Постанова № 73551801, 17.04.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Є.У.№ 331/6932/16 Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.

№ 22-ц/778/600/18 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Крилової О.В.

суддів: Кухаря В.С.

ОСОБА_2

Секретар: Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4; Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування; Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2017 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВИЙ ЦЕНТР-97» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, КЗ «Гуляйпільської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат» Запорізької обласної ради, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11, ОСОБА_12, треті особи, районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування, служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2016 року ТОВ «ДІЛОВИЙ ЦЕНТР-97» звернулося до суду із вищевказаним позовом в обґрунтування позову зазначало, що є власником нежитлових приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова ( стара назва вул. Горького), 27/29. Відповідачі самоправно, без будь-яких правовстановлюючих документів зайняли вказані приміщення та використовують їх для свого проживання, чим порушують права позивача як власника. Оскільки вимога ТОВ «ДІЛОВИЙ ЦЕНТР-97» направлена відповідачам 10.08.2016 року про необхідність звільнити приміщення залишена без задоволення.

Посилаючись на зазначені обставини просило суд, виселити ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12 з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2017 року позовну заяву задоволено.

Виселено ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Виселено ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Виселено ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Виселено ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Виселено ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Виселено ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Виселено ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м. Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Виселено ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_8, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Виселено ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_9, з нежитлового приміщення № 1,№2,№3,№4,№5,№6 першого поверху Літера А-3 будинку за адресою: м.Запоріжжя, вул. Поштова (стара назва вул. Горького), 27/29.

Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_10, ОСОБА_12 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВИЙ ЦЕНТР-97» судовий збір по 196 гривень 86 копійок з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_3, Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району як орган опіки та піклування та Служба (управління) у справах дітей Запорізької міської ради кожен окремо подали апеляційній скарги, в яких посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просили скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

За ст. 263 ЦПК судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному ЦПК.

Задовольняючи позов, та ухвалюючи судове рішення про виселення відповідачів з нежитлового приміщення, суд першої інстанції виходив з положень ЖК щодо житлового фонд. Зокрема, за ст.ст. 4 , 6 ЖК України державний житловий фонд включає в себе жилі будинки (закінчені будівництвом і здані в експлуатацію) та жилі приміщення в інших будівлях, призначені для постійного проживання громадян. Таким чином, суд зробив висновок, що відносини, пов’язані з використанням під житло приміщень у нежилих будинках, не призначених для постійного проживання громадян, регулюються нормами цивільного, а не житлового законодавства незалежно від їх тривалості.

Звідси суд зробив висновок, що положення ЖК на спірні правовідносини не розповсюджується, а відтак за статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Разом з тим, судова колегія, не погоджуючись з висновком суду першої інстанції виходить з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що будівля за адресою м. Запоріжжя, вул. Поштова ( стара назва вул. Горького), 27/29 є нежитловою, що підтверджено рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 04.06.1998 року № 283/1 про переведення житлового будинку по вул. Горького 27/29 в нежитловий фонд. Зазначене нерухоме майно, на праві спільної часткової власності належить ТОВ «Діловий центр-97» , який є правонаступником ЗАТ «АвтоЗАЗ –Консалтинг» , зокрема позивачу , відповідно до реєстраційного посвідчення на будинок ,яке видане ЗМБТІ , на праві власності належить нежитлова будівля літ. А-3 з підвалом в будинку 27/29 по вул. Горького в м. Запоріжжя .Вказане підтверджено також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Але судом першої інстанції не взято до уваги, що мешканці, про виселення яких заявлений позов, були вселені у зазначене приміщення у порядку, встановленому законом, позаяк були зареєстровані у ньому, тривалий час проживають там та жодних відомостей про те, що вони самоправно зайняли приміщення позивачем не надано.

На час поселення мешканців приміщення мало статус житлового.

Наступні зміни статусу приміщення не потягли за собою зняття мешканців з реєстрації, тому що такого питання перед зміною статусу приміщення не вирішувалося, тож на час зміни статусу та власників, спірне приміщення юридично та фактично не було вільним.

Суд першої інстанції вважав доведеним що відповідно до наказу № 243 від 09 червня 1997 року по ВАТ «АвтоЗАЗ» мешканці гуртожитку по вул. Горького 27/29 відселені до інших гуртожитків, станом на 01.05.1998 року в будинку ніхто не проживає.

Але така довідка не є належним доказом на підтвердження того, що відповідачам надавалося інше приміщення у яке вони були відселені у зв’язку зі зміною цільового призначення приміщення та зміною його власників.

Так, в справі відсутні будь які судові рішення або рішення органів виконавчої влади чи місцевого самоврядування, або власника приміщення (на той час житлового) про те, яке саме приміщення було надано відповідачам, відсутній ордер або інші розпорядчі документи про виселення відповідачів до того, як приміщення юридично перетворилося у нежитлове.

У довідці, на яку послався суд, відсутні будь-які конкретні посилання на те у яке приміщення та хто з мешканців був відселений.

Зазначене не дозволяє зробити висновок про те, що після відселення мешканці знову продовжували утримувати у своєму користуванні спірне приміщення.

Натомість відповідно до довідки Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради за адресою: м. Запоріжжя , вул. Поштова буд. 27/29 зареєстровані : ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_10, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_14, ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_15, ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_16, ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_17.

Та обставина, що неповнолітні діти народилися та були зареєстровані в нежитловому приміщенні вже після звернення ЗАТ «АВТОЗАЗ-КОНСАЛТИНГ», правонаступником якого є позивач, до суду з позовом до ОСОБА_14, ОСОБА_5О, ОСОБА_6, ОСОБА_15 про виселення, не є підставою для позбавлення дітей єдиного житла.

Незважаючи на те, що наразі спірне приміщення має статус нежитлового, у яке воно було юридично перетворене, мешканці приміщення зберегли його як єдине місце проживання, у якому вони зареєстровані, та відомостей про надання їм іншого приміщення в зв’язку з і зміною статусу приміщення – немає

Частинами 1 і 3 статті 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Положення цього конституційного принципу закріплені у ч. 4 ст. 9 ЖК Української РСР, згідно якої ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За поясненнями сторін та матеріалами справи спірне приміщення до зміни статусу було гуртожитком

У п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" роз'яснено, що, вирішуючи спори про виселення з гуртожитків, судам слід з'ясовувати, крім інших питань, і підстави заселення у гуртожиток.

Якщо гуртожиток надано у зв'язку з роботою, слід з'ясовувати вид трудового договору, укладеного між позивачем і відповідачем, і за яких підстав він був припинений, маючи на увазі, що згідно зі ст. 132 ЖК УРСР без надання іншого жилого приміщення можуть бути виселені сезонні, тимчасові працівники, які припинили роботу, особи, які працюють за строковим трудовим договором, а також інші працівники, які звільнилися за власним бажанням без поважних причин, або звільнені за порушення трудової дисципліни чи вчинення злочину. При припиненні трудового договору з інших підстав вони, як і особи, перелічені в ст. 125 ЖК УРСР, можуть бути виселені лише з наданням іншого жилого приміщення.

Тож позивачем не надані достатні докази на підтвердження того, що виселення відповідачів, зареєстрованих у спірному приміщенні відповідає зазначеним законам, не порушує конституційних прав відповідачів на житло, та не завдасть шкоди їх правам та інтересам, в тому числі про те, що були дотримані права неповнолітніх дітей, які також зареєстровані у спірному приміщенні.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_3, Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району як органу опіки та піклування; Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради – задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 23 жовтня 2017 року по цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛОВИЙ ЦЕНТР-97» до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, яка діє у власних інтересах та інтересах неповнолітнього ОСОБА_9, ОСОБА_10, КЗ «Гуляйпільської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернат» Запорізької обласної ради, яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_11, ОСОБА_12 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення з нежитлового приміщення – відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 23.04.2018 р.

Головуючий:

Судді: