Постанова № 73553146, 28.03.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/12917/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Бойко С.М.

Провадження № 22-ц/783/7106/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 О. Я.

Категорія: 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого- судді Мельничук О.Я.,

суддів Крайник Н.П. і ОСОБА_2

при секретарі Куцик І.Б.

за участю прокурора Мельничук Ю.І., представника Львівської міської ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 03 листопада 2017 року по справі за заявою ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И Л А :

28 грудня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до суду з заявою, у якій просить визнати виконавчий лист, виданий 18.02.2016 року Сихівським районним судом м.Львова, у цивільній справі №464/12917/13-ц, таким, що не підлягає виконанню. В обгрунтування заяви покликається на те, що станом на даний час за адресою: м.Львів, вул.Боднарська, 4, відсутня будівля ресторану, загальною площею 288,6 кв.м., а тому обов’язку щодо її демонтажу не може існувати. На даний час за зазначеною адресою наявний інший об’єкт нерухомості, а саме: житловий будинок площею 310,9 кв.м., що підтверджується технічним паспортом від 05 квітня 2016 року. Відтак, обов’язок боржника згідно з виконавчим листом № 464/12917/13-ц, виданим Сихівським районним судом міста Львова 18 лютого 2016 року на підставі рішення цього суду від 18 травня 2015 року про демонтаж будівлі ресторану на сьогодні відсутній.

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 03 листопада 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_5 про визнання виконавчого листа виданого 18.02.2016 року Сихівським районним судом міста Львова у цивільній справі №464/12917/13-ц, таким, що не підлягає виконанню – відмовлено.

Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку через свого представника ОСОБА_4 оскаржив ОСОБА_5. Вважає ухвалу суду незаконною. Стверджує, що справу вирішено не повноважним складом суду. Звертає увагу, що жодним законом не обмежено право боржника на добровільне виконання рішення суду після відкриття виконавчого провадження чи після початку процедури примусового виконання. Також звертає увагу, що рішення суду не може бути виконане, оскільки відсутній обов"язок передбачений рішенням суду у зв"язку із відсутністю об"єкту нерухомості, який підлягав демонтажу. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нову ухвалу, якою задовольнити заяву ОСОБА_5.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з тих обставин, що заявником не підтверджено факту добровільного виконання рішення суду.

З таким висновком колегія суддів погоджується з наступних обставин.

Судом встановлено, що 18.02.2016 року Сихівським районним судом м.Львова було видано виконавчий лист №464/12917/13-ц про зобов»язання ОСОБА_5 привести до попереднього стану земельну ділянку, що знаходиться м.Львів, вул. Боднарська, 4 у м.Львові, шляхом демонтажу самочинно встановленої будівлі ресторану, загальною площею 288,6 кв.м.

Вказаний виконавчий лист виданий на виконання рішення Сихівського районного суду м.Львова від 18.05.2015 року, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області, відтак, набрало законної сили 25.01.2016 року.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено обов’язковість судового рішення.

Згідно ч.2, ч.4 ст.369 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Виконавчий лист визнається таким, що не підлягає виконанню якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Згідно ст.432 ЦПК України в чинній редакції, суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов’язок боржника відсутній повністю чи частково у зв’язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви. До розгляду заяви суд має право своєю ухвалою зупинити виконання за виконавчим документом або заборонити приймати виконавчий документ до виконання. Про виправлення помилки в виконавчому документі та визнання його таким, що не підлягає виконанню, суд постановляє ухвалу. Якщо стягнення за таким виконавчим документом уже відбулося повністю або частково, суд одночасно з вирішенням вказаних питань на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за виконавчим документом. Ухвала суду за результатами розгляду заяви може бути оскаржена у порядку, встановленому цим Кодексом.

Виходячи із зазначеного положення законодавства, для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у зв"язку із його добровільним виконанням, необхідним встановлення та доведення боржником належними і допустимими доказами факт виконання ним рішення. Такий факт повинен бути встановлений однозначно та безсумнівно.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно статті ч.1 ст.63 того ж Закону за рішеннями, за якими боржник зобов’язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" однією з підстав закінчення виконавчого провадження є фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, про що виконавцем виноситься постанова.

З аналізу змісту положень ст.369 ЦПК України (в редакції чинній на момент постановлення оскаржуваної ухвали) та ст.39 Закону України "Про виконавче провадження" випливає, що добровільне виконання рішення суду, як підстава для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, повинно відбутись до відкриття виконавчого провадження, оскільки виконання рішення під час здійснення виконавчого провадження зумовлює необхідність перевірки такого виконання державним виконавцем та є підставою для закінчення виконавчого провадження (ст.63, ст.39 Закону України "Про виконавче провадження") і у такому випадку не виникає необхідності визнавати виконавчий документ, таким, що не підлягає виконанню.

Як встановлено судом, 02.03.2016 року державним виконавцем Сихівського ВДВС відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа №464/12917/13-ц, виданого Сихівським районним судом м.Львова 18.02.2016 року та надано боржнику ОСОБА_5 строк для добровільного виконання до 09.03.2016 року. В подальшому, у зв'язку із невиконанням виконавчого документу на боржника двічі накладався штраф, який був сплачений. Про фактичне невиконання рішення суду державним виконавцем неодноразово складались акти (10.03.2016 року, 24.03.2016 року, 15.04.2016 року, 24.11.2016 року, 12.12.2016 року, 27.12.2016 року).

Заявник як на доказ добровільного виконання рішення суду покликається на інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з якої вбачається, що за адресою м.Львів, вул.Боднарська, 4 зареєстровано житловий будинок та довідку ФОП ОСОБА_6 №202 від 29.12.2016 року про демонтаж будівлі ресторану.

Колегія суддів вважає, що вказані докази не підтверджують факту виконання рішення суду та як наслідок відсутність обов"язку з боржника, з огляду на наступне.

Як вбачається із вказаної інформаційної довідки підставою здійснення 09.04.2016 року державної реєстраціїї права власності на житловий будинок по вул.Боднарській,4 у м.Львові став договір купівлі-продажу від 16.11.2006 року, в той час як спір щодо демонтажу будівлі ресторану виник у 2013 року, відтак, вказаний будинок не міг бути розташований на місці ресторану.

Довідку ФОП ОСОБА_6 №202 від 29.12.2016 року про демонтаж будівлі ресторану, колегія суддів вважає не належним доказом, зважаючи на те, що в даному випадку здійснюється примусове виконання рішення суду, відтак, належним доказом, що підтверджуватиме факт виконання рішення суду буде акт державного виконавця після перевірки такого виконання (ст.63 Закону України "Про виконавче провадження").

Слід зазначити, що в разі дійсного демонтажу будівлі ресторану, жодна обставина не перешкоджала заявнику допустити державного виконавця до перевірки факту виконання рішення суду та складання акту про це. Однак, можливість перевірки державним виконавцем факту виконання заявником не була забезпечена.

Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не знаходить підстав вважати, що виконавчий лист виданий 18.02.2016 року Сихівським районним судом м. Львова у цивільній справі №464/12917/13-ц таким, що не підлягає виконанню, та вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 слід залишити без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 03 листопада 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 03 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її постановлення, та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2018 року.

Головуючий: О.Я. Мельничук

Судді: Н.П. Крайник

ОСОБА_2