Рішення № 73573613, 19.04.2018, Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

____________

Справа № 572/861/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2018 року Сарненський районний суд Рівненської області

одноособово суддя –Рижий О.А.

за участю секретаря судового засідання –Мороз Ю.В.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Сарни справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_3 сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради, ОСОБА_3 сільської ради, в якому просить визнати за ним право власності на дві земельні ділянки загальною площею 3.68 га, згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІІІ-РВ №038557, які розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Сарненського району Рівненської області, які належали ОСОБА_4 та на шість земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території ОСОБА_3 сільської ради Сарненського району Рівненської області загальною площею 2.12 га, згідно Державного акту серії IV-РВ №038826, які належали дружині спадкодавця, ОСОБА_5, яка померла 05.10.2013 року, спадкоємцем якої був чоловік, батько позивача, ОСОБА_4, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав. В позовній заяві позивач вказує, що ОСОБА_4, який є батьком позивача, мав на праві приватної власності дві земельні ділянки загальною площею 3,68 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Сарненського району Рівненської області і належали йому на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-РВ №038557 виданого 21.02.2002 року. ОСОБА_5, яка є матір’ю позивача, мала на праві приватної власності шість земельних ділянок загальною площею 2.12 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території ОСОБА_3 сільської ради Сарненського району Рівненської області і належали їй на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-РВ №038826 від 20.11.2001 року. 07.10.2013 року ОСОБА_5 померла, 24.05.2017 року помер ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 посвідчив заповіт у якому на випадок своєї смерті розпорядився належним йому майном, що буде йому належати на день смерті, на його користь. Позивач вказує, що після смерті батька він звернувся до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. 17.02.2018 року державний нотаріус постановою відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, в зв’язку з ненаданням витягу з Державного земельного кадастру. Іншим шляхом, аніж судовим, визнати право власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом не представляється можливим.

Позивач ОСОБА_1 заявою від 17.04.2018 року позовні вимоги підтримав, просить їх задоволити, справу розглядати у його відсутність.

Від представника відповідача ОСОБА_2 сільської ради 19.04.2018 року надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача, не заперечують проти задоволення позову.

Від представника відповідача ОСОБА_3 сільської ради 11.04.2018 року надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника відповідача, не заперечують проти задоволення позову.

Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого судового провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно ч.ч.1,4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

З огляду на ті обставини, що визнання позову відповідачами не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає доцільним ухвалити рішення в підготовчому судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.274 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється

Дослідивши письмові докази, суд приходить до наступного .

Відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІІ-РВ №038557 ОСОБА_4 був власником двох земельних ділянок загальною площею 3.68 га для ведення товарного сільського виробництва, розташованих на території ОСОБА_2 сільської ради Сарненського району Рівненської області. Даний Державни акт виданий 21.02.2002 року. ОСОБА_5 20.11.2001 року був виданий Державний акт на право приватної власності на землю серії IV-РВ №038826, загальною площею 2.12 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

29.10.2012 року секретарем Тутовицької сільської ради посвідчено заповіт, яким ОСОБА_4, на випадок своєї смерті розпорядився належним йому майном, що буде належати йому на момент смерті на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1.

07.10.2013 року померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-ГЮ №148734. Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ГЮ №206912, 24.05.2017 року помер ОСОБА_4 Після його смерті відкрилась спадщина.

Постановою від 17.02.2018 року державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки, як об’єкти спадщини, оскільки відсутній витяг з Державного земельного кадастру.

Із постанови про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину вбачається, що за заявою позивача після смерті батька ОСОБА_4 була заведена спадкова справа №375/2017. ОСОБА_4, прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_5, однак не оформив своїх спадкових прав.

Відповідно до листа відділу Держгеокадастру у Сарненському районі Рівненської області за №97-17-0.32-167/175-18 від 31.01.2018 року не можливо видати витяг з державного земельного кадастру про земельні ділянки, які належали ОСОБА_5 Ан.Д. та ОСОБА_4 позивачу, оскільки відсутні відомості в кадастровій системі Державного земельного кадастру на зазначені вище земельні ділянки. Листом відділу у Сарненському районі головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №В-17/0-0.32-17/145-18 від 01.03.2018 року повідомляється, що вартість земельної частки (паю) бувшого КСП "Горинь" з урахуванням коефіцієнтів індексації та враховуючи середній розмір паю по господарству – 2,46 умовних кадастрових гектарів станом на 01.01.2018 року становить 38675,38 грн.

Відповідачами по справі, визначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сільські ради, оскільки відсутні інші спадкоємці за заповітом і за законом, крім позивача ніхто не прийняв спадщини та вищевказані земельні ділянки розташовані на їх територіях.

Представники відповідачів позовні вимоги визнали, тому відповідно до ст.82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи,не підлягають доказуванню.

На підставі ч.1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до положень ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини, відповідно до ст.1218 ЦК України, входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Згідно пункту "г" ч.1 ст.81 Земельного Кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини. Захист прав громадян на земельні ділянки здійснюються, в тому числі, шляхом визнання права, як передбачено п. а ч.3 ст.152 Земельного Кодексу України. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення, що передбачено ч.1 ст.1225 ЦК України.

За змістом статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із статтею 16 ЦК України кожна особа має право на захист своїх прав та законних інтересів, зокрема, шляхом визнання права.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право.

Суд приходить до висновку, що є підстави визнання права власності на земельні ділянки за заповітом за ОСОБА_1

На підставі викладеного, ст.81, 152 ЗК України, ст.ст. 16,328, 392, 1268 ЦК України, керуючись ст.ст. 263-265, ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Сарненського району Рівненської області, ОСОБА_3 сільської ради Сарненського району Рівненської області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом- задоволити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на шість земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованих на території ОСОБА_3 сільської ради Сарненського району Рівненської області загальною площею 2.12 га, Державний акт серії IV-РВ №038826 від 20.11.2001 року, які належали дружині спадкодавця ОСОБА_5, яка померла 05.10.2013 року, спадкоємцем якої був її чоловік ОСОБА_4, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав, та на дві земельні ділянки загальною площею 3.68 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території ОСОБА_2 сільської ради Сарненського району Рівненської області і які належали ОСОБА_4 на праві приватної власності на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІІ-РВ №038557, який був виданий 21.02.2002 року, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого 24.05.2017 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Сарненський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя О.А. Рижий