Рішення № 73567079, 23.04.2018, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/12307/17

провадження 2/201/572/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання незаконним відключення від мережі газопостачання та зобов'язання вчинити дії по поновленню газопостачання, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 29 серпня 2017 року звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Дніпрогаз» про визнання незаконним відключення від мережі газопостачання та зобов'язання вчинити дії по поновленню газопостачання. Позивач в своїх позовних вимогах та в ході судового засідання посилається на те, що 09 лютого 2006 року ним укладено договір з відповідачем на послуги з газопостачання, відповідно до цього договору він проводив оплату послуг але 03 серпня 2017 року приблизно о 13.00 працівники "Дніпрогазу" відключили газовий стояк їх будинку, а з наступного дня перекрили вентиль до його квартири і опломбували це, мотивуючи наявністю заборгованості. Позивач звернувся до відповідача для з'ясування вказаного питання і йому там заявили про наявність боргу в 10597 грн. 41 коп.. Позивач вважає вказане неправомірним, оскільки вказаної заборгованості в нього на час відключення газу не було, саме відключення його житла від газопостачання відбулося з порушеннями закону: без попередження, складання акту та інш., попередження саме про такий борг не було, заборгованість вона погашає, а існуюча сума заборгованості спірна, порушені його права. Позивач був дуже обурений такими зухвалими діями працівників відповідача, неодноразово звертався до відповідача про повернення всього в первісний стан, та йому було відмовлено в цьому, вказаного не було. Просив визнати дії відповідача по відключенню його помешкання від газової мережі міста незаконним і зобов'язати відповідача поновити вказане газопостачання, задовольнивши уточнений позов в повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Дніпрогаз» в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, дійсно на прохання позивача було укладено договір, сплачуються необхідні по договору суми, мається заборгованість і задоволення зобов'язань позивача перед ними по цьому боргу не відбулося. Право на такі дії по припиненню газопостачання в них є, попереджали письмово і про борг і про можливе відключення від постачання. Все ними зроблено згідно вимог закону. Ніяких інших зобов'язань відносно позивача на себе не брали і не беруть, нічиїх прав не порушували і будь-якої шкоди не завдавали. Вважають позовні вимоги безпідставними і просили в їх задоволенні відмовити в повному обсязі

Вислухавши пояснення позивача і представника відповідача, з'ясувавши думку сторін, оцінивши надані і добуті докази, перевіривши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги не обґрунтованими і не підлягаючими задоволенню.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України.

В судовому засіданні встановлено, що дійсно позивач ОСОБА_1 09 лютого 2006 року уклав договір № 353727 з відповідачем ПАТ "Дгніпрогаз" на послуги з газопостачання і йому відкрито особовий рахунок для сплати цих послуг № НОМЕР_1; відповідно до цього договору позивач проводив оплату послуг, але, як стверджує позувач, 03 серпня 2017 року приблизно о 13.00 працівники "Дніпрогазу" відключили газовий стояк їх будинку, а з наступного дня перекрили вентиль до його квартири і опломбували це, мотивуючи наявністю заборгованості. Позивач звернувся до відповідача для з'ясування вказаного питання і йому там заявили про наявність боргу в 10597 грн. 41 коп.. Позивач вважає вказане неправомірним, оскільки вказаної заборгованості в нього на час відключення газу не було, саме відключення його житла від газопостачання відбулося з порушеннями закону: без попередження, складання акту та інш., попередження саме про такий борг не було, заборгованість вона погашає, а існуюча сума заборгованості спірна, порушені його права.

Будучи не згодним з вказаним, позивач звернувся до відповідача з питанням добровільного врегулювання спору, але отримав відмову і вимушений звертатися до суду з позовом про визнання незаконним відключення від мережі газопостачання та зобов'язання вчинити дії по поновленню газопостачання.

Суд вважає позовні вимоги не підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 15 ЦК України передбачає право на захист цивільних прав та інтересів: «1. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання…».

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом, затверджених Постановою НКРЕКП від 12 січня 2015 року № 9, вимог статті 16 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» та внаслідок відокремлення функцій з постачання та розподілу природного газу, з 01 липня 2015 року постачання природного газу здійснює газопостачальне підприємство TOB «Дніпропетровськгаз збут», а ПАТ «Дніпрогаз» виконує функції газорозподільного підприємства (оператора ГРМ). Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)» від 01 жовтня 2015 року №758, на TOB «Дніпропетровськгаз збут» покладено спеціальні обов'язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам (населенню).

27 листопада 2015 року набрав чинності Кодекс газорозподільних систем, затверджений Постановою НКРЕКП від 30 вересня 15 року № 2494 (далі - Кодекс ГРМ). TOB «Дніпропетровськгаз збут», як постачальник, надає споживачам виключно послуги з постачання природного газу, тобто, забезпечує споживачів ресурсом природного газу. При цьому, інші послуги, зокрема, облік газу, своєчасне технічне обслуговування газопроводів, газових приладів і пристроїв, лічильників газу, та технічні види робіт з підключення, обмеження, локалізації і ліквідації аварійних ситуацій тощо, здійснює оператор ГРМ.

Відповідно до п. 17 Розділу III Правил 2496, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30 вересня 2015 року № 2496, якщо побутовий споживач не здійснив оплату за спожитий природний газ протягом десяти днів після строку, визначеного договором постачання природного газу, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання природного газу споживачу шляхом направлення споживачу письмового повідомлення (з відміткою про вручення) з вимогою самостійно припинити споживання природного газу за рахунок перекриття запірного пристрою перед газовим приладом та допустити представника постачальника за пред'явленням службового посвідчення на об'єкт для пломбування запірних пристроїв, що має здійснюватися з дотриманням техніки безпеки. При цьому в повідомленні про припинення споживання природного газу постачальник має зазначити підстави та дату припинення газоспоживання, яка не може бути раніше ніж за три дні до дати отримання повідомлення.

Згідно пунктів 1-2 глави 7 розділу VI Кодексу ГРМ, оператор ГРМ в установленому законодавством порядку має право припинити/обмежити газопостачання на об'єкт споживача (у тому числі побутового споживача) з дотриманням ПБСГ та нормативних документів, що визначають порядок обмеження/припинення природного газу, у таких випадку несвоєчасної та/або неповної оплати послуг згідно з умовами договору розподілу природного газу.

Споживач зобов'язаний допустити представників оператора ГРМ на власні об'єкти та не протидіяти їм при здійсненні заходів з припинення (обмеження) розподілу природного газу. При отриманні від оператора ГРМ письмової вимоги про самостійне обмеження або припинення споживання (відбору) природного газу споживач зобов'язаний виконати вимогу оператора ГРМ та самостійно обмежити або припинити споживання (відбір) природного газу.

14 квітня 2017 року ПАТ «Дніпрогаз» повідомив позивача про припинення газопостачання у зв'язку з неповною оплатою послуг розподілу природного газу, у повідомленні позивач написав «Не согласна» та поставила підпис (надаємо копію повідомлення). Також, згідно наданої інформації від постачальника природного газу TOB «Дніпропетровськгаз збут» 08 листопада 2016 року направляв письмове повідомлення про припиненню споживання природного газу.

Згідно фінансового стану (надаємо оригінал) особового рахунку № НОМЕР_2 оформленого на ОСОБА_1 заборгованість почала зростати з жовтня 2014 року внаслідок неповної оплати послуг з газопостачання. На сьогоднішній день заборгованість не сплачена.

Зауваження позивача про не існування боргу та не повідомлення про заборгованість і внаслідок цього припинення газопостачання не відповідає дійсності та нічим не підтверджена. ПАТ «Дніпрогаз» дотримався всіх вимог законодавчих актів при припиненні газопостачання за адресою мешкання позивача., а останній вводить в оману своїми недостовірними даними. Отже, дії ПАТ «Дніпрогаз» по припиненню газопостачання у зв'язку із заборгованістю є законними та жодним чином не порушують права позивача.

Пункт 7 глави 3 розділу XI Кодексу ГРМ відносить до порушень, внаслідок яких оператор ГРМ змінює встановлений режим нарахування об'ємів (обсягів) розподіленого природного газу споживачу, використання газу побутовим споживачем (за відсутності лічильника) у випадках, коли споживачем протягом місяця з дати настання відповідних змін не було письмово повідомлено оператора ГРМ про зміни, що стосуються збільшення опалювальної площі та збільшення кількості осіб, зареєстрованих на об'єкті побутового споживача, визначенню об'єму спожитого природного газу здійснюється за граничними об'ємами споживанню природного газу населенням з урахуванням всіх газових приладів і пристроїв за період з дати, коли відбулися такі зміни, а у разі неможливості встановлення цієї дати - за останні 6 місяців.

Згідно п. З гл. 4 роз. IX Кодексу ГРМ, якщо побутовий споживач за договором розподіл; природного газу не забезпечений лічильником газу, фактичний об'єм спожитого (розподіленого поставленого) природного газу по об'єкту побутового споживача за відповідний календарний місяць визначається за нормами споживання. Споживач зобов'язаний своєчасно, але не пізніше ніж у місячний строк письмово повідомити оператора ГРМ про всі зміни, що стосуються видів споживання газу, та/або опалювальної площі, та/або кількості осіб, зареєстрованих на його об'єкті.

Аналогічні обов'язки споживача були закріплені в пункті 29 Постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 1999 року № 2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання», яка діяла до 16 липня 2016 року, коли споживач зобов'язаний у разі відсутності лічильника газу письмово повідомляти не пізніше ніж у місячний строк газопостачальне підприємство про всі зміни, що стосуються опалювальної площі, кількості осіб, зареєстрованих у квартирі, приватному будинку та видів споживання природного газу.

ПАТ «Дніпрогаз» надає довідку про склад сім'ї № 22714 від 10 серпня 2016 року, за якою було встановлено, що за визначеною адресою з 08 лютого 2006 року зареєстровано три особи, в той час, як нарахування згідно встановлених норм споживання за відсутності газового лічильника здійснювалося на дві особи. Таким чином, позивачем було порушено зазначені вище норми.

За фактом виявленого порушення, 05 вересня 2016 року відповідно до п. 2 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ було складено акт про порушення № 482-Б.

Відповідно до п. 8 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, акт про порушення має бути розглянутим комісією з розгляду актів про порушення оператора ГРМ, яка визначає його правомірність та приймає щодо них відповідне рішення. При складанні акту про порушення представник оператора ГРМ зазначає в ньому необхідність споживача бути присутнім на засіданні комісії, на якому буде розглянуто складений акт про порушення та вказує необхідні контактні дані, орієнтований час проведення засідання комісії.

Засідання комісії з розгляду акту відбулося 01 грудня 2016 року, але повідомлений позивач не скористався можливістю взяти участь у засіданні особисто або через представника. На засіданні комісії, відповідно до абз. З п. 10 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, з урахуванням усіх обставин виявленого порушення, за Протоколом акт було визнано обґрунтованим та задоволено.

На підставі задоволеного акту, фахівцем комісії було складено акт-розрахунок (абз. 2 п. 11 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ). Таким чином, за період з лютого 2006 року по серпень 2016 року, розраховано необлікований об'єм природного газу за граничними об'ємами, встановленими додатком 10 до Кодексу ГРМ, який склав 2 991,30 м1. Згідно п. 11 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, розрахований відповідно до вимог цього розділу необлікований (донарахований) об'єм природного газу, що припадає на період до 01 числа місяця, в якому прийнято рішення комісії щодо задоволення акту про порушення (тобто до закритого балансового періоду), не потребує коригування (включення до) закритих періодів, а його вартість в повному обсязі має бути компенсована споживачем (несанкціонованим споживачем) оператору ГРМ (ПАТ «Дніпрогаз»), При цьому вартість природного газу визначається за цінами закупівлі природного газу оператором ГРМ протягом періоду необлікованого природного газу. Таким чином, вартість донарахованого обсягу природного газу розрахована за цінами закупівлі газу у вищевказаному періоді для потреб виробничо-технологічних витрат та склала 10 597 грн. 41 коп. Відповідно до п. 12 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ, вартість необлікованого (донарахованого) об'єму природного газу, яка пред'являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акту про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора ГРМ, який надається під особистий підпис споживача або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі.

З врахуванням вказаного, необгрунтованим є посилання позивача, що він не знав про заборгованість, хоча був ознайомлений в актом порушення та належним чином був повідомлений про донарахування повідомленням від 14 квітня 2017 року.

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже в даному випадку відповідачем були дотримані вимоги про попередження позивача про заборгованість, можливе відключення від газопостачання і надана можливість це виправити шляхом сплати суми боргу, але позивач в повній мірі цим не скористався.

Договір є укладеним, відповідно до вимог ст. 638 ЦК України, якщо у належній формі сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 1 ст. 638 та ч. 1 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту досягнення в належній формі згоди з усіх його істотних умов.

Відповідно до вимог ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вимоги до доказів встановлені ст. 77 ЦПК України, якою встановлено, що письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України: рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 129 Конституції України, одним з основних принципів судочинства, є законність. Принцип законності визначається тим, що суд у своїй діяльності при вирішенні справ повинен правильно застосовувати норми матеріального права до взаємовідносин сторін.

Згідно ст. 82 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Вирішення даної цивільної справи та прийняття відповідного обґрунтованого по ній рішення неможливе без встановлення фактичних обставин, вибору норми права та висновку про права та обов'язки сторін. Всі ці складові могли бути з'ясовані лише в ході доказової діяльності, метою якої є, відповідно до ЦПК, всебічне і повне з'ясування всіх обставин справи, встановлення дійсних прав та обов'язків учасників спірних правовідносин.

Подавши свої докази, сторони реалізували своє право на доказування і одночасно виконали обов'язок із доказування, оскільки ст. 81 ЦПК закріплює правило, за яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обов'язок із доказування покладається також на осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси (ст. 43, 49 ЦПК України). Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 43 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу. Слід також зазначити, що позивач в разі наявності труднощів щодо витребування доказів по справі, відповідно до статті 84 ЦПК України, міг би скористатися своїм процесуальним правом та звернутися до суду з відповідним клопотанням про витребування доказів. Але в даному разі цього зроблено не було.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об'єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов'язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов'язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Не може суд прийняти до уваги наполягання позивача на позові в частині їх не обгрунтованості, оскільки вони спростовуються вищенаведеним і нічим об'єктивно не підтверджуються. Відповідач має у власності вказаний об'єкт нерухомості, вважають з сім'єю його своїм і тривалий час претендують на нього, на цю адресу відкрито особовий рахунок з відповідачем, який користується послугами газопостачання і частково виконував умови договору про надання цих послуг щодо їх оплати (до завдання збитків).

За таких обставин суд вважає, що позивач не довів вину відповідача в неправомірних діях, згідно розрахунку кількості спожитого відповідачем газу і наступною не сплатою витрат (заборгованості) за користування цим газопостачанням з урахуванням часу користування газом позивачем, сезонності та наявних показників складає вказану відповідачем суму.

Відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

При таких обставинах суд вважає можливим ОСОБА_1 в задоволенні позову до ПАТ «Дніпрогаз» про визнання незаконним відключення від мережі газопостачання та зобов'язання вчинити дії по поновленню газопостачання відмовити.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги про визнання незаконним відключення від мережі газопостачання та зобов'язання вчинити дії по поновленню газопостачання в такому вигляді не ґрунтуються на вимогах закону і не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст. 3, 8, 19, 41, 55, 124, 129 Конституції України, ст. 203, 204, 205, 207, 208, 209, 210, 215 ЦК України, ст. 4, 5, 18, 43, 49, 76-81, 84, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

ОСОБА_1 в задоволенні позову до Публічного акціонерного товариства «Дніпрогаз» про визнання незаконним відключення від мережі газопостачання та зобов'язання вчинити дії по поновленню газопостачання відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя -

1