Рішення № 73564506, 28.03.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/4560/17

№ 2/183/604/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

28 березня 2018 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого: судді Парфьонова Д.О., за участі: секретаря судового засідання Соловйової Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ реєстрації та обліку громадян ОСОБА_3 комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області про:

визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: пров. Толстого, 43, м. Новомосковськ Дніпропетровської області,

встановив:

позивач звернулася до суду з означеним позовом.

В обґрунтування позову зазначив, що є власником житлового будинку, що знаходиться за адресою пров. Толстого, 43, м. Новомосковськ Дніпропетровської області, який набутий позивачем у власність. Позивач дізнався, що в означеному будинку був зареєстрований ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який в будинку ніколи не проживав та який є незнайомим позивачу. Згоди позивача на продовження користування майном відповідач не отримував, в житловому будинку не проживає, витрат по його утриманню не несе, за користування ним грошові кошти не сплачує, чим порушує права власника.

Позивач в судове засідання не з’явився, надавши заяву про підтримання вимог позову та про розгляд справи у його відсутність.

Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надавав.

Від третьої особи надійшла заява про розгляд справи у відсутність представника, яка не містить заперечень проти позову.

Позовна заява у відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII розглянута за правилами чинного ЦПК України з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.

Згідно з ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з’явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, судом ухвалено провести заочний розгляд справи.

У зв'язку з неявкою всіх учасників справи в судове засідання, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що відповідно до Договору купівлі-продажу житлового будинку від

28 травня 2015 року, посвідченого Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_4 зареєстрованого в реєстрі за № 1058 ОСОБА_5, що діяла від імені ОСОБА_6 (продавець) передала у власність ОСОБА_7 (покупець) жилий будинок, що знаходиться за адресою: пров. Толстого, 43, м. Новомосковськ Дніпропетровської області за ціною 57025,00 грн. Будинок, що дарується, належав ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого приватним нотаріусом Новомосковського міського нотаріального округу ОСОБА_8 30 жовтня 2007 року за р.№ 6160 та зареєстрованого в КП «Новомосковське МБТІ» 30 листопада 2007 року, реєстраційний номер 6958704. Право власності продавця зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 28 квітня 2015 року, № 9835167, реєстраційний номер об’єкта 646445012119.

Згідно з довідкою адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області від 30 вересня 2017 року та Довідки про склад сім’ї № 3169, виданої ОСОБА_3 комітетом Новомосковської міської ради 15 серпня 2017 року, у вказаному будинку окрім позивача, з 01 лютого 2013 року зареєстрований відповідач – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відповідно до актів, складених 10 серпня 2017 року та 17 серпня 2017 року у вказаному будинку не проживає з травня 2015 року /а.с.5/.

За таких обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем виник спір з приводу наявності чи відсутності права ОСОБА_2 користуватися спірним житловим приміщенням.

При вирішенні спору суд виходить з таких норм законодавства.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 383 ЦК України, передбачено, що власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У відповідності до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За ст.156 ЖК України, члени сім'ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника будинку (квартири) член його сім'ї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сім'ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно. Члени сім'ї власника будинку (квартири) зобов'язані дбайливо ставитися до жилого будинку (квартири). Повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Спори між власником та членами його сім'ї про розмір участі в витратах вирішуються в судовому порядку.

За ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право власника будинку, членів сім`ї власника користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок і із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням членів сім`ї власника, тимчасових мешканців.

Викладене приводить суд до висновку про те, що відповідач, будучи зареєстрований в спірному приміщенні зі згоди попереднього власника 01 лютого 2013 року, при зміні власника, яким став позивач 28 травня 2015 року, втратив право користування спірним житловим приміщенням. При цьому, реєстрація відповідача в спірному житловому приміщенні порушує право позивача на власний розсуд розпорядитися своїм майном, в належному розмірі сплачувати комунальні послуги.

Внаслідок викладеного суд вважає, що аргументи позивача про втрату відповідачем права користування, наведені ним в якості підстав для звернення з позовом обґрунтовані, підтверджені належними, допустимими та достовірними доказами, відповідач без належних правових підстав значиться таким, що зареєстрований у будинку та з урахуванням відсутності договору найму житлового приміщення, укладеного між сторонами після набуття позивачем та права власності, доказів на підтвердження наявності іншої правової підстави набуття відповідачем права користування житловим приміщенням наявні підстави для задоволення позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування жилим приміщенням, оскільки втрата права користування житловим приміщенням відповідача є наслідком припинення права власності на житлове приміщення особи, яка була власником будинку на час реєстрації відповідача у ньому.

При цьому, суд вважає за необхідне відхилити доводи позивача про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень ч.2 ст.405 ЦК України, оскільки відповідач не є членом сім’ї позивача.

Вирішуючи при ухваленні рішення питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд бере до уваги, що при зверненні до суду позивача звільнено від сплати судового збору у сумі 640,00 гривень, тому відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 640,00 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь Держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 3, 5, 12, 77-82, 141, 258, 259, 264-265, 268, 281-282 ЦПК України, суд -

вирішив:

позов ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3; РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого: ІНФОРМАЦІЯ_3), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Відділ реєстрації та обліку громадян ОСОБА_3 комітету Новомосковської міської ради Дніпропетровської області (51200, вул. Гетьманська, 14 м. Новомосковськ Дніпропетровської області; ЄДРПОУ 04052206) - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням – будинком, розташованим за адресою: пров. Толстого, 43, м. Новомосковськ, Дніпропетровська область.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Держави витрати по сплаті судового збору у сумі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Суддя Д.О. Парфьонов