Постанова № 73563038, 17.04.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" квітня 2018 р. Справа № 922/3775/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Сіверін В. І. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі судового засідання Шило А.М.

за участю представників сторін:

позивача - Чухраєва Н.С. (ордер серія ХВ №829 10 від 06.03.2018 року, посвідчення №1219 від 08.06.2012 року);

відповідача - Дем'янець Я.В. (довіреність №02-36/2698 від 20.11.2017 року), Федосенко Н.Я. (посвідчення адвоката НОМЕР_1 від 04.03.2011 року, ордер серії ХВ №000008 від 20.02.2018 року) - після перерви не з'явилась;

розглянувши відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (вх.№132Х/1-43) на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 (суддя Буракова А.М., повне рішення складено 19.12.2017 року) у справі № 922/3775/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой", м. Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Київ,

про визнання недійсним договору, -

ВСТАНОВИЛА:

ТОВ "Інтерснабстрой" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ПАТ "Укрсоцбанк" про визнання недійсним Іпотечного договору №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 р., укладеного між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой".

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 10215/15375 за кримінальним провадженням №12015220490005266 від 29.08.2017 р. встановлено, що підпис учасника товариства - ОСОБА_2 вчинений іншою особою, що має наслідком відсутності у директора ТОВ "Інтерснабстрой" повноважень щодо укладення Іпотечного договору від 13.10.2008 р. Таким чином, позивач зазначає, що Іпотечний договір №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 р. є недійсним, так як укладений без достатньої правової підстави, а саме без погодження учасника товариства, який має частку у статутному капіталі 50%, чим порушено приписи ч. 2 ст. 203 ЦК України, а саме: особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14.12.2017р. (суддя А.М. Буракова) у справі №922/3775/17 позов задоволено повністю.

Визнано недійсним Іпотечний договір №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008, укладений між акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (ідентифікаційний код 00039019) та товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой" (ідентифікаційний код 24661232), посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Яковлєвою К.Б. і зареєстрований в реєстрі за №1767.

Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (03150, м. Київ, вул. Ковпака, буд. 29, ідентифікаційний код 00039019) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой" (61135, м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 48-А, кв. 126, ідентифікаційний код 24661232) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600,00 грн.

ПАТ "Укрсоцбанк" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилося, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Крім того, просить вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального права, а саме що судом не застосовано норму частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, та порушення норм процесуального права щодо застосування позовної давності.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.01.2018 у справі № 922/3775/17 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою, позивачу встановлено строк до 29.01.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу.

29.01.2018 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№1003) в якому він просить відхилити апеляційну скаргу відповідача, а рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017р. у справі №922/3775/17 залишити без змін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 призначено справу до розгляду без виклику сторін.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.2018 задоволено клопотання ПАТ "Укрсоцбанк" про розгляд справи з викликом сторін. Призначено апеляційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" на рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017, у справі №922/3775/17 до розгляду на 23.02.2018 на 10:00 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.02.2018р. у розгляді справи оголошено перерву до 06.03.2018р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2018р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой" про відвід судді Слободіна М.М. у справі №922/3775/17 задоволено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018р., суддею доповідачем визначено суддю Гетьмана Р.А. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А. суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 13.03.2018 року справу призначено до розгляду на 04.04.2018 року.

03.04.2018 року від представника відповідача надійшли пояснення до апеляційної скарги (вх.№2642). Крім того, він надав клопотання про відкладення апеляційної скарги, яке обґрунтовує зайнятістю в іншому судовому засіданні (2643).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2018 року, у зв'язку з відпусткою судді-доповідача Гетьмана Р.А. визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тихий П.В. (суддя-доповідач), суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І.

Ухвалою суду від 04.04.2018 року у зв'язку зі зміною складу судової колегії, а також клопотанням відповідача, розгляд справи було відкладено на 16.04.2018 року.

В судовому засіданні 16.04.2018 року представником позивача було заявлене усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання додаткових письмових пояснень.

Розглянувши заявлене клопотання, колегія суддів відмовила в його задоволенні з огляду на те, що у позивача було достатньо часу для подання вказаних пояснень, а також з огляду на закінчення стадії підготовки справи до розгляду.

Дослідивши обставини справи, заслухавши в судовому засіданні уповноважених представників сторін, судова колегія оголосила в судовому засіданні перерву до 17.04.2018 року до 13:00 год., для надання представникам сторін часу для підготовки до судових дебатів.

Представником позивача було подано до суду промову до судових дебатів в письмовому вигляді (вх.№2905 від 17.04.2018 року).

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 жовтня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (Кредитор) та ФОП ОСОБА_1 (позичальник-1) та ОСОБА_1 (позичальник-2) укладено Генеральний договір про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-135.

В забезпечення виконання зобов'язання за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-135 13 жовтня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (іпотекодержатель) та ТОВ "Інтерснабстрой" (іпотекодавець) укладено Іпотечний договір № 805/13/18-5/8-826.

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору, іпотекодавець передав в іпотеку іпотекодержателю в якості забезпечення виконання позичальником-1 - ФОП ОСОБА_1 та позичальником-2 - ОСОБА_1 зобов'язань за Генеральним договором про надання кредитних послуг № 805/6/18/8-135 від 13.10.2008 р. наступне нерухоме майно:

- нежитлові приміщення першого поверху №66-1-:-66-6, 66-2а, 66-8-:-66-12, 66-17, 66-17а, 66-18 в літ. "А-5", загальною площею 421,2 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, Харківська набережна, 9, що належать іпотекодавцю на праві власності на підставі договору № 2598-В-С купівлі-продажу нежитлових приміщень, орендованих ТОВ "Інтерснабстрой", посвідченого ПНХМНО Погрібною С.В. 07.07.2003 р. за р. № 807, акту прийому-передачі №2598-В-С, Свідоцтва №2598-В-С про право власності, виданого Управлінням комунального майна та приватизації Головного управління економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської області Харківської міської ради 21 серпня 2003 р., зареєстрованого у КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" 14.10.2003 року за №1714359, реєстраційний №1293360, номер запису 4780 в книзі 1.

Іпотечний договір від імені ТОВ "Інтерснабстрой" було підписано директором ОСОБА_3

Протоколом № б/н позачергових зборів учасників ТОВ "Інетрснабстрой" від 30.09.2008 р. ОСОБА_3 було уповноважено на підписання цього іпотечного договору.

Протокол № б/н позачергових зборів учасників ТОВ "Інетрснабстрой" було підписано засновниками ТОВ "Інетрснабстрой" - ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В рамках кримінального провадження №12015220490005266 проведено судово-почеркознавчу експертизу. Висновком судово-почеркознавчої експертизи № 10215/15375 від 29.08.2017 р. було встановлено наступне: "Підпис від імені ОСОБА_2 в досліджуваному документі "Протокол № б/н внеочередного собрания участников общества с ограниченной ответственностью "ООО Интерснабстрой" Идентификационный код - 24661232 от 30.09.2008 г." розташований у рядку праворуч від надрукованого тексту "ОСОБА_2"

- виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_2, а іншою особою.

Зазначені обставини стали підставою для звернення ТОВ "Інетрснабстрой" до господарського суду з відповідним позовом про визнання недійсним Іпотечного договору №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції мотивував своє рішення відсутністю у директора ТОВ "Інтерснабстрой" ОСОБА_3 необхідного обсягу цивільної дієздатності щодо укладення Іпотечного договору від 13.10.2008 р., що має наслідком недійсність укладеного між сторонами Іпотечного договору №805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 р.

Судова колегія погоджується з таким висновком місцевого суду, з огляду на таке.

У відповідності до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Також, ст. 20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір, може бути визнаний недійсним за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Крім того, за загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Положеннями частини другої статті ст. 207 Цивільного кодексу України пред'являються вимоги до правочину, вчиненого у письмовій формі, зокрема якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Пунктом 7 та п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Цим же пунктом названої Постанови Верховного Суду України визначено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

В порядку частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Законом України "Про господарські товариства", зокрема частиною 1, 4 статтею 58 визначено, що вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі.

Статтями, 59, 41 Закону України "Про господарські товариства" визначено, що до компетенції загальних зборів належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства. Такі рішення приймаються більшістю голосів.

Статутом ТОВ "Інтерснабстрой" в редакції від 29.12.2004р., а саме п.п. з) п. 9.1. встановлено, що до компетенції Загальних зборів належить, зокрема, відчуження майна Товариства на суму, що становить 50 і більше відсотків майна товариства.

Пунктом 9.2. визначено, що загальні збори учасників вважаються повноважними якщо на них присутні учасники що володіють у сукупності більше як 60% голосів.

Тобто, для прийняття рішення про розпорядження майном, належним товариству, необхідно, щоб на загальних зборах були присутні 60% голосів учасників та за таке рішення проголосувало більше половини голосів учасників товариства.

Учасники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 володіють по 50% голосів кожний.

Позивачем доведено, що Протокол позачергових зборів учасників ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008 р. є нікчемним в силу відсутності підпису усіх учасників товариства на здійснення такого правочину, а саме Іпотечного договору № 805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 р.

Тобто, рішення про передачу майна в іпотеку є не прийнятим, оскільки за нього не проголосувало достатньої кількості голосів, а отже відсутня згода вищого органу юридичної особи, який уповноважений примати рішення щодо розпорядження майна, зокрема укладення договору про передачу майна в іпотеку.

За таких умов, Іпотечний договір № 805/13/18-5/8-826 від 13.10.2008 р. є таким, що вчинений особою, без належного обсягу повноважень та вільного волевиявлення учасника правочину, що суперечить приписам частини 2,3 статті 203 Цивільного кодексу України з моменту його вчинення.

Доводи апелянта про те, що останній не міг мати і сумніву, що директор ТОВ "Інтерснабстрой" діє без достатнього обсягу повноважень, оскільки підписи ОСОБА_2 на протоколі загальних зборів про призначення директора та протоколі про передачу майна в іпотеку візуально не відрізнялись, і посилання на абзац 2 частини 3 ст. 92 Цивільного кодексу України, а саме на те, що дії вчинені представником юридичної особи без належного обсягу повноважень не мають юридичного значення для третіх осіб якщо юридична особа не доведе, що третя особа знала, або не могла не знати про такі обмеження, а також застосування норми статті 241 Цивільного кодексу України, з посиланням на Постанову Верховного суду України від 12.04.2017 року у справі №6-72цс17, колегією суддів не приймаються з наступних підстав.

Наданий правовий висновок стосується правовідносин за яких була відкликана довіреність, а юридична особа, яка видала таку довіреність не донесла до третіх осіб таку інформацію, тобто різний характер правовідносин.

В даному випадку має місце не про відкликання реально виданої довіреності, чи обмеження у Статуті юридичної особи, а підробка документу, про яку не знав сам представник.

Також, Верховний суд зазначив, що третя особа, вступаючи у правовідносини повинна діяти розумно та добросовісно і за усіх можливостей переконатись у відсутності перешкод (обмежень) для здійснення такого правочину.

У свою чергу, укладаючи іпотечний договір, ПАТ «Укроцбанк» не вчинив усіх можливих та необхідних дій та не проявив достатньої обачності при перевірці документів, не вимагав нотаріального посвідчення підписів на Протоколі Загальних зборів.

Саме Рішення Загальних зборів юридичної особи стало підставою для укладення іпотечного договору, а тому ПАТ «Укроцбанк» мав можливість уникнути таких наслідків, вимагаючи нотаріального посвідчення учасників Товариства.

Згідно зі статтею 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Вказані норми закону не підлягає застосуванню, оскільки у них мова йде про обмеження повноважень, які можуть міститись у законі або ж у статутних чи розпорядчих документах юридичної особи.

У даному ж випадку має місце відсутність повноважень на вчинення правочину, зокрема підписання договору іпотеки, який за своєю природою є правочином щодо розпорядження майна, внаслідок вчинення підпису іншою особою, тобто підробки документа. Даний факт неможливо передбачити наперед, однак така обставина, фактично позбавляє права власності законного власника майна.

Як вказує представник позивача, протокол позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008 р. є таким, що не породжує жодних наслідків в силу того, що є підробленим. І так як відсутня воля учасника товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерснабстрой" на вчинення такого правочину, що в цілому порушує права юридичної особи, як окремого суб'єкта господарювання, то і іпотечний договір є таким, що вчинений без вільного волевиявлення однієї зі сторін правочину.

Крім того, судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази схвалення такого правочину юридичною особою після його підписання.

За таких обставин, договір іпотеки, підписаний директором ТОВ "Інтерснабстрой" - ОСОБА_3, який діяв на підставі підробленого Протоколу позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008 р., є недійсним в силу відсутності у особи, яка вчинила правочин, необхідного обсягу дієздатності та вільного волевиявлення учасника правочину.

Представник ПАТ «Укрсоцбанк» також у своїх поясненнях зазначала, що заявлений позов є передчасним, оскільки оскаржуваний протокол загальних зборів не визнаний судом недійсним.

Водночас представник позивача вказує, що протокол загальних зборів є нікчемним і не підлягає визнанню недійсним та зазначає, що твердження представника ПАТ «Укрсоцбанк» не гуртуються на нормах чинного законодавства. Посилається на те, що рішення юридичної особи хоча і не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, однак наслідки, які породжують такі рішення є підставою чи умовою вчинення правочинів.

Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ч. 2 ст. 236 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду.

Факт підроблення підпису учасника Загальних зборів на Протоколі підтверджується належними та допустимими доказами - висновком експерта, який повідомлений про кримінальну відповідальність.

Застосовуючи аналогію права до рішення загальних зборів юридичної особи, оформлене Протоколом загальних зборів ТОВ «Інтерснабстой» від 30.09.2008 р., таке рішення є нікчемним, в силу порушення приписів ст. 60 ЗУ «Про господарські товариства» оскільки при його прийнятті не було кворуму та його не підписали усі учасники Товариства.

І

За аналогією нікчемного правочину, Протокол загальних зборів, як акт індивідуальної дії є нікчемним, а тому не потребує визнанню недійсним, оскільки його нікчемність (неспроможність), а не оспорюваність прямо встановлена законом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо твердження апелянта про сплив строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом не від власного імені, а від імені та в інтересах ТОВ "Інетрснабстрой", як юридичної особи - окремого суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1, 3 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом.

Позивачем у вказаній справі є саме товариство - ТОВ "Інтерснабстрой", від імені якого, в порядку передоручення від виконавчого органу - директора, який згідно зі статутом представляє інтереси товариства без довіреності, виступає ОСОБА_1 Отже, ОСОБА_1 є уповноваженим представником ТОВ "Інтерснабстрой", та він не приймає участь у справі як засновник юридичної особи.

Факт того, що протокол позачергових зборів учасників ТОВ "Інтерснабстрой" від 30.09.2008 р. підписано не одним із засновників товариства - ОСОБА_2, а іншою особою, був встановлений тільки у 29.08.2017 р. під час проведення судово-почеркознавчої експертизи за кримінальним провадженням. Таким чином, строк позовної давності для ТОВ "Інтерснабстрой" - позивача у справі, починає обраховуватись із моменту, коли даний факт став відомий виконавчим органам зазначеної юридичної особи.

За таких обставин місцевий суд дійшов вірного висновку, що позовна заява ТОВ "Інтерснабстрой" подана до суду в межах трирічного строку позовної давності, у зв'язку з чим підстави для застосування строків позовної давності, про що заявлено відповідачем, відсутні, а апеляційна скарга в цій частині є безпідставною.

Також апелянт посилається на неналежність на недопустимість висновку судово-почеркознавчої експертизи №10215/15375 за кримінальним провадженням №12015220490005266 від 29.08.2017 р.

Проведення судових експертиз під час розгляду справ в порядку господарського судочинства врегульовано статтями 41-42 ГПК України (в редакції, яка діяла під час розгляду справи у суді першої інстанції), якими встановлено певні вимоги до висновку експерта та необхідність в обов'язковому порядку попередження експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків, в силу яких висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими ст. 43 ГПК України.

Відповідно до положень ст. 42 ГПК України (в редакції, яка діяла під час розгляду справи у суді першої інстанції) висновок експерта - докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, задані судом.

Згідно ст. 1 Закону України „Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

З огляду на вищевикладене, висновок судово-почеркознавчої експертизи №10215/15375 за кримінальним провадженням №12015220490005266 від 29.08.2017 р. правомірно прийнято судом, оскільки він був складений за результатами судово-почеркознавчої експертизи проведеної у рамках кримінального провадження, з попередженням судових експертів про кримінальну відповідальність, та він містить науково-обґрунтовані дані, що стосуються предмета позову по справі.

За таких обставин, оскільки зазначений висновок судово-почеркознавчої експертизи, проведеної в кримінальному провадженні, містить інформацію щодо предмета доказування в господарській справі, то врахування судом при винесенні рішення зазначеного висновку експерта з врахуванням інших доказів та обставин справи є засобом повного та всебічного розгляду, який забезпечує можливість встановити істину у справі та не приведе до порушення прав учасників процесу.

Пунктом 21 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 23.03.2012 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" роз'яснено, що висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної, оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії.

Відповідно до ст. 91 ГПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, за своєю природою, належним чином засвідчена копія експертного висновку є письмовим доказом, який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалам справи та поясненнями представника позивача, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу та надані в судовому засіданні.

З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3775/17 без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені відповідачем, у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, частини 6 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 14.12.2017 у справі №922/3775/17 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 23.04.2018 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.