Постанова № 73555556, 05.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/458/18

Номер справи місцевого суду: 520/8060/16-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Заїкін А. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2018 року м. Одеса

Справа № 520/8060/16-ц

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді – Заїкіна А.П.,

- суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря – Томашевської К.В.,

учасники справи:

- позивач – ОСОБА_4;

- відповідач – товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», подану представником ОСОБА_5, на рішення Київського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Огренич І.О. 30 жовтня 2017 рокуо 14 годині 55 хвилині в м. Одесі,

встановила:

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з уточненим у травні 2017 р. позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», в якому остаточно просить: 1) визнати незаконними дії ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», з нарахування їй боргу за послуги з постачання та водовідведення холодної води в квартирі АДРЕСА_1 за період до 20.05.2015 р.; 2) визнати незаконними дії ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», з нарахування їй боргу за послуги з постачання та водовідведення холодної води в квартирі АДРЕСА_1 за нормами споживання за період з 20.05.2015 р. по день ухвалення судом рішення; 3) зобов’язати ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», провести перерахунок плати за послуги з постачання та водовідведення холодної води в квартирі АДРЕСА_1 за показаннями технічних приладів облік з 20.05.2015 р.; 4) визнати недійсним з моменту укладення п. 3.4.5 договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води № 20721 від 29.06.2010 р. в частині покладення на споживача обов’язку з періодичного проведення повірок квартирних засобів обліку.

Позовна заява обґрунтована тим, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 (далі – Квартира). В період часу - з 26.10.2004 р. по 20.05.2015 р. вона не проживала в зазначеній квартирі. Не була споживачем послуг по водопостачанню, оскільки більше 10 років існував судовий спір і лише 05.03.2015 р. рішенням апеляційного суду Одеської області поновлена державна реєстрація її права власності на квартиру. Згідно акту державного виконавця від 20.05.2015 р. вона вселена у вищезазначену квартиру і саме з 20.05.2015 р. вона стала споживати надані послуги та звернулась до ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», із заявою про проведення перерахунку та повірку приборів обліку води. Однак, ТОВ «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», відмовило у проведені перерахунку та повірки приладів обліку.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 30.10.2017 р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконними дії товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», з нарахування ОСОБА_4 боргу за послуги з постачання та водовідведення холодної води в квартирі АДРЕСА_1 за період до 20.05.2015 р..

Визнано незаконними дії товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», з нарахування ОСОБА_4 боргу за послуги з постачання та водовідведення холодної води у квартирі АДРЕСА_1 за нормами споживання за період починаючи з 20.05.2015р..

Зобов’язано товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», провести перерахунок плати за послуги з постачання та водовідведення холодної води у квартирі АДРЕСА_1 за показаннями технічних приладів обліку, виходячи з того, що ОСОБА_4 почала їх споживати з 20.05.2015 р..

Визнано недійсним з моменту укладення пункт 3.4.5. договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води № 20721, укладеного 29.06.2010 р. між ОСОБА_4 та товариством з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в частині покладення на ОСОБА_4 обов'язку з періодичного проведення повірок квартирних засобів обліку.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нарахування за надані послуги з водопостачання та водовідведення до 20.05.2015 р. здійснено неправомірно, оскільки ОСОБА_4 до цього часу не проживала у квартирі. Їх треба стягувати з осіб, які протягом цього періоду користувалися квартирою. У квартирі є прилади обліку, а тому при нараховуванні вартості наданих послуг треба виходити з їх показань. Положення договору про надання послуг з водопостачання щодо покладення обов’язку з оплати повірки приладу обліку на споживача суперечать положенням діючого на час його укладення законодавства (а. с. 110 – 118).

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», в апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати. Ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалено при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», вказує на те, що за період з 01.09.2008 р. по 31.10.2012 р. нарахування здійснювалися згідно приладів обліку. З 01.11.2012 р. по 31.05.2016 р. – за нормами споживання, відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі осіб. Позивачка не повідомляла про своє не проживання у квартирі з жовтня 2004 р. по 20.05.2015 р.. До 29.01.2016 р. до тарифу вартості послуг з водопостачання та водовідведення не входили витрати з проведення повірки. Ці витрати покладалися на споживача.

Представник апелянта у судовому засідання підтримала викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги.

ОСОБА_4 письмового відзиву (заперечень) на апеляційну скаргу не надала. У судовому засіданні вона та її представник - ОСОБА_6 вважали необхідним скаргу відхилити. Рішення суду першої інстанції залишити без змін, з підстав вказаних у позові.

Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. ст. 213, 214 ЦПК України, чинних на час ухвалення рішення судом першої інстанції, передбачено, що рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 3) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України, чинного на час апеляційного перегляду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене не підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції, на підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів, дійшов правильного висновку про задоволення позову. Висновки суду відповідають обставинам справи, вимогам норм матеріального (ст. ст. 1, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги») та процесуального (ст. ст. 11, 60, 61, 179, 213 ЦПК України, які були чинними на час ухвалення рішення судом першої інстанції, ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України) права.

На підставі наявних у справі, наданих сторонами і досліджених судом доказів встановлено наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно рішення апеляційного суду Одеської області від 05.03.2015 р. квартира АДРЕСА_2 витребувана від ОСОБА_7 як набувача за відплатним договором купівлі-продажу, посвідченим державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори 24.11.2004 р. за реєстровим номером 4-6145, на користь ОСОБА_4, як власника відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 27.01.2004 р. управлінням житлово-комунального господарства Одеської міської ради. ОСОБА_7, ОСОБА_8 виселені з квартири АДРЕСА_1. Зазначено, що рішення про витребування нерухомого майна є підставою для скасування державної реєстрації права власності ОСОБА_7 на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, проведеної на підставі посвідченого державним нотаріусом Першої одеської державної нотаріальної контори 24.11.2004 р. за реєстровим номером 4-6145 договору купівлі-продажу, та поновлення державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 9 – 11 зворотня сторона). Вказаним рішенням встановлено, що ОСОБА_4 була позбавлена права власності на квартиру рішенням суду від 09.02.2004 р..

Згідно акту державного виконавця Першого Київського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції від 20.05.2015 р. ОСОБА_4 вселена у вищезазначену квартиру. Виселено з квартири ОСОБА_7 та передано квартиру у володіння ОСОБА_4 (а. с. 12).

Під час передання квартири позивачу державним виконавцем було проведено огляд приборів обліку води, які становили: холодної – 00363,8 та 000441,702, гарячої – 00056,667.

17.06.2015 року ОСОБА_4 звернулася до філії «Інфоксводоканал» з листом, в якому повідомила про те, що вона з жовтня 2004 р. по 20.05.2015 р. в зазначеній квартирі не проживала через протиправні дії інших осіб. У зв'язку з цим просила провести перерахунок нарахованої плати за постачання у квартиру води та водовідведення (а. с. 15).

Листом від 14.07.2015 р. №2345ув-06/3561, якого за твердженням ОСОБА_4 вона не отримувала в 2015 р., структурний підрозділ філії «Інфоксводоканал» - управління «Водозбут» повідомило позивача про відмову у задоволенні прохання про перерахунок вартості наданих в квартиру послуг на тій підставі, що ОСОБА_4 є власником квартири, а отже, має нести витрати з утримання цього майна.

27.05.2016 року ОСОБА_4 повторно звернулася до філії «Інфоксводоканал» з аналогічним листом, в якому додатково просила провести повірку приборів обліку води (а. с. 17).

В повторному зверненні ОСОБА_4 також повідомила відповідача, що на своє перше звернення отримала відповідь лише під час особистої зустрічі з посадовими особами відповідача, яка відбулася 19.05.2016 р..

Відповідно до листа № С-263ув від 21.06.2016 р. філія «Інфоксводоканал» знову відмовила ОСОБА_4 у проведенні перерахунку. В цей раз відповідач послався на необхідність виконання позивачем обов'язку з оплати наданих послуг, встановлених договором про надання послуг з водопостачання та водовідведення № 20721 від 29.06.2010 р. (далі – договір № 20721 від 29.06.2010 р.), укладеного між сторонами спору (а. с. 18 – 18 зворотня сторона). Стосовно проведення повірки приборів обліку води відповідач нічого не зазначив та такої повірки не провів.

Відмовляючи повторно в проведенні перерахунку, філія «Інфоксводоканал» зазначила, що у ОСОБА_4 існує заборгованість за надані послуги у розмірі - 3 420,27 грн., яку необхідно погасити .

Між сторонами виникли правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення.

Статтею 1, 20, 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинного на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що споживач – фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримувати житлово-комунальну послугу.

Споживач зобов’язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України..

Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Оскільки встановлено, що ОСОБА_4 до 20.05.2015 р. не проживала у квартирі, послугами з водопостачання не користувалася, правомірним є висновок суду про визнання неправомірними дій з нарахування ОСОБА_4 заборгованості за спожиті послуги за цей період.

Встановлено, що у квартирі наявні прилади обліку постачання води, тому нарахування ОСОБА_4 боргу за послуги з постачання та водовідведення холодної води за нормами споживання за період - з 20.05.2015 р. також є неправомірними. Відповідно до вищевказаних вимог Закону, положень п. 10 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 р. № 630, при наявності приладу обліку вартість наданих послуг повинна обраховуватися, виходячи з показань цих приладів.

Доводи апелянта про нарахування вартості наданих послугза період з 01.09.2008 р. по 31.10.2012 р. згідно приладів обліку, а з 01.11.2012 р. по 31.05.2016 р. – за нормами споживання відповідно до кількості зареєстрованих у квартирі осіб, суперечать встановленим по справі обставинам про те, що позивачка не користувалася квартирою з 09.02.2004 р. до 20.05.2015 р.. У квартирі наявні прилади обліку, а тому вартість наданих послуги повинна визначатися за їх показаннями.

При цьому колегія суддів приймає до уваги, що відповідно до Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», у редакції чинній до 02.08.2017р., періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) засобів вимірювальної техніки (результати вимірювань яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиті для побутових потреб електричну і теплову енергію, газ і воду), що є власністю фізичних осіб, здійснюється за рахунок суб’єктів господарювання, що надають послуги з електро-, газо- і водопостачання.

Пунктом 32 вищевказаних Правил (в редакції чинній на момент укладення між сторонами договору) передбачено, що виконавець зобов'язаний контролювати установлені міжповіркові інтервали, проводити періодичну повірку квартирних засобів обліку, їх обслуговування та ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж.

За вказаних положень Закону та Правил колегія суддів: 1) погоджується з висновком суду про визнання недійсним положення п. 3.4.5. договору про надання послуг постачання холодної води та водовідведення, водовідведення гарячої води в частині покладення на ОСОБА_4 обов'язку з періодичного проведення повірок квартирних засобів обліку; 2) не погоджується з доводами апелянта про відсутність підстав для визнання положень п. 3.4.5 договору недійсним.

Таким чином, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал», є безпідставною, а тому її треба залишити без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»,а також для прийняття доводів апеляційної скарги останнього у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України колегія суддів,

постановила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс», в особі філії «Інфоксводоканал»,– залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повна постанова складена 16 квітня 2018 року.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: А. А. Калараш

ОСОБА_3