Ухвала суду № 73553131, 19.04.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/1902/18 Головуючий у 1 інстанції: Рудаков І.П.

Провадження № 11-сс/783/282/18 Доповідач: Гончарук Л. Я.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2018 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючої - судді Гончарук Л.Я.,

Суддів – Маліновської-Микич О.В., Партики І.В.,

секретаря судового засідання – Проворної Н.І.

розглянувши по кримінальному провадженні № 12018140070000344 від 01 лютого 2018 року у відкритому судовому засіданні у м. Львові, в залі судових засідань апеляційного суду Львівської області, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 та апеляційну скаргу захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на ухвалу слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 13.04.2018 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора – Луговської М.М.

захисників – ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

встановила:

ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 13.04.2018 р. задоволено клопотання начальника відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Сихівського відділу поліції ГУ Національної поліції у Львівській області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4

Застосовано до ОСОБА_4, 30.01.1963 р.н, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Закінчення дії даної ухвали про обрання запобіжного заходу – 09 червня 2018 року включно.

Визначено розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України, в розмірі 850 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1 497 700 грн.

Підозрюваний або заставодавець /фізична або юридична особа/ мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 покладено наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.

Своє рішення слідчий суддя виніс з врахуванням тяжкості покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, його віку, стану здоров'я, сімейного (одружений) та майнового стану (працює), з урахуванням того, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення (ст.12 КК України) проти власності, згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, вагомість наведених доказів про вчинення підозрюваним такого злочину, слідчий суддя прийшов до висновку про те, що в сукупності є всі підстави вважати, що застосування підозрюваному більш м'якого, окрім виняткового, запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а саме продовжити займатись злочинною діяльністю, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, переховуватися від органів досудового розслідування та ухилятися від виконання процесуальних обов’язків під час досудового розслідування, може знищити, спотворити зміст, або сховати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення. Враховуючи інтереси суспільства у відношенні суспільної небезпеки, більш м’який запобіжний захід, застосований бути не може; саме такий запобіжний захід сприятиме забезпеченню виконанню підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків.

Крім цього, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, особи підозрюваного, слідчий суддя визначив розмір застави у розмірі 850 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1497700 грн.

На дану ухвалу захисник ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову ухвалу про обрання ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов’язання.

В обґрунтування вказує, що обраний запобіжний захід порушує законні права та інтереси підозрюваного визначені Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод. Фактично відсутні обгрунтування щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор, а також недостатність застосування більш м’яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор, слідчий суддя не взяли до уваги практику Європейського суду з прав людини та вимоги Кримінального процесуального кодексу України.

Наголошує, що в клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не наводяться конкретні підстави вважати, що ОСОБА_4 може будь-яким чином переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для: встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити: кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Захист вважає, що міцні соціальні зв'язки (які не заперечує сторона обвинувачення), а саме постійне місце проживання, міцна сім'я, постійне місце роботи, діти, дві позитивні характеристики, орден та грамоти-подяки, не судимий, все це свідчить на користь підозрюваного щодо відсутності ризиків.

Апелянт вважає, що суддя не врахував вік підозрюваного, його стан здоров'я.

Звертає увагу, що ОСОБА_4, свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст. 190 КПК України не визнав та вказав, що жодних шахрайських дій він не вчиняв, всі відповідні дозвільні документи по будівництву є в наявності. Вважати, що будівництво житлового будинку по вул. Антонича, 5 є самочинним та незаконним жодних підстав немає.

Підкреслює, що підозра винесена 12.04.2018 року є необґрунтованою, базується на припущеннях і недослідженні дозвільних документів та на сьогоднішній день немає жодних доказів вини ОСОБА_4 в інкримінованому йому злочині.

Наголошує, що із самого клопотання вбачається, що до нього додані матеріали, які не відповідають вимогам вказаних норм Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема витяги з інтернету, що є неналежними доказами. Договір про вступ в кооператив та пай сторона обвинувачення безпідставно вважає договором купівлі-продажу.

Апелянт стверджує, що суд безпідставно не врахував, що у ОСОБА_4 будь-яких намірів щодо заволодіння шахрайським способом шляхом обману чи зловживання довірою майном чи правом па майно гр. ОСОБА_6, не було ні на момент його звернення до правоохоронних органів ні на даний час. З гр. ОСОБА_6 був укладений відповідний договір 05.04.2018р. За умовами даного договору АГК №15 Галицького району м. Львова, де він є головою правління, брало зобов’язання передати у власність гр. ОСОБА_6. пай (квартиру) за адресою м. Львів, вул. Антонича-Майданна. Також, гр. ОСОБА_6, брав на себе зобов'язання по оплаті АГК №15 Галицького району м. Львова грошових коштів за вищезазначений пай (квартиру). Термін передачі паю (квартири) по Договору становить 3-й квартал 2018 року. Перед підписанням Договору гр. ОСОБА_6 здійснив огляд квартири яка була зазначена в Договорі. Вартість квартири була узгоджена сторонами. Будь-яких інших договорів з іншими фізичними чи юридичними особами на квартиру №306 за адресою м. Львів вул. Антонича-Майданна АГК №15 Галицького району м. Львова ні ПрАТ «ІРОКС» не укладало. Грошових коштів чи будь-яких інших матеріальних цінностей ОСОБА_4 особисто від гр. ОСОБА_6 не отримував, також грошові кошти від гр. ОСОБА_7. не поступали на розрахункові рахунки ні АГК №15 Галицького району м. Львова, ні ПрАТ «ІРОКС» до сьогоднішнього дня. Тобто наміру на заволодіння грошовими коштами чи іншим майном гр. ОСОБА_6, у нього не було, а тому в його діях немає складу злочину, передбаченого ч.4 ст. 190 КК України.

Підкреслює, що дозвільні документи, які надають право на ведення будівельних робіт по спорудженню об'єктів нерухомості за адресою м. Львів, вул. Антонича, а отже і на відчуження даних об'єктів нерухомості у АГК №15 Галицького району м. Львова є в наявності.

На думку захисту, не існує жодних ризиків перерахованих у клопотанні про застосування запобіжного заходу тримання під вартою та ухвалі суду.

Захист вважає, що слідчий суддя безпідставно вийшов за межі розмірів застали вказаних в ст. 182 КГІК України. Слідчий суддя встановив непомірний розмір застави. Внести заставу вдалося за кошти інших осіб та великі позики.

Захист переконаний, що застосування запобіжного заходу - тримання під вартою є необгрунтованим, так як немає достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Захист вважає, що до ОСОБА_4 можна застосувати більш м'який запобіжний захід - особисте зобов’язання, при цьому вказує, що підозрюваний вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, немолода людина. Має постійне місце проживання, має сім’ю, не має наміру ухилятися від слідства та суду, перешкоджати слідству.

На дану ухвалу захисники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу в якій просять оскаржувану постанову скасувати, заставу ОСОБА_4 визначити у розмірі нижньої межі, визначеної в п. 4 ч. 5 ст. 182 КПК України.

В обґрунтування апеляційної скарги вказують на те, що слідчим суддею не було враховано та не спростовано доводів сторони захисту про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зокрема доводів захисту про відсутність будь-яких доказів існування ризиків, зазначених у ст.177 КПК України, а також не взято до уваги доводів про можливість застосування більш м’якого запобіжного заходу щодо мого довірителя.

Наголошують, що захист звертав увагу слідчого судді, що ОСОБА_4 переховуватися від органу досудового розслідування чи суду наміру не має та не має на меті будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню, а також сторона захисту звертала увагу слідчого судді на те, що слідчим у своєму клопотанні наведено лише загальні фрази про наявність передбачених ст.177 КПК України ризиків, однак не наведено жодних об’єктивних даних, які б могли свідчити про наявність таких ризиків.

Зазначають, що слідчим суддею в оскаржуваній ухвалі не наведено жодних обгрунтованих та об’єктивних підстав вважати, що ОСОБА_4 може ухилятися від розслідування, перешкоджати встановленню істини чи продовжувати злочинну діяльність, або ж переховуватися від органу досудового розслідування, суду. Посилання слідчого судді на доводи слідчого про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, за яке у разі визнання винуватою передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років, може переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, є лише загальними припущеннями та не підтверджуються жодними об’єктивними даними. Припущеннями є і посилання на те, що ОСОБА_4, будучи уродженцем і жителем м. Львова, тривалий час займаючись підприємницькою діяльністю на території міста та здобувши стійкі зв’язки серед посадових осіб міста, використовуючи дані зв’язки буде впливати на свідків у даному кримінальному провадженні з метою спотворення їх свідчень.

Що ж до ризику, що ОСОБА_4 може знищити, спотворити зміст, або сховати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, зазначають, що сторона обвинувачення вилучила всі документи під час обшуку в приміщенні ПрАТ «Ірокс», а тому підозрюваний не має навіть фізичної можливості якимось чином впливати на дані документи.

Підкреслюють, що слідчому судді слід було врахувати та оцінити в сукупності наступні обставини, які вказують на відсутність намірів ухилитися від розслідування і суду, перешкоджати кримінальному провадженню чи продовжувати кримінальне правопорушення, а саме: наявність у ОСОБА_4 стійких соціальних зв’язків, а саме: перебування у шлюбі з ОСОБА_8, наявність у нього двох дітей: ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_10. ІНФОРМАЦІЯ_2: наявність у нього житла за адресою м. Львів, вул. Бальзака. 25 34; ОСОБА_4 раніше не судимий та взагалі раніше не притягався до будь-якої відповідальності; ОСОБА_4, виключно позитивно характеризуються серед своїх колег, церковних діячів та інших осіб. Останній за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Помісної Української Православної Церкви нагороджений орденом ОСОБА_11 Чудотворця, а також медаллю «за жертовність і любов до України»; знаходиться у шлюбі та має двох повнолітніх дітей. Дружина мого довірителя працює в ПрАТ «Ірокс», та отримує заробітну плату у розмірі приблизно 2781 грн. Дочка мого довірителя на даний час є вагітною.

Звертають увагу, що поза увагою слідчого судді залишились доводи захисту про відсутність обґрунтованої підозри, що у відповідності до 4.1 ст.194 КПК України мало б бути обов’язково враховано слідчим суддею, оскільки між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 було укладено договір про вступ у члени кооперативу з метою отримання паю у формі квартири. Це стандартний договір, що укладався між кооперативом та іншими особами, які вступають у члени кооперативу з метою отримання паю, та такий не може вважатися договором купівлі-продажу. Заява в правоохоронні органи від ОСОБА_7 поступила 04.04.2018 року, а сам договір був укладений лише 05.04.2018 року. Кошти від ОСОБА_7 в період часу з 01.04.2018 року по 12.04.2018 року не надходили.

На переконання сторони захисту в даному випадку повідомлення про підозру є взагалі надуманим, ситуація щодо вступу ОСОБА_7 у члени кооперативу є нічим іншим як умисно спровокованою ситуацією з метою викриття злочину.

Наголошують, що в даному випадку коштами ОСОБА_7 ОСОБА_4 не заволодів, а потерпілий вже на момент укладення договору та нібито перерахування коштів знав про те, що в діях ОСОБА_4 є ознаки шахрайства, у зв'язку з чим і звернувся напередодні в правоохоронні органи.

Звертають увагу, що визначений слідчим суддею розмір застави всупереч вимогам КПК України, зокрема ч.4, ч.5 ст.182 КПК України, оскільки розмір застави, що становить 1 497 700 гривень, є для підозрюваного завідомо непомірним, великим та таким, що не відповідає матеріальному становищу ОСОБА_4 та не співмірним з існуючими ризиками. Такий розмір застави не є таким, що відповідає Європейським стандартам щодо досудового слідства і практиці Європейського суду з прав людини, та з врахуванням майнового стану мого довірителя.

Стверджують, що дохід ОСОБА_4 в сукупності становить в середньому 4237 грн. в місяць, єдиним джерелом доходу підозрюваного є його заробітна плата, і оплатити заставу в розмірі 1 497 700 гривень буде неможливо для сім’ї ОСОБА_4.

Апелянти наголошують, що, слідчий суддя не врахував доводів сторони захисту про необґрунтованість клопотання в частині визначення розміру застави, оскільки захист звертав увагу, що слідчий в клопотанні зазначає на підтвердження майнового стану ОСОБА_4 розмір статутного фонду ПрАТ «Ірокс», хоча частка останнього там становить лише 10.1 відсотка.

Заслухавши доповідь судді, думку захисників, які підтримали подані апеляційні скарги, міркування прокурора, який заперечив апеляційні скарги, вивчивши матеріали клопотання, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають до задоволення частково, виходячи із наступного.

Як встановлено колегією суддів, згідно матеріалів клопотання та матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_4, будучи головою правління Автогаражного кооперативу №15 Галицького району у м. Львові, маючи умисел на заволодіння чужим майном шляхом обману, достовірно знаючи та усвідомлюючи, що будівництво багатоповерхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями на вулиці ОСОБА_7 – Майданна у м. Львові, замовником якого являється Автогаражний кооператив №15 Галицького району у м. Львові та головним підрядником якого виступає Приватне акціонерне товариства «ІРОКС», здійснюється без належним чином оформлених та погоджених містобудівних документів, під приводом укладення договору про вступ у члени Автогаражного кооперативу №15 Галицького району у м. Львові з метою отримання паю у формі квартири №306, яка знаходиться в будинку по вул. Антонича, 5 (8 секція) м. Львова, шляхом обману заволодів коштами потерпілого ОСОБА_6 в сумі 735 000 грн. за наступних обставин.

Так, 04.04.2018 в після обідній період часу ОСОБА_6 перебуваючи в офісному приміщенні фірми «Ірокс», що по вул. Залізнична, 7 в м.Львові зустрівся з директором даної фірми ОСОБА_4 який одночасно являється головою правління Автогаражного кооперативу №15 Галицького району у м. Львові з приводу придбання 2-х кімнатної квартири по вул. Антонича, 5 в м. Львові. Вході розмови ОСОБА_4 неодноразово запевнив ОСОБА_6, що в нього є всі дозвільні документи на проведення будівництва за вказаною адресою, та з метою схиляння ОСОБА_6 до придбання квартири у будові за вище вказаною адресою, як директор фірми надав йому знижку у виді 1% від зальної вартості, та з особою на ім’я Віра, яку представив як менеджера фірми, скерував ОСОБА_6 на об’єкт будівництва, що за адресою: м. Львів, вул. Антонича – Майданна, для демонстрації квартири.

В подальшому ОСОБА_6, цього ж дня з особою на ім’я Віра, яку ОСОБА_4 представив як менеджера фірми, направився на об’єкт будівництва, що за адресою: м. Львів, вул. вул. Антонича – Майданна, де йому було продемонстровано дві квартири.

05.04.2018 в після обідній період часу, ОСОБА_4 перебуваючи в офісі фірми «Ірокс», що по вул. Залізнична, 7 у м.Львові організував укладення та в подальшому підписав як голова Автогаражного кооперативу №15 Галицького району у м. Львові договір №25/8 від 05.04.2018 року про вступ у члени Автогаражного кооперативу №15 Галицького району у м. Львові з метою отримання паю у формі кварти – квартири №306, яка знаходиться в будинку по вул. Антонича, 5 (8 секція) м. Львова, між ОСОБА_6 та вказаним автогаражним кооперативом, який ОСОБА_6 представив як договір купівлі – продажу квартири, проте який згідно вимог цивільного законодавства не являється договором купівлі – продажу нерухомого майна та не відповідає законодавчо встановленій формі його укладення. Після підписання вказаного договору, ОСОБА_6 було видано платіжне доручення №ІР-00000667 на сплату 80% вартості квартири в сумі 735 000 грн. та повідомлено, що після проведення оплати він повинен буде передати квитанцію про сплату грошових коштів ОСОБА_4

В подальшому, 11.04.2018 близько 16.30 год. ОСОБА_4, будучи головою правління Автогаражного кооперативу №15 Галицького району у м. Львові, перебуваючи в приміщенні офісу ПрАТ «Ірокс» за адресою: м. Львів, вул. Залізнична, 7, шляхом обману, з корисливих мотивів, під приводом укладення з ОСОБА_6 договору про вступ у члени Автогаражного кооперативу №15 Галицького району у м. Львові з метою отримання паю у формі кварти – квартири №306, яка знаходиться в будинку по вул. Антонича, 5 (8 секція) м. Львова, достовірно знаючи, що будівництво багатоповерхового житлового будинку із вбудованими приміщеннями на вулиці ОСОБА_6 – Майданна у м. Львові, в якому розташована квартира №306, яка знаходиться в будинку по вул. Антонича, 5 (8 секція) здійснюється без одержання належним чином оформлених містобудівних документів, а вище вказаний договорі укладений з порушенням вимог чинного законодавства, що в подальшому позбавить можливості законного оформленню права власності на вище вказану квартиру за ОСОБА_6, маючи умисел на заволодіння грошовими коштами останнього в розмірі 735 000 грн., неодноразово запевняючи ОСОБА_6 про наявність у Автогаражного кооперативу №15 Галицького району у м. Львові усіх законно отриманих дозвільних документів щодо здійснення будівництва за адресою: вулиця ОСОБА_6 – Майданна у м. Львові заволодів грошовими коштами ОСОБА_6 в розмірі 735 000 грн., що відповідно до п.4 примітки до статті 185 КК України є особливо великим розміром, та які ОСОБА_6, згідно квитанції №140 від 11.04.2018 року про оплату, перерахував на кредитний рахунок №26006061000045 який належить Автогаражному кооперативу №15 Галицького району у м. Львові.

12 квітня 2018 року ОСОБА_4 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст. ст. 190 КК України.

При апеляційному розгляді колегією суддів встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені ст. 177 КПК України, наявність таких ризиків доводиться даними щодо особи підозрюваного, який підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, та дає достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, а саме продовжити займатись злочинною діяльністю, незаконно впливати на потерпілого, свідків у вказаному кримінальному провадженні, переховуватися від органів досудового розслідування та ухилятися від виконання процесуальних обов’язків під час досудового розслідування, може знищити, спотворити зміст, або сховати речі та документи, які мають істотне значення для встановлення всіх обставин кримінального правопорушення.

Щодо обставин, передбачених ст. 178 КПК України, колегія суддів бере до уваги вагомість доказів про вчинення підозрюваним злочину; тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні (санкція ч.4 ст. 190 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п’яти до дванадцяти років з конфіскацією майна); особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, сімейний та майновий стан, з урахуванням, те, що останній згідно ст. 89 КК України раніше не судимий.

Наведені вище дані доводять необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, а також доводять, що застосування більш м'яких запобіжних заходів є недостатнім для запобігання наявним ризикам.

Відповідно до ч.3 ст. 183, ч.4 ст. 182 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України. При цьому розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про особу підозрюваного та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави не може бути завідомо непомірним для підозрюваного.

Натомість, дійшовши правильного висновку про необхідність застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу - тримання під вартою, слідчий суддя при визначенні розміру застави не в повній мірі врахував ці положення закону та не навів в ухвалі жодних обґрунтувань щодо визначеного ним розміру застави.

Згідно з п. 3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Колегія суддів, враховуючи особу підозрюваного, його вік, стан здоров'я, сімейний та майновий стан, з урахуванням, те, що останній згідно ст. 89 КК України раніше не судимий, вважає, що застава в розмірі 850 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є завідомо непомірною для підозрюваного, жодних виключних випадків ні в клопотанні, ні в ухвалі слідчого не наведено та в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції не встановлено для застосування застави в розмірі, який перевищує 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, на думку апеляційного суду, застава в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб здатна забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та запобігти наявним ризикам.

На думку колегії суддів, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для нього необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов'язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

З огляду на викладене доводи сторони захисту про те, що прокурором не доведена наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, та не доведена недостатність застосування до підозрюваного більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, колегія суддів визнає необґрунтованими й до уваги не бере.

Відповідно до ч.4 ст. 196, ч.1, ч.2 ст. 197 КПК України слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, - з моменту затримання.

Відтак, строк дії ухвали про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу слід визначити 60 днів до 09 червня 2018 року включно.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 183, 184, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

постановила:

апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 та апеляційну скаргу захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 13.04.2018 р. про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 – скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання – задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_4, 30.01.1963 р.н, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Закінчення дії даної ухвали про обрання запобіжного заходу – 09 червня 2018 року включно.

Визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 своїх процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним в ст. 177 КПК України, в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 528 600 грн.

Підозрюваний або заставодавець /фізична або юридична особа/ мають право у будь-який момент внести заставу на депозитний рахунок суду у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

У разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_4 покласти наступні обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в’їзд в Україну.

У разі невиконання даних обов'язків, а також якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, застава звертається в дохід держави.

Копію ухвали направити начальнику ДУ «Львівська установа виконання покарання (№19)».

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді :

ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14