Постанова № 73557690, 17.04.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер справи 647/2614/17 Головуючий в І інстанції Корсаненкова О.О.

Номер провадження 22-ц/791/480/18 Доповідач Орловська Н.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Орловської Н.В.

суддів: Кутурланової О.В.

ОСОБА_1

секретар Цвєткова І.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Управління державної міграційної служби України в Херсонській області на рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року у складі судді Корсаненкової О.О. у справі за заявою ОСОБА_2, заінтересовані особи: Бериславський районний сектор Управління державної міграційної служби України у Херсонській області, Управління державної міграційної служби України в Херсонській області, про встановлення факту постійного проживання на території України

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту його постійного проживання на території України з моменту проголошення незалежності України.

В обгрунтування заявлених вимог посилався на те, що з червня 1990 року постійно проживає без реєстрації на території Високівської сільської ради Бериславського району Херсонської області, переїхавши з Молдови.

З цього часу перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_3, мають сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Працював в радгоспі «Україна» комбайнером.

З червня 1990 року по теперішній час за межі України не виїздив та не змінював свого місця проживання.

Оскільки встановлення факту постійного проживання на території України потрібно для оформлення паспорта громадянина України та в подальшому для оформлення пенсії, просив встановити факт його постійного проживання на території України на момент проголошення незалежності України, з 24.08.1991 року по теперішній час.

Рішенням Бериславського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року заява ОСОБА_2 задоволена, встановлено факт його постійного проживання на території України станом на 24 серпня 1991 року та по теперішній час.

В апеляційній скарзі представник Управління державної міграційної служби України в Херсонській області, посилаючись на неповне дослідження судом обставин, що мають значення по справі, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заявлених вимог в повному обсязі. Зокрема зазначив, що надані суду докази не підтверджують факт постійного проживання заявника на території України станом на 24.08.1991 року по теперішній час. За інформацією відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Херсонській області заявник за обліками не значиться. У наданій заявником копії довідки з місця роботи, яка видана СТОВ «Україна» вказано, що ОСОБА_2 працював в колгоспі з 08.01.1997р., але така інформація не підтверджує факт постійного проживання та перебування заявника на території України з 1991 року. Також надана Високівською сільською радою довідка про те, що ОСОБА_2 з червня 1990р. по 2017р. постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, не підтверджує факт постійного проживання заявника на території України, оскільки документальних доказів цього факту немає.

Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Статтею 351 ЦПК України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до п. 8 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» цього Кодексу до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, а тому Апеляційний суд Херсонської області діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Херсонського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Відповідно до пункту 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України в редакції від 15.12.2017р. справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, судом встановлені такі обставини.

Встановлюючи факт постійного проживання ОСОБА_2 на території України станом на 24.08.1991р., суд першої інстанції виходив із того, що заявник підтвердив доказами зазначений факт у відповідності до приписів п.п.1,2 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство», та без встановлення цього факту не може отримати паспорт громадянина України.

Проте такого висновку суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права та неналежної оцінки наявних у матеріалах справи доказів.

Статтею 3 Закону України «Про громадянство України» регламентовані випадки належності до громадянства України.

Згідно п.1 громадянами України є усі громадяни колишнього СРСР, які на момент проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) постійно проживали на території України.

Пунктом другим цієї норми Закону встановлено, що особи, які на момент набрання чинності Законом України «Про громадянство України» ( 13.11.1991р.) проживали в Україні і не були громадянами інших держав.

За змістом заявлених вимог та пояснень ОСОБА_2 в ході розгляду справи вбачається, що заявник стверджував факт свого проживання в Україні саме станом на 24 серпня 1991р., на підтвердження чого надав копію військового квитка, яким ідентифікована його особа, а також міститься інформація про перебування його на військовому обліку Котовського РВК МССР до 04.04.1996р. (а.с.5)

Доказом, який на думку заявника, підтверджує факт його проживання в Україні є довідка № 1490, видана 18.10.2017р. Високівською сільською радою Бериславського району Херсонської області за підписом секретаря цієї ради, про те, що ОСОБА_2 проживає в с. Високе без реєстрації із червня 1990р. (а.с.6)

В суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 зазначив, що станом на час прибуття на територію України мав паспорт громадянина СРСР зразка 1974р., але після його втрати до уповноважених органів із заявою про його поновлення не звертався.

Відповідно до п.7 Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 року № 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006р. № 588/2006) встановлення належності до громадянства України стосується, зокрема громадян колишнього СРСР, які не одержали паспорт громадянина України або паспорт громадянина України для виїзду за кордон та не мають у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт їхнього постійного проживання на території України за станом на 24 серпня 1991 року або проживання в Україні за станом на 13 листопада 1991 року.

Для цього особа, яка станом на 24.08.1991 року постійно проживала на території України і перебувала у громадянстві колишнього СРСР, але не має у паспорті громадянина колишнього СРСР відмітки про прописку, що підтверджує факт її постійного проживання на території України на зазначену дату подає заяву про встановлення належності до громадянства України, копію паспорта громадянина колишнього СРСР.

У разі відсутності паспорта громадянина колишнього СРСР подається довідка територіального органу Державної міграційної служби України про встановлення особи та про те, що станом на 24 серпня 1991 року особа перебувала в громадянстві колишнього СРСР (за наявності документів, що підтверджують зазначений факт).

Також подається судове рішення про встановлення юридичного факту постійного проживання особи на території України за станом на 24 серпня 1991 року.

Отже, належними доказами для встановлення юридичного факту у даній справі, у разу відсутності у заявника паспорта громадянина СРСР зразка 1974р., із відміткою про місце його прописки станом на 24 серпня 1991р. має бути довідка, видана територіальним органом Державної міграційної служби України про встановлення особи заявника та про те, що станом на 24 серпня 1991 року він перебував у громадянстві колишнього СРСР.

Проте такі відомості в матеріалах справи відсутні.

Суд першої інстанції, в основу свого висновку про доведеність заявлених вимог послався на довідку, видану секретарем Високівської сільської Ради про фактичне проживання ОСОБА_2 на території ради із 1990 року без реєстрації, однак вказана довідка не містить посилань на облікові відомості та інші фактичні дані про проживання вказаної особи у зазначений період часу, а також така довідка не містить відомостей про те, що ОСОБА_2 станом на 24 серпня 1991 року перебував у громадянстві колишнього СРСР та перебував на території України на законних підставах.

Пояснення свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про те, що ОСОБА_2 із літа 1991р. працював у радгоспі, спростовуються наявною у справі копією довідки СТОВ «Україна», де вказано період роботи заявника із 08.01.1997р. по 10.07.2003р.

На вказані обставини справи суд уваги не звернув, належної оцінки зазначеним доказам не надав, наведені норми матеріально права, які регулюють спірні правовідносини не застосував, а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

На підставі викладеного, п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про громадянство України», керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління державної міграційної служби України в Херсонській області задовольнити.

Рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2017 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту його постійного проживання на території України з 24 серпня 1991 року відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Дата складання повного тексту постанови 23 квітня 2018 року.

Головуючий ___ Н.В.Орловська

Судді: ___ О.В.Кутурланова

___ ОСОБА_1