Ухвала суду № 73554310, 23.04.2018, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/4059/18

Провадження № 4-с/520/56/18

УХВАЛА

23.04.2018 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Гниличенко М.В.

при секретарі – Шпак К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 про визнання дій та бездіяльності начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, заінтересована особа ПАТ «МТБ Банк» - неправомірними, суд –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою, в якій просить визнати дії та бездіяльність начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 та державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 неправомірними та такими, що порушують його права та права неповнолітніх дітей; зобов’язати Другий Київський відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області залучити для проведення виконавчих дій в рамках ВП №53022903 представників органів опіки та піклування.

До судового засідання з’явився заявник ОСОБА_1, який доводи скарги підтримав та просив її задовольнити у повному обсязі.

Державний виконавець Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3у судове засідання з'явився, надав суду заперечення якими у задоволенні скарги просив відмовити у повному обсязі.

До судового засідання не з’явився начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4, надав суду заперечення, якими просив у задоволенні скарги відмовити, мотивуючи тим, що державним виконавцем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» були проведені виконавчі дії, що не суперечать закону.

Представник заінтересованої особи ПАТ «МТБ Банк» ОСОБА_5 у судове засідання з’явилась, доводи заяви не визнала, просила відмовити у задоволенні скарги у зв’язку з пропуском десятиденного строку для подання скарги до суду.

Відповідно до ст.ст. 450, 451 ЦПК України – неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, які належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду скарги по суті. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу, якою у разі обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує усунути порушення, а якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 10.04.2018 року до завершення розгляду скарги ОСОБА_1було зупинено реалізацію арештованого майна, на яке звернуто стягнення в рамках виконавчого провадження ВП № 53022903, що розташоване за адресою: м.Одеса, провулок Псковський, 12.

Заслухавши пояснення заявника, пояснення Державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, представника заінтересованої особи ПАТ «МТБ Банк» ОСОБА_5, дослідивши матеріали цивільної справи по даній скарзі, а також оригінал матеріалів виконавчого провадження № 53022903, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Примусовому виконанню підлягають рішення судів та інших органів (посадових осіб) у разі невиконання їх у добровільному порядку. Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", які є безпосередньою підставою для відкриття виконавчого провадження.

У ч.2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" вказано перелік документів, які підлягають виконанню – виконавчі листи, ухвали суду, судові накази та інше.

З матеріалів скарги вбачається, що 25 листопада 2009 року Київським районним судом м.Одеси було видано судовий наказ про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та стягнення боргу за договором поруки з ОСОБА_1 на користь Відкритого акціонерного товариства «Морський транспортний банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 28311,06 доларів США та 4719,78 грн., а також судовий збір у розмірі 850 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн.

25 січня 2010 року судовий наказ набрав законної сили та перебуває на виконанні Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області.

30 листопада 2016 року від стягувача ПАТ «МТБ Банк» була подана заява про примусове виконання.

01 грудня 2016 року Київським відділом державної виконавчої служби м.Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання судового наказу № 2-н-2082/2009 року, виданого Київським районним судом м.Одеси.

Згідно Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на праві спільної часткової власності, тобто по 1/2 частині кожному, належить житловий будинок, загальною площею 160,2 кв.м. та земельна ділянка, площею 0,300 га, розташовані за адресою: м.Одеса, провулок Псковський 12.

В наданих суду запереченнях з боку виконавчої служби від 13.04.2018 року вказано, що в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання вищезазначеного виконавчого документу державними виконавцями відділу неодноразово відкривались виконавчі провадження з примусового виконання судового наказу Київського районного суду м.Одеси у справі 2-н-2082/2009 від 02.02.2010 року та накладались арешти на майно боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_6

16.01.2018 року державним виконавцем були винесені постанови про призначення суб’єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні для надання письмового висновку, звіту про оцінку майна з питань встановлення ринкової вартості арештованого та описаного майна.

19.02.2018 року державним виконавцем, у відповідності до Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2831/5 була направлена заявка та документи щодо реалізації арештованого майна на електронних торгах в рамках виконавчого провадження № 53022903 у вигляді звернення стягнення на ? частину житлового будинку та ? частину земельної ділянки № 12 по пров. Псковському у м.Одесі, що належить ОСОБА_1.

Відповідно пункту 28 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень – у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 37 Закону.

Заявник посилається у скарзі на те, що тільки 22 березня 2018 року він особисто ознайомився з матеріалами виконавчого провадження № 53022903, відкритого 01.12.2016 року та отримав копію постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів. Та вказує, що державним виконавцем були порушені вимоги ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», який передбачає надсилання документів виконавчого провадження, зокрема копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур’єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі або за адресою фактичного місця перебування чи проживання. Адреса заявника, зазначена у виконавчому документі – АДРЕСА_1.

Факт порушення вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» безпосередньо підтверджено в запереченнях державного виконавця Георгієва В.І., з яких вбачається, що 22.03.2018 року державним виконавцем винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 53022903 строком на 10 робочих днів, у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатися правами у відповідності до чинного законодавства, тому що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була спрямована за адресою: м.Одеса, пров.Псковський буд.12, замість адреси, зазначеної у виконавчому документі: АДРЕСА_2./а.с.72/

Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі.

Тому, суд вважає встановленим факт несвоєчасного повідомлення та ознайомлення заявника ОСОБА_1 з матеріалами виконавчого провадження № 53022903, відкритого 01.12.2016 року та отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження та копії інших документів.

У відповідності до п.3 розділу II «Порядку реалізації арештованого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року за № 1301/29431, державний виконавець направляє заявку на реалізацію арештованого майна начальнику відділу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із такими документами – копії документів, що підтверджують вартість/оцінку/майна , повідомлення сторін про визначення вартості майна, акт виконавця про визначення вартості майна або звіт суб’єкта оціночної діяльності – суб’єкта господарювання про оцінку майна, строк чинності якого відповідає вимогам частини шостої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження»; у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування, яким мають діти, - копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду; копії документів, що підтверджують наявність/відсутність/чинних обтяжень майна.

Начальник відділу державної виконавчої служби після отримання проекту заявки та документів щодо передачі майна на реалізацію у строк до трьох робочих днів перевіряє ці документи на відповідність вимогам законодавства, наявність відомостей про місце зберігання й демонстрації майна та у разі виявлення порушень визначає їх перелік та встановлює строк для усунення порушень, який становить не більше трьох робочих днів, а у разі, якщо відповідно до законодавства реалізація майна неможлива, документи щодо передачі майна на реалізацію повертаються державному виконавцю, який їх подав, із зазначенням визначених законодавством підстав, що унеможливлюють реалізацію майна.

Згідно п.4 розділу II «Порядку реалізації арештованого майна» начальник відділу перевіряє підготовлені для реалізації майна документи на відповідність вимогам законодавства.

Заявка на реалізацію арештованого майна від 19.02.2018 року, була оформлена державним виконавцем Георгієвим В.І. та перевірена і підписана начальником відділу виконавчої служби ОСОБА_2

Суд вважає, що у зв’язку з несвоєчасністю повідомлення та ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження заявник не мав можливості скористатися своїми правами та заявити про фактичне проживання неповнолітніх дітей у спірному житловому будинку, а при необхідності державний виконавець склав би акт обстеження за повідомленням заявника. Однак, ні державний виконавець, ні начальник Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області при вирішенні питання про надання заявки на реалізацію арештованого майна не пересвідчились в тому, що відсутні категорії осіб, права яких можуть бути порушені на час реалізації майна. Зокрема, не були здійснені запити до відповідних уповноважених органів за місцем проживання, що призвело до порушення чинного законодавства.

Заявником, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, до виконавчої служби були надані наступні клопотання - про доручення до матеріалів виконавчого провадження копій довідок про реєстрацію місця проживання його неповнолітніх дітей; про забезпечення прав неповнолітніх дітей; про залучення для проведення виконавчих дій представників органів опіки та піклування; про надання інформації до ДП «Сетам» про необхідність дозволу від органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна. Однак, відповіді на вказані клопотання від начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 заявником отримано не було.

Разом з тим, 30.03.2018 року була надана відповідь державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 про те, що реєстрація неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, 28.10.2012 року за адресою: м.Одеса, пров.Псковський, буд.12 здійснена лише 17.03.2018 року, тобто після передачі державним виконавцем вищезазначеного майна на реалізацію, тому їх залучення та дозвіл органів опіки та піклування не були потрібні.

Судом встановлено, що спірний житловий будинок, не є предметом іпотеки/існує договір поруки/ та не є придбаним за рахунок коштів, які отримані заявником за кредитним договором, а одержаний за договором дарування від його батька. На час вирішення спору у суді в житловому будинку № 12 по пров.Псковському у м.Одесі проживають і зареєстровані неповнолітні діти заявника. На підтвердження вказаного факту заявником були надані наступні документи – довідки про реєстрацію місця проживання неповнолітніх дітей від 17.03.2018 року; медичні документи з пологового будинку № 7 та дитячої поліклініки № 6, де місце проживання вказано – пров.Псковський буд.12; довідки з місця проживання від 04.09.2010 року.

Крім того, заявником зазначено, що ? частина житлового будинку є його особистою власністю та він мав право зареєструвати неповнолітніх дітей, які фактично там проживають.

19.02.2018 року державним виконавцем була направлена заявка та документи щодо реалізації на електронних торгах арештованого майна, на яке звернуто стягнення, в рамках виконавчого провадження ВП № 53022903 з виконання судового наказу Київського районного суду м.Одеси від 25.11.2009 року. Суд вважає, що вказана заявка на реалізацію майна була направлена передчасно, оскільки не було вжито усіх заходів для повідомлення боржника, якому фактично за один день до проведення електронних торгів стало відомо про реалізацію його майна, чим грубо були порушені його права та законні інтереси дітей.

Правила опіки та піклування, затверджені наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26.05.99 р. N 34/166/131/88 вимог щодо обов'язкового залучення до проведення виконавчих дій представника органу опіки та піклування не містить.

Проте, пунктом 2.4 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 р. N 512/5 передбачено, що залучення органів опіки та піклування відповідно до покладених на них повноважень обов'язково здійснюється при виконанні рішень про відібрання дитини, а також у разі необхідності забезпечення прав та інтересів дітей та непрацездатних осіб, які потребують опіки (піклування).

Згідно пункту 3 Розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 29.09.2016 року № 2831/5 – у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, - необхідна копія дозволу органів опіки та піклування або відповідне рішення суду.

Заявник вказує, що при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження ним було встановлено, що державним виконавцем взагалі не було з’ясовано питання про право користування /проживання/ в житловому будинку інших осіб, які не є стороною виконавчого провадження, зокрема неповнолітніх дітей, про що свідчить відсутність в матеріалах справи будь-яких запитів до уповноважених органів, зокрема суд приймає до уваги ці пояснення оскільки при дослідженні матеріалів виконавчого провадження дійсно відсутні вказані запити.

Проте, державним виконавцем були надана копія відповіді СОН від 12.02.2018 року, яка знаходиться у іншому виконавчому провадженні по дружині заявника ОСОБА_6, про те, що у них взагалі відсутні відомості щодо реєстрації по спірному житловому будинку, тому рекомендують звернутися до адресного бюро.

Відповідно до ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає. Сам факт наявності або відсутності реєстрації не може спростувати право користування дітьми житловим приміщенням, в якому вони проживають, як не може бути і відмовлено в реєстрації дітей за місцем проживання батьків лише на підставі укладеного договору іпотеки, тому є правомірною реєстрація неповнолітніх дітей за вищевказаною адресою.

Відповідно до положень ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Суд вважає, що державним виконавцем не було вжито усіх заходів про встановлення коло осіб, які потребують забезпечення їх прав та інтересів, зокрема наявності проживання в житловому будинку неповнолітніх дітей або непрацездатних осіб, які потребують опіки, та щодо яких закон вимагає обов’язкового залучення органів опіки та піклування при організації примусового виконання рішень. Оскільки, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець при здійсненні своїх повноважень керується не тільки своїм спеціальним законом, а й іншими законодавчими актами, що стосуються даних правовідносин.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України “Про виконавче провадження”, реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на публічних торгах, аукціонах або на комісійних умовах. Під час публічних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої є покупець – учасник торгів і продавець – відділ ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує і проводить ці торги, тому державний виконавець зобов’язаний перед такими торгами отримати попередню згоду органу опіки та піклування, не тільки щодо нерухомого майна, власником якого є дитина, але до нерухомого майна, яким дитина має право лише користуватися.

У судовому засіданні встановлено та матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що по-перше електронні торги щодо реалізації арештованого майна заявника, призначені на 23.03.2018 року не відбулись з причини винесення постанови державним виконавцем від 22.03.2018 року про відкладення проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню № 53022903 строком на 10 робочих днів, у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 був позбавлений можливості скористатися правами у відповідності до чинного законодавства, тому що копія постанови про відкриття виконавчого провадження була спрямована за адресою: м.Одеса, пров.Псковський буд.12, замість адреси, зазначеної у виконавчому документі: АДРЕСА_2., а по-друге 23.03.2018 року державним виконавцем було повідомлено Київську районну адміністрацію Одеської міської ради про те, що 17.03.2018 року неповнолітніх ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, 28.10.2012 року було зареєстровано за адресою: м.Одеса, пров.Псковський, буд.12.

Судом встановлено, що заявник звернувся зі скаргою до суду 04.04.2018 року, але 23.03.2018 року Київська районна адміністрація вже була повідомлена про наявність реєстрації неповнолітніх дітей за спірним житлом, тобто фактично клопотання заявника від 23.03.2018 року про залучення органів опіки та піклування з боку державної виконавчої служби було задоволено, та наступного часу вимоги заявника в частині визнання дій неправомірними та зобов’язання начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 залучити для проведення виконавчих дій представників органів опіки та піклування є недоцільними, тому в цієї частині не підлягають задоволенню.

Крім того, як роз’яснено Вищим спеціалізованим судом України у Постанові № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби (п.18).

У судовому засіданні представник ПАТ «МТБ Банк» просив відмовити у задоволенні скарги з підстав пропущення заявником десятиденного строку звернення зі скаргою до суду по ст.449 ЦПК України.

Суд вважає, що початок перебігу строку звернення до суду зі скаргою пов’язується, з одного боку, з об’єктивним моментом, тобто порушенням суб’єктивного права, а з другого боку, із суб’єктивним моментом, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Заявником доведено, що 22 березня 2018 року він ознайомився з матеріалами виконавчого провадження, надав чотири клопотання, які у разі їх задоволення взагалі виключали звернення зі скаргою до суду, і тільки після отримання 30.03.2018 року відмови від державного виконавця у задоволенні клопотання, стало приводом для звернення зі скаргою до суду, тобто заявнику стало відомо про порушення свого права пізніше, тому перевага повинна надаватися суб’єктивному моменту. Таке вирішення питання видається справедливим, оскільки в разі, якщо заявнику невідомо про результат розгляду та прийняте рішення щодо клопотань, він не знає достеменно чи порушено його право, тому, відповідно, не може передчасно скористатися правом на судовий захист.

Слід також мати на увазі, що Законом України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок обчислення строків звернення до суду зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби та їх посадових осіб, який потрібно враховувати, а не загальний строк, визначений статтею 449 ЦПК.

Суд вважає, що десятиденний строк на подання скарги в даному випадку обчислюється з моменту одержання заявником відповіді-відмови державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 про результати розгляду його клопотань від 30.03.2018 року, та вважає перебіг строку на звернення зі скаргою до суду не пропущеним.

На підставі викладеного та керуючись ст.451 ЦПК України - за результатами розгляду скарги суд вважає доводи скарги обґрунтованими і визнає оскаржувані дії та бездіяльності суб’єктів оскарження неправомірними лише в частині невжиття заходів, направлених на повідомлення боржника ОСОБА_1 щодо підготовки матеріалів, необхідних для передачі на реалізацію арештованого майна та доведення до відома боржника матеріалів виконавчого провадження згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», в іншій частині скарги про визнання дій неправомірними щодо зобов’язання залучення для проведення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження № 53022903 представників органів опіки та піклування - відмовляє за безпідставністю.

Керуючись ст. ст. 259-261, 447-452 ЦПК України, ст. 28, 37 Закону України "Про виконавче провадження", суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, про визнання дій та бездіяльності начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2, державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, заінтересована особа ПАТ «МТБ Банк» неправомірними – задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_2 та державного виконавця Другого Київського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 щодо невжиття заходів, направлених на повідомлення боржника ОСОБА_1 щодо підготовки матеріалів, необхідних для передачі на реалізацію арештованого майна та доведення до відома боржника матеріалів виконавчого провадження згідно ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження».

В задоволенні решти вимог скарги - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м.Одеси шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Повний текст ухвали складений та підписаний 23.04.2018 року.

Суддя Гниличенко М. В.