Постанова № 73555261, 03.04.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/28/18

Номер справи місцевого суду: 522/18180/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Цюра Т. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2018 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого: Цюри Т.В.,

Суддів: Сегеди С.М., Кононенко Н.А.,

За участю секретаря судового засідання: Цихиселі Л.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон Юг», за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон Юг», третя особа Відкрите акціонерне товариство «АКБ «Одеса-Банк» про визнання недійсним договору №1 про відступлення прав вимоги від 15.05.2013 року – відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подав до судуапеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.

15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.

Так, суд першої інстанції вірно встановив, що 30.04.2013 року відбувся аукціон з продажу майна ВАТ АКБ «Одеса-Банк», за результатами якого майнові права за договором №183/07-Ф від 21 грудня 2007 року про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлювальної кредитної лінії придбані ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг».

На підставі протоколу проведення аукціону №3-095/2 від 30.04.2013 року між ВАТ АКБ «Одеса-Банк» та ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» укладений договір №1 від 15.05.2013 року про відступлення права вимоги.

Відповідно до умов п. 1.1. Договору, ВАТ АКБ “Одеса-Банк” передає ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг», а останній приймає право вимоги, що належить ВАТ АКБ “Одеса-Банк”, і ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» стає Новим кредитором за договором №183/07-Ф від 21.12.2007р. про надання довгострокового кредиту у вигляді відновлюваної кредитної лінії (далі — Кредитний договір), укладеним між ВАТ “АКБ “Одеса-Банк” та ОСОБА_2

Відповідно до умов п. 1.2. Договору про відступлення права вимоги, ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» отримав право вимагати від ОСОБА_2 належного виконання всіх зобов’язань за Кредитним договором.

ВАТ АКБ «Одеса-Банк» реалізовуючи майно (майнові права) банку керувався у своїй діяльності порядком встановленим Постановою Правління Національного банку України від 28.08.2001 N 369 «Про затвердження Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства», та саме на підставі цього положення відбувався аукціон. За результатами аукціону переможець має право сплатити за лот та укласти відповідний договір про відступлення права вимоги.

Укладаючи договір про відступлення права вимоги від 15 травня 2013 року сторони керувались ст.ст. 512-519 ЦК України.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ч. 1 ст. 513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 статті 656 ЦК України передбачено, що предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги відбувається без повідомлення та без згоди боржника, оскільки змінюється лише кредитор, а зобов'язання боржника залишається незмінним.

Відповідно до ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

На підставі укладених позивачем договорів кредиту та іпотеки із ВАТ АКБ «Одеса-Банк» у нього виникло зобов'язання сплачувати кредит відповідно до умов договору, виконання якого забезпечено іпотекою.

Оспорюючи договір відступлення права вимоги, позивач не надав суду доказів того, що його права вказаним договором порушено.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 не є стороною правочину, укладеного між ВАТ АКБ «Одеса Банк» та ПП «Юридичний департамент «Дікон-Юг», а тому оспорювання цього правочину в зазначений спосіб є, на думку колегії суддів, неналежним способом захисту прав, оскільки укладеним договором права позивача ніяк не зачіпаються.

Крім того, пункт 1.3 Договору, як пункт договору про відступлення права вимоги, для якого не передбачено нотаріальну форму, може бути підставою для укладання правочину про відступлення прав за іпотечним договором, який передбачений ч. 3 ст. 24 Закону України «Про іпотеку», але він не є самим правочином про відступлення прав за іпотечним договором.

Доводи апеляційної скарги фактично зводиться до того що скаржник просить вважати договір про відступлення права вимоги - договором факторингу, з визнанням такого недійсним з підстав відсутності у ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» відповідної правосуб'єктності фактора.

Проте, як встановлено судом, сторони договору, ВАТ АКБ «Одеса-Банк» та ПП «Юридичний Департамент «Дікон Юг» уклали не договір факторингу, а договір цесії, правову природу договору сторони договору не оспорюють і не вважають договір про відступлення права вимоги договором факторингу, тому, спеціальний спосіб заміни кредитора у зобов'язанні в даному випадку відсутній.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону і підлягає скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, не заслуговують на увагу, оскільки наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

За викладених обставин колегія суддів вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі, надані сторонами докази, правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія ,–

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2– залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 13 квітня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Юридичний департамент «Дікон Юг», за участю третьої особи Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний комерційний банк «Одеса-Банк» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.В. Цюра

Судді: С.М. Сегеда

ОСОБА_3

Повний текст судового рішення складено 11.04.2018 року