Вирок № 73570070, 20.04.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

20.04.2018

Справа №359/9589/17

1-КП/359/192/2018

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

“ 20 ” квітня 2018 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Муранової-Лесів І.В.

при секретарі - Степаненко А.О.,

з участю прокурора – Горбаня В.В.,

потерпілої - ОСОБА_1,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Борисполі Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017110100001934 від 25.08.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, офіційно не працюючого, не одруженого, що має на утримання двох дітей 2001 та ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

25.08.2017, близько 01 години 50 хвилин, у темний період доби, водій ОСОБА_2, керуючи технічно-справним автомобілем «DAEWOO LANOS D4LM500», реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по авто дорозі вулиці Київський Шлях, 69 А у м. Бориспіль Київської області в напрямку м. Харків.

Під час руху по зазначеній автомобільній дорозі водій ОСОБА_2, проявляючи злочинну недбалість, порушуючи п.п. 2.3 «б», 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 та введених в дію з 01.01.2002 (далі ПДР), не був уважним, не врахував дорожню обстановку, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості не обрав безпечну швидкість автомобіля, щоб мати змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, не зменшив швидкість, та не зупинився, щоб надати дорогу пішоходу, внаслідок чого допустив наїзд на пішохода ОСОБА_1, яка переходила проїзну частину авто дороги зліва на право відносно напрямку руху автомобіля по нерегульованому пішохідному переходу.

Згідно висновку експерта Бориспільського відділення КОБ СМЕ № 125Д від 17.11.2017 при судово-медичному обстеженні у ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді множинних саден кінцівок, які відносяться до легких тілесних ушкоджень; тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, перелому кісток носа відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров’я; тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому обох кісток правої гомілки: уламкового внутрішньо суглобного перелому правої великогомілкової кістки, перелому голови правої малогомілкової кістки зі зміщенням уламків відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Дана дорожньо-транспортна подія сталася з вини водія ОСОБА_2, який порушив Правила дорожнього руху України:

- п. 2.3 ПДР, згідно якого для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов’язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі;

- п. 12.2 ПДР, згідно якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги;

- п. 18.1 ПДР, згідно якого водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека.

Порушення ОСОБА_2 п.п. 2.3 «б», 12.2, 18.1 Правил дорожнього руху України находиться в прямому причинному зв’язку з дорожньо-транспортною подією та спричиненням потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми діями, які виразились в порушенні правил безпеки дорожнього руху (п.п. 2.3 «б», 12.2, 18.1 ПДР України) особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій ОСОБА_1 середньої тяжкості тілесні ушкодження ОСОБА_2 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України.

За згодою учасників судового провадження, згідно з ч.3 ст.349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження інших доказів зібраних в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та обмежився допитом обвинуваченого, потерпілої та свідка ОСОБА_3 стосовно пред’явленого цивільного позову, та дослідженням матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого та стосуються пред’явленого цивільного позову.

При цьому судом з’ясовано, що сторони кримінального провадження та потерпіла правильно розуміють зміст цих обставин. Суд переконався у добровільності їх позиції, а також роз’яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 повністю визнав себе винним в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, підтвердив фактичні обставини кримінального провадження як вони викладені в обвинувальному акті, а також показав наступне. В зазначений в обвинувальному акті день та час, 25 серпня близько 2 години ночі, він рухався на автомобілі «Деу Ланос» зі сторони м.Києва в напрямку м.Харкова по вул.Київський шлях. Наближаючись до перехрестя, зменшив швидкість, потерпілу не помітив. Коли помітив потерпілу, що рухалась по пішохідному переходу напроти будинку №69, була відстань, приблизно десять метрів. Він екстрено загальмував, але уникнути зіткнення не вдалось. Була темна пора доби, на вулиці було освітлення, керувати йому нічого не заважало. Наступного дня він відвідав потерпілу у лікарні, де знаходились її родичі, спитав, яка потрібна допомога та на прохання родичів залишив номер телефону. З приводу матеріальної допомоги до нього ніхто не звертався. Він визнає позовні вимоги в частині відшкодування понесених матеріальних витрат, в частині відшкодування моральної шкоди, вважає позов не доведеним. Він також зазначає, що транспортний засіб на момент пригоди, був застрахований. Просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2016 році», врахувати що має чотирьох дітей на утриманні, а також не позбавляти його права керування транспортним засобом, оскільки це єдине джерело його доходів та доходів його родини.

Щодо заявленого цивільного позову потерпіла ОСОБА_1 показала, що все та і було, як зазначено в обвинувальному акті та показав обвинувачений. Вона переходила дорогу, не встигла опам’ятатися, як вже була в лікарні, де в неї було діагностовано складний перелам ноги, до цього часу самостійно не пересувається, не працює, потребує сторонньої допомоги. Вона проживає на 10 поверсі і ліфт до їх поверху не доїжджає, тому вимушена весь час знаходитися вдома. Чеки почали збирати не відразу, просить стягнути з обвинуваченого понесені витрати на її лікування, а також просить стягнути кошти в рахунок заподіяної їй моральної шкоди, врахувати, тривалий післяопераційний період, перенесений нею біль та незручності. Вона також потребує ще одної операції по видаленню встановленої в нозі пластини. Від обвинуваченого вона ніякої матеріальної допомоги не отримувала.

Свідок ОСОБА_3 показав, що потерпіла – його дружина, переходила пішохідний перехід, і автомобіль під керуванням водія ОСОБА_2 збив її. Внаслідок цього дружина отримала травму: перелом, струс головного мозку, вибитий зуб. В лікарні до ранку дружина була в реанімації, потім переведена до травматологічного відділення, до цього часу знаходиться на реабілітації, перенесла операцію по встановленню металевої пластини, має перенести ще одну операцію по її видаленню. До травмування дружина працювала як фізична особа підприємець, тепер потребує сторонньої допомоги.

З урахуванням викладеного суд приходить висновку, що дії ОСОБА_2, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження, за ч. 1 ст. 286 КК України,, кваліфіковано вірно.

Обираючи обвинуваченому ОСОБА_2 вид та міру покарання, суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочину невеликої тяжкості, дані про його особу, який є не судимим, має згідно з долученими до матеріалів провадження свідоцтвами про народження на утриманні двох дітей: дочку ІНФОРМАЦІЯ_6, та сина ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.45,46).

При цьому суд враховує, що пояснення обвинуваченого щодо тієї обставини, що на його утримання фактично знаходяться четверо дітей, щодо двох з яких його батьківство не встановлено, не можуть бути взяті судом до уваги за відсутності таких належних і допустимих доказів, які ці обставини підтверджують.

Згідно зі ст. 66 КК України обставиною, що пом’якшує покарання обвинуваченого є його щире каяття. Згідно зі ст.67 КК України обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого не встановлено.

Враховуючи фактичні обставини справи, ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого, обставину, що пом’якшує його покарання, суд вважає необхідним призначити йому покарання за ч.1 ст.286 КК України у виді штрафу в розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом строком на 1 рік.

Дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину та його особу.

Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.

Водночас, обвинуваченим заявлене клопотання про застосування до нього Закону України "Про амністію у 2016 році".

Обвинувачений підтримав клопотання, наслідки застосування амністії йому роз’яснені та зрозумілі.

Прокурор проти звільнення обвинуваченого від призначеного основного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» не заперечує, водночас просить застосувати положення ст.15 Закону та ст.85 КК України та не звільняти обвинуваченого від відбування додаткової міри покарання.

Потерпіла щодо призначення покарання погоджується з думкою прокурора.

7 вересня 2017 року набрав чинності Закон України "Про амністію у 2016 році" від 22 грудня 2016 року.

Відповідно до п «в» ч. 1 ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» встановлено - звільнити від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов’язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до статті 12 Кримінального кодексу України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, що не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Оскільки вчинений обвинуваченим ОСОБА_2 злочин є злочином невеликої тяжкості і на утримання обвинуваченого є двоє дітей, яким не виповнилось 18 років він підпадає під дію ст.1 Закону України «»Про амністію у 2016 році»».

За змістом ч.1 ст.15 ЗУ "Про амністію у 2016 році", особи, на яких поширюється дія цього Закону, можуть бути звільнені від відбування основного і додаткового покарання, призначеного судом, крім конфіскації майна, у частині вироку, що не була виконана на день набрання чинності цим Законом.

Відповідно до вимог ст.85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Враховуючи особу обвинуваченого, наявність в нього на утриманні двох дітей, та, враховуючи відсутність в нього іншого джерела доходів окрім роботи водієм таксі, позбавлення його права керування транспортним засобом поставить обвинуваченого та його родину у скрутне становище, а також враховуючи ту обставину, що відсутні обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого, а також відсутність тяжких наслідків, ту обставину, що обвинувачений раніше не судимий, суд приходить до переконання про можливість та звільнення обвинуваченого на підставі акту амністії також від відбування додаткової міри покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

При цьому суд виходить з того, що покарання має бути індивідуальним, враховувати особу та обставини скоєння кримінального правопорушення, тому не погоджується з думкою прокурора, який вважав, що обвинувачений не підлягає звільненню від відбування додаткової міри покарання у зв’язку з наведеної ним практикою ЄСПЛ, згідно з якої забезпечення високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, оскільки чинне національне кримінальне законодавство надає суду таке право і можливість дійти до висновку про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування як основного так і додаткової міри покарання.

При цьому суд враховує, що долучені прокурором відомості з інформаційно-довідкової бази «Адмінпрактика» (а.с.76-81)не спростовують висновків суду щодо можливості звільнення ОСОБА_2 від додаткової міри покарання, оскільки дані щодо вчинення ОСОБА_4 інших дорожньо-транспортних пригод відсутні, докази притягнення його до адміністративної відповідальності за порушенням правил дорожнього руху, якими можуть бути відповідні постанови у справі про адміністративне правопорушення стороною обвинувачення не надані, а інформація, що міститься в довідках свідчить про порушення водієм вимог дорожніх знаків та накладене стягнення у вигляді штрафу.

Щодо заявленого потерпілої цивільного позову про відшкодування за рахунок обвинуваченого заподіяної їй матеріальної шкоди на суму 39646 гривень 62 копійки, витрачених на придбану металоконструкцію для остеосинтезу проксимальної великогомілкової кістки вартістю 9600грн. та на придбання лікарських засобів на суму 30046 грн., які повністю підтверджені долученими письмовими документами та визнаний обвинуваченим, підлягає задоволенню в повному обсязі. Також суд приходить до висновку про необхідність задоволення заявленого цивільного позову про відшкодування моральної шкоди в сумі 300000 гривень, яка полягає у перенесених потерпілої фізичних та моральних стражданнях внаслідок отриманої нею травми, тривалості заподіяних її здоров’ю негативних наслідків, тяжкість вимушених змін у її життєвих стосунках, що позбавили її можливості самостійно забезпечувати свої потреби на тривалий час. При цьому суд вважає, що така сума відшкодування відповідає засадам виваженості розумності та справедливості.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров’я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Та обставина, що на момент дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб, яким керував обвинувачений був застрахований у СК «Еталон» не може бути підставою для звільнення обвинуваченого від цивільно-правової відповідальності, оскільки, як роз’яснив Верховний Суд України у постанові по справі № 6-2808цс15 від 20.01.2016, право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним, тобто останній вправі одержати повне відшкодування шкоди безпосередньо від особи, яка її завдала, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність такої особи.

По справі значаться судові витрати на проведення двох судових інженерно-транспортних експертиз на суму по 1237 грн. кожна (а.с.54, 60), які підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, а саме: автомобіль «DAEWOO LANOS D4LM500», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні спеціального майданчика утримання транспортного засобу по вул.Київський шлях, 14 в м.Борисполі, - слід повернути його законному власнику, або уповноваженій власником особі; диск»DVD-R 16Х4,7 GB 120 min VІDEX EXCE LLENTI» з відео файлом з камери відео нагляду на будівлі кінотеатру «Європа» за 25.08.2017 рік – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_2 не обирався, підстав для його обрання судом не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись 100, 122, 124, 126, 318, 322, 363-368 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_2 визнати винним у вчинені кримінального правопорушення за ч.1 ст.286 КК України та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 300 (трьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 5100 гривень з позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 1 рік..

На підставі п. «в» ч.1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який набрав чинності 07.09.2017, звільнити ОСОБА_2 від відбування призначеного основного та додаткового покарання за цим вироком.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКППФО -НОМЕР_2) витрати на користь держави за проведення судових експертиз на загальну суму 2474 гривні (р/р 31250281118154, в Державній казначейській службі України, МФО 820172, ЄДРПОУ 25575285).

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКППФО -НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_8, 39646 гривень в рахунок відшкодування матеріальної шкоди та 300000 гривень в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди, а всього на загальну суму 339646 гривень 62 копійки (триста тридцять дев’ять тисяч шістсот сорок шість гривень шістдесят дві копійки).

Речові докази:

- автомобіль «DAEWOO LANOS D4LM500», реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на зберіганні спеціального майданчика утримання транспортного засобу по вул.Київський шлях, 14 в м.Борисполі, - повернути його законному власнику ОСОБА_5, або уповноваженій власником особі;

- диск «DVD-R 16Х 4,7 GB 120 min VІDEX EXCE LLENTI» з відео файлом з камери відео нагляду на будівлі кінотеатру «Європа» за 25.08.2017 рік – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України до апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно вручити прокурору, обвинуваченому, потерпілій.

Суддя І.В.Муранова -Лесів