Ухвала суду № 73560856, 02.04.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1816 /2018 Головуючий у 1-й інстанції Бортницька В.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Рибак І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.

секретаря судового засідання Сердюк Ю.С.

прокурора Саєнко С.В.

представника власника майна Науменко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу адвоката Науменка О.Г. в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтісвіт груп" на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2018 року,

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Мазурка Б.Ю. про арешт майна в межах кримінального провадження № 42014000000000256 внесеного до ЄРДР 10.04.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ст. 219, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.ч.2, 3 ст. 382, ч.1 ст. 388 КК України та накладено арешт на зерно, яке надійшло на філію ПАТ "ДПЗКУ" "Миколаївський елеватор" віт Товариства з обмежено. відповідальністю "Айтісвіт груп" в квоту ПАТ "ДПЗКУ" у кількості ячмінь 3 кл.- 170,580 т., пшениця 5 кл. - 178,380 т., пшениця 6 кл. - 489,580 т., пшениця 3 кл. - 319,580 т., пшениця 2 кл. -250 т., які обліковуються в кількісно-якісному обліку та на позабалансовому обліку філії ПАТ "ДПЗКУ" "Миколаївський елеватор".

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, адвокат Науменко О.Г. в інтересах ТОВ "Айтісвіт груп" подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що слідчий суддя дійшов до помилкового висновку про відповідність арештованого майна критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Крім того, арешт майна в даному випадку не відповідає вимогам розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив рішення слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, в тому числі і щодо поважності причин пропуску стоку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що апелянт в судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймав, а апеляційна скарга подана в межах строку визначеного ч. 3 ст. 395 КПК України, тому строк на апеляційне оскарження не підлягає поновленню.

Що стосується доводів апеляційних скарг щодо незаконності і необґрунтованості постановленого судом рішення, то колегія суддів, дослідивши надані їй матеріали, вважає їх безпідставними з огляду на такі обставини.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На переконання колегії суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання прокурора про накладення арешту на майно в повній мірі дотримався вказаних вимог закону.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42014000000000256 від 10.04.2014 за ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 209, ст. 219, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366, ч.ч. 2, 3 ст. 382, ч. 1 ст. 388 КК України за фактами привласнення майна ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» службовими особами групи компаній «АМАРАНТ», розтрати майна в особливо великих розмірах та зловживання службовими особами ПАТ «Державна продовольчо-зернова корпорація України» під час використання кредитних коштів у розмірі 1,5 млрд. доларів США на здійснення програми співробітництва у сфері АПК між Україною та Китайською Народною Республікою, що спричинило тяжкі наслідки.

Постановою старшого слідчого в ОВС другого відділу з розслідування кримінальних проваджень управління з розслідування особливо важливих справ Головного слідчого управління (на правах Департаменту) Генеральної прокуратури України Ковальова В.А. від 03 жовтня 2017 року вказане у клопотанні майно визнано у кримінальному провадженні №42014000000000256 від 10.04.2014 речовим доказом.

Звертаючись з клопотанням про накладення арешту, прокурор зазначивши, що метою застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження є збереження цього майна як речового доказу.

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянтів, дотримався вимог ст. 170 КПК України і прийшов до обґрунтованого висновку з приводу наявності підстав для задоволення вказаного клопотання та накладення арешту на зазначене в ньому майно.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт майна з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.

Доводи клопотання та додані до нього матеріали містять достатньо даних, які вказують на ті обставини, що вказане у клопотанні майно може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об'єктом кримінально протиправних дій чи набуто кримінально протиправним шляхом, а відтак може бути використано як доказ у кримінальному провадженні, оскільки відповідає критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Таким чином, посилання апелянтів про недоведеність стороною обвинувачення наявності у арештованого майна ознак речових доказів, є безпідставними.

Таким чином, з урахуванням вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з'ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

У зв'язку з цим, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, а відтак, подана апеляційна скарга, за викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

Постановила:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Мазурка Б.Ю. про арешт майна в межах кримінального провадження № 42014000000000256 внесеного до ЄРДР 10.04.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ст. 219, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.ч.2, 3 ст. 382, ч.1 ст. 388 КК України та накладено арешт на зерно, яке надійшло на філію ПАТ "ДПЗКУ" "Миколаївський елеватор" від Товариства з обмежено. відповідальністю "Айтісвіт груп" в квоту ПАТ "ДПЗКУ" у кількості ячмінь 3 кл.- 170,580 т., пшениця 5 кл. - 178,380 т., пшениця 6 кл. - 489,580 т., пшениця 3 кл. - 319,580 т., пшениця 2 кл. -250 т., які обліковуються в кількісно-якісному обліку та на позабалансовому обліку філії ПАТ "ДПЗКУ" "Миколаївський елеватор", - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Науменка О.Г. в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтісвіт груп" - без задоволення.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбін В.В. Росік Т.В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-сс/796/1816 /2018 Головуючий у 1-й інстанції Бортницька В.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Рибак І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 квітня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Рибака І.О.

суддів Дзюбіна В.В., Росік Т.В.

секретаря судового засідання Сердюк Ю.С.

прокурора Саєнко С.В.

представника власника майна Науменко О.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу адвоката Науменка О.Г. в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтісвіт груп" на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06.03.2018 року,

В с т а н о в и л а:

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 06 березня 2018 року, якою задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих Департаменту процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України Мазурка Б.Ю. про арешт майна в межах кримінального провадження № 42014000000000256 внесеного до ЄРДР 10.04.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 209, ст. 219, ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366, ч.ч.2, 3 ст. 382, ч.1 ст. 388 КК України та накладено арешт на зерно, яке надійшло на філію ПАТ "ДПЗКУ" "Миколаївський елеватор" від Товариства з обмежено. відповідальністю "Айтісвіт груп" в квоту ПАТ "ДПЗКУ" у кількості ячмінь 3 кл.- 170,580 т., пшениця 5 кл. - 178,380 т., пшениця 6 кл. - 489,580 т., пшениця 3 кл. - 319,580 т., пшениця 2 кл. -250 т., які обліковуються в кількісно-якісному обліку та на позабалансовому обліку філії ПАТ "ДПЗКУ" "Миколаївський елеватор", - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката Науменка О.Г. в інтересах власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Айтісвіт груп" - без задоволення.

СУДДІ:

___ _______ _____

Рибак І.О. Дзюбін В.В. Росік Т.В.