Постанова № 73563731, 20.04.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

Головуючий І інстанції: Старосєльцева О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2018 р. Справа № 820/4462/17Харківський апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача: Катунова В.В.,

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 06.02.18 по справі № 820/4462/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Антарес"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Антарес», звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області, в якому просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем № 0000954001 від 12.09.2017;

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем № 0000964001 від 12.09.2017.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального права, а саме, судом першої інстанції неправильно застосовано п.36.1 ст. 36, п. 57.1 ст. 57, п. 126.1 ст. 126, п.222.3.1. ст. 222 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається в порядку письмового провадження.

Переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ГУ ДФС у Сумській області 15.08.2017р. була проведена камеральну перевірку ТОВ фірма "Антарес" з питання несвоєчасної сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання з акцизного податку за жовтень 2015р.-листопад 2016р.

Результати перевірки оформлені актом №1630/18/28/40/24481777 від 15.08.2017р., у якому викладені судження контролюючого органу про вчинення платником податків порушення п.57.1 ст.57, п.222.3.1 ст.222 Податкового кодексу України за рахунок оплати самостійно узгоджених податкових зобов'язань по акцизному податку за період жовтень 2015р.-листопад 2016р. поза межами визначеного законом строку.

На підставі акту перевірки, 12.09.2017 податковим органом були прийняті податкові повідомлення-рішення:

-№0000954001 яким, за затримку від 1 до 30 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 96360,60 грн., зобов'язано ТОВ "Фірма "Антарес" сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 9636,06 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

-№0000964001 яким, за затримку від 31, 52, 82, 102 календарних днів сплати грошового зобов'язання в сумі 317334,40 грн., зобов'язано ТОВ "Фірма "Антарес" сплатити штраф у розмірі 20% у сумі 63466,88 грн. за платежем акцизний податок з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизними товарами;

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення незаконними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги належать до задоволення у зв'язку з безпідставністю застосування до платника податку штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по акцизному податку.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Згідно підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України визначено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до пунктів 223.1 та 223.2 статті 223 Податкового кодексу України базовий податковий період для сплати акцизного податку відповідає календарному місяцю. Платник податку з підакцизних товарів (продукції), вироблених або переобладнаних на митній території України; імпортер алкогольних напоїв та тютюнових виробів; суб'єкт господарювання роздрібної торгівлі, який здійснює реалізацію підакцизних товарів; оптовий постачальник електричної енергії подає щомісяця не пізніше 20 числа наступного періоду контролюючому органу за місцем реєстрації декларацію акцизного податку за формою, затвердженою у порядку, встановленому статтею 46 цього Кодексу.

Згідно абз.2 п.126.1 ст.126 Податкового кодексу України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Отже, відповідно до зазначених норм Податкового кодексу України, пеня та штрафні санкції нараховуються на податковий борг, яким є сума коштів, яку платник мав сплатити, але не сплатив своєчасно до відповідного бюджету як податок, що визначений в порядку та строки, встановлені Кодексом.

Судовим розглядом встановлено, що між сторонами відсутній спір з приводу обставин декларування та розміру зобов'язань ТОВ за деклараціями по акцизному податку за період жовтень 2015р.-листопад 2016р.

Згідно в висновками Акту перевірки №1630/18/28/40/24481777 від 15.08.2017, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Антарес" здійснило оплату податкових зобов'язань за деклараціями по акцизному податку за період жовтень 2015р.-листопад 2016р. після закінчення строку, встановленого п.57.1 ст.57 та п.п. 222.3.1 пункту 222.3 ст. 222 Податкового кодексу України.

Одночасно матеріалами справи підтверджено своєчасно виконання ТОВ фірма «Антарес» податкового обов'язку за деклараціями по акцизному податку за період жовтень 2015 - листопад 2016 р., а саме: 1) за жовтень 2015 року згідно з декларацією №9228775080 від 09.11.2015 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 106.673,0 грн., оплата здійснена 26.11.2015 року згідно з платіжним дорученням №8190 на суму 106.673,00 грн. при граничному терміні - 30.11.2015 року; 2) за листопад 2015 року згідно з декларацією №9249386236 від 09.12.2015 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 95.655,0 грн., оплата здійснена 28.12.2015 року згідно з платіжним дорученням №8687 на суму 95.655,00 грн. при граничному терміні - 30.12.2015 року. 3) за грудень 2015 року згідно з декларацією №9271311933 від 13.01.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 114.286,0 грн., оплата здійснена 26.01.2016 року згідно з платіжним дорученням №431 на суму 114.286,0 грн. при граничному терміні - 30.01.2016 року. 4) за січень 2016 року згідно з декларацією №9014769662 від 11.02.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 89.377,0 грн., оплата здійснена 23.02.2016 року згідно з платіжним дорученням №938 на суму 89.377,0 грн. при граничному терміні - 01.03.2016 року; 5) за лютий 2016 року згідно з декларацією №9038398441 від 18.03.2016 року, сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 82.896,0 грн., оплата здійснена 29.03.2016 року згідно з платіжним дорученням №1457 на суму 82.897,0 грн. при граничному терміні - 30.03.2016 року; 6) за березень 2016 року згідно з декларацією №9055907676 від 14.04.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 94.086,0 грн., оплата здійснена 28.04.2016 року згідно з платіжним дорученням №1937 на суму 94.086,0 грн. при граничному терміні - 30.04.2016 року; 7) за квітень 2016 року згідно з декларацією №9082320945 від 20.05.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 118.488,0 грн., оплата здійснена 30.05.2016 року згідно з платіжним дорученням №508 на суму 118.484,0 грн., при граничному терміні - 30.05.2016 року; 8) за травень 2016 року згідно з декларацією №9101221908 від 17.06.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 163.469,0 грн., оплата здійснена 29.06.2016 року згідно з платіжним дорученням №2826 на суму 163.469,0 грн. при граничному терміні - 30.06.2016 року; 9) за червень 2016 року згідно з декларацією №9119119571 від 13.07.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 211.324,0 грн., оплата здійснена 27.07.2016 року згідно платіжного доручення №3210 на суму 211.324,0 грн. при граничному терміні - 30.07.2016 року; 10) за липень 2016 року згідно з декларацією №9147078922 від 16.08.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 274.698,0 грн., оплата здійснена 30.08.2016 року згідно з платіжним дорученням №3572 на суму 274.698,0 грн. при граничному терміні сплати - 30.08.2016 року; 11) за серпень 2016 року згідно з декларацією №9165201943 від 12.09.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 285.597,0 грн., оплата здійснена 27.09.2016 року згідно з платіжним дорученням №4027 на суму 285.597,0 грн. при граничному терміні сплати - 30.09.2016 року; 12) за вересень 2016 року згідно з декларацією №9191956183 від 13.10.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 165.720,0 грн., оплата здійснена 27.10.2016 року згідно з платіжним дорученням №4398 на суму 165.720,0 грн. при граничному терміні сплати - 30.10.2016 року; 13) за жовтень 2016 року згідно з декларацією №9221831774 від 18.11.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 153.065,0 грн., оплата здійснена 29.11.2016 року згідно з платіжним дорученням №4821 на суму 153.065,0 грн. при граничному терміні сплати -30.11.2016 року; 14) за листопад 2016 року згідно з декларацією №9239998648 від 13.12.2016 року сума самостійно визначеного грошового зобов'язання становить - 168.407,0 грн., оплата здійснена 29.11.2016року згідно з платіжним дорученням №4821 на суму 153.065,0 грн. при граничному терміні сплати - 30.12.2016 року.

В доводах апеляційної скарги скаржник зазначає, що підставою несвоєчасної сплати платником податків стала помилка у заповненні реквізитів платіжних доручень, а тому на його думку строком оплати слід вважати дату зарахування коштів на правильний рахунок, у зв'язку із чим наполягав на вчиненні позивачем порушення, передбаченого ст.126 Податкового кодексу України.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, сформульоване платником у перелічених вище платіжних дорученнях призначення платежу містить ідентифікаційний код ТОВ, код бюджетної класифікації платежу, зазначення звітного податкового періоду, що виключає можливість будь-якого іншого тлумачення обставин оплати, окрім виконання податкового обов'язку за наведеними вище деклараціями.

Частиною 1 ст.43 Бюджетного кодексу України передбачено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Казначейство України забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.

Згідно з ч.5 ст.45 Бюджетного кодексу України, податки і збори та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок.

Отже сплачені платником кошти надійшли у власність Держави, були остаточно зараховані на єдиний казначейський рахунок і безперешкодно використовувались Державою в особі компетентних органів за потребами на їх розсуд безвідносно до допущеної платником помилки відносно найменування конкретного тероргану ДКС України як отримувача коштів.

Під час розгляду справи відповідачем не надано належних та допустимих доказів виникнення податкового боргу, прийняття податкової вимоги, набуття приводу для зміни визначеного платником податків платежу.

Окрім того, суд зважає, що усупереч вимогам ст.8, ч.2 ст.19 Конституції України владний суб'єкт не забезпечив дотримання у спірному випадку правила юридичної визначеності як невід'ємної складової принципу верховенства права, адже при наявності у тексті ст.126 Податкового кодексу України декількох пунктів для застосування штрафу повинен був з достатньою чіткістю конкретизувати обрану для застосування норму права, але не зробив цього.

Вказане зумовило винесення спірних рішень при нездоланному дефекті змісту, котрий сам по собі є достатньою підставою для скасування цих правових актів індивідуальної дії.

За визначенням п.109.1 ст.109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Проте, у ході розгляду справи відповідач як владний суб'єкт не подав жодних належних та допустимих доказів як протиправності дій позивача, так і спрямування наміру позивача на порушення економічних (фінансових) інтересів Держави на своєчасне набуття у власність коштів платників податків як результат виконання податкового обов'язку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що податковий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення- рішення діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення у зв'язку з безпідставністю застосування до позивача штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання по акцизному податку.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з врахуванням усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, тому підстави для її зміни чи скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 311 , 315, 316 , 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 820/4462/17 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов