Рішення № 73553250, 16.04.2018, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/115/18

РІШЕННЯ

іменем України

"16" квітня 2018 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Висоцької Г.А.

при секретарі - Радєвій Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вознесенська цивільну справу № 473/115/18 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

12.01.2018 року ОСОБА_2 в інтересах Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі ПАТ КБ «Приват Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в якому вказує, що 04.04.2014 року між банком та відповідачем був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого позивач надав останньому кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту у розмірі 4000 грн., а позичальник зобов'язався щомісячно частинами повертати кредит, відсотки за користування ним в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Посилаючись на те, що відповідачем умови кредитного договору не були виконані, позивач просить стягнути з відповідача прострочену заборгованість за кредитом станом на 27.12.2017 року у сумі 11748 грн. 99 коп.

Ухвалою суду від 17.01.2018 року справу було призначено до слухання в порядку спрощеного провадження на 12.02.2018 року.

13.03.2018 року представником відповідача подано клопотання про продовження процесуального строку на подання відзиву та зустрічного позову.

Ухвалою суду 15.03.2018 року суд в порядку ч 4 ст. 193 ЦПК України перейшов до розгляду справи в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 23.03.2018 року.

20.03.2018 року представником відповідача подано відзив, в якому позов визнається частково, просить зменшити заборгованість за процентами до 1361 грн. 62 коп. перерахувавши їх виходячи з процентної ставки 30%, виходячи з первісно обумовленої сторонами процентної ставки та неустойку до 100 грн. з урахуванням складного майнового положення відповідача та його стану здоров’я.

02.04.2018 року представником позивача подано відповідь на відзив відповідача в якій зазначається, що позовні вимоги підтримано в повному обсязі, зазначає, що відповідач прийняла змінену процентну ставку до того ж в належний спосіб була повідомлена про зміну ставки і на протязі всього часу виходячи зі зміненої ставки сплачувала заборгованість. Крім того зазначає, що відповідач не надав суду жодного доказу важкого фінансового становища тому застосовувати положення ст. 551 ЦК України до заборгованості щодо неустойки немає підстав.

Фіксування судового засідання технічними засобами відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв’язку із відсутністю учасників процесу не здійснюється.

В судове засідання представник позивача не з’явився, надав на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності представника, повне підтримання позовних вимог, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилась від її представника надійшла заява про розгляд справи без його участі з урахуванням письмових пояснень.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення на підставі наявних у справі письмових пояснень сторін та доказів.

Дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та відповідачем 04.04.2014 року був укладений кредитний договір б/н, в якому сторони узгодили всі його умови.

Договір складається з анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Умов і Правил надання банківських послуг, банківських тарифів.

На виконання умов договору відповідачу було надано кредит в розмірі 4000 грн. 00 коп. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 30 % на місяць за користування кредитними коштами, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення щодо договору позики, якщо інше не встановлено законом і не випливає із суті кредитного договору.

Положення ст.ст. 546, 548-551 ЦК України вказують на те, що сторони зобов'язання можуть домовитися про забезпечення його виконання. Виконання зобов'язання забезпечується неустойкою (штрафом, пенею), порядок та форма забезпечення встановлюється в законі або договорі.

Відповідно до ст. 611, ч. 2 ст. 612, ст.ст. 623-625, ч. 1 ст. 1049, ст. 1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

В разі несвоєчасного повернення позики або її чергової частини (прострочення боржника) він не звільняється від обов'язку виконання зобов'язання, зокрема повинен повернути суму позики (в тому числі достроково), сплатити заборгованість, відшкодувати позикодавцю збитки та сплатити неустойку.

Як встановлено судом, позичальник дійсно порушив умови договору в частині вчасного повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ним.

Станом на 27.12.2017 року відповідач має заборгованість за тілом кредиту в розмірі 3324 грн. 08 коп.

Банком також нарахована заборгованість за процентами в розмірі 2330 грн. 27 коп., виходячи з процентної ставки – яка неодноразово була змінена Банком: з 04.04.2014 року - 2,5% на місяць ( 30,00% річних), з 01.09.2014року- 2,9 % на місяць (34,80 % річних), з 01.04.2015року -3,6 на місяць ( 43,20 % річних).

Відповідно до виписки по картковому рахунку відповідача, ОСОБА_1 систематично користувалася коштами позичальника, та останній раз 26.01.2017 року перерахунок коштів між рахунками і щомісячно сплачувала заборгованість по процентам зі ставкою - 3.6% на місяці і відповідно - 43,20 % річних, тобто фактично прийняла зміну умов договору щодо збільшення процентної ставки.

Обумовлений розрахунок заборгованості, відповідно до положень ст. 81 ЦПК України, не спростовано. Разом з тим, перевірка банківського розрахунку заборгованості за кредитним договором, у тому числі процентам, виходить за межі поняття «простий арифметичний розрахунок», а тому не може бути здійснена судом з урахуванням різнопланового та систематичного використання відповідачем коштів з карткового рахунку, автоматичного погашення процентів. З урахуванням викладеного, доводи представника відповідача ОСОБА_3 та розрахунок щодо зменшення розміру заборгованості по відсотках судом не можуть бути прийняті, оскільки не враховують сум поповнення карткового рахунку відповідачем з інших рахунків та зарахування платежів по телефону.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов’язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов’язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов’язків, як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

За порушення строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором позивачем також нараховані:

- пеня -5058.97 грн.

- штрафи 500 грн. (фіксована частина) та 535 грн. 67 коп.(процентна складова).

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно п. 2.1.1.12.6.1. та п. 2.1.1.7.6.Умов та правил надання банківських послуг за порушення зобов'язань по поверненню кредитних коштів, нараховується пеня, а також штрафи у розмірах визначених даними Умовами.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові від 21.10.2015 року по цивільній справі №6-2003цс15 та в силу положень ст. 360-7 ЦПК України є обов'язком для судів при застосуванні цих норм права.

Оскільки угодою сторін передбачено застосування пені та штрафу за одне й те саме порушення зобов'язань за договором, їх одночасне стягнення є неприпустимим.

За такого з відповідача підлягає стягненню на користь позивача лише штраф.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 даної статті).

Згідно заперечень представника відповідача щодо задоволення вимог позивача відносно неустойки, то суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом ч. 3 ст. 551 ЦК України суд має право у випадку виникнення спору з приводу розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінивши розмір заборгованості та розмір штрафних санкцій (неустойки), зменшити її розмір у тому випадку, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, тобто зменшити розмір штрафних санкцій (неустойки) через її неспівмірнісгь із розміром основного зобов'язання.

Розмір заборгованості та штрафних санкцій (розмір неустойки), їх співмірність, обставини, які дають суду право застосувати або не застосувати ч. 3 ст. 551 ЦК України, є фактичними обставинами справи, встановлення яких судом є обов'язковою умовою при розгляді справи та ухваленні судового рішення у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, суд може застосувати положення ч. 3 ст. 551 ЦК України до вимог про стягнення неустойки, за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, але відповідно до наданого позивачем розрахунку штрафів станом на 27.12.2017 року загальний розмір неустойки – штрафів становить 1035 грн. 67 коп., що є значно меншим а ніж загально нарахована заборгованість.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем понесені судові витрати, пов’язані з сплатою судового збору в розмірі 1 762 грн.

За такого, враховуючи ступінь задоволення позовних вимог (57%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1003.30 грн.

Керуючись ст.ст. 5, 76, 133, 141, 258, 264-265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації Миколаївська область, Вознесенський район, смт. Олександріка вул. 8-го Березня № 90, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість по договору б/н від 04.04.2014 року станом на 27.12.2017 року у розмірі 6 690 ( шість тисяч шістсот дев’яносто) грн. 02 коп. та на відшкодування судового збору у розмірі 1003 (одна тисяча три) грн., 30 коп. а всього 7 693 ( сім тисяч шістсот дев’яносто три) грн. 32 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його складення.

Суддя Висоцька Г.А.