Ухвала суду № 73564501, 19.04.2018, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/957/18

№ 1-кс/183/264/18

19 квітня 2018 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Крохмалюк І.П., секретар судового засідання Нікітіна К.Є., розглянувши клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженому, офіційно не працюючому, зареєстрованому та проживаючому за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимому,

підозрюваному у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України,

за участі:

прокурора Дахно М.М.,

захисників ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

потерпілого ОСОБА_6

представника потерпілого ОСОБА_7,

підозрюваного ОСОБА_3, -

ВСТАНОВИЛА:

Згідно до вимог ст. ст. 176-178 КПК України слідчий Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_1 звернулася до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з клопотанням про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_3

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що 12 лютого 2018 року приблизно о 04.20 годині ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, наздогнали ОСОБА_9 та почали завдавати йому удари руками та ногами по голові та тулубу, чим спричинили йому тяжкі тілесні ушкодження у вигляді набряку та здавлення головного мозку, крововиливів під м’які мозкові оболонки та у шлуночки головного мозку, закритої внутрішньої черепної травми, як небезпечні для життя в момент заподіяння, що в подальшому призвело до його смерті.

Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч. 2 ст. 121 КК України, як спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, вчиненого групою осіб, що спричинило смерть потерпілого.

Продовжуючи свої злочинні дії, ОСОБА_3, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_8, усвідомлюючи настання суспільно небезпечних наслідків, 12 лютого 2018 року приблизно о 04.25 годині ОСОБА_3, знаходячись у дворі будинку 5 по вул. Паланочній м. Новомосковська Дніпропетровської області, після спричинення ОСОБА_9 тяжких тілесних ушкоджень, за допомогою фізичної сили поклали останнього до багажнику автомобіля марки «HONDA ACCORD» білого кольору, державний номер НОМЕР_1, кришку багажника зачинили, таким чином протиправно відкрито захопили останнього та відвезли на територію домоволодіння 40 по вул. Лісній с. Вільне Новомосковського району Дніпропетровської області, де, зв’язавши ОСОБА_9, почали протиправно утримувати останнього проти його волі у сараї вказаного домоволодіння приблизно до 11.00 годин 12 лютого 2018 року.

12 лютого 2018 року приблизно об 11.00 годині внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_8 потерпілий ОСОБА_9 помер.

Дії ОСОБА_3 в цій частині кваліфіковано за ч. 3 ст. 146 КК України, як викрадення людини за попередньою змовою групою осіб способом, небезпечним для здоров’я та життя потерпілого, що спричинило тяжкі наслідки.

Вказаний факт 15.02.2018 року слідчим Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області внесено до ЄРДР за № 12018040370000482 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, та направлено за підслідністю до СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, після чого перекваліфіковано на ч. 2 ст. 121 КК України.

В ході проведення досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні СВ Новомосковського ВП ГУНП було виявлено ознаки правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 146 КК України, про що 22.02.2018 року було внесено відомості до ЄРДР за № 12018040350000417.

24.02.2018 року під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018040350000417 виявлено ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 146 КК України, про що було внесено зміни до ЄРДР.

24.02.2018 року кримінальне провадження №12018040350000417 об’єднано із кримінальним провадженням № 12018040370000482 за ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

25.02.2018 року о 18.36 годині ОСОБА_3 затриманий на підставі ст. 208 КПК України.

26.02.2018 року ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України.

Слідчий, згідно клопотання, вважає, що наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до категорії тяжких, санкція передбачає лише позбавлення волі до 10 років. А тому, усвідомлюючи можливість застосування до нього у випадку визнання судом винним реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення злочину.

Про наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, свідчить те, що усвідомлюючи, що його підозра ґрунтується на показаннях свідків, з якими останній знайомий, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, може вмовлянням, погрозами чи іншим способом незаконно впливати на вказаних свідків. Про існування вказаного ризику свідчить й спосіб вчинення злочинів, який пов’язаний із застосуванням насильства.

На теперішній час вказані ризики, заявлені під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зменшилися.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п’ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Застосування до ОСОБА_3 тримання під вартою, як виняткового запобіжного заходу, є цілком виправданим, зважаючи на суспільну небезпеку злочинних діянь, у яких підозрюється останній, та неможливість забезпечити запобігання наявним ризикам більш м’якими запобіжними заходами.

Строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_3 закінчується 20 квітня 2018 року, але завершити досудове розслідування по кримінальному провадженні та направити до суду обвинувальний акт у встановлений строк неможливо, так як не виконані всі необхідні слідчі дії, а саме необхідно: долучити висновки медико-криміналістичних експертиз, висновки судово-імунологічних експертиз, після надходження висновків імунологічних експертиз призначити судову генетичну експертизу, провести необхідні додаткові судово-медичні експертизи у разі надання свідчень підозрюваними після отримання висновків експертиз та ознайомлення з ними, долучити висновки додаткових експертиз; повідомити сторонам про відкриття кримінального провадження матеріалів; надати сторонам доступ до матеріалів досудового розслідування; ознайомити сторони з матеріалами кримінального провадження; повідомити підозрюваному та його захисника про відкриття стороною захисту відомостей які містять документи та речові докази, які стороною захисту будуть використовуватися в суді як докази; скласти обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування; вручити підозрюваному під відповідну розписку копію обвинувального акту та копію реєстру матеріалів досудового розслідування.

Результати призначених експертиз, які на теперішній час ще не проведені, мають суттєве значення для з’ясування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані експертизи не закінчені та не долучені у двомісячний строк з об’єктивних причин, що не залежать від слідчого, а саме у зв’язку із завантаженістю експертних установ.

Для виконання вказаних слідчих дій необхідно продовжити строк досудового розслідування на строк не менше одного місяця.

Прокурор в судовому засіданні підтримала заявлене слідчим клопотання та просила задовольнити його, оскільки, на її думку, наявні ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України. Вважає, що на теперішній час не проведені всі слідчі дії, направлені на повне та всебічне розслідування кримінального провадження, а, враховуючи особу підозрюваного, вважає неможливим застосувати інший запобіжний захід, ніж тримання під вартою, тому просила задовольнити клопотання слідчого та продовжити підозрюваному ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Крім того, прокурор надала слідчому судді копію постанови керівника Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_14 від 17.04.2018 року про продовження строку досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до трьох місяців.

Підозрюваний ОСОБА_3 заперечував проти продовження йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки визнає вину частково за пред’явленою йому підозрою, від органів досудового розслідування та суду він не збирається скриватися та не буде впливати на свідків та потерпілих.

Захисник ОСОБА_15 вважає, що в задоволенні клопотання слідчого необхідно відмовити, оскільки прокурором не доведено, що запобігти ризикам, про наявність яких зазначив слідчий та прокурор більш м’яким запобіжним заходам неможливо. Крім того, вважає, що в обґрунтування клопотання слідчим надані докази, які суперечать один одному та слідчим не проведено жодної процесуальної дії щодо усунення цих суперечностей.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання, вважає, що цілодобовий домашній арешт у відношенні її підзахисного ОСОБА_3 в повній мірі забезпечить виконання покладених на останнього обов’язків. Крім того вважає, що подальше застосування у відношенні ОСОБА_3 запобіжного захисту у вигляді тримання під вартою буде суперечити позиції як національного законодавства, так і рішенням ЄСПЛ з питань порушення ст.. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод.

Потерпілий ОСОБА_6 підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити. Вважає, що ОСОБА_3 повинний знаходитися під вартою.

Представник потерпілого ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 просила клопотання слідчого задовольнити, посилаючись на те, що ними будуть ще подаватися клопотання до слідчого про допит свідків та долучатися відеозаписи з камер відеоспостережень, а тому ОСОБА_3 може впливати на свідків.

Дослідивши клопотання та надані письмові докази, вислухавши обґрунтування прокурора, пояснення підозрюваного, думку захисників, потерпілого та представника потерпілого, слідчий суддя прийшла до висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України, які віднесено законом до категорії тяжких, виходячи з наявних доказів, а саме: витягу з ЄРДР у кримінальному провадженні № 12018040370000482; протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 13.02.2018 року, згідно якого ОСОБА_16 повідомляє про зщникнення його сина ОСОБА_9; протоколу огляду автомобіля марки «Хонда Аккорд» від 22.02.2018 року; протоколів допиту свідків ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_10, ОСОБА_19, ОСОБА_11; протоколу допиту ОСОБА_3 в якості свідка від 23.02.2018 року; протоколу огляду трупа від 23.02.2018 року; копією лікарського свідоцтва про смерть № 100 від 24.02.2018 року відносно причин смерті ОСОБА_9; протоколів пред’явлення особи для впізнання за фотознімками від 27.03.2018 року за участі свідка ОСОБА_18; протоколу проведення слідчого експерименту від 27.03.2018 року за участі свідка ОСОБА_18

При розгляді письмових доказів, наданих прокурором в підтвердження клопотання, зазначених вище, слідчий суддя вважає на підставі ст. 178 КПК України їх вагомими та обґрунтованими. У відповідності до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Фокс, Камбел і Харлі проти Сполученого Королівства», вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об’єктивно зв’язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення. Слідчий суддя вважає, що прокурором під час судового розгляду було доведено наявність у відношенні ОСОБА_3 обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 146, ч. 2 ст. 121 КК України.

У відповідності до клопотання слідчого, існує ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 «усвідомлюючи можливість застосування до нього у випадку визнання судом винним реальної міри покарання у вигляді позбавлення волі, перебуваючи на волі, матиме реальну можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення покарання за вчинення злочину». При цьому слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не надано жодного підтвердження того, що ОСОБА_3 такі спроби робив або планував, повідомляв будь-кого про такі наміри, або існують інші підтвердження твердження про такі спроби чи наміри. Навпаки, обґрунтована підозра стверджує, що досудовим розслідуванням встановлено, що кримінальне правопорушення скоєне 12.02.2018 року, в той час як ОСОБА_3 був затриманий лише 22.02.2018 року. Таким чином слідчий суддя вважає, що слідчим та прокурором не доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Також слідчий вважає, що наявний ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, про що «свідчить те, що усвідомлюючи, що його підозра ґрунтується на показаннях свідків, з якими останній знайомий, а саме ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, перебуваючи на волі, з метою уникнення від покарання за вчинення тяжкого злочину, може вмовлянням, погрозами чи іншим способом незаконно впливати на вказаних свідків». Однак під час судового розгляду прокурор зазначив про те, що в матеріалах кримінального провадження є клопотання свідка ОСОБА_18 про застосування до нього заходів захисту. Та прокурору невідомо про результати розгляду такого клопотання. Відсутні данні про це й в матеріалах, доданих до клопотання. Відсутні в цих матеріалах й докази спроб самого ОСОБА_3 або інших осіб в його інтересах будь-якого впливу на свідків чи потерпілих.

Слідчий суддя також розглянув твердження представника потерпілого ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 про те, що ними в подальшому будуть заявлені клопотання про допит свідків, які ще не допитувалися під час досудового розслідування. Як вважає представник потерпілого, ОСОБА_3 може в подальшому впливати на цих свідків.

Слідчий суддя вважає, що національне законодавство України, а також міжнародні норми виключають можливість наявності абстрактної, тобто нічим не підтвердженої підозри про вчинення особою тих чи інших дій. Про це в своїх рішення неодноразово зазначав Європейський суд з прав людини, зокрема, рішення по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року.

Тому слідчий суддя вважає, що наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України не найшло свого підтвердження під час судового розгляду.

У відповідності з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов’язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зв’язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.

Відповідно до п. 219 рішення ЄСПЛ «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважає інтереси забезпечення права на свободу. Така позиція ЄСПЛ міститься й в інших рішеннях, зокрема, у рішенні по справі «Єчюс проти ОСОБА_17». «Зі спливом певного часу обґрунтована підозра перестає сама по собі бути виправданням для позбавлення особи свободи і судові органи повинні вмотивувати свої рішення про продовження тримання її під вартою іншими підставами» (рішення ЄСПЛ по справі «Яблонський проти Польщі»). «Крім того, такі підстави мають бути чітко зазначені національними судами і аргументи «за» і «проти» звільнення з-під варти не повинні бути «загальними й абстрактними» (рішення ЄСПЛ по справі «Іловецький проти Польщі».

Також слідчий суддя оцінила й те, що підозрюваний ОСОБА_3 має постійне місце мешкання, має родину, а саме: батька та мати; позитивно характеризується за місцем мешкання; слідчому судді не надано доказів про наявність у підозрюваного негативної репутації, а тому відсутність таких даних слідчий суддя рахує на користь підозрюваного; ОСОБА_3 раніше не судимий, відомостей про притягнення його до адміністративної відповідальності також слідчому судді не надавалися; відсутні у слідчого судді й відомості про те, що у відношенні ОСОБА_3 наявна будь-яка інша обґрунтована підозра.

Слідчий суддя оцінила ці обставини та вважає, що наявність тяжкості покарання, що загрожує ОСОБА_3 у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, а саме позбавлення волі на строк до 10 років, при відсутності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не може бути достатнім для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

У відповідності до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов’язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Розглядаючи клопотання, слідчий суддя встановив, що у відношенні ОСОБА_3 наявна обґрунтована підозра, про що вже було детально зазначено. Однак слідчий суддя під час судового розгляду встановив, що у відношенні ОСОБА_3 відсутні підстави вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

У відповідності з ч. 2 ст. 194 КПК України слідчий суддя зобов’язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України.

Як вже зазначалося раніше, під час судового розгляду прокурором не було доведено наявність у відношенні ОСОБА_3 будь-якого ризику, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий та прокурор.

Тому слідчий суддя вважає, що в задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_3 слід відмовити.

У відповідності до ч. 3 ст. 194 КПК України слідчий суддя має право зобов’язати підозрюваного прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 ч. 1 ст. 194 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що підозрюваний ОСОБА_3 повинний бути зобов’язаний прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 177, 178, 194 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

В задоволенні клопотання слідчого Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_1, погоджене прокурором Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_2, про продовження у кримінальному провадженні, внесеному 15.02.2018 року до ЄРДР за № 12018040370000482, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 146 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянину України, - відмовити.

Зобов’язати ОСОБА_3 прибувати за першою вимогою до Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області, Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області та апеляційного суду Дніпропетровської області.

Копію ухвали направити для виконання начальникові Новомосковського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, прокуророві Новомосковської місцевої прокуратури Дніпропетровської області.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя І.П. Крохмалюк