Рішення № 73555736, 11.04.2018, Кролевецький районний суд Сумської області

Справа № 579/1715/17

2/579/63/18

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

11 квітня 2018 року Кролевецький районний суд Сумської області

в складі - головуючого судді Моргуна О.В.,

за участі секретаря Сірої С.І.,

з участю відповідачки ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа виконавчий комітет Кролевецької міської ради Сумської області, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1, мотивуючи свої вимоги наступним.

Вона є власником житлового будинку АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Кролевецької районної ради народних депутатів №7 від 17.01.1990 року.

У вказаному житлі вона проживає разом з сином ОСОБА_3, який доглядає за нею та веде особисте селянське господарство.

Восени 2002 року до її будинку поселилась ОСОБА_1, яка на той час мала прізвище ОСОБА_1. З її згоди остання зареєструвалась у вказаному житловому будинку, оскільки мала взаємні стосунки та любов з її сином ОСОБА_3 З того часу вони стали проживали однією сім'єю: вона (позивачка), її син ОСОБА_3 та ОСОБА_1

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народились діти: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

В кінці березня 2010 року відповідачка покинула місце свого проживання, залишивши малолітніх дітей, та перейшла проживати до іншого чоловіка. З того часу відповідачка фактично за місцем своєї реєстрації не проживає, до будинку не з'являється, її майна та особистих речей в будинку немає. Діти залишились проживають разом з батьком ОСОБА_3

19 серпня 2011 року відповідачка зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 та проживає разом з ним в АДРЕСА_2.

Вона зверталась до ОСОБА_1 з проханням знятись з реєстрації в будинку, однак остання, попри обіцянки, не здійснила жодних заходів щодо зняття з реєстрації, чим порушує її права як власника у користуванні, розпорядженні та володінні своєю власністю. При цьому вона самостійно сплачує всі податки та платежі з утримання належного їй житлового будинку, а також змушена сплачувати надмірні комунальні послуги, не маючи змоги оформити субсидію.

На підставі викладеного, позивачка просить визнати ОСОБА_1 такою, що втратила право користування житловим приміщенням - житловим будинком АДРЕСА_1

Позивачка, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання не з'явилась, надала заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримує повністю (а.с.36).

Третя особа виконавчий комітет Кролевецької міської ради Сумської області, належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, в судове засідання свого представника не направила, надавши заяву про розгляд справи без участі їх представника, при розгляді справи покладаються на розсуд суду (а.с.35).

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням зазначеного положення ЦПК України та клопотання позивачки і третьої особи суд вирішив можливим розглянути справу у їх відсутність.

Відповідачка в судовому засіданні позовні вимоги не визнала в повному обсязі та пояснила наступне. Вона проживала однією сім'єю з ОСОБА_3 в будинку по АДРЕСА_1, належному його матері ОСОБА_2 За згодою останньої вона була зареєстрована у вказаному житлі. За час спільного проживання з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_5. Сімейне життя з ОСОБА_3 не склалось, він постійно принижував її та застосовував до неї фізичне насильство, примушував виконувати всю роботу, виганяв з дому і вона зверталась за допомогою до своїх знайомих. У 2010 році після чергового побиття, ОСОБА_3 вигнав її з дому та до цього часу до будинку не пускає, не дозволяє бачитись з дітьми. Позов вона не визнає тому, що вона не з власної волі покинула вказане житлове приміщення та протягом тривалого часу не з'являється в ньому, окрім того, вона не має можливості зареєструватися у іншому житловому приміщенні.

В судовому засіданні задоволено клопотання відповідачки про виклик та допит в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала показання про те, що проживає в с.Реутинці та знайома з ОСОБА_1, яка проживала однією сім'єю з ОСОБА_3, мають двох дітей. Вони проживали АДРЕСА_1 разом з матір'ю ОСОБА_3 - ОСОБА_2 За час спільного проживання ОСОБА_3 бив ОСОБА_1 та вигнав з дому, діти залишились проживати разом з ним. До будинку її не впускають, обмовляють її, не дозволяють бачитись з дітьми, діти відвідують матір потайки. Їй відомо, що ОСОБА_3 примусово виселив ОСОБА_1 з будинку по АДРЕСА_1 та позбавив права бачитись з дітьми.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 дав показання про те, що проживає в с.Реутинці та знайомий з ОСОБА_1, яка проживала однією сім'єю як чоловік та дружина з ОСОБА_3, мають двох синів. Їх сім'я проживала в будинку по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 і в який ОСОБА_1 вселилась як дружина ОСОБА_3 За час спільного проживання з ОСОБА_3 та його матір'ю ОСОБА_2 ОСОБА_1 постійно скаржилась, що її ображають, завантажують роботою, чоловік часто бив її і вона тікала з дому та прибігала до нього (ОСОБА_11). Одного разу у 2010 році ОСОБА_1 прийшла до нього зі слідами побоїв та повідомила, що ОСОБА_3 її побив та вигнав з дому. Після чого ОСОБА_1 не може потрапити до будинку по АДРЕСА_1, в цьому їй перешкоджають ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 дала показання про те, що проживає в с.Реутинці. Їй відомо, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю як чоловік та дружина з ОСОБА_3 в будинку по АДРЕСА_1, в який вона вселилась як член сім'ї. ОСОБА_3 з неї знущався, постійно виганяв з дому та бив, свідком чого вона (ОСОБА_10) була особисто. В стані алкогольного сп'яніння ОСОБА_3 застосовува фізичну силу до ОСОБА_1 та їх дитини. Їй відомо, що ОСОБА_3 вигнав ОСОБА_1 з будинку по АДРЕСА_1, не дозволяє бачитись з дітьми та залякує останніх, щоб вони не ходили до матері. В житлі по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не проживає не з власної волі, тому, що ОСОБА_3 та його мати ОСОБА_2 не впускають її до будинку, тим самим позбавивши права бачитись з дітьми.

Суд, заслухавши пояснення відповідачки, допитавши свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, вивчивши та дослідивши наявні в справі докази, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно свідоцтва про право приватної власності на житловий будинок, виданого на підставі рішення виконкому Кролевецької районної ради народних депутатів №7 від 17.01.1990 року, позивачка ОСОБА_2 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.7).

Судом встановлено, що син позивачки ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_1 (а.с.16) Н.М. проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу. За час спільного проживання у них народились діти ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.19, 22).

Згідно довідки виконавчого комітету Кролевецької міської ради Сумської області від 17.10.2017 року №1054 в будинку АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_2, 1938 року народження, ОСОБА_3, 1972 року народження, ОСОБА_1, 1987 року народження, ОСОБА_4, 2003 року народження, та ОСОБА_5, 2005 року народження (а.с.11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. За змістом ч.4 ст. 3 СК України сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Таким чином, ознакою сім'ї за СК України є спільне проживання, ведення спільного побуту, існування взаємних прав та обов'язків.

За змістом позову позивачка зазначає, що з ОСОБА_1 вона проживала однією сім'єю, а тому суд приходить до висновку, що відповідачка вселилась у спірне житло як член сім'ї власника будинку ОСОБА_2, що також підтверджується показаннями свідків.

Згідно довідки Реутинської сільської ради Кролевецького району Сумської області від 30.10.2017 року №607 ОСОБА_1, 1987 року народження, зареєстрована в будинку АДРЕСА_1, але фактично за вказаною адресою не проживає з 20 березня 2010 року (а.с.13).

У відповідності до статті 1 Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У відповідності до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу норм ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно із ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.156 ЖК УРСР члени сім'ї власника будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Судом встановлено, що угоди між відповідачкою ОСОБА_1 та позивачкою ОСОБА_2, як власником спірного будинку, щодо порядку користування вказаним будинком не було.

Частиною 4 ст. 156 ЖК України передбачено, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником будинку (квартири) і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовується правила, встановлені ст.162 ЖК УРСР

Відповідно до ч.2 ст. 405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналіз змісту вказаних правових норм дає підстави для висновку про те, що положення ч. 2 ст. 405 ЦК України поширюється і на тих членів сім'ї власника житла, які припинили сімейні відносини.

Той факт, що відповідачка вже не підтримує сімейні відносин з позивачкою та її сином ОСОБА_3 не позбавляє її права на користування спірним житлом і позбавлення ОСОБА_1 права користування спірним житлом повинно відбуватися із урахуванням положень ст. 405 ЦК України.

При цьому, обовязковими умовами для визнання відповідачки, як колишнього члена сім'ї позивачки, такою, що втратила право користування спірним житлом, є: 1) її відсутність у цьому приміщенні понад один рік, 2) неповажність причин такої відсутності; 3) відсутість домовленості про користування житлом після спливу одного року.

Показаннями свідків ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 підтверджується, що відсутність відповідачки у спірному житловому приміщенні по АДРЕСА_1 Кролевецького району Сумської області зумовлена поважними причинами вимушеного характеру. Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 у 2010 році проти своєї волі покинула спірне житлове приміщення і її відсутність у ньому викликана діями з боку позивачки та неправомірними діями її сина ОСОБА_3, останні не дозволяють та перешкоджають їй потрапити до будинку та користуватись ним.

З огляду на наведене, суд прийшов до висновку, що відсутні підстави вважати відповідачку ОСОБА_1 такою, що понад один рік без поважних причин не користувалась спірним житлом, а також, відповідно, для визнання її такою, що втратила право користування житловим приміщенням по АДРЕСА_1 Кролевецького району Сумської області.

Сторонам, зокрема позивачці, надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їй законом, в тому числі надати докази.

На позивачку покладений обов'язок з врахуванням предмету і підстав позову довести в суді ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог. Тобто, відповідно до вимог ст.ст. 12, 13 ЦПК України - позивачка повинна була довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. ст. 78-80 ЦПК України, зазначені нею обставини.

Наданою позивачкою ОСОБА_2 на підтвердження обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх позовних вимог, довідкою Реутинської сільської ради Кролевецького району Сумської області від 30.10.2017 року №607 підтверджується лише той факт, що ОСОБА_1 в будинку АДРЕСА_1 не проживає з 20 березня 2010 року, що не заперечується самою відповідачкою. Інших доказів на підтвердження тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог позивачкою не надано.

Не підлягають застосуванню норми ст.71 ЖК України, на які посилається позивачка як на підставу своїх вимог, оскільки вказана норма права передбачає збереження житлового приміщення за наймачем або членами його сім'ї, а судом встановлено, що відповідачка вселилась у спірне житло як член сім'ї власника будинку.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позову, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно ч.1, п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивачку.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 76, 81, 141, 247, 263-265, 268 ЦПК України, -

в и р і ш и в:

відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_2, РНОКПП НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_1, до ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, третя особа виконавчий комітет Кролевецької міської ради Сумської області, місцезнаходження: 41300, Сумська область, м.Кролевець, вул. Грушевського, 19, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Кролевецький районний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складено 20 квітня 2018 року.

Суддя О. В. Моргун