Постанова № 73573784, 18.04.2018, Апеляційний суд Рівненської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року

м. Рівне

Справа № 570/3563/16-ц

Провадження № 22-ц/787/617/2018

Головуючий суддя в суді 1 інстанції: Бердій М.А.

Рішення ухвалене в м. Рівне Рівненської області

Дата ухвалення повного тексту незазначена

Апеляційний суд Рівненської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ :

головуючий суддя: Боймиструк С.В.

судді: Гордійчук С.О., Хилевич С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 рокув справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року ПАТ КБ "ПриватБанк" звернулося до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 травня 2005 року в розмірі 50400 гривень 06 копійок та судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н від 12 травня 2005 року, згідно якого відповідачу надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у сумі 5000,00 грн. на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, встановленому кредитним договором.

Однак, взяті на себе зобов'язання за договором відповідач не виконав, що призвело до утворення простроченої заборгованості, яка за розрахунком банку станом на 31 травня 2016 року становить 50400,06 грн.

Оскільки заборгованості по кредитному договору відповідачем не сплачено, Банк просить стягнути борг в судовому порядку, посилаючись на розрахунок заборгованості від 31 травня 2016 року; "Умови та правила надання банківських послуг", "Правила користування платіжною карткою"; та витяг з тарифів обслуговування кредитних карт.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено.

У поданій на вказане рішення апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" вважає його незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що суд незаконно відмовив у стягненні заборгованості за кредитним договором, оскільки відповідно до укладеного договору № б/н від 12 травня 2005 року ОСОБА_2 (далі - Відповідач) 12 травня 2005 року отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач приєднався до нових Умов та правил надання Банківських послуг шляхом підписання Відповідачної анкети-заяви від 23 листопада 2010 року.

Вказує, що стосовно доказів отримання Відповідачем картки зі встановленим кредитним лімітом та користування кредитними коштами до суду надавались фото клієнта з картою, виписка по картрахунку, які є підтвердженням, що відповідачу було видано платіжну картку та відкрито картрахунок, на який встановлено кредитний ліміт та чітко прослідковується, що Відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, з карти здійснювались списання коштів на оплату послуг, а отже й отримав кредитну картку, оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки.

Також з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором .

Крім того зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, а Відповідачем не доведено відсутність заборгованості та, відповідно, виконання умов договору належним чином, а тому вимоги позовної заяви підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надана виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості є належними та допустимими доказами по справі.

Звертає увагу, що Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались.

Також, ухвалюючи рішення про відмову, суд не звернув уваги, що заявою про застосування строків позовної давності відповідачем фактично визнано наявність кредитних взаємовідносин між ним та банком та зобов'язань за кредитним договором.

Отже, враховуючи наявність між сторонами договірних кредитних правовідносин та передбачений розмір відсотків за користування позикою, суд дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення заборгованості за кредитним договором.

Покликаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі.

ОСОБА_2 подав на апеляційну скаргу відзив в якому вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зазначає, що при ухваленні рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку, що Позивачем недоведено позовних вимог, не спростовано доводів Відповідача та письмових доказів. Зокрема, суду не надано жодною доказу того, що ОСОБА_3 була уповноважена укладати від імені ОСОБА_2 кредитні договори або ж підписувати їх, а в долученій до пояснень довіреності не вказано таких повноважень ОСОБА_3 як укладення кредитного договору. Не надано Позивачем також доказів того, чому в договорі зазначено, що кредит надається в сумі 5000 грн. а згідно розрахунку заборгованості станом на 01 вересня 2013 року залишок поточної заборгованості за наданим кредитом становить 7436,47 грн. Крім того, в розрахунку заборгованості вказано, що станом на 01 вересня 2013 року сума погашення за наданим кредитом становить 214 312,05 грн.

Звертає увагу суду на те, що коштів він не отримував, не підписував договору №б/н від 12 травня 2005 року. Саме вказані обставини є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки банком позовні вимоги про укладення кредитного договору на певних умовах не доведені.

Враховуючи викладене, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція ЦПК України, відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції прийшов до висновку, що суду не надано жодного доказу того, що ОСОБА_3 була уповноважена укладати від імені відповідача кредитні договори або ж підписувати їх, а в долученій до пояснень довіреності не вказано таких повноважень ОСОБА_3 як укладення кредитного договору. Не надано також доказів того, чому в договорі зазначено, що кредит надається 5000 гривень, а згідно розрахунку заборгованості станом на 01 вересня 2013 року залишок поточної заборгованості за наданим кредитом становить 7436,47 грн., тобто не надано доказів того, коли ж було збільшено кредитний ліміт. Крім того, в розрахунку заборгованості, який долучений до позову, вказано, що станом на 01 вересня 2013 року сума погашення за наданим кредитом становить 214312,05 грн. Для суду ця обставина взагалі є незрозумілою. Не з'явившись до суду, представник позивача позбавив суд мож ливості з'ясувати дані обставини і тому все це викликає сумніви, які суд, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позбавлений можливості усунути.

Такий висновок місцевого суду не відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором, кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Згідно до ч. 1 ст. 526, 53, 536 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, розмір яких встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, що 12 травня 2005 року між ЗАТ КБ "ПриватБанк" (правонаступником якого є ПАТ КБ "ПриватБанк") та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н згідно з яким відповідачу надано кредит в сумі 5000,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, встановленому кредитним договором.

ПАТ КБ "Приватбанк" свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України , договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Отже, посилання ОСОБА_2 на ту обставину, що в довіреності не вказано таких повноважень ОСОБА_3 як укладення кредитного договору від його імені не заслуговує на увагу. Він користувався наданим кредитом, тобто своїми діями ОСОБА_2 визнав факт отримання кредитних коштів від банку, умови договору та його легальність. ОСОБА_2 з вимогами про розірвання договору відповідно до п.9.3 договору до банку не звертався, про недійсність кредитного договору до суду позов не подавав та перед судом свої вимоги не доводив.

Крім того, ОСОБА_2 подавши заперечення з заявою про застосування наслідків пропуску строку позовної давності також фактично визнав обставину отримання кредитних коштів від банку.

Підстави для застосування ч. 4 ст. 267 ЦК україни з матеріалів справи не вбачається.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Хоч відповідно до п.1.1 кредитного договору термін дії картки 2 роки, однак договір відповідно до п.9.2 діє необмежений період часу. Оскільки після закінчення терміну дії першої картки за кредитом ОСОБА_2 вчиняв зняття/поповнення карткового рахунку, то ця обставина свідчить про отримання ним від банку інших карток з іншим терміном дії (остання картка діяла до останнього дня лютого 2016 року), а тому відбулось переривання строку позовної давності. (а.с. 5, 39, 43).

Отже, звернувшись до суду 18 липня 2016 року банк трьохрічний строк позовної давності не пропустив, оскільки строк дії перевипущеної картки до останнього дня лютого місяця 2016 року.

Згідно розрахунку банку ОСОБА_2 станом на 31 травня 2016 року перед банком має заборгованість 50400,06 грн., яка складається з наступного:

7643,73 грн. заборгованість за кредитом;

40374,76 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом;

2381,57 грн. заборгованість за пенею і комісією.

В правовій позиції висловленій Верховним Судом України від 16 листопада 2016 року в справі № 6-1746 цс 16, зазначено, що обслуговування кредиту є супутньою послугою, за надання якої можливе встановлення комісії. Встановивши в кредитному договорі сплату щомісячної комісії за обслуговування кредиту, банк не зазначив, які саме послуги за вказану комісію надаються позичальнику. При цьому банк нараховував комісію за послуги, що супроводжують кредит, а саме компенсацію сукупних послуг банку за рахунок позичальника, що є незаконним.

Заборгованість по комісії та пені при їх нарахуванні банком не розділена та окремо не обґрунтована.

Отже, в частині позовних вимог банку про стягнення 2381,57 грн. - заборгованість за пенею та комісією, слід відмовити.

В решті позовні вимоги банку доведені, а тому вони підлягають до задоволення, а саме 7643,73 грн.(заборгованість за кредитом) + 40374,76 грн. (заборгованість за відсотками за користування кредитом) = 48018,49 грн. підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь банку.

За таких обставин, місцевий суд порушив норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати ПАТ КБ ПриватБанк" з оплати судового збору в першій та апеляційній інстанції (1378 + 2067 грн. = 3445 грн.), покладаються на ОСОБА_2 пропорційно до задоволених вимог в сумі 3272 грн.

Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" - задовольнити частково.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 18 грудня 2017 року - скасувати.

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 травня 2005 року в розмірі 48018(сорок вісім тисяч вісімнадцять)грн. 49 коп., яка складається з 7643 (сім тисяч шістсот сорок три) грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом; 40374 (сорок тисяч триста сімдесят чотири) грн.. 76 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" судові витрати з оплати судового збору в сумі 3272 (три тисячі двісті сімдесят дві) грн.

В решті позовних вимог банку відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий : С.В. Боймиструк

Судді : С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук