Рішення № 73561936, 16.04.2018, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua ___________________________ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2018 року м. Харків Справа №913/128/18

Провадження №14/913/128/18

Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,

секретар судового засідання Медуниця Р.І.,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірське автотранспортне підприємство 14608», м. Самбір Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», м. Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 26407 грн. 11 коп.

У засіданні брали участь:

від позивача: не прибув;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №004/02 від 21.12.2017.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» (далі – відповідач) кошти в розмірі 26407 грн. 11 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання ОСОБА_1 акціонерним товариством «Українська інноваційна компанія», як правонаступником ОСОБА_1 акціонерного товариства «Український інноваційний банк», зобов’язань за договором банківського рахунку №26003145100040 від 22.07.2013, укладеного між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Український інноваційний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» в частині виконання платіжного доручення Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» про проведення банківської операції щодо перерахування грошових коштів в розмірі 26407 грн. 11 коп.

Позивач в позовній заяві просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 1 статті 249 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження подається у письмовій формі одночасно з поданням позовної заяви або може міститися у ній.

Враховуючи клопотання позивача, а також те, що позивачем до стягнення заявлено суму, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 21.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №913/128/18. Суд ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позов б/н від 10.04.2018, у якому зазначив, що він не має банківської ліцензії і з 13.07.2016 не є банком взагалі, не має доступу до банківських рахунків клієнтів, внаслідок чого здійснити їх повернення не має правових підстав.

Як зазначає відповідач, позивачем не враховано, що відповідно до частини 4 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банківські послуги, до яких належить, зокрема, відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, дозволяється надавати виключно банку.

За таких обставин, оскільки відповідач не є банком, не має банківської ліцензії, а тому не має правових підстав виконати умови договору банківського рахунку.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем не надано жодних доказів наявності у відповідача коштів позивача, які заявлені до стягнення.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, суд -

В С Т А Н О В И В:

Між ОСОБА_1 акціонерним товариством «Український інноваційний банк» (далі – Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» (далі – Клієнт) укладено договір банківського рахунку №26003145100040 від 22.07.2013 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, за цим договором Банк відкриває Клієнту рахунок та зобов’язується приймати і зараховувати на рахунок №26003145100040 грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження Клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Згідно з п.1.3. Договору платежі з рахунку здійснюються в межах залишків коштів на цьому рахунку на початок операційного дня.

Відповідно до пп. 2.3.2 п. 2.3. Договору, банк зобов’язаний своєчасно виконувати розрахунково-касові операції згідно з вимогами чинного законодавства.

25.01.2016 Товариством з обмеженою відповідальністю «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» було надано відповідачеві платіжне доручення №28 про проведення банківської операції щодо перерахування грошових коштів в розмірі 26407 грн. 11 коп.

Дане платіжне доручення не було виконано. Як зазначено на звороті платіжного доручення №28 від 25.01.2016, воно повернуто без виконання, оскільки у відповідності до вимог ч. 5 ст. 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Позивач зазначає, що 20.04.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Симбірське автотранспортне підприємство 1460» звернулося із кредиторською вимогою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по ліквідації ПАТ «УКРІНБАНК» про визнання Товариства кредитором банку в розмірі 26407 грн. 11 коп. Дана кредиторська вимога залишилася незадоволеною.

Також, позивач вказує, що звертався до відповідача із платіжними дорученням №156 від 03.03.2017 про перерахування коштів в сумі 26407 грн. 11 коп. і №813 від 10.10.2017. Однак кошти перераховані не були.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 26407 грн. 11 коп.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов не обґрунтований і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Позивач не надав жодних доказів того, що перерахував відповідачу кошти і той має повернути йому 26407 грн. 11 коп.

Сам відповідач заперечує проти наявності таких коштів.

Публічне акціонерне товариство «Укрінбанк» було віднесено Постановою Національного банку України №934 від 24.12.2015 до категорії неплатоспроможних та згідно рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015 було запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці з 25.12.2015 по 24.03.2016.

У подальшому, 22.03.2016 Правління Національного банку України прийняло постанову №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрінбанк». Прийнято рішення, зокрема, відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ «Укрінбанк» (п.1 постанови). ПАТ «Укрінбанк» у день отримання цієї постанови повернути Департаменту реєстраційних питань та ліцензування банківську ліцензію та генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій (п.3 постанови).

На виконання вказаної постанови Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №385 від 22.03.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Укрінбанк» та делегування повноважень ліквідатора банку», яким вирішено: припинити здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Укрінбанк» з 23.03.2016, згідно п.1 рішення; розпочати процедуру ліквідації ПАТ «Укрінбанк» з 23.03.2016 по 22.03.2018 включно, відповідно до п.3 рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.04.2016 по справі №826/5325/16 перелічені вище розпорядчі акти №180 та №385 визнані незаконними та скасовані. Ухвалою колегії суддів Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016 та ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 23.11.2016 судове рішення по справі №826/5325/16 залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Таким чином, судове рішення по справі №826/5325/16 набрало законної сили 13.07.2016, а постанова Правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «УКРІНБАНК» та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №385 від 22.03.2016 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «УКРІНБАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» визнані незаконними та скасовані в судовому порядку.

Цими ж рішеннями судів дії Національного банку України та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в частині ліквідації ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрінбанк» визнано незаконними, а також відмінені також будь-які повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб стосовно виконання функцій органів управління ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрінбанк».

На позачергових Загальних зборах акціонерів ОСОБА_1 акціонерного товариства «Український інноваційний банк», які відбулись 13.07.2016, згідно Протоколу №1 було прийнято рішення про затвердження Статуту товариства в новій редакції, якою змінилась назва останнього (товариства) на Публічне акціонерне товариство «Укрінком», а також було виключено вид діяльності діяльність комерційних банків, код КВЕД 64.19 «Інші види грошового посередництва» та включено:

1) 64.99 Надання інших фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення, н.в.і.у.;

2) 66.19 Інша допоміжна діяльність у сфері фінансових послуг, крім страхування та пенсійного забезпечення;

3) 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна;

4) 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування;

5) 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель.

Відомості про це були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрінком» від 28 березня 2017 року змінено найменування Товариства як юридичної особи з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Укрінком» на Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (скорочене найменування - ПАТ «УКР/ІН/КОМ»), відомості про що також були внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Як зазначено вище, 22.03.2016 банківська ліцензія ПАТ «Укрінбанк» була відкликана, у зв’язку з чим останнє також втратило статус банку.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про Національний банк України» встановлення порядку надання юридичним особам, які мають намір здійснювати банківську діяльність, банківських ліцензій, належить до повноважень Правління Національного банку України.

Таким чином, відповідач не є банком, оскільки зазначена юридична особа не має відповідної ліцензії, не має відповідних видів діяльності, не включена до Державного реєстру банків.

Відповідно до приписів ст. 47 Закону України «Про банки і банківську, банк має право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії шляхом надання банківських послуг.

За поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Таким чином, відповідач, не являючись на даний час банківською установою, не має повноважень проводити операції за рахунками клієнтів, не може використовувати необхідні для цього платіжні інструменти, крім того, не має правових підстав і можливості для визначення суми заборгованості кредиторів банку.

Враховуючи, що відповідач не є банком, оскільки зазначена юридична особа не має відповідної ліцензії, та у зв’язку з тим, що позивачем не доведено факт внесення коштів на рахунки, що обслуговувались відповідачем, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на позивача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Самбірське автотранспортне підприємство 14608» до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія» про стягнення 26407 грн. 11 коп. відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У судовому засіданні 16.04.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23 квітня 2018 року.

Суддя Є.А.Лісовицький