Ухвала суду № 73550795, 17.04.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/319/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17.04.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Гошовського Г.М. (головуючий), ОСОБА_1, ОСОБА_2 з участю секретаря судових засідань – ОСОБА_3 розглянув у відкритому судовому засіданні провадження № 11сс/777/171/2018 за клопотанням слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 про накладення арешту на транспортний засіб на свідоцтво про його реєстрацію, в якому представник потерпілого подав апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду від 28.02.2018.

Слідчий СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з погодженим прокурором Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_5 клопотанням про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію серії РСА № 862136 від 29.12.2006, тимчасово вилучені у ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2 у кримінальному провадженні № 12018070050000242, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.

У клопотанні слідчий зазначив, що свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу має ознаки підроблення, провести огляд транспортного засобу та перевірити відповідність номеру кузова запису у свідоцтві ОСОБА_6 слідчому не дозволив, у зв’язку з чим транспортний засіб тимчасово вилучено.

Ухвалою слідчого судді Хустського районного суду від 28.02.2018 клопотання задоволено. Таке рішення слідчий суддя вмотивував тим, що вказані у ньому предмети відповідають критеріям, зазначеним у ч.2 ст. 167 КПК України, є предметом кримінального провадження і можуть слугувати доказами у справі.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7, який представляє інтереси ОСОБА_6, вказує, що ОСОБА_6 надав автомобіль для огляду, ніяких перешкод органу досудового розслідування не створює, а розбіжність між показниками року випуску транспортного засобу в його в бортовому комп’ютері і в технічному паспорті не складає підстави для накладення на нього арешту. Наголошує, що предметом досудового розслідування є технічний паспорт, а не транспортний засіб, що ОСОБА_6 є його добросовісним набувачем і користувачем, отже накладення арешту на останній не узгоджується з приписами ст. ст. 167 та 179 КПК України.

У судове засідання ОСОБА_6, його представник – адвокат ОСОБА_7 та прокурор не прибули, хоча про час і місце апеляційного розгляду провадження були належним чином і завчасно повідомлені.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді про зміст ухвали, доводи апеляційної скарги, перевірив матеріали провадження, обговорив доводи сторін та вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Арештом майна, відповідно до ч.1 ст. 170 КК України, є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Тому, згідно з ч.2 цієї статті, арешт майна допускається виключно з метою забезпечення 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу: було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Частиною п’ятою статті 170 КПК України передбачено також можливість накладення арешту на майно підозрюваного за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом, може призначити покарання у виді конфіскації майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, відповідно до вимог ч.2 ст. 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для інших осіб.

Ці вимоги кримінального процесуального закону слідчим, прокурором і слідчим суддею додержані не в повній мірі.

Зі змісту клопотання не вбачається, що ОСОБА_6 підозрюється органом досудового розслідування у вчиненні кримінального правопорушення. Разом з тим установлені слідчим фактичні обставини кримінального правопорушення містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що автомобіль НОМЕР_2 та свідоцтво про його реєстрацію серії РСА № 862136 від 29.12.2006 є його речовими доказами.

В апеляційній скарзі вказується, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем автомобіля та свідоцтва про його реєстрацію, не обізнаним про підроблення останнього.

Ці відомості наданими слідчому судді і Апеляційному суду матеріалами кримінального провадження не спростовані.

Будь-яких даних, які давали б підстави вважати що ОСОБА_6 причетний до кримінального правопорушення, або що належний йому автомобіль НОМЕР_2 та свідоцтво про його реєстрацію серії РСА № 862136 від 29.12.2006 здобуті кримінально протиправним шляхом, прокурор слідчому судді і Апеляційному суду не надав.

Апеляційний суд вважає, що арешт належного ОСОБА_6 транспортного засобу та свідоцтва про його реєстрацію у вигляді заборони розпорядження, користування ним та його відчуження є неспіврозмірним обмеженням його прав і призведе до наслідків, які суттєво позначаться на законних інтересах його та членів його родини.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, Апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 – адвоката ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Хустського районного суду від 28.02.2018, якою накладено арешт на автомобіль НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію серії РСА № 862136 від 29.12.2006, тимчасово вилучені у ОСОБА_6, скасувати.

Клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 про накладення арешту на автомобіль НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію серії РСА № 862136 від 29.12.2006, тимчасово вилучені у ОСОБА_6 задовольнити частково.

Накласти арешт на автомобіль НОМЕР_1 та свідоцтво про його реєстрацію серії РСА № 862136 від 29.12.2006, тимчасово вилучені у ОСОБА_6, шляхом заборони розпорядження ними та їх відчуження.

Автомобіль марки «AUDI A-6» ВН 2861 АЕ та свідоцтво про його реєстрацію серії РСА № 862136 від 29.12.2006 негайно повернути ОСОБА_6.

Копію ухвали надіслати слідчому Бігару І.І. і потерпілому ОСОБА_6.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню касаційним порядком не підлягає.

Судді: