Ухвала суду № 73559369, 17.04.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

17 квітня 2018 р. Справа №805/4322/17-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В.,

при секретарі судового засідання Скрипник К.О.,

за участю:

представника позивача – ОСОБА_1,

представників відповідачів – ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_4 до Головного Управління Національної гвардії України, Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання незаконними та скасування наказів, зобов’язання прийняти наказ, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного Управління Національної гвардії України, Військової частини 3057 Національної гвардії України, в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати наказ №655 командувача Національної гвардії України від 06.10.2017 року про притягнення до дисциплінарної відповідальності молодшого лейтенанта ОСОБА_4 у вигляді позбавлення військового звання “молодший лейтенант” в дисциплінарному порядку;

- визнати протиправним та скасувати наказ командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року про звільнення позивача відповідно до ст. 26 ч. 8 п. 1 згідно з підпунктом “в” (у зв'язку з позбавленням військового звання “молодший лейтенант” в дисциплінарному по рядку) Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу” з військової служби в запас без права носіння військової форми та одягу;

- визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини 3057 Національ ної гвардії України від 31.10.2017 року № 230 в частині виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення позивача;

- зобов’язати командувача Національної гвардії України прийняти наказ про поновлення у попередньому військовому званні молодший лейтенант;

- зобов’язати командувача Національної гвардії України поновити позивача на посаді заступника командира роти по роботі з особовим складом стрілецької роти (з конвоювання, екстрадиції та охорони підсудних);

- стягнути з Національної гвардії України грошове утримання (забезпечення) за час вимушеного прогулу, що на час звернення до суду складає 95007,00 грн.;

- стягнути з Національної гвардії України на користь позивача моральну шкоду, завдану незаконним звільненням, в сумі 100000 (сто тисяч) грн.;

- допустити негайне виконання рішення в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за 1 місяць.

Від представника відповідача-1 на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивачем було пропущено строк звернення до суду з позовом. В обґрунтування клопотання представник відповідача зазначає, що позивач вводить суд в оману стосовно дати його ознайомлення з наказом командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року. Зауважує, що позивач з наказом командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року був ознайомлений в день складення наказу, про що свідчить особистий підпис позивача з відміткою «ознайомлений». З урахуванням того, що у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк звернення до суду, позивачем було пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом, а отже просить залишити позовну заяву без розгляду.

Від представника відповідача-2 на адресу суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зокрема, було зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до суду з позовом, у зв’язку з чим позовна заява повинна бути залишена без розгляду.

Через відділ діловодства та документообігу суду від позивача надійшло клопотання про поновлення строку звернення до суду.

В обґрунтування клопотання зазначив, що 31.10.2017 року (останній день на службі) йому стало відомо, що наказом командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року його було звільнено з військової служби, у зв’язку з позбавленням військового звання. Повідомляє, що відповідачем навмисно не надано йому копії наказів про звільнення, що лишило його можливості своєчасно скористатись правовою допомогою для надання консультацій з приводу законності його звільнення. Вважає що строк звернення до суду ним пропущено з поважних причин, у зв’язку з чим просить суд відмовити в задоволенні клопотання відповідача-1 про залишення позовної заяви без розгляду, визнати причини пропуску строку подання позову поважними та поновити строк звернення до суду.

В судовому засіданні представник позивача на задоволенні заяви про поновлення пропущеного строку наполягав.

Представники відповідачів у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду, просили залишити позовну заяву без розгляду.

Вирішуючи питання щодо строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з ч.1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною 5 ст. 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, обов'язковою умовою поновлення судом строків на звернення до адміністративного суду є існування поважної причини (певних обставин або обставини, за яких своєчасне здійснення процесуальної дії було неможливим або утрудненим) пропуску такого строку, про що зазначається у відповідній заяві та підтверджується доданими до неї доказами.

Суд вважає доводи позивача про те, що останнім було пропущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом з поважних причин підлягають задоволенню.

Суд вважає необґрунтованим посилання відповідача на обізнаність позивача про існування наказу про його звільнення, оскільки зазначене твердження ґрунтується тільки на тому, що на наказі командувача Національної гвардії України від 27.10.2017 року міститься особистий підпис позивача з відміткою «ознайомлений» без зазначення дати ознайомлення.

В контексті розгляду питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду суд враховує правову позицію, викладену у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «ОСОБА_1 проти Туреччини», згідно з якою, правило встановлення обмежень доступу до суду, у зв'язку з пропуском строку звернення, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру, перевіряючи його виконання необхідно звертати увагу на обставини справи.

Суд зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об’єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов’язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Ключовою є фраза «з поважних причин» а отже, це і є предметом доказування при вирішенні питання щодо встановлення поважності причин для позивача тобто, якщо строк був пропущений з поважних причин це повинно підтверджуватися незаперечними письмовими доказами.

Як вказує практика Верховного Суду України, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суд повинен виходити з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження (від 19.05.2010 року № 708/11/13-10).

Необхідно вказати, що поновлення процесуальних строків на оскарження судових рішень є дискреційними повноваженнями суду, а під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний або судовий орган, приймаючий рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Ухвала ВАСУ від 29.09.2016 року по справі № 522/6069/14-а (№ в ЄДРСРУ 61821829).

З урахуванням вказаного слід зазначити, що у суду є свобода розсуду або дискреційні повноваження суду на поновлення процесуальних строків, адже за таких обставин лише суд вирішує яка причина є поважною і які докази можна приймати до уваги, разом з цим суд повинен обґрунтувати свою позицію відповідними доводами, а не лише зазначити визнати поважними причини пропуску процесуальних строків (Ухвала ВСУ від 26.01.06 справа № 6-7307кс04).

В свою чергу суддя вважає доводи представника позивача щодо необізнаності про рух поданої позивачем заяви про надання йому спірних наказів, у зв’язку із неотриманням відповіді до звернення до суду, є такими, що вказують на поважність причини пропуску строку звернення до суду з поважних причин.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

Так, у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Як свідчить позиція ЄСПЛ, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

На переконання суду, наслідки пропуску строку позовної давності в адміністративному процесі, підлягають застосуванню виключно у разі наявності сумніву можливості встановлення об'єктивної істини в розглядуваній справі внаслідок значного спливу часу.

Враховуючи поважність наведених причин пропуску строку звернення до суду, суд приходить до висновку, що заява позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом обґрунтована та така, що підлягає задоволенню, а у задоволенні заяви представників відповідачів про залишення позову без розгляду слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 118, 121, 122, 243, 248, КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представників відповідачів про залишення адміністративного позову без розгляду – відмовити.

Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску строку подання позову та поновити строк звернення до суду по справі за позовом ОСОБА_4 до Головного Управління Національної гвардії України, Військової частини 3057 Національної гвардії України про визнання незаконними та скасування наказів, зобов’язання прийняти наказ, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Вступна та резолютивна частини ухвали виготовлені в нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 квітня 2018 року.

Повний текст ухвали виготовлено 20 квітня 2018 року.

Суддя Загацька Т. В.