Постанова № 73562793, 23.04.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.2018 року Справа № 904/10019/17

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Широбокової Л.П. - доповідач,

суддів: Орєшкіної Е.В., Подобєда І.М.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/10019/17 (суддя Бондарєв Е.М., повне рішення складено 18.01.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ",

м. Запоріжжя

до Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових

культур Національної академії аграрних наук України,

смт. Вишневе П'ятихатського району Дніпропетровської області

про стягнення 87 352,20 грн - заборгованості за поставлений товар, 33430,07 грн - пені, 2725,39 грн - інфляційних втрат, 789,82 грн - 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення господарського суду:

У листопаді 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення з Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України 124297,48 грн, з яких: 87 352,20 грн - заборгованість за поставлений товар, 33430,07 грн - пеня, 2725,39 грн - інфляційні втрати, 789,82 грн - 3% річні, а також 1 864,46 грн витрат по сплаті судового збору за подання позову.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку Відповідача умов договору поставки №32/279-ОС від 01.01.2017 в частині своєчасної оплати за поставлений товар.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 (суддя Бондарєв Е.М.) позов задоволено. Стягнуто з Ерастівської дослідної станції Державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" 87 352,20 грн - заборгованості, 33 430,07 грн - пені, 789,82 грн - 3% річних, 2 725,39 грн - втрат від інфляції та 1 864,46 грн - витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду мотивовано неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов`язань з повної та своєчасної оплати поставленого товару, в зв`язку з чим Позивачем обґрунтовано нараховані штрафні санкції, відсотки річних та інфляційні втрати.

Доводи та вимоги апеляційної скарги та відзиву на неї.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся Відповідач, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, недотримання норм процесуального права та неповне дослідження доказів, просив рішення суду від 16.01.2018 скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позову та стягнення на користь Позивача пені – 33430,07 грн, 3% річних – 789,82 грн, інфляційних втрат – 2725,39 грн та витрат зі сплати судового збору – 1864,46 грн, у задоволенні позову про стягнення боргу в сумі 87352,20 грн відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що суд не був обізнаний на дату винесення рішення про відсутність основної заборгованості, яка погашена Відповідачем 14.12.2017 платіжним дорученням №1112, що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2017, підписаним між сторонами, оскільки в судове засідання 16.01.2018 скаржник не зміг прибути через поломку транспортного засобу під час слідування до міста Дніпро та, відповідно, не мав можливості повідомити про своє неприбуття, як не міг повідомити про відсутність заборгованості на 16.01.2018 і Позивач через неприбуття в судове засідання його представника; в іншій частині скаржник погоджується з рішенням господарського суду.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 (колегія суддів у складі: головуючий суддя – Широбокова Л.П. (доповідач), судді Подобєд І.М., Орєшкіна Е.В.) скаржнику відновлений строк на подання апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/10019/17; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги. Розгляд справи без виклику (повідомлення) сторін вирішено провести 23.04.2018. Сторонам наданий строк до 18.04.2018 для надання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань відповідно до ст. ст. 38, 74, 80, 161, 263 Господарського процесуального кодексу України.

В оскаржуваному рішенні Господарським судом констатовано, що, з урахуванням ст.247 Господарського процесуального кодексу України, справа №904/10019/17 розглядається в порядку спрощеного провадження. Отже, з урахуванням викладеного та положень ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга також розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Письмових заяв в строки, встановлені ст. ст. 38, 205 Господарського процесуального кодексу України, щодо відводу колегії суддів та роз’яснення прав та обов’язків учасників справи до суду не надходило.

10.04.2018 до Дніпропетровського апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив (заява), в якому останній заявив про визнання апеляційної скарги, вважає її обґрунтованою, зазначає, що 14.12.2017 Відповідач дійсно здійснив погашення заборгованості за поставлений товар в розмірі 87 352,20 грн платіжним дорученням №1112, вказаний факт підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2017, підписаним сторонами, який міститься в матеріалах справи; в якості доказу відсутності основної заборгованості надає виписку по банківському рахунку про зарахування коштів.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції:

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд встановив наступне.

01.01.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "СП Юкойл" (постачальник) та Ерастівською дослідною станцією державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (покупець) укладений договір поставки №32/279-ОС, відповідно до предмету якого на умовах, викладених у цьому договорі, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти і оплатити масла, мастила та технічні рідини, іменовані в подальшому товар (п.1.1 договору (а.с.10-13)).

Пунктами 1.2, 1.3 Договору сторони узгодили, що постачання товару здійснюється партіями. Постачальник і покупець погоджують можливість постачання кожної партії товару, при цьому узгоджується найменування, асортимент, ціна і кількість передбачуваного до поставки товару. Найменування, асортимент, ціна, кількість товару вказуються у видаткових накладних, виданих постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, і завірених підписом повноважного представника покупця. У кожній видатковій накладній в обов'язковому порядку вказується номер і дата цього Договору. На вимогу однієї із сторін, умови щодо найменування, асортименту, ціни і кількості товару, що поставляється, фіксується в специфікаціях, належно оформлених у вигляді додатків до цього договору, які є невід'ємною частиною.

Пунктом 2.1 Договору сторони домовились, що ціна товару за цим договором встановлюється в гривнях і вказується в рахунку, що пред'являється до оплати постачальником на кожну узгоджену, поставлену партію товару, з відображенням її у відповідній видатковій накладній. Ціна товару включає ПДВ, порядок нарахування якого встановлений Податковим кодексом України.

Згідно п.2.3 Договору загальна вартість договору визначається як сумарна вартість товару, поставка якого здійснення відповідно до умов цього договору та підтверджена видатковими накладними.

Відповідно до п.п.3.1, 3.2 Договору оплата за товар, здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника у порядку і строки, передбачені цим Договором. Покупець здійснює оплату вартості узгодженої партії поставленого товару, на підставі рахунку, пред'явленого до оплати постачальником, протягом 14 календарних днів з моменту поставки відповідної партії товару.

Пунктом 7.2 Договору сторони обумовили, що при недотриманні покупцем строків оплати, встановлених п.3.2 та п.3.5 цього Договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Цей договір набуває чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31 грудня 2018 року, або до належного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань за цим Договором, в залежності від того, яка з цих подій настане раніше (п.10.1 Договору).

На виконання умов договору в період з 17.01.2017 по 12.07.2017 Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 283 826,47 грн, який було оплачено Відповідачем за період з 28.02.2017 по 05.07.2017 в сумі 196 474,27 грн. Тобто товар, поставлений Позивачем Відповідачу за видатковими накладними №020409 від 05.07.2017 та №021187 від 12.07.2017, які підписані сторонами без зауважень щодо якості, кількості, вартості товару, скріплені печатками підприємств, залишився неоплаченим (а.с. 15, 16).

26.09.2017 листом №04/17 Позивач звернувся до Відповідача з претензією про сплату заборгованості за поставлений товар, яка направлена Відповідачу 27.09.2017 (а.с.17, 18).

Відповідач на вказану претензію не відповів, свої зобов'язання по повній та своєчасній оплаті отриманого товару станом на 29.11.2017 (дата подання позовної заяви) не здійснив, внаслідок чого Позивачем нараховано Відповідачу пеню у загальному розмірі 33 430,07 грн (за видатковими накладними: №00581 від 17.01.2017 у розмірі 1850,89 грн, №000582 від 17.01.2017 у розмірі 350,85 грн, №000583 у розмірі 255,94 грн за період 01.02.2017-27.02.2017; за видатковою накладною №005354 від 07.03.2017 у розмірі 542,36 грн за період 22.03.2017-26.04.2017; за видатковою накладною №006559 від 15.03.2017 за період 30.03.2017-26.04.12017 у розмірі 1 435,82 грн; за видатковою накладною №008694 від 29.03.2017 за період 13.04.2017-01.06.2017 у розмірі 5517,13 грн; за видатковою накладною №014525 від 17.05.2017 за період 01.06.2017-04.07.2017 у розмірі 4258,02 грн; за видатковою накладною №020409 від 05.07.2017 за період 20.07.2017-10.11.2017 у розмірі 8561,22 грн; за видатковою накладною №021187 від 12.07.2017 за період 27.07.2017-10.11.2017 у розмірі 10657,84 грн), а також 789,82 грн - 3% річних (за видатковою накладною №020409 від 05.07.2017 за період прострочення 20.07.2017-10.11.2017 у розмірі 351,83 грн та за видатковою накладною №021187 від 12.07.2017 за період 27.07.2017-10.11.2017 у розмірі 437,99 грн.) та 2725,39 грн втрат від інфляції (за видатковою накладною №020409 від 05.07.2017 за період серпень-жовтень 2017 у розмірі 1171,54 грн, за видатковою накладною №021187 від 12.07.2017 за період серпень-жовтень 2017 у розмірі 1 553,85 грн).

Заборгованість Відповідача в сумі 87 352,20 грн підтверджується також підписаним між сторонами актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.12.2017, наданим Позивачем після порушення провадження у справі (а.с.46).

Вказане стало підставою для звернення із даним позовом.

Висновки апеляційного суду.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об’єктивному дослідженні, з урахуванням обставин справи, в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга обґрунтована та підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, що регулюється параграфом 1-3 розділу ІІІ Цивільного кодексу України, Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

З урахуванням викладених норм права та відсутності у матеріалах справи доказів погашення заборгованості станом на 16.01.2018 (дата винесення оскаржуваного рішення), господарським судом здійснений обґрунтований висновок про задоволення позову в цій частині.

Проте, згідно із наявними у матеріалах справи доказами, поданими в якості додатку до апеляційної скарги, 14.12.2017 платіжним дорученням №1112 Відповідач здійснив погашення основної заборгованості за поставлений товар в розмірі 87 352,20 грн, і станом на 31.12.2017 між сторонами не існувало претензій щодо основної суми заборгованості, вказане підтверджене актом звірки, підписаним сторонами (а.с.83, 87), та визнано Позивачем у заяві про визнання апеляційної скарги обґрунтованою (а.с.97-99). Отже, частина заборгованості сплачена Відповідачем після порушення провадження у справі, вказане не заперечується та визнається Позивачем.

Відповідно до статті 274 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову, а сторони - укласти мирову угоду відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову чи мирова угода сторін відповідають вимогам статей 191, 192 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Частинами 1-3 ст.191 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Колегія суддів констатує, що заява Позивача про визнання апеляційної скарги обґрунтованою, є по своїй суті відмовою позивача від позову в частині суми основного боргу, така заява здійснена Позивачем на стадії апеляційного провадження, у межах строку, наданого сторонам, для подання заяв, клопотань, відповідає вимогам ч.1 ст.191 Господарського процесуального кодексу України, що не суперечить вимогам ст.274 цього Кодексу; вказана заява підписана директором підприємства, отже, підстав для встановлення повноважень у представника на вчинення таких дій не потребується.

Таким чином, з урахуванням вимог ст.191, п.2 ч.1 ст.231, ст.274 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції приймає заяву Позивача, визнає нечинним рішення в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 87352,20 грн та закриває провадження у справі в цій частині.

Оскільки скаржник згоден з рішенням в частині нарахування пені, відсотків річних, інфляційних втрат та відшкодування Позивачу судового збору за подання позову, не ставить в апеляційній скарзі питання про перегляд рішення в цій частині, з урахуванням положень ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах, що не увійшли до доводів та вимог апеляційної скарги окрім підстав, визначених ч. 4 цієї статті.

На підставі викладеного, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, визнати частково нечинним рішення в частині стягнення 87 352,20 грн, закрити провадження у справі в цій частині, в решті – рішення господарського суду слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за перегляд справи в апеляційній інстанції покладаються на сторони порівну.

Керуючись ст. ст. 191, 231, 269, 274, 275, 282, 287 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/10019/17 задовольнити частково.

Визнати частково нечинним рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/10019/17 в частині стягнення заборгованості в розмірі 87 352,20 грн (вісімдесят сім тисяч триста п`ятдесят дві грн 20 коп).

Закрити провадження у справі №904/10019/17 в частині позовних вимог в розмірі 87 352,20 грн на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/10019/17 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.01.2018 у справі №904/10019/17 в частині стягнення пені в сумі 33430,07 грн, інфляційних втрат в сумі 2725,39 грн, трьох відсотків річних в сумі 789,82 грн, а також судового збору за подання позову в сумі 1 864,46 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СП ЮКОЙЛ" (69014, м. Запоріжжя, вул. Базова, будинок 3-А, код ЄДРПОУ 31852954) на користь Ерастівської дослідної станції державної установи інституту зернових культур Національної академії аграрних наук України (52150, Дніпропетровська область, П`ятихатський район, смт. Вишневе, вул. Тімірязєва, буд.4, код ЄДРПОУ 00496656) половину витрат по сплаті судового збору за апеляційною скаргою – 1398,35 грн (одна тисяча триста дев`яносто вісім грн 35 коп), про що видати наказ.

Відповідно до ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видачу наказу на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту постанови з підстав, визначених п.2 ч.3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя І.М. Подобєд