Ухвала суду № 73556815, 23.04.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/3211/17Головуючий у 1-й інстанції Сливка Л.М. Провадження № 22-ц/789/492/18 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 24

У Х В А Л А

23 квітня 2018 р. суддя Апеляційного суду Тернопільської області Щавурська Н.Б., при вирішенні питання про прийняття апеляційної скарги представника неповнолітньої ОСОБА_1 — ОСОБА_2 на рішення Тернопільського міськрайонного суду від 28 лютого 2018 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства “Тернопільобленерго”, міського РЕМ про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 28 лютого 2018 року у задоволенні вищевказаного позову відмовлено.

17 квітня 2018 року представник неповнолітньої ОСОБА_1 — ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою на рішення суду від 28 лютого 2018 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем заявлялися вимоги про: зобов'язання ВАТ “Тернопільобленерго” внести зміни в договір № 859065 шляхом збільшення потужності електроенергії, котра подається до її будинку з 2 кВт до 36,6 кВт; заміну обмежувального автомата силою струму 16А на 64А; сплату 3% річних за кожен день невиконання рішення апеляційного суду Тернопільської області в справі № 607/12913/15-ц, що складає 3233630 грн.; зобов'язання ВАТ “Тернопільобленерго” визнати дійсним первинний договір № 1319 від 17 серпня 1998 року або визнати за даним будинком потужність в 50 кВт/5кВт зі 115 кВт зарезервованих за позивачем.

Судового збору за подання позовної заяви в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1, її законний представник ОСОБА_2 не сплачувала, звернувшись з проханням про звільнення її від сплати такого на підставі п.7 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір”.

Прийнявши позовну заяву до розгляду, судом першої інстанції не було вирішено питання про наявність правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору ні при відкритті провадження у справі (а.с.40), ні при прийнятті кінцевого рішення (а.с.155-157), яким у позові відмовлено повністю. При цьому, не зважаючи на те, що п.7 ч.1 ст.5 Закону України “Про судовий збір” в редакції, що діяв на час звернення з даним позовом, на яку посилалася позивач при зверненні з клопотанням про звільнення від сплати судового збору, не передбачав наявність у матері, котра звертається в інтересах власних малолітніх дітей, якщо останні не є інвалідами (п.9 ч.1 ст.5 ЗУ “Про судовий збір”) права на звільнення від сплати такого, наявність відповідного клопотання (про звільнення від сплати судового збору) повинно було бути вирішено судом першої інстанції з урахуванням, в т.ч., загальних підстав для звільнення від сплати такого, передбачених ст.8 ЗУ “Про судовий збір”, частина 2 якої передбачає можливість звільнення від сплати судового збору з урахуванням майнового стану сторони. При цьому, посилання представника позивача у клопотанні від 23.03.2017 р. (а.с.20) про відсутність заробітку у неповнолітньої особи, яка на його думку є позивачем у справі, як підстави для звільнення від сплати судового збору, апеляційний суд вважає необгрунтованим, оскільки дана справа в силу вимог процесуального Закону України (ст.29 ЦПК, що діяла на момент звернення з позовом та ст.47 ЦПК України, що діяла на момент ухвалення рішення в справі) не відноситься до категорії таких, у яких неповнолітня ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, наділена процесуальною дієздатністю, що передбачає в т.ч. право на звернення до суду з даним позовом. Таким правом наділена її законний представник (мати), з урахуванням належних і допустимих доказів про майновий стан якої й повинно було бути вирішено судом першої інстанції питання про наявність чи відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору, зокрема, в частині майнової вимоги позивача про стягнення 3% річних за невиконання рішення апеляційного суду в іншій справі в сумі 3233630 грн. та немайнової вимоги про зобов'язання відповідача визнати дійсним первинний договір № 1319 від 17.08.1998 року (стороною якого позивач не є) чи про визнання за будинком потужності в 50 кВт/5кВт зі 115 кВт зарезервованих, які на думку апеляційного суду Тернопільської області не можна вважати такими, що підпадають під дію ч.3 ст.22 ЗУ “Про захист прав позивачів”, що передбачає звільнення позивачів від сплати судового збору за позовами , що пов'язані з порушенням їх прав (до яких, зокрема, можна віднести вимоги позовної заяви в даній справі про зобов'язання ВАТ “Тернопільобленерго” внести зміни в договір № 859065 шляхом збільшення потужності електроенергії, котра подається до її будинку з 2 кВт до 36,6 кВт; заміну обмежувального автомата силою струму 16А на 64А).

Згідно п.1 ч.2. ст.4 Закону України “Про судовий збір” № 3674-VI від 08 липня 2011 року (з наступними змінами і доповненнями, які діяли на момент звернення позивача з позовом) за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становила 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати, що у даному випадку складало 6890 грн.

Згідно п.2 ч.2. ст.4 Закону України “Про судовий збір” за подання фізичною особою позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що у даному випадку складало 640 грн. ( від суми 1600 грн.).

У відповідності до ч.ч.1. 2 ст.8 ЗУ “Про судовий збір” (у ред., що діяли як на момент пред'явлення позову, так і на момент ухвалення рішення в даній справі), враховуючи майновий стан сторони, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до змісту абз.2 ч.3 ст.259 ЦПК України суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.

За ч.3 ст.365 ЦПК України якщо під час вивчення матеріалів справи суд виявить нерозглянуті зауваження на правильність і повноту фіксування судового процесу технічними засобами, нерозглянуті письмові зауваження щодо повноти чи неправильності протоколу судового засідання, невирішене питання про ухвалення додаткового рішення, суд постановляє ухвалу із зазначенням строку, протягом якого суд першої інстанції має усунути недоліки.

Враховуючи те, що судом першої інстанції не було вирішено питання про стягнення з позивача (законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 — ОСОБА_2С.) судових витрат (в розмірі 6890 грн. за позовну вимогу майнового характеру та 640 грн. за позовну вимогу немайнового характеру) чи наявність правових підстав для звільнення позивача від таких витрат у зв'язку з заявленим клопотанням та відповідно до вимог ч.2 ст.8 ЗУ “Про судовий збір” з урахуванням належних і допустимих доказів про майновий стан законного представника неповнолітньої ОСОБА_1 (в частині вимог про стягнення 3% річних за невиконання рішення апеляційного суду в іншій справі в сумі 3233630 грн. та немайнової вимоги про зобов'язання відповідача визнати дійсним первинний договір № 1319 від 17.08.1998 року (стороною якого позивач не є) чи про визнання за будинком потужності в 50 кВт/5кВт зі 115 кВт зарезервованих) та на підставі ч.3 ст.22 ЗУ “Про судовий збір” в частині решти позовних вимог, вказана справа підлягає поверненню до Тернопільського міськрайонного суду для ухвалення в строк до 15 травня 2018 року додаткового рішення.

Керуючись ч.3 ст. 365 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Справу за апеляційною скаргою представника неповнолітньої ОСОБА_1 — ОСОБА_2 повернути Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області для ухвалення додаткового рішення в частині вирішення питання про стягнення з позивача судових витрат чи можливість звільнення від таких в строк до 15 травня 2018 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3