Рішення № 73562192, 23.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2018

Справа № 910/2216/18

За позовом Приватного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Донецька обл., м. Маріуполь)

До Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ)

Про стягнення 23919,76 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі – відповідач) про стягнення 23919,76 грн. вартості нестачі вантажу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 23919,76 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 53755195 від 08.01.18.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.18. відкрито провадження у справі № 910/2216/18, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), встановлено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив, додаткових письмових пояснень, додаткових доказів.

26.03.18. від відповідача через відділ діловодства надійшли заперечення на позовну заяву, в яких він посилається на відсутність документів щодо розміру дійсної вартості втраченого вантажу та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.17. між Публічним акціонерними товариством "Українська залізниця" (Перевізник) та Приватним акціонерним товариством «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (Замовник) було укладено Договір про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги № 9631-6/ЦТЛ-2017/2569, предметом якого є надання Перевізником Замовнику послуг, пов’язаних з організацією та перевезенням вантажів у внутрішньому і міжнародному сполученнях і проведення розрахунків за ці послуги.

Відповідно до залізничної накладної № 53755195 від 08.01.18. відправником – Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» надіслано залізничним транспортом в тому числі вагони № 67918029, № 65300576, № 62996251 з коксом доменним. Одержувачем є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча".

Відповідач видав вантаж позивачу:

- за комерційним актом № 485604/36 від 11.01.18., який свідчить про недостачу коксу доменного у вагоні № 67918029 на 1100 кг;

- за комерційним актом № 485604/37 від 11.01.18., який свідчить про недостачу коксу доменного у вагоні № 65300576 на 1300 кг;

- за комерційним актом № 485604/38 від 11.01.18., який свідчить про недостачу коксу доменного у вагоні № 62996251 на 2450 кг.

Позивач зазначає, що відповідач, як перевізник належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв’язку з чим зобов’язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 23919,76 грн., заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничної накладної № 53755195 від 08.01.18.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 Закону "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.

Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Аналогічні положення містяться у статтях 110, 113 Статуту залізниць України.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений комерційним актом № 485604/36 від 11.01.18., комерційним актом № 485604/37 від 11.01.18., комерційним актом № 485604/38 від 11.01.18.

При складанні комерційного акту № 485604/36 від 11.01.18. виявлено наступне: вагон у технічному стані справний. Вагон комісійно переважено на справних 150 тонних електронних вагах ст. Сартана-2. Фактична маса брутто вагона склала 63550 кг, тара вагона з перевізного документа 22000 кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 42650 кг. Фактична маса вантажу нетто 41551 кг, що менше документу на 1100 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 400-500мм, поверхня ватажу маркована повздовжньою смугою з вапна. З лівої сторони над 6 люком присутня виїмка розміром 1500мм х 1500мм х 500мм в глибину вагону, маркування порушене.

При складанні комерційного акту № 485604/37 від 11.01.18. виявлено наступне: вагон у технічному стані справний. Вагон комісійно переважено на справних 150 тонних електронних вагах ст. Сартана-2. Фактична маса брутто вагона склала 68050 кг, тара 24000 кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 45350 кг. Фактична маса вантажу нетто 44050 кг, що менше документу на 1300 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 400-500мм, поверхня ватажу маркована повздовжньою смугою з вапна. Над 5-7 люками наявна виїмка розміром 4500мм х 2800мм х 500мм в глибину вагону, маркування порушене.

При складанні комерційного акту № 485604/38 від 11.01.18. виявлено наступне: вагон у технічному стані справний. Вагон комісійно переважено на справних 150 тонних електронних вагах ст. Сартана-2. Фактична маса брутто вагона склала 61400 кг, тара 22400 кг. Маса вантажу нетто за перевізним документом 41450 кг. Фактична маса вантажу нетто 39000 кг, що менше документу на 2450 кг. При комерційному огляді виявлено навантаження шапкою вище рівня бортів на 400-500мм, поверхня ватажу маркована повздовжньою смугою з вапна. Над 1-7 люками наявна виїмка розміром 12000мм х 2800мм х 500мм в глибину вагону, маркування порушене.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

При цьому судом не приймаються до уваги заперечення відповідача проти позову з посиланням на відсутність документів щодо розміру дійсної вартості втраченого вантажу, оскільки останні спростовуються матеріалами справи та наявними доказами.

Так, відповідно до п. 2.7. роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.02. № 04-5/601 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею”, згідно зі статтями 924 ЦК України, 314 ГК України і статтями 114 і 115 Статуту залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Статут не передбачає обов'язкового додання до претензії або позову доказів сплати вантажоодержувачем або уповноваженою особою вартості вантажу.

З огляду на вищевикладене, надана позивачем до матеріалів справи копія договору № 245/108/16Сб, видана вантажовідправником рахунок-фактура № 91861836, платіжні доручення визнаються судом належними та достатніми доказами на підтвердження вартості втраченого вантажу у вагонах: № 67918029, № 65300576, № 62996251.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов’язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб’єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов’язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв’язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.

Відповідно до ч. 2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Згідно ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.

Вагон № 67918029:

Нестача 1100 кг.

Нестача з урахуванням норм природної втрати: 1100 кг – 853,00 кг = 247 кг.

Вартість 1 тони становить 10678,46 грн. з ПДВ.

Вартість нестачі: 0,247т*10678,46 грн. = 2637,58 грн.

Вагон № 65300576:

Нестача 1300 кг.

Нестача з урахуванням норм природної втрати: 1300 кг – 907,00 кг = 393 кг.

Вартість 1 тони становить 10678,46 грн. з ПДВ.

Вартість нестачі: 0,393 т*10678,46 грн. = 4196,63 грн.

Вагон № 62996251:

Нестача 2450 кг.

Нестача з урахуванням норм природної втрати: 2450 кг – 829,00 кг = 1621 кг.

Вартість 1 тони становить 10678,46 грн. з ПДВ.

Вартість нестачі: 1,621 т*10678,46 грн. = 17309,78366 грн.

Отже, загальна вартість нестачі становить 24143,99 грн., однак, позивачем пред’явлено до стягнення 23919,76 грн., заяви про збільшення розміру позовних вимог не подано.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю на суму 23919,76 грн., оскільки відповідачем всупереч ст.ст. 74, 76, 77 ГПК України, ст. 23 Закону України “Про залізничний транспорт”, ст. 113 Статуту залізниць України не доведено суду, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Українська залізниця” (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча” (87504, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Левченка, 1, ідентифікаційний код 00191129) 23919 (двадцять три тисячі дев’ятсот дев’ятнадцять) грн. 76 коп. - збитків, заподіяних незбереженням прийнятого до перевезення вантажу, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко