Ухвала суду № 73562218, 16.04.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

16.04.2018 р. Справа № 914/2729/17

За скаргою: Заступника військового прокурора Західного регіону України, м. Львівпро:визнання незаконними дій державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадженняу справі:№ 914/2729/17за позовом:Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Адміністрації Державної прикордонної служби України, м. Київ, Санаторію «Прикордонник-Немирів» (військова частина 1487) державної прикордонної служби України, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирівдо відповідача:Фізичної особи-підприємця Онишківа Михайла Миколайовича, Львівська обл., Яворівський р-н, смт. Немирівпро:зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою кадастровий №4625855900:03:000:0081, площею 0,81 га, яка знаходиться за адресою: Львівська обл., Яворівський р-н на території Немирівської селищної ради Суддя - Крупник Р.В. Секретар - Палюх Г.І.Представники сторін:від скаржника:Майорчак В.М. - прокурор (посвідчення №033498)від позивача-1:не з'явивсявід позивача-2:Цибак О.М. - представник (довіреність №14/22 від 15.01.2018р.)від відповідача:не з'явивсявід органу ДВС:не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2018р. у справі №914/2729/17 закрито провадження у справі, стягнуто з ФОП Онишківа Михайла Миколайовича на користь Військової прокуратури Західного регіону України 1600,00 грн. судового збору.

На адресу суду від заступника військового прокурора Західного регіону України надійшла скарга на дії державного виконавця від 02.04.2018р. №10/2/3-214 вих.18, відповідно до якої скаржник просить суд:

- визнати незаконними дії державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, яке стосується виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2018р. у справі №914/2729/17;

- скасувати повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, винесене державним виконавцем Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області;

- зобов'язати державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2018р. у справі №914/2729/17.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.04.2018р. скаргу прийнято до розгляду, який призначено на 16.04.2018р.

Прокурор в судове засідання з'явився, просив скаргу задоволити повністю. Подану скаргу прокурор обґрунтовує тим, що 05.02.2018р. Господарським судом Львівської області на виконання ухвали від 05.02.2018р. у справі №914/2729/17 видано відповідний наказ, який скаржником пред'явлено для примусового виконання до Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівської області. 20.03.2018р. на адресу скаржника надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, винесене з тієї підстави, що пред'явлений виконавчий документ не відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме не вказано дати народження боржника - фізичної особи. Скаржник вважає, що повідомлення є незаконним, оскільки боржником являється не фізична особа, а фізична особа-підприємець, зареєстрована в порядку Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Крім цього, у такому виконавчому документі повинна зазначатися не адреса місця проживання чи перебування фізичної особи, а місцезнаходження фізичної особи-підприємця. Також у повідомленні про повернення виконавчого документу стягувачу невірно вказано боржника, а саме замість ФОП Онишків Михайло Миколайович зазначено Онишків Михайло Миколайович.

Яворівський РВ ДВС ГТУЮ у Львівській обл. явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час, дату та місце судового розгляду. На електронну адресу суду направив заперечення по скарзі від 12.04.2018р. №1811. У поданих запереченнях орган ДВС зазначає, що в силу приписів ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» дата народження боржника - фізичної особи є обов'язковою вимогою виконавчого документа. Крім цього, під час реєстрації виконавчого документу відповідальна особа зобов'язана внести до автоматизованої системи виконавчого провадження, зокрема, такі відомості як: прізвище, ім'я, по батькові (за наявності) для фізичної особи або повне найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для юридичної особи - стягувача; прізвище, ім'я, по батькові (за наявності), число, місяць, рік народження для фізичної особи або повне найменування, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань для юридичної особи - боржника. Без зазначення дати народження боржника - фізичної особи АСВП не дає можливості державному виконавцю прийняти рішення про відкриття виконавчого провадження та винести відповідну постанову. Законом України «Про виконавче провадження» не виокремлено таку категорію як фізична особа-підприємець, а тому при прийнятті рішень державний виконавець керується Законом України «Про виконавче провадження», Інструкцією про організацію примусового виконання рішень та Положенням про автоматизовану систему виконавчих проваджень, де чітко вказано, що для фізичної особи (фізичної особи-підприємця) боржника дата народження є обов'язковою.

Позивач-1 та відповідач явки повноважних представників в судове засідання не забезпечили, письмових пояснень з приводу поданої скарги не подали, хоча належним чином були повідомлені про час, дату та місце судового розгляду.

Представник позивача-2 в судове засідання з'явився, вимоги прокуратури викладені в скарзі підтримав.

Заслухавши пояснення прокурора та представника позивача-2, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, судом встановлено наступне.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2018р. у справі №914/2729/17 стягнуто з ФОП Онишківа Михайла Миколайовича на користь Військової прокуратури Західного регіону України 1600,00 грн. судового збору.

05.02.2018р. на примусове виконання зазначеної ухвали Господарським судом Львівської області видано наказ наступного змісту: «Стягнути з Фізичної особи-підприємця Онишківа Михайла Миколайовича (81000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20; код ЄДРПОУ 38326057) 1600,00 грн. судового збору».

Як встановлено судом, 20.03.2018р. на адресу скаржника надійшло повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, винесене державним виконавцем Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області.

Зі змісту повідомлення вбачається, що таке винесене у зв'язку з невідповідністю пред'явленого виконавчого документу - наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2018р. у справі №914/2729/17 вимогам п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, не вказано дати народження боржника.

Встановивши наведені обставини справи, суд приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 326 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

У відповідності до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1, 3 ст. 327 ГПК України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Так, положеннями ч. 1 ст. 4 Закону встановлено, що у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Суд не погоджується з висновком державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо невідповідності наказу Господарського суду Львівської області, оскільки такий не містить дати народження боржника і аргументація цього наступна.

Статтею 24 ЦК України передбачено, що людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

Згідно ч. 1, 2 ст. 50, 51 ЦК України, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Інформація про державну реєстрацію фізичних осіб - підприємців є відкритою. До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 55 ГК України, суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб'єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом (положення ч. 1 ст. 58 ГК України).

В силу приписів ч. 1 ст. 128 ГК України, громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців (далі - державна реєстрація) - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 01.12.2008р. проведено державну реєстрацію фізичної особи-підприємця боржника (відповідача) - Онишківа Михайла Миколайовича. Відтак, з вказаного моменту Онишків М.М. набув статусу суб'єкта господарювання.

Суд зазначає, що відповідачем та відповідно боржником у справі №914/2729/17 являється не Онишків Михайло Миколайович як фізична особа, а суб'єкт господарювання - фізична особа-підприємець - Онишків Михайло Миколайович, а тому приписи п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону щодо зазначення такого реквізиту виконавчого документу як дата народження боржника, є обов'язковим виключно у тих випадках, коли боржником є фізична особа, а фізична особа-підприємець. Тобто, стягувачем було пред'явлено до примусового виконання наказ, який цілком відповідав вимогам виконавчого документу, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону.

В п. 43 рішення Європейського Суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Глоба проти України» №15729/07 від 05.07.2012р., пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що надзвичайний формалізм державного виконавця щодо тлумачення положень п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону (в оскаржуваному повідомленні державний виконавець помилково посилається на п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону) має наслідком порушення ним згаданих вище основних засад виконавчого провадження та створює умови за котрих право стягувача на суд є ілюзорним. На думку суду, вказане не може бути допустимим.

Враховуючи наведене, беручи до уваги ту обставину, що станом на день пред'явлення Військовою прокуратурою Західного регіону України наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2018р. у справі №914/2729/17 до виконання, останній містив усі необхідні реквізити, передбачені ст. 4 Закону, суд прийшов до висновку, що дії державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910 не відповідали приписам Закону, а тому такі є незаконними, а винесене ним повідомлення підлягає скасуванню.

З приводу вимоги про зобов'язання державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області відкрити виконавче провадження, то така вимога на думку суду, є передчасною та не підлягає задоволенню, оскільки в судовому порядку можна зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, лише у випадку, якщо він безпідставно від них ухиляється.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 234, 339, 340, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Скаргу заступника військового прокурора Західного регіону України від 02.04.2018р. №10/2/3-214 вих.-18 про визнання незаконними дій державного виконавця Яворівського РВ ДВС ГТУЮ у Львівській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, скасування повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, зобов'язання державного відкрити виконавче провадження задоволити частково.

2. Визнати неправомірними дії державного виконавця Яворівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області щодо винесення повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, яке стосується примусового виконання наказу Господарського суду Львівської області від 05.02.2018р. у справі №914/2729/17.

3. Скасувати повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 15.03.2018р. №7910, винесене державним виконавцем Яворівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

4. В решті вимог скарги відмовити.

5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254-257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.04.2018р.

Суддя Крупник Р.В.