Рішення № 73562166, 23.04.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.04.2018Справа № 910/1918/18

Суддя Господарського суду міста Києва Морозов С.М. розглянувши без повідомлення сторін у спрощеному позовному провадженні справу

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім", м. Київ

про стягнення 50 313,92 грн., -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (відповідач) суми страхового відшкодування в розмірі 50 313,92 грн. посилаючись на те, що у межах фактичних витрат (виплаченого своєму страхувальнику страхового відшкодування у зв'язку з пошкодженням застрахованого автомобіля) у позивача виникло право вимоги до відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2018р. позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк та спосіб для усунення її недоліків.

Згідно з п. 1 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Оскільки позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк та спосіб, встановлені судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2018р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та запропоновано сторонам у визначені судом строки подати відповідачу - відзив на позовну заяву, а позивачеві - відповідь на відзив.

27.03.2018р. (у встановлений судом строк) до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що ним не порушено строки регламентної виплати, передбачені нормами спеціального закону, позивачем не надано доказів на підтвердження розміру завданої шкоди внаслідок настання страхового випадку, позивачем неправомірно визначено розмір шкоди на підставі рахунку-фактури СТО, не зменшено суму страхового відшкодування на розмір ПДВ, а також те, що відповідач не є особою, відповідальною за завдані збитки.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив у визначений в ухвалі суду від 06.03.2018р. строк не скористався, відповідь на відзив не подав.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.09.2017р. між позивачем (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено Договір №305389а7к добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» (надалі - Договір страхування) зі строком дії з 06.09.2017р. до 05.09.2018р., відповідно до якого позивач прийняв на себе обов'язок по страхуванню автомобіля "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі також - застрахований автомобіль).

07.10.2017р. о 22 год. 15 хв. по вул. Жуковського на перехресті з вул. Васильківською в м. Києві ОСОБА_2 керуючи автомобілем "Ауді", реєстраційний номер НОМЕР_2, перед початком руху, не впевнився в безпеці маневру та скоїв зіткнення з автомобілем "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 07.11.2017р. у справі №752/21508/17 ОСОБА_2 за здійснення вказаного ДТП було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Згідно наданих позивачем наряду-замовлення ТОВ «Ілта» (Сервісного центру "Пежо") № зн-П068373 від 17.10.2017р. та ремонтної калькуляції системи AUDATEX №1.003.17.0 від 18.10.2017р. вартість ремонту транспортного засобу "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 51 872,92 грн.

Відповідно до складеного позивачем Страхового акту №АХА2237003 від 24.10.2017р. та розрахунку до нього розмір страхового відшкодування, який підлягає до виплати страхувальнику, становить 50 313,92 грн.

З урахуванням наряду-замовлення ТОВ «Ілта» № зн-П068373 від 17.10.2017р. та ремонтної калькуляції системи AUDATEX №1.003.17.0 від 18.10.2017р., позивач на виконання умов Договору страхування виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в сумі 50 313,92 грн., що підтверджується доданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 382 761 від 25.10.2017р. на вказану суму.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію вих. № ЕЛ_4648 від 19.01.2018р. на суму 50 313,92 грн. (докази отримання претензії у матеріалах справи), яка була залишена останнім без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 статті 16 Закону України "Про страхування" за договором страхування страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно пункту 22.1. статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом п. п. 1.2, 1.3 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 (далі - Методика), дана Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Згідно з п. 1.6 Методики відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу відповідно до п. 2.3 Методики - це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісних транспортних засобів.

Відповідно до п. 7.38. Методики значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.

Відповідно до Договору страхування позивачем було застраховано автомобіль "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_1, 2017 року випуску (копія свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 на застрахований позивачем автомобіль, відповідно до якого вказується, що рік випуску автомобіля - 2017 також міститься в матеріалах справи, відповідно на момент ДТП (07.10.2017р.) строк його експлуатації не перевищував 7 років.

Судом встановлено, а відповідачем не надано доказів протилежного, що коефіцієнт фізичного зносу складає більше 0,00, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що автомобіль експлуатувався в інтенсивному режимі, був учасником інших ДТП, відновлювався ремонтом без застосування нових складників або має корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформацій, тощо.

Враховуючи викладене, коефіцієнт фізичного зносу в силу п. 7.38 Методики дорівнює 0,00.

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" встановлено, що проведення оцінки майна є обов'язковим для визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Водночас, Законом України "Про страхування" не передбачено обов'язкового проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу, суб'єктами оціночної діяльності та необхідність відшкодування шкоди не ставиться у залежність від проведення такої оцінки.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 15.04.2015 у справі № 3-50гс15: "Звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу, а реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є платіжний документ про здійснення такої виплати.

Як встановлено судом, позивачем з урахуванням наряду-замовлення ТОВ «Ілта» (Сервісного центру "Пежо") № зн-П068373 від 17.10.2017р. та ремонтної калькуляції системи AUDATEX №1.003.17.0 від 18.10.2017р., на підставі складеного ним Страхового акту №АХА2237003 від 24.10.2017р. виплачено своєму страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 50 313,92 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведені обставини, до позивача перейшло право вимоги, згідно зі ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", в межах суми виплаченого страхового відшкодування.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-112цс13 та від 23.09.2015 у справі № 3-303гс15.

Так, частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина фізичної особи ОСОБА_2 встановлена у судовому порядку, а цивільно-правова відповідальність винної в ДТП особи, яка керувала автомобілем "Ауді", реєстраційний номер НОМЕР_2, станом на дату ДТП була застрахована у відповідача на підставі страхового полісу № АК/2214891, отже останній є особою, відповідальною за спричинену у ДТП шкоду.

З підстав викладених вище, судом відхилено як необґрунтовані доводи відповідача, викладені у відзиві щодо того, що останній не є особою відповідальною за завдані позивачеві збитки внаслідок ДТП.

Згідно ст. 12.1. Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до Полісу № АК/2214891 ліміт відповідальності за шкоду, завдану майну становить 100 000,00 грн., а розмір франшизи - 0,00 грн., а отже, з відповідача має бути стягнуто 50 313,92 грн. (виплачена позивачем своєму страхувальнику сума страхового відшкодування (фактично понесених витрат) з урахуванням нульової франшизи за полісом.

Доводи відповідача як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо не звернення позивача у встановленому спеціальним законом порядку (ст. 35, п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів") з заявою про виплату страхового відшкодування, судом відхиляються як необґрунтовані з огляду на наступне.

У відповідності до п. 35.1. ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно із п. 36.2. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Суд відзначає, що приписи ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" щодо подання заяви на виплату страхового відшкодування та інших, передбачених вказаною статтею, документів, не поширюється на відносини між позивачем та відповідачем, оскільки останні виступають страховиками у спірних відносинах, а в силу норм ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування" та п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відповідач є особою, відповідальною за завдані збитки.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 4 листопада 2014 року по справі № 3-165гс14.

Суд також звертає увагу відповідача на те, що за у відповідності до норм законодавства, позивач, виплативши страхове відшкодування своєму страхувальнику, набуває права вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду та не зобов'язаний попередньо звертатись до відповідача з заявою на виплату такого відшкодування.

Розмір шкоди, завданої застрахованому позивачем автомобілю, доведений у встановленому законом порядку та належними доказами.

З підстав викладених вище, а саме щодо відсутності у позивача обов'язку проведення професійної оцінки шкоди, завданої при ДТП транспортному засобу суд відхиляє доводи відповідача, викладені у відзиві щодо ненадання доказів на підтвердження розміру завданої шкоди внаслідок настання страхового випадку.

Судом також відхилено як необґрунтовані посилання відповідача щодо необхідності у випадку не надання позивачем доказів того, що надавач послуг з ремонту автомобіля є платником ПДВ, зменшення суми вимоги на розмір ПДВ, з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи, сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного податку на додану вартість.

Вказана норма регулює відносини виключно між страховиком за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та потерпілою особою, а не між страховими компаніями.

Наведена норма визначає утримання ПДВ за умови виплати страхового відшкодування безпосередньо потерпілій особі і не містить підстав утримання ПДВ при виплаті страхового відшкодування Страховику який виплатив страхове відшкодування згідно з договором майнового страхування (постанова Верховного суду України від 15.04.2015 року по справі 3-49гс15).

Оскільки позивач не є по вказаній справі безпосередньо потерпілою особою, а є особою, яка набула права зворотної вимоги сплативши страхове відшкодування за договором майнового страхування, правові підстави для зменшення суми страхового відшкодування на суму ПДВ відсутні.

Інші доводи, міркування відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/1918/18 підлягають задоволенню в повному обсязі та до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає сума страхового відшкодування в розмірі 50 313,92 грн.

Судовій збір в розмірі 1 762,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Київський страховий дім" (ідентифікаційний код 25201716, адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 37-41) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (ідентифікаційний код 20474912, адреса: 04070, м. Київ, вул. Іллінська, буд. 8) 50 313,92 грн. (п'ятдесят тисяч триста тринадцять гривень 92 коп.) суми страхового відшкодування та 1 762,00 грн. (одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні 00 коп.) судового збору.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 23.04.2018р.

Суддя С.М. Морозов