА_2 ст.69 КК України і перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання - арешту, не зазначеного в санкції частини 3 статті 186 КК України, за цей злочин, оскільки саме таке покарання, на думку суду буде справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нового злочину.

Суд враховує вимоги ст.101 КК України, щодо застосування арешту до неповнолітнього ОСОБА_2, якому на момент постановлення вироку вже виповнилося 16 років.

Підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_2 ст.69-1,104 КК України, суд не вбачає.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 суд обчислює з 02.04.2018 року, згідно протоколу затримання №23/86 від 02.04.2018 року (а.с.149,156-157).

Зарахувати ОСОБА_2 в рахунок відбуття покарання термін тримання під вартою з 02.04.2018 року відповідно до вимог ст.72 КК України.

Відповідно до ст.124 КПК України, суд стягує з законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на користь держави витрати на залучення експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру для проведення: судової товарознавчої експертизи №15 від 10.01.2017 року в сумі 175,92грн. (а.с.176).

Речові докази у справі відсутні.

Керуючись ст.100,370,373,374 КПК України, суд, -

ухвалив:

Визнати неповнолітнього ОСОБА_2 винуватим у пред'явленому обвинуваченні за ст.186 ч.3 КК України та призначити покарання, з застосуванням ст.69 КК України, у виді арешту строком на 45 (сорок п'ять) діб.

Початок строку відбування покарання обчислювати з 02.04.2018 року.

Зарахувати ОСОБА_2 в рахунок відбуття покарання строк тримання під вартою з 02.04.2018 року, відповідно до вимог ст.72 КК України.

Стягнути з законного представника неповнолітнього ОСОБА_7, паспорт НОМЕР_1, виданий Люботинським МВ ГУМВС України в Харківській області 07.05.2008 року, на користь держави витрати за проведення судової товарознавчої експертизи в сумі 175,92 грн., перерахувавши їх на р/р 31419544700005, банк отримувача ГУ ДКСУ у Харківській області, код одержувача 37999680, МФО 851011, код доходів 24060300, УДКСУ в Комінтернівському районі м.Харкова.

Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подачу апеляційної скарги за відсутності такої скарги, а при оскарженні вироку після постановлення ухвали апеляційним судом.

Суддя О.А.Ткаченко